2.Конкретні цілі:

• Збирати анамнез у дитини з хворобою органів дихання.

• Проводити об’єктивне обстеження органів дихання з врахуванням вікових особливостей дитини .

• Інтерпретувати отримані дані дослідження.

• Аналізувати и основні синдроми ураження органів дихання

• Призначати комплекс лабораторно-інструментальних методів обстеження при захворюванні органів дихання.

3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Анатомія	описувати будову органів дихання.
Нормальна фізіологія	визначати основні механізми функціонування системи органів дихання.
Гістологія та ембріологія	демонструвати знання етапів розвитку органів дихання та гістологічної будови верхніх та нижніх дихальних шляхів.
Латинська мова	володіти термінологією.

4.Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1 Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Характеристика
Крепітуючі хрипи (крепітація)	- хрипи, що утворюються в альвеолах і характеризуються звучністю, вислуховуються тільки на висоті глибокого вдиху.
Пуерільне дихання	– посилене везикулярне дихання, що притаманне в нормі дітям до 3 років.
Вологі хрипи	- хрипи, що утворюються в просвіті бронхів, за рахунок переміщення секрету по бронхам. Їх кількість напряму залежить від кількості секрету.
Сухі хрипи (свистячі, дзижчачи)	- хрипи, що вислуховуються на вдиху і на видиху при всіх патологічних процесах, що супроводжуються звуженням просвіту бронхів: бронхоспазм (свистячі сухі хрипи), відшарування епітелію (дзижчачи).
Шум тертя плеври

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Правила та послідовність аускультації легень.

2. Види дихання у дитини в нормі та при патології

3. Види хрипів, механізми їх виникнення. Крепітація та шум тертя плеври.

4. Бронхофонія, варіанти її зміни.

5. Семіотика бронхопневмонії.

6. Семіотика крупозної пневмонії залежно від стадії розвитку запального процесу.

7. Семіотика простого та обструктивного бронхітів, бронхіолі ту.

8. Семіотика справжнього і несправжнього крупу.

9. Спірографія, основні показники цього методу дослідження.

3. . Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1.Провести дослідження легень шляхом аускультації.

2. Виявляти різні аускультативні феномени.

3. Інтерпретувати дані спірографії при різних захворюваннях бронхолегеневої системи.

4.4. Зміст теми:

При аускультації легень дотримуються певної послідовності. Спочатку вислуховують симетричні ділянки грудної клітки спереду від ключиць до IV ребра по серединно-ключичній лінії, з боків — по аксилярній середній, ззаду — над лопатками, в міжлопатковому просторі, під лопатками. Потім особливу увагу звертають на вислуховування наступних ділянок: середньої частки спереду, ліворуч під серцем — язичкового сегменту, пахвових ямок, паравертебральних зон в нижніх відділах. Ці ділянки легень погано вентилюються і в них довше зберігаються патологічні зміни, а середня частка схильна до розвитку ателектазу.

Коли вислуховують передню частину огруддя, руки дитини повинні бути опущені донизу; коли вислуховують дитину лежачи на спині, просять скласти руки на грудях і нахилитися вперед; коли вислуховують бокові частини грудей, хворий кладе руки на голову.

Під час аускультації просять дитину глибоко, але не часто дихати. Глибоко вдихнувши, дитина повинна відразу ж зробити видих, не затримуючи дихання на висоті вдиху. Якщо дитина раннього віку і не може чітко виконати прохання, то слід закрити їй ніс двома пальцями, щоб примусити дихати ротом і поглибити вдих. Це може зробити лікар лівою рукою, або мати, яка знаходиться поруч з дитиною.

Аускультативні явища при обстеженні органів дихання можна розподілити на основні шуми і сторонні. До основних шумів відноситься характер дихання: везикулярне, пуерильне, жорстке, бронхіальне, сакадоване, амфоричне, металічне; до сторонніх — хрипи (сухі: дзизкучі, свистячі; вологі: дрібно-, середньо- та грубопухирчасті), крепітація, шум тертя плеври.