7.1. Природа й сутність конфлікту

Така властивість діяльності людей, як колективізм, взаємо­допомога в ідеалі виключає конфліктність. Але, як відомо, ідеальне й реальне не тотожні. У суспільстві всі люди різні за своїм моральним вихованням, особливостями характеру, матеріальним забезпеченням, тому в ньому виникають конфлікти.

Слово "конфлікт" має латинський корінь і розуміється як сутичка, зіткнення. Психологи під конфліктом розуміють такий "вид спілкування", в основі якого лежать різного роду реальні, або ілюзійні, об'єктивні чи суб'єктивні, але осмислені протиріччя між особистостями, що спілкуються, а також внутрішній дискомфорт однієї особи.

Отже, зародження конфлікту відбувається при наявності в суспільстві, колективі цілого ряду протиріч, серед яких виділяють:

- протиріччя пошуку, через які ведеться боротьба між усім новим та консервативним;

- протиріччя групових інтересів, при наявності яких люди відстоюють інтереси лише своєї групи;

- протиріччя, обумовлені особистими егоїстичними цілями, кар'єризмом;

- протиріччя очікувань, які не здійснилися;

- протиріччя політичного характеру. У загальному вигляді поведінку сторін у конфліктах можна виразити наступним чином:

- отримання й аналіз інформації та співставлення дій партнера з нормативами поведінки;

- вироблення рішень щодо дій по відношенню до іншої сторони як в період конфлікту, так і після нього;

- реалізація прийнятих рішень у конкретних діях;

- контроль за реакцією іншої сторони та оточуючих на власні дії під час конфлікту;

- корегування виробленої раніше тактики поведінки згідно аналізу й оцінки вхідної інформації.

Розглянемо класифікацію конфліктів за нижче наведеними ознаками.

За обсягом:

- глобальні, які охоплюють увесь колектив;

• парціальні (парні), які охоплюють двох осіб.

За тривалістю:

- затяжні;

• короткотривалі.

За джерелом виникнення:

- об'єктивні, які викликані недоліками виробничого характеру;

• суб'єктивні, які викликані негативними особистими якостями учасників конфлікту

За змістом:

- ділові;

- особисті.

За типом структури взаємовідносин:

- вертикальні;

• горизонтальні.

За рівнем формалізації взаємовідносин:

- офіційні;

• неофіційні.

За формою:

- приховані;

- відкриті.

Будь-який конфлікт може бути віднесений до того чи іншого виду як за однією з наведених ознак, так і за декількома з них одночасно. Наприклад, конфлікт між керівником та підлеглим із приводу недоліків у організації праці є вертикальним, але одночасно він є й парціальним, об'єктивним, а також може бути затяжним (короткотривалим), діловим (особистим), офіційним (неофіційним), прихованим (відкритим).

7.2. Умови та причини виникнення конфліктів

Соціальний розвиток немислимий без конфліктів, оскільки в суспільстві, трудовому колективі завжди існують перераховані вище протиріччя, які є їх основою. Але конфлікти виникають лише за певних умов та причин. Умови - це ґрунт конфлікту, на якому він зароджується й визріває, а причини - це каталізатори умов.

Умовами, які певним чином впливають на виникнення конфліктних ситуацій в трудових колективах можуть бути:

- штучно збережені в колективах побутові, національні та інші звичаї" і традиції, які можуть примусово культивуватися окремими його членами;

- недоліки в організації праці й побуті членів трудового колективу та членів їхніх сімей;

- переважання в колективі аморальних відносин між його членами як по "вертикалі", так і по "горизонталі";

- наявність у трудовому колективі неформальних мікрогруп із негативною спрямованістю їхньої діяльності;

- недовіра керівника до підлеглих, яка виражається в непотрібній опіці, підміні їх при виконанні ними своїх обов'язків;

- прискіпливе або поблажливе ставлення керівника до своїх підлеглих і навпаки.

Відкритому прояву конфлікту передує цілий ряд причин, які носять особистий та виробничий характер. Причини особистого характеру (змісту) умовно можна об'єднати в три групи:

- причини фізичного несумісництва;

- причини емоціонального несумісництва;

- причини інтелектуального несумісництва. Конфлікти, які стосуються першої групи причин, виникають через наявність у людей певних фізичних недоліків (наприклад, пітливість тіла) та негативних звичок (наприклад, вживання слів-паразитів, виникнення всеможливих шумів під час їжі). На цю групу причин припадає 20 % усіх конфліктів. Такі конфлікти ліквідовуються досить легко.

Конфлікти, які виникають з причин другої групи, пов'язані з антипатією у взаєминах людей (злість, гнів, ненависть, роздратування). Ця група причин сприяє виникненню

конфліктів у 38 % випадках і вони протікають більш складно та довготривало. Ліквідувати ці причини можна Цілеспрямованою виховною роботою, об'єктивною оцінкою всіх якостей характеру людей.

Причини виникнення конфліктів третьої групи є наслідком недостатнього спілкування, інтелектуального розвитку людей, обмеженості їхньої розумової та пізнавальної діяльності і, у зв'язку з цим, неправильної поведінки. На цю групу припадає 42 % всіх конфліктів і ліквідувати їх найважче.

До причин виробничого характеру (змісту) відносяться порушення в режимі роботи, зниження заробітної плати працівників, погіршення умов роботи, неправильний розподіл ресурсів, невірний вибір напрямків техніко-технологічного розвитку підприємства, свідоме спотворення інформації про діяльність організації та інше.

У цілому ж причини конфліктів викликають у людей взаємне незадоволення, стан напруженості.