Характеристика хімічної промисловості у Франції
Хімічна промисловість у Франції добре розвинена, особливо її нові галузі. Після другої світової війни хімічна промисловість розвивалася найшвидшими темпами, її підприємства є в усіх регіонах країни. Високого ступеня розвитку досягли такі її галузі, як хімія органічного синтезу, основна хімія. Вони спеціалізуються на виробництві полімерів, синтетичних волокон, мінеральних добрив, гуми, пластмас, парфумерії, медикаментів, каустичної соди (п'яте місце у світі). Разом з тим недостатньо виробництво хімічних добрив, які Франція змушена здебільшого купувати за кордоном. У цій галузі працює понад 400 тис. осіб. Підприємства хімічної промисловості орієнтуються на сировину (Лотарингія, Ельзас), дешеву електроенергію; основна хімія зосереджується у центрах нафтопереробки.
У хімічній промисловості діє значна кількість великих підприємств, що пов'язано з необхідністю значних капіталовкладень для досягнення конкурентоспроможності виробництва. Найбільшою в галузі є державна хімічна компанія "Рон - Пуленк", націоналізована 1981 року, стабільно входить у 20-ку найбільших промислових компаній країни. Концерн «Рон-Пуленк» має тільки у Франції 55 заводів і дослідницьких центрів, розміщених головним чином в передмістях Ліона і Парижа. На заводах концерну виробляються штучне і синтетичне волокно і тканини з нього, пластмаси, фармацевтичні препарати. Наукові працівники «Рон-Пуленка» зробили чимало важливих відкриттів, впроваджених потім у виробництво, ними вперше були отримані целофан, антибіотики, і т. ін. На заводах концерну вперше в Європі було освоєно випуск відомих тканин нейлон і тергаль. Серед парфумерно - косметичних фірм, яких на французькому ринку діє близько 300, абсолютним лідером є компанія "Л'Ореаль", що входить за розміром консолідованих продажів до числа 10 найбільших хімічних компаній країни.
Серед інших великих хімічних компаній:
Elf Aquitaine
Total S.A.
" Saint-Gobain"
Steiner sas
Evaflor
Arkema
Великим вузлами та центрами хімічної промисловості Франції є Париж, Ліон, Страсбург, Монлюсон, Клермон-Ферран, Марсель та в цілому північний схід країни.
Хімічна промисловість Франції останні два десятиліття розвивалася під впливом енергетичної кризи і зростаючої конкуренції з боку провідних нафтовидобувних країн, що почали форсоване створення експортних галузей хімічної індустрії. Енергетична криза сильно вдарила по хімічній промисловості Франції, викликавши, з одного боку, різке скорочення цілого ряду виробництв і насамперед випуску азотних добрив і хімічних волокон а з іншого - посилення концентрації виробництва в рамках великих компаній, що супроводжується ліквідацією малопотужних застарілих підприємств. Було вжито заходів до максимального підвищення завантаження найбільш економічно скоєних підприємств за рахунок закриття менш ефективних заводів.
Для Франції важливу роль відіграє орієнтація хімічної промисловості на центри науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). За останні роки спеціалізація Франції на випуску новітніх наукоємних видів хімічної продукції дозволила їй зміцнитися на світовому ринку. Франція займає четверте місце серед найбільших експортерів продукції хімічної промисловості після США, Німеччини та Нідерландів. Частка Франції на світових ринках стабілізувалася в останні роки на рівні 8%. Протягом багатьох років зовнішньоторговельне сальдо залишається позитивним.
Рис. 1.3 Виробництво хімічної продукції у Франції
На рисунку 3 зображено виробництво хімічної продукції у Франції за період з 1995 по 2005 роки. На графіку ми можемо спостерігати зростання виробництва, у 1995 році було виготовлено 19 мільйонів тон хімічної продукції, що є найгіршим результатом за розглянуті 10 років. Починаючи з 2000 року присутнє значне покращення, так у 2000-20млн. тон, 2002- 20 млн. 200 тис. тон, а у 2003- 20 млн. 500 тис. тон, що вказую на збільшення виготовленої продукції, а вже у 2005 ми спостерігаємо різке покращення ситуації до 24 млн. 700 тис. тон. На зростання у виробництві вплинули інноваційні технологіі та модернізація виробництва [12].
Основні країни-імпортери хімічної продукції у Франції:
Німеччина (17,9%),
Бельгія (11,7%)
Італія (8,3%)
Іспанія (6,9%)
Нідерланди (6,8%)
Великобританія (5,1%)
США (4,3%)
Мотиви створення спільних підприємств для французських підприємств у хімічній промисловості:
розділити з партнером ризик капіталовкладень;
Отримання високої норми прибутку при створенні виробництв з випуску продукції, яка дефіцитна в Україні, або ціни на яку в Україні значно вище світових;
Використання порівняно багатих родовищ корисних копалин та інших природних ресурсів, розробка яких в Україні дешевше, ніж в інших країнах, або доступ до яких в інших країнах утруднений;
Купівля потенційно ефективних українських підприємств (зазвичай експортно-орієнтованих) за низькою ціною з метою отримання високого прибутку після обмежених інвестицій у створення системи збуту, проведення маркетингу та реструктуризації номенклатури виробленої продукції;
Просування на український ринок своєї продукції: створення торгово-збутової мережі, складальних виробництв, сервісних підприємств, впровадження своїх стандартів на українському ринку. До інвестицій такого типу підштовхують і високі митні збори.