- •Розділ іv. Основи науково-технічної творчості, винахідницької і раціоналізаторської роботи.
- •Тема 15: Науково-технічна творчість (нтт) та її особливості.
- •Тема 15: науково-технічна творчість (нтт) та
- •Тема 16: Методи пошуку рішень науково-технічних задач.
- •Тема 16: методи пошуку рішень науково-технічних задач
- •2 Метод контролю запитань.
- •Тема 17: Раціоналізація та винахідництво.
- •Тема 17: раціоналізація і винахідництво
- •Тема 18: Основи патентоведення.
- •Тема 18: основи науково-технічної інформації
Розділ іv. Основи науково-технічної творчості, винахідницької і раціоналізаторської роботи.
Заняття 45-50 (всього 10 годин)
Заняття 45 (2 години)
Тема 15: Науково-технічна творчість (нтт) та її особливості.
Методи організації НТТ.
Зміст: 1 Система організації управління НТТ.
2 Організаційні форми.
3 Планування.
4 Значення, заохочення до НТТ.
6 Застосування обчислювальної техніки при вирішенні творчих завдань.
7 Матеріально - технічна база.
САМОСТІЙНА РОБОТА № 16
Тема 15: науково-технічна творчість (нтт) та
ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ
ЗМІСТ: 1 Значення, заохочення до НТТ.
2 Етапи
3 Застосування обчислювальної техніки при вирішенні творчих завдань.
4 Матеріально-технічна база.
(5, Ковальчук В.В., Моїсєєв Л.М. Основи наукових досліджень 5,с.24-47,128 - 146)
Заняття 46 (2 години)
Тема 16: Методи пошуку рішень науково-технічних задач.
ЗМІСТ: 1 Асоціативні методи пошуку технічних рішень.
2 Метод контролю запитань.
3 Метод активізації вибору варіантів.
САМОСТІЙНА РОБОТА №17
Тема 16: методи пошуку рішень науково-технічних задач
ЗМІСТ: 1 Асоціативні методи пошуку технічних рішень.
2 Метод контролю запитань.
3 Метод активізації вибору варіантів.
(5,с.105-127)
Аналіз розвитку науки
Підвищення ролі науки в суспільстві, зростання її соціального престижу ставить високі вимоги до знань про виникнення та розвиток самої науки. Поява наукового знання сягає своїм корінням у глибоке минуле, до часів, коли було нагромаджено певний мінімум знань, які почали передаватись людьми у різних видах їхньої практичної діяльності.
Першим практично зорієнтованим науковим знанням була математика, яка виникла в Стародавньому Єгипті й Месопотамії. Математичні знання цих народів не розділялись на математичні дисципліни, а були об'єднані за практичним призначенням відповідного роду діяльності. Чиста, або теоретична, математика утворилась на основі застосування теоретичного способу систематизації математичного знання — логічного доказу, тобто переходу від одних положень до інших. Математика як форма теоретичної свідомості виникла в VI ст. до н. є. у Стародавній Греції.
Визначення поняття науки вперше було дано Аристотелем. Він виділив науку як особливу форму знання задля самого знання і вважав, що одержання таких знань є вищою метою людської діяльності.
У період Середньовіччя в феодальній Європі виникло вчення про природу, яке служило в той час релігії. Але пізніше наукові ідеї Коперника здійснили переворот у науці. Вони завдали удару по схоластиці, і наука звільнилась від теології та перейшла в самостійне ідеальне буття.
Подальший розвиток науки призвів до синтезу теоретичних і емпіричних методів дослідження, що є характерним і для науки Нового часу (сьогодення). Засновником нового індуктивного методу дослідження став Ф. Бекон. Наука, за Беконом, є історичним продуктом людської діяльності.
Розглядаючи науку як діяльність з метою одержання знань, можна запровадити соціально орієнтований критерій її періодизації. Відносно цільової орієнтації науки у суспільстві в історичному її генезисі можна виділити три основних періоди:
особистісно-світоглядну орієнтацію науки (від її виникнення до Галілея і Ньютона); основна мета першого періоду — формування загального уявлення про світ і місце в ньому людини;
технологічну, матеріально виробничу орієнтацію науки (починаючи з XVII ст. і до сучасності); за результатами вона була революційною як для техніки, так і для самої науки;
суто особистісну орієнтацію, спрямовану на розвиток інтелектуального творчого потенціалу особистості (сучасний етап); якщо розвиток виробництва в XIX ст. здійснювався, в основному, за рахунок удосконалення машин і технологічних процесів, то в наш час він рухається вперед завдяки інтелектуальному розвитку самої людини, що є провідним фактором зростання матеріального виробництва.
Розвиток наук у сучасному суспільстві спричиняє "вертикальну" інтеграцію науки — тенденцію до все більшого зближення науки з практикою, а в зв'язку з цим — до зближення між фундаментальними і прикладними науками, поглиблення процесів диференціації та інтеграції наукового знання. Результатом диференціації є поява окремих теоретичних систем і виокремлення їх у самостійні галузі науки з власними предметом, мовою і методами. Диференціація наукового знання супроводжується його інтеграцією, тобто прагненням різних наук у процесі взаємозв'язку запозичити одна в одної і методи, і мову з метою застосування їх для вивчення свого об'єкта.
Розвиток будь-якої галузі науки здійснюється впродовж послідовних чотирьох етапів:
започаткування науки;
період початкового формування і розвитку ідей, який характеризується "вибуховим" зростанням інформації;
період експлуатації ідей, коли кількість авторів і публікацій зростає, але темпи цього зростання знижуються;
період насичення: галузь вичерпує себе, основні ідеї переходять у підручники, а далі можливий розпад на декілька галузей або зникнення як самостійної галузі досліджень.
Хід розвитку науки визначають наукові революції.
Наукова революція (НР) призводить до корінного ламання системи основних наукових понять, теорій, принципів і законів. Відбувається повна перебудова методу мислення вчених, самого способу розуміння і трактування пізнавального світу.
Наукова революція як закономірність розвитку науки має дві функції, які вона інколи виконує одночасно, у взаємозв'язку, а інколи — послідовно, одну за одною.
Функція руйнування існуючої системи наукових понять, яка має негативний, критичний характер. Зруйновується вся система старих понять, теорій, принципів і законів певної науки для усунення основної перешкоди на шляху формування і прийняття нових поглядів, нового способу мислення вчених, для проникнення в науку нових ідей і положень.
Функція вироблення, обґрунтування й утвердження в науці системи нових понять, теорій, принципів і законів, а разом із цим — нового мислення, сприйняття, розуміння світу. Ця функція є найважливішою і має позитивний, конструктивний та творчий характер. Наприклад, у XX ст. унаслідок науково-технічних революцій виникли такі галузі науки, як радіо, електротехніка, електроніка, кібернетика, космонавтика та ін.
Наукове пізнання виникло на етапі розвитку людства, коли відбувся суспільний розподіл праці, тобто відокремлення розумової праці від фізичної й перетворення розумової праці на відносно самостійну сферу діяльності.
Наукове пізнання — це самостійна, цілеспрямована діяльність, яка складається з таких компонентів:
пізнавальної діяльності спеціально підготовлених груп людей, які досягли певного рівня знань, навичок, розуміння, виробили відповідні світоглядні та методологічні настанови;
об'єктів пізнання;
предмета пізнання;
особливих методів та засобів пізнання;
- сформованих логічних форм пізнання та мовних засобів;
результатів пізнання, що виражаються в законах, теоріях, наукових гіпотезах;
цілей, що спрямовані на досягнення істинного знання.
У науковому пізнанні головна роль належить раціональному мисленню. Крім його основних форм (поняття, судження, умовивід), які функціонують і на донауковому рівні пізнання, створюються і набувають відносної самостійності такі форми та засоби, як ідея, проблема, гіпотеза, концепція, закон, теорія. Усі ці форми взаємопов'язані й взаємообумовлені.
Ідея — відображає зв'язки та закономірності дійсності й спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність і суб'єктивну мету її перетворення.
Наукова ідея — інтуїтивне пояснення явища без проміжкової аргументації, без усвідомлення всієї сукупності проведення науково-дослідницьких робіт, адміністративної, політичної, правової, культурологічної та іншої діяльності.
Важливими складовими, що забезпечують ефективність проведення будь-якого наукового дослідження, є чітке формулювання його теми, мети і задач виконання. Можливою послідовністю, яка може бути рекомендована у процесі оформлення загальної характеристики наукового дослідження, є послідовність дій.
На початковому етапі, шляхом критичного аналізу і порівняння і відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. При цьому висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми або наукового завдання.
Далі необхідно коротко викласти зв'язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами і програмами. Важливо зазначити номер державної реєстрації науково-дослідної роботи, який номер є базовим для підготовки і подання до друку (доповіді) результатів проведеної наукової роботи. Особливу увагу заслуговує визначення ролі автора роботи у процесі її виконання. У науковій роботі обов'язково формулюють мету роботи, а також задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета і задачі формулюються лаконічно, без зайвих слів. Наприклад, не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слона вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і(обирається для вивчення.
Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.
Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу співвідносяться між собою, як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага науковця, оскільки предмет дослідженні визначає тему наукового дослідження, яка визначається на титульному аркуші як її назва.
Зростання економіки, її ефективність і підвищення продуктивності роботи нерозривно пов'язані з прискоренням науково-технічного прогресу як процесу постійного удосконалювання техніки на базі нових досягнень науки. Цей прогрес неможливий без винахідництва і раціоналізації.
З прийняттям нової Конституції України охорона прав винахідників і раціоналізаторів є одним з конституційних принципів. Винаходи і рацпропозиції стають важливим фактором у розвитку продуктивних сил і всієї економіки нашої держави.
Багато впроваджень вносять принципові зміни в техніку і технологію виробництва, сприяють підвищенню продуктивності роботи і якості продукції, а також поліпшенню умов праці. Винятковим є й те, що винахідництво і раціоналізація нерозривно пов'язі ні з проблемами антимонополізації економіки, що є однією з най більш важливих його сторін і рушійних факторів. Ці форми творчої діяльності з'єднують воєдино науку і практику.
В умовах науково-технічної революції діяльність ВУЗів тісно пов'язана з проблемою винахідництва і раціоналізації. Це особливо стосується науково-дослідної роботи. У зв'язку з загальним прогресом науки і техніки зростають вимоги до якості підготовки фахівців у ВУЗах, усе більше значення приділяється науково-дослідній роботі студентів, яка може проводитися в різних формах. Ця робота стає нерозривною частиною науково-дослідної роботи кафедр, лабораторій і науково-дослідних секторів ВУЗів за держбюджетними і господарчо-договірними темами, комплексними цільовими програмами.
Цілком природно, що багаторічна участь студентів у систематичних наукових розробках творчих колективів ВУЗів з важливих Проблем сучасної науки і техніки вносить значний внесок у загальній культурі роботи, що може мати характер відкриття або винаходу - раціоналізаторська пропозиція. Звідси випливає, що чим актуальнішою є наукова тематика, яка розробляється колективом ВУЗу, тим вище рівень наукової творчості студентів, котрі беруть у ній участь, ці технічним, науково-методичним його забезпеченням і накопиченням фактичного матеріалу.
Зрозуміло, що ознайомлення викладачів і студентів, із законодавством в області винахідництва і раціоналізації є важливим не лише у пізнавальному відношенні, оскільки вони одержують чітке уявлення про вищі критерії оцінки результатів наукової праці, на які необхідно орієнтуватися у власних дослідженнях.
Сьогодні у ВУЗах країни зосереджений значний науковий потенціал, роль якого в розвитку сучасної науки є дуже важливою. Підвищуються також вимоги до рівня досліджень, проведених на кафедрах, у лабораторіях, НДІ ВУЗів. За останні роки в цій області відбулися помітні зрушення у бік різкого збільшення обсягу наукових робіт з виконання комплексних цільових програм регіонального загальнодержавного значення. Зрозуміло, що розробка широкомасштабних комплексних і цільових програм вимагає високого рівня наукової творчості в області фундаментальних і прикладних наук.
Відзначена принципова особливість розвитку сучасної науки яка обумовлює необхідність удосконалювання шляхів і засобів планування, організації досліджень у ВУЗах, розробку оцінок наукової і соціальної значущості отриманих результатів і прогнозування перспектив наукової праці колективів, лабораторій, кафедр і НДІ.
При правильному вирішенні цих питань можливість чи наближення відповідності результатів наукової праці вищим досягненням пошуково-технічної творчості — відкриттям, винаходам і рацпропозиціям — стає значно вище. Це дозволяє провести чітку межу між дослідженнями, проведеними на високому і низькому рівнях наукової творчості, і кваліфікувати останні як безперспективні і даремні з точки зору потреб суспільства.
Тенденція до уніфікації структури всієї сучасної наукової документації на основі критеріїв, які притаманні відкриттям, винаходам і рацпропозиціям, сприяє підвищенню відповідальності за всі стороні наукової діяльності, виявленню недоліків, що стосуються планування, організації і ефективності результатів дослідження і націлює на проведення таких досліджень, результати яких можуть мати позитивний ефект з точки зору критеріїв суспільної значущості.
Відомо, що будь-яке законодавство, об'єктивно випливаючи з існуючої реальності, відчиняє зворотний активний вплив на відповідні сторони громадського життя і діяльність людей. Такий вплив стає більш ефективним при більш глибокому розумінні суті даного законодавства, в оволодінні ним, цілеспрямованому практичному застосуванні його в інтересах суспільства. Це повною мірою відноситься до законодавства з винахідництва і раціоналізації.
Нижче наводиться перелік основних установ і товариств, що відповідають за організацію і здійснення цієї роботи, а також відомості про діюче в цій сфері законодавство:
Державне Товариство винахідників і раціоналізаторів;
Державний Комітет України з науки і техніки;
Державний науково-дослідний інститут державної експертизи. Центральний науково-дослідний інститут патентної інформації. Державний Комітет України у справах винаходів і відкриттів; Патентно-технічна бібліотека; Бюро раціоналізації та винахідництва; Конституція України;
• Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції;
• Вказівки по упорядкуванню заявки на винахід; Тимчасові вказівки про порядок оформлення, подачу і розгляди заяв на рацпропозиції; Інструкція з державної науково-технічної експертизи винаходів. Міжнародна класифікація винаходів;
• Універсальна десяткова класифікація (УДК).
Заняття 47-48 (2 години)