Тема 14 Керамічні фарби. Декорування керамічних виробів.
Питання для самостійного вивчення:
1. Деколь.
2. Допоміжні матеріали.
3. Види дефектів надглазурного і підглазурного живопису.
1. Деколькоманія представляє собою спосіб печатання однокольорових або багатокольорових зображень на клеєвому папері і переводу їх на виріб (нагадує перевідні дитячі картинки).
При змочування водою від деколі відділяється клеєвий шар, а плівка з малюнком переводиться на виріб. Необхідно зображення закріпити муфельним випалом для надглазурної деколі, підглазурна деколь випалюється по тому ж принципу, що і надглазурні фарби.
Літографська деколь представляє собою однотонний або багатокольоровий розпис, відпечатаний літографським способом керамічними фарбами на спеціально гумованому папері. Цей папір з одного боку покритий легкорозчинною у воді плівкою.
Деколь-
перевідні зображення – виготовляють
на гумованому папері звичайним
поліграфічним способом з використанням
керамічних красок, літографічного
каміння або металічних пластин на плоско
печатних або офсетних машинах. Листи
деколі зберігають при температурі
в
сухих приміщеннях не більше 6 місяців.
В останні роки освоєно виробництво здвижної деколи. Її виготовляють методом літографічної або шовкотрафаретною печаті на гумованому папері, котрий до та після печаті малюнків покривають полібутілметакрілатовим лаком (суміш ацетилену, синтетичних смол та інших складників). Після висихання шар лаку утворює щільну еластичну плівку, яка легко зміщується разом з малюнком з паперової підкладки при розмочуванні її водою.
Дослідження по подальшому вдосконаленню деколі ведуть у двох направленнях: розробляють оптимальний вміст водорозчинних клейких та захисних плівок головним чином для підглазурного декорування та попередньої обробки поверхні виробів та вміст термопластичних плівок, які дозволяють позбутися мокрого переносу малюнка (ліпка) на виробі, що значно спростить процес декорування і створить умови для його автоматизації. В ФРГ був запропонований новий тип деколи – накладний. На повністю згораючи підкладку наносять малюнок, а наверх нього – скріплюючий шар. Після зволоження ліпку наносять на виріб та обпалюють. Ведуть також роботи по виготовленню деколи з використанням фарб на термопластичній зв’язці.
2. Декстрин у вигляді 4-6% -ного водяного розчину підвищує адгезійнні властивості фарби.
Гліцерин використовується як пластифікуюча добавка.
Глюкоза вводиться в фарбу для покращення її реологічних властивостей.
Гумміарабік використовується як клейка речовина.
Скіпідар надає надглазурним фарбам потрібну текучість, крім того він застосовується для зняття уже нанесеної фарби, виправлення помилок, для миття пензликів, інструмента.
Скіпідарне масло використовується при розтиранні фарб і для надання їм великої в’язкості.
При підглазурному декоруванні, в якості зв’язуючих додатків, використовують гліцерин чи розчин декстриму, при надглазурному декоруванні – скіпідар і каніфольно-скіпідарну мастику(50-65% каніфолі і 30-35% скіпідару).
Каніфоль слугує розчинним додатком до скіпідару для підвищення в’язкості фарб і виготовлення мастик, необхідних при переводі деколі на виріб.
Бальзами надають фарбам жирність, в’язкість, еластичність.
Гвоздичне масло сприяє тривалому збереженню властивостей фарби, легко пом’якшує сухий шар фарби.
Лавандове масло стабілізує рухомість та еластичність фарби.
Анісове масло діє аналогічно скіпідару, але дія його сильніша.
Бензол і бензин використовуються(рідко) в якості розчинників фарби.
Використані
для виготовлення мастик, лаків, зв’язуючих
розчинів в фарбах матеріали повинні
вигорати при температурі
,
не обвуглюючись і без залишку, так як
вуглець може сприяти відновленню металу
фарби та її розпаду.
3. При підглазурному декоруванні можливі наступні дефекти після политого випалу:
збірка глазурі виникає при недостатньому вмісті у фарбі плавней та пластифікуючи добавок.
Зміна тону фарби відбувається при відхиленні газового режиму при политому випалі від заданого.
Розтікання фарби (розпливчатий малюнок) можливе при надмірному вмісті плавнів у фарбі і глазурі. У цьому випадку необхідно підвищити в’язкість фарби введенням до її складу декстрину або гліцерину та наносити декор на висушений черепок ( до утильного обпалу);
Закіпання фарб у вигляді вздуття та наколів на поверхні глазурі, яка покриває декор, вказує на підвищений вміст у фарбі оксидів CO2O3, Ni2O3, Fe2O3, MnO та інших оксидів, які виділяють при обпалі багато кисню. Для усунення дефекту необхідно перевірити і відкорегувати склад фарби, наносити фарбу рівномірним шаром, а також дотримуватися режиму обпалу.
Відновлення кольорових глазурей та фарб («вскип»), проявляється утворенням шагреневої поверхні, матовості (зниження блиску), пористості, неоднорідності окраски та являється результатом навуглеводження глазурі та фарби.
Після випалу в муфельній печі виробів з надглазурним декоруванням можливі наступні дефекти:
Сухість фарби виникає у вигляді матовості, що вказує на низький вміст флюсу у фарбі і недостатню температуру обпалу, а також не дотримання оптимальної товщини шару фарби, потрапляння до муфелю парів води ( з газами через тріщини в муфелі, із сирих лещадок тощо).
Зміна та знебарвлення тону фарби (золото тьмяніє, пурпурні та рожеві кольори мають блакитнуватий відтінок тощо) виникають при порушенні температурного та газового режимів обпалу;
Здуття фарби можливе при нанесенні її тонким шаром, порушенні режиму обпалу, що призводить до несвоєчасного вигорання органічних речовин, які містить фарба.
Збір фарби та деколи виникає при швидкому піднятті температури, поганій промивці та сушці виробів з нанесеною деколью, змочуванні малюнка гліцерином, використанні високо зольної олифи при нанесенні деколи.
Потоки фарби можливі при надмірному додаванні скіпі дару або масел при розгладженні фарби на палітрі.
Розрив малюнка деколи виникає при неуважній наклейці ліпків на вироби, довгому їх зволоженні, необережному знятті паперової підкладки та поганій промивці виробів після декорування, а також при швидкому підігріві виробів при обпалі.
Подряпини на малюнках – результат необережної укладки декорованих виробів на транспортні засоби.
Матовість фарби виникає через недотримання температурного режиму обпалу та потрапляння пічних газів в муфель печі, в результаті чого відбувається відновлення(кристалізація) фарби.
Недовипал фарби можливий при недостатній температурі обпалу, при чому фарба легко стирається фланелевою тканиною.
Цек фарби з’являється при нанесенні фарби товстим шаром, невідповідності флюсу, великій швидкості охолодження виробів після обпалу.
Чорнота виникає при потраплянні осадженого вуглецю від вигорання органічних розчинників фарби – скіпі дару, каніфолі тощо.
Забиття відбувається через низьку якість вогнестійкого припасу та поганої його обмазки.
Помарки фарбою – результат низької технологічної дисципліни. Помарки золотом знімають за допомогою плавикової кислоти або царської горілки. Помарки краскою знімають також механічним шляхом ( утильним черепком та інші). Для зняття помарок використовують олівці або пасту складу,%: електрокорунд марки ЕБ-М20-28 – 62,5; карбід кремнію марки Е-М14-20 – 22; віск – 15,5.
Завдання для самоконтролю знань: дайте відповіді на такі запитання:
1. Що собою представляють деколь?
2. Які допоміжні матеріали використовуються при нанесенні декору на вироби?
3. Назвіть види дефектів надглазурного і підглазурного живопису?
Рекомендована література
Мороз И.И. Технология фарфоро-фаянсовых изделий.
Розділ 3 Основні тонко керамічні і грубо керамічні матеріали в виробництві художньої кераміки.