Тема 13 Сортування, шліфування, полірування.

Питання для самостійного вивчення:

1. Види сортування виробів.

2. Маркування виробів.

1. Сортують вироби ретельним зовнішнім оглядом, перевіряючи розмір деформацій згідно Технічним умовам.

При комплектації сервізів та наборів підбираються однотипні по відтінках кольору виробу одного сорту з найменшою кількістю дефектів. Вироби повинні мати рівний розлив глазурі, блиск, однотипний колір черепка, водопоглинання 1-3%. Цек не допускається.

Сортування «білизни» проводять в сортувальному цеху, її ведуть згідно ДЗСТам (державним загальносоюзним стандартам) або ТО (технічним умовам).

При виявленні браку виріб негайно прибирають до його вступу в сортувальний цех (явний брак розбивають і бій направляють в масозаготівельний цех, де після подрібнення так званий политий бій використовують як спісніючий матеріал).

В сортувальному цеху білизну ретельно оглядають, після чого сортують, комплектують різні набори та усувають виявлені признаки браку.

З огляду на те, що ряд визначень при сортуванні ведеться шляхом ретельного візуального огляду, як, наприклад, виявлення найменших проколів поливи, неправильне розміщення деталей (ручок, носиків і т.д.), то ці визначення повинні проводиться працівниками високої кваліфікації.

Для об’єктивного контролю якості продукції в розпорядженні сортувальника знаходиться ряд пристосувань. Наприклад, деформація плоского виробу визначають за допомогою калібру форми (плоский виріб встановлюють в закинутому вигляді на поліровану скляну плитку, потім, користуючись калібром з виступами, за кількістю відступів, що проходять у зазор між плитою і бортом виробу, можна судити про величину деформації), білизну виробів визначають за допомогою фотометра і т.д.

На кожному заводі мається своя розроблена методика випробувань ряду механічних, термічних та інших властивостей виробів. Всю свою роботу сортувальники ведуть у відношенні з технічними інструкціями.

«Білизну» поділяють на три категорії: сортова, поза сортова , дефектна.

Сортова «білизна» у відношенні з ТУ може бути, в свою чергу, поділена на перший сорт (червоне клеймо), другий сорт (синє клеймо) і третій сорт (зелене клеймо).

Поза сортова «білизна» - це така, яка має дефекти, що не дозволяють її віднести до сортної. Однак усунення цих дефектів технічно можливо та економічно вигідно. Отже, поза сортова «білизна» після відповідної обробки (зачистки, шліфовки, поліровки і т.д.) можна віднести до сортової (другого або третього сорту).

Дефектна «білизна» - це «білизна», у якій є дефекти, що не дозволяють її віднести до сортової. Усунення цих дефектів технічно неможливо та економічно невигідно, тому дефектна білизна розбивають і направляють в масозаготівельний цех (для використання як спісніючого матеріалу) аналогічно тому, як вчиняють з явним браком.

Шорсткі місця на виробах, не покриваючі поливи, шліфують (переважно фарфорові вироби). Шліфовці, тобто вирівнюванню поверхні, підлягають вироби, на яких необхідно усунути деякі дефекти поверхні (засмічення, надколини і т.д.).

Відшліфовані ділянки полірують для отримання гладкої дзеркальної поверхні.

Ніжки тарілок, блюдець та інших подібних виробів шліфують на шліфувальних шайбах, які являють собою чавунний, обертаючий горизонтально поставлений диск, куди подається вода та дрібний пісок. На шайбу ставляють вироби, які утримують руками або механічним режимом. Після шліфовки на шайбі вироби миють та сушать.

Для шліфування бортів чашок та полоскальниць застосовують одношпиндельні верстати, за конструкцією аналогічні формовим. На таких верстатах, на шпинделі, замість формотримача встановлюють патрон з гніздом, де вміщуються вироби. Верстат споряджений шаблоном, виготовленим із зразка.

Після шліфування виріб полірують м’яким деревом з використанням глазурованого шлікера.

Засмічення шліфують, після чого полірують на горизонтальних верстатах, на шпиндель накручують з одного кінця шліфувальник у вигляді круглого диску, зазвичай виготовленого зі зразка, а з іншого кінця полірувальник із м’якого дерева. При надходженні виробу під шліфувальник, останній збиває засмічення, а при наступному потраплянні під полірувальник відбувається полірування (зняття слідів від засмічення), при цьому до полірувальника безперервно направляється струмінь глазурованого шлікера.

Потрібно відзначити, що за останній час у керамічне виробництво все ширше та ширше починають вводити напівавтомати для шліфування та полірування у вигляді багатошпиндельних карусельних столів, що періодично обертаються. Патрони для розміщення обробляючих виробів встановлюють на шпинделі.

2.Для маркування фарфорових виробів використовують штампи (резинові або желатинові), на яких зображена марка заводу, і позначений сорт виробу. Товарний знак може бути виконаний декалькоманією (перевідна картинка). Товарний знак ставлять в центрі дна готових виробів з зовнішньої сторони надглазурними фарбами: на продукцію вищого та 1 сортів – червоною фарбою, 2 – синьою, 3 – зеленою. Суху надглазурну фарбу змішують з скіпідаром і скіпідарному маслі на палітрі, розрівнюють тонким шаром і за допомогою штампа наносять на виріб. Товарний знак повинен бути чітким без помарок. Закріплюється на виробах за допомогою випалу при температурі 820⁰С (фарфор).

Для клеймування холодним способом використовують надглазурні фарби, розплавлені на зв’язці. Яка складається із терп6ентину (50%) і скіпдарного масла (50%) або вареної оліфи (70%) і терпентину (30%). Фарбу змішують з звязуючими речовинами на палітрі або склі, розрівнюють рівним тонким шаром і за допомогою резинового штампа наносять на вироби. Закріплюється фарба на виробах без випалу через 3-5 год.

Завдання для самоконтролю знань: дайте відповіді на такі запитання:

1. Що собою представляє сортування?

3. Як маркують готові керамічні вироби?

Рекомендована література

Мороз И.И. Технология фарфоро-фаянсовых изделий.