- •Тема 1: «Поняття охорони праці та її правове забезпечення»
- •1. Охорона праці: поняття та загальна характеристика:
- •1.1 Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах
- •1.2. Поняття охорони праці у правовому аспекті:
- •1.2.1 Охорона праці як інститут трудового права
- •1.2.2. Охорона праці як правовий принцип трудового права
- •1.2.3. Охорона праці як функція трудового права
- •1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин
- •1.2.5. Охорона праці як система законодавства.
- •2. Загальна характеристика правового забезпечення охорони праці в Україні.
- •3. Міжнародні договори та їх роль у забезпеченні охорони праці:
- •3.1. Всесвітні міжнародні договори у сфері охорони праці.
- •3.2. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з охорони праці
- •3.3. Регіональні міжнародні договори та охорона праці.
- •3.4. Міжнародні двосторонні договори України у сфері охорони праці
- •4. Законодавче забезпечення охорони праці в Україні:
- •4.1. Правове регулювання охорони праці в Конституції України.
- •4.2. Законодавчі акти загального характеру та їх значення для регулювання охорони праці.
- •4.3. Законодавчі акти спеціального характеру у сфері охорони праці.
- •4.3.1. Правове регулювання охорони праці у Кодексі законів про працю України.
- •4.3.2. Закон України «Про охорону праці»: загальна характеристика.
- •5. Підзаконні нормативно-правові акти України з охорони праці:
- •5.1. Система підзаконних нормативно-правових актів України з охорони праці: поняття, ознаки та види.
- •5.2. Нормативно-правові акти з охорони праці Дергірпромнагляду України: поняття, види, порядок опрацювання, прийняття, скасування та обліку.
- •5.3. Локальні нормативно-правові акти з охорони праці: види, порядок їх опрацювання, прийняття та скасування.
- •6. Загальна характеристика актів соціального партнерства з охорони праці.
- •6.1. Колективні угоди та охорона праці.
- •6.2. Колективні договори та охорона праці.
- •Тема 2. Гарантії прав працівників на охорону праці
- •1. Поняття та види гарантій прав працівників на охорону праці.
- •2. Загальні гарантії прав працівників з охорони праці.
- •2.1. Гарантії прав працівників з охорони праці під час укладення трудового договору.
- •2.2. Гарантії прав працівників з охорони праці під час дії трудового договору.
- •2.3 Гарантії прав працівників з охорони праці під час припинення трудового договору.
- •1. Система управління охорони працею на підприємстві
- •1.1. Поняття, цілі та завдання системи управління охороною праці.
- •1.2. Методи та функції системи управління охороною праці.
- •2. Суб’єкти управління охороною праці на виробничому рівні:
- •2.1. Види суб’єктів управління охороною праці на виробничому рівні та їх повноваження.
- •2.2. Служба охорони праці на підприємстві.
- •2.3. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •3.1. Додержання вимог з охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств
- •3.1. Правове регулювання проведення атестації робочих місць за умовами праці.
- •3.3. Правове регулювання проведення медичних оглядів
- •3.4. Правове регулювання проведення навчання з охорони праці
- •3.5. Розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •4. Фінансування заходів з охорони праці
3.3. Регіональні міжнародні договори та охорона праці.
Міжнародні трудові стандарти встановлюються також на регіональному рівні, наприклад, у рамках Ради Європи, Європейського Союзу, Співдружності Незалежних Держав
Регіональні європейські стандарти у сфері праці, що прийняті Радою Європи, закріплені в основному у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.) та Європейській соціальної хартії (1961 р., переглянутій у 1996 р.).
Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод встановлює заборону примусової та обов’язкової праці (ст. 4) і право на свободу асоціацій, включаючи право створювати профспілки і вступати в них для захисту своїх інтересів (ст. 11).
Європейська соціальна хартія (переглянута) є всеохоплюючим актом, що синтезував міжнародні стандарти у сфері праці. Створення безпечних і здорових умов праці не можливе без активного залучення працівників до цього процесу, тому у вказаній Хартії передбачено право працівників на участь у визначені і поліпшені умов праці, організації праці та виробничого середовища, охороні здоров’я та праці на підприємстві, організації соціальних і соціально-культурних послуг і заходів на підприємстві, нагляді за дотриманням відповідних нормативно-правових актів. Європейська соціальна хартія (переглянута) встановила право працівників на справедливі умови праці, що передбачає визначення розумної тривалості щоденної та щотижневої роботи, поступове скорочення робочого тижня, усунення ризиків, що властиві роботам з небезпечними або шкідливим умовами праці, встановлення для таких працівників скороченої тривалості робочого часу або додаткових оплачуваних відпусток, встановлення щорічної оплачуваної відпустки тривалістю не менше чотирьох тижнів, забезпечення працівників, зайнятих на роботах у нічний час, заходами, що враховують особливий характер роботи, тощо.
Важливе місце в системі джерел міжнародного трудового права, що мають своєрідну правову природу, належить документам, які ухвалюються в рамках Європейського Союзу (далі — ЄС). Ці документи поділяються на такі, що утворюють “первинне” та “вторинне” право. До перших належать установчі документи Європейського Союзу. Специфіка джерел “первинного права” полягає у тому, що вони безпосередньо регулюють трудові відносини в країнах ЄС, мають пріоритет над національним законодавством і не потребують прийняття будь-яких національних нормативних актів для їх реалізації.
Джерела “вторинного права” ЄС приймаються на основі первинних. Такими є регламенти, директиви та рекомендації. Регламенти — це акти прямого застосування, що не потребують ратифікації. За своєю правовою природою вони прирівнюються до “первинного права”, оскільки наділені пріоритетом над національними актами. Директиви не є актами прямої дії, тому реалізуються через акти
національного законодавства. Регулюють питання техніки безпеки і виробничої санітарії, створення безпечних і нешкідливих умов праці, безпечного використання засобів виробництва, засобів індивідуального захисту, навчання працівників, захисту працівників від небезпечних джерел виробничого середовища, спеціальної охорони працівників, що працюють за строковими трудовими договорами, тощо. Важливе значення має рамкова Директива № 89/391/ЄЕС про заходи з покращення техніки безпеки і виробничої санітарії, що прийнята 12.06.1989 р. і вступила в дію 01.01.1993 р. Цією Директивою досягнуто загальне завдання щодо покращення виробничого середовища та обов’язків держав-учасниць і роботодавців, ширше розглядається поняття виробничого середовища, охоплюється не лише фізична безпека працівників, але й організація роботи, соціальні взаємовідносини на місці праці, створення морально здорових умов праці, встановлено перелік засобів, які необхідно використовувати для вирішення завдань щодо безпеки праці. У Директиві встановлені загальні обов’язки роботодавців, права та обов’язки працівників.
Регіональні міжнародні стандарти з охорони праці встановлюються також у актах, що приймаються у рамках Співдружності Незалежних Держав. Наприклад, Угода держав-учасниць СНД про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, спричиненої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ними трудових обов’язків, від 09.09.1994 р., Угода держав-учасниць СНД про співробітництво в сфері охорони праці від 09.12.1994 р., Угода держав-учасниць СНД про порядок розслідування нещасних випадків на виробництві, що трапилися з працівниками, які знаходилися поза державою проживання від 09.12.1994 р.