
- •Тема 1: «Поняття охорони праці та її правове забезпечення»
- •1. Охорона праці: поняття та загальна характеристика:
- •1.1 Характеристика поняття охорони праці у соціальному, політичному, економічному та медичному аспектах
- •1.2. Поняття охорони праці у правовому аспекті:
- •1.2.1 Охорона праці як інститут трудового права
- •1.2.2. Охорона праці як правовий принцип трудового права
- •1.2.3. Охорона праці як функція трудового права
- •1.2.4. Охорона праці як елемент трудових правовідносин
- •1.2.5. Охорона праці як система законодавства.
- •2. Загальна характеристика правового забезпечення охорони праці в Україні.
- •3. Міжнародні договори та їх роль у забезпеченні охорони праці:
- •3.1. Всесвітні міжнародні договори у сфері охорони праці.
- •3.2. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці з охорони праці
- •3.3. Регіональні міжнародні договори та охорона праці.
- •3.4. Міжнародні двосторонні договори України у сфері охорони праці
- •4. Законодавче забезпечення охорони праці в Україні:
- •4.1. Правове регулювання охорони праці в Конституції України.
- •4.2. Законодавчі акти загального характеру та їх значення для регулювання охорони праці.
- •4.3. Законодавчі акти спеціального характеру у сфері охорони праці.
- •4.3.1. Правове регулювання охорони праці у Кодексі законів про працю України.
- •4.3.2. Закон України «Про охорону праці»: загальна характеристика.
- •5. Підзаконні нормативно-правові акти України з охорони праці:
- •5.1. Система підзаконних нормативно-правових актів України з охорони праці: поняття, ознаки та види.
- •5.2. Нормативно-правові акти з охорони праці Дергірпромнагляду України: поняття, види, порядок опрацювання, прийняття, скасування та обліку.
- •5.3. Локальні нормативно-правові акти з охорони праці: види, порядок їх опрацювання, прийняття та скасування.
- •6. Загальна характеристика актів соціального партнерства з охорони праці.
- •6.1. Колективні угоди та охорона праці.
- •6.2. Колективні договори та охорона праці.
- •Тема 2. Гарантії прав працівників на охорону праці
- •1. Поняття та види гарантій прав працівників на охорону праці.
- •2. Загальні гарантії прав працівників з охорони праці.
- •2.1. Гарантії прав працівників з охорони праці під час укладення трудового договору.
- •2.2. Гарантії прав працівників з охорони праці під час дії трудового договору.
- •2.3 Гарантії прав працівників з охорони праці під час припинення трудового договору.
- •1. Система управління охорони працею на підприємстві
- •1.1. Поняття, цілі та завдання системи управління охороною праці.
- •1.2. Методи та функції системи управління охороною праці.
- •2. Суб’єкти управління охороною праці на виробничому рівні:
- •2.1. Види суб’єктів управління охороною праці на виробничому рівні та їх повноваження.
- •2.2. Служба охорони праці на підприємстві.
- •2.3. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •3.1. Додержання вимог з охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств
- •3.1. Правове регулювання проведення атестації робочих місць за умовами праці.
- •3.3. Правове регулювання проведення медичних оглядів
- •3.4. Правове регулювання проведення навчання з охорони праці
- •3.5. Розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
- •4. Фінансування заходів з охорони праці
1.2.5. Охорона праці як система законодавства.
Охорону праці розглядають як своєрідну систему законодавства. Найважливіші норми, що регулюють питання охорони праці, передбачені в Конституції України, КЗпП України та Законі України «Про охорону праці». Україна одна з перших держав на пострадянських теренах прийняла спеціальний закон, що комплексно регулює питання охорони праці. У подальшому його норми були конкретизовані шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, що сформували цілком самостійну гілку у складі кодифікованого трудового законодавства України. Враховуючи основні міжнародні стандарти у сфері охорони праці, національне законодавство встановлює пріоритетність життя та здоров'я працівників над результатами виробничої діяльності роботодавців, право на одержання інформації з питань охорони праці, повну та всебічну поінформованість працівника про наявні шкідливі і небезпечні умови праці, передбачає систему організації управління охороною праці на національному і виробничому рівнях, створення спеціальних служб, що здійснюють комплексне управління охороною праці, запроваджує принципи пільгового оподаткування доходів роботодавця, гнучких важелів коригування розмірів страхових внесків роботодавця на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, застосування штрафних санкцій тощо. Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці займає Закон України «Про охорону праці» Він містить дев'ять розділів, що встановлюють загальні положення з охорони праці, гарантії прав працівників на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Окремий розділ присвячено нормативно-правовим актам з охорони праці, який визначає види, порядок опрацювання, прийняття та їх скасування.
За сферою дії нормативні акти про охорону праці поділяються на міжгалузеві та галузеві. До державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці належать акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від їх відомчої належності та виду трудових відносин. До державних галузевих нормативних актів про охорону праці належать акти, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації, що відносяться до певної галузі економіки. В Україні прийнято ряд нормативно-правових актів, які регулюють порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування нормативних актів про охорону праці (далі — НПАОП), принципи їх прийняття та побудови. Нормотворчий процес прийняття НПАОП має плановий характер, оскільки здійснюється на основі перспективного (п'ятирічного) та поточного (річного) зведених планів. Зведені плани складаються шляхом узагальнення галузевих планів нормотворчої діяльності, що затверджуються міністерствами, пропозицій зацікавлених організацій, результатів перевірки нормативних актів на відповідність чинному законодавству, рівню розвитку науки і техніки. На підставі зведеного та галузевих планів формуються відповідні розділи з питань нормотворчої діяльності у національній та галузевих програмах поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Принцип плановості є характерним не лише для порядку прийняття НПАОП, коли на основі календарного плану і технічного завдання визначаються строки початку та закінчення робіт.