4. Фінансування заходів з охорони праці

Фінансування заходів з управління охороною праці здійснюється роботодавцем, працівники не несуть жодних матеріальних витрат. З метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог та подальшого підвищення рівня охорони праці на виробництві законодавець у ст. 19 Закону України “Про охорону праці” встановив мінімальну межу коштів, що повинні скеровуватися на заходи з охорони праці.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з Переліком заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 994 від 27 червня 2003 р. Конкретний розмір і порядок використання коштів, спрямованих на фінансування заходів з охорони праці, можна встановити у колективному договорі фонду встановлюється у колективному договорі. Рішення про використання і спрямування коштів приймаються за участю профспілкових організацій підприємства або їх представницьких органів, служби охорони праці.

За рахунок цих коштів на підприємстві можуть здійснюватися такі заходи:

– проведення атестації робочих місць на відповідність їх нормативним актам про охорону праці;

– забезпечення працюючих спеціальним одягом, спеціальним взуттям і іншими засобами індивідуального захисту;

– реалізація заходів щодо усунення безпосереднього контакту працівників із шкідливими речовинами й матеріалами, іншими несприятливими та небезпечними факторами виробництва;

– впровадження систем автоматичного контролю та сигналізації наявності шкідливих і небезпечних виробничих факторів, пристроїв аварійного вимкнення виробничого устаткування та комунікацій у разі виникнення небезпеки для працюючих;

– проведення експертизи технічного стану будівель та споруд, експертизи та діагностики потенційно небезпечних об’єктів, устаткування, обладнання;

– створення кабінетів, куточків, виставок з питань охорони праці, придбання потрібних нормативних документів, навчальних посібників, плакатів, періодичної літератури;

– навчання працівників, проведення нарад, семінарів з питань охорони праці.