Тема 2. Гарантії прав працівників на охорону праці

1. Поняття та види гарантій прав працівників на охорону праці.

Встановлення гарантій у нормативному порядку є однією з умов ефективної реалізації прав громадянина і людини. Законодавство України про охорону праці передбачає комплекс гарантій, спрямованих на реалізацію конституційного права на безпечні і нешкідливі умови праці. Позитивною рисою Закону України “Про охорону праці” є те, що цьому питанню присвячено окремий розділ.

Можна виокремити декілька видів гарантій прав працівників на охорону, поклавши в основу класифікації різні критерії. Залежно від джерела трудового права, яке їх встановлює, гарантії поділяються на:

– гарантії, що встановлюються у нормативно-правових актах. Наприклад, право відмовитися від виконання робіт, якщо створилася виробнича ситуація, яка загрожувала життю працівника;

– гарантії, що встановлюються в договорах про працю:

а) нормативно-правових договорах, наприклад, у колективних договорах і угодах;

б) індивідуальних угодах про працю, наприклад, трудових договорах (контрактах).

За періодом існування трудових відносин можна виділити гарантії, що встановлюються:

– під час виникнення трудових відносин. Наприклад, заборонено укладати трудові договори з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров’я;

– під час дії трудових відносин. Наприклад, на час зупинення експлуатації цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування за працівниками зберігається місце роботи;

– під час припинення трудових відносин. Наприклад, працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про охорону праці.

За об’єктом трудових відносин гарантії встановлюються щодо:

– умов праці. Наприклад, працівникам встановлюється гарантія щодо відповідності умов праці вимогам актів про охорону праці;

– робочого часу. Для працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах, встановлюється скорочена тривалість робочого часу;

– часу відпочинку. Працівникам, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах, надається додаткова щорічна відпустка у зв’язку з роботою в таких умовах праці;

– заробітної плати. Працівникам, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах, встановлюється доплати та надбавки за роботу в таких умовах; – трудової дисципліни. Наприклад, працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що загрожує його життю і здоров’ю. Така відмова не вважається порушенням трудової дисципліни.

За методами забезпечення розрізняють гарантії, що забезпечуються шляхом:

– встановлення організації та управління охороною працею;

– здійснення нагляду та контролю за дотриманням законодавства про охорону праці;

– встановлення відповідальності за порушення вимог законодавства про охорону праці.

Об’єднавши зазначені критерії, можна виділити дві групи в одній системі гарантій прав працівників на охорону праці:

– загальні гарантії, що встановлюються для всіх працівників незалежно від їх категорії;

– спеціальні гарантії, що встановлюються для певної, визначеної категорії працівників.

Спеціальні гарантії надаються для певних категорій працівників понад загальні гарантії права на безпечні і нешкідливі умови праці, що зумовлено підвищеними вимогами охорони їх здоров’я. До цих категорій належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.