Література

1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 2003. – 245 с.

2. Кабаченко П.С. Психология управления: Учебн. пособие. – М.: Педагогическое общество России, 2005. – 364 с.

3. Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті. – Запоріжжя: Просвіта, 2003. – 272 с.

4. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. – ДО.: ІЗМН “Твін Сервіс”, 1998. – 192 с.

5. Мельник Л.П. Психологія управління. – К.: МАУП, 1999. – 211 с.

6. Морозов А.В. Управленческая психология: Учебное пособие для студ. – М.: Академический проект, Трикста, 2005. – 456 с.

7. Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Рабочая книга руководителя школы // Психология управления. – Ч. IV. – Запорожье, ЗОИУУ, 1996. – 129 с.

8. Потеряхин А.А. Психология управления. – К., 1999. – 325 с.

9. Психологический словарь / Под ред. А.В.Ярошевского. – М., 1990. – 532 с.

10. Урбанович А.А. Психология управления. – К.: Харвест, 2005. – 312 с.

Практичне заняття №3

Тема: Особистість і колектив як суб’єкти управління

Мета: Вивчити функції керівника, а також розглянути поняття особистості й колективу як суб’єктів управління

Основні поняття: функція керівника, функції організаторської діяльності, прийняття рішень, нормативна теорія прийняття рішень, прескриптивна теорія прийняття рішень, психологічна вибірковість, психологічна спрямованість розуму, психологічний такт, суспільна енергетичність, вимогливість, критичність, схильність до організаторської діяльності.

Понятійно-категоріальний апарат теми.

Функції суб’єкта управління відповідно до етапів управлінського циклу (Ю.Тихомиров):

а) організація керуючої системи;

б) вибір цілей;

в) прогнозування;

г) планування;

д) інформація;

е) рішення;

ж) організаційна й масова діяльність;

з) контроль;

і) оцінка ефективності управління.

В.Афанасьєв виділяє наступні основні управлінські функції:

а) вироблення й ухвалення управлінського рішення;

б) організація;

в) регулювання й коригування;

г) облік і контроль.

Функції організаторської діяльності:

Перша функція даної діяльності – в інтеграції особистостей, здійснюється за допомогою ознайомлення їх із загальним завданням, засобами і умовами досягнення мети, плануванням, координацією спільною працею, обліком, контролем тощо.

Другою функцією організаторської діяльності називається функція комунікації. Мається на увазі встановлення й горизонтальні комунікації у середині первинного колективу, і зовнішніх вертикальних комунікацій – з вищестоящими організаційними підрозділами.

Третьою й четвертою функціями організаторської діяльності є відповідно навчання й виховання (у найширшому розумінні цих слів).

Е.Кузьмін, І.Волков, Ю.Ємельянов виокремлюють наступні функції організаторської діяльності:

1. адміністративну (приписання роботи, координація індивідуальних дій і нагляд за їх виконанням);

2. стратегічну (визначення цілей і вибір методів їхнього досягнення, планування й прогнозування);

1. експертно-консультативну;

3. комунікативно-регулюючу;

4. функцію представництва групи в суспільстві;

5. дисциплінарну;

6. виховну,

7. психотерапевтичну.

А.Ковальов пропонує іншу класифікацію функцій організаторської діяльності:

– визначення цілей колективу;

– планування;

– узгодження,

– стимулювання;

– контролю;

– виховання.

На думку Л.Бляхмана, зміст діяльності керівника розкривається в наступних його функціях:

– цілевизначення

– організаційною-адміністративній (формування управлінських органів, розподіл завдань між підлеглими, узгодження їхніх дій і контроль за виконанням рішень);

– експертній (консультація працівників);

– дисциплінарно-стимулюючій (оцінка якості роботи підлеглих, визначення заохочень і покарань);

– представницькій (перед зовнішніми організаціями);

– пропагандистсько-виховній (створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, розвиток здатностей і ініціативи підлеглих, підбор і розміщення кадрів, участь у навчанні резерву на висування).

Управлінське рішення можна визначити, як процес пошуку зв’язку між існуючим станом системи й бажаним, обумовленим метою управління. В остаточному підсумку, будь-яке управлінське рішення зводиться до того або іншого вибору з декількох можливих варіантів.

Можна виділити низку послідовних етапів діяльності керівника в процесі ухвалення рішення:

– виявлення й з’ясування проблеми;

– всебічний розгляд альтернатив;

– остаточний вибір .

Два підходи до проблеми прийняття рішень в організаціях:

Один з них, названий нормативною теорією прийняття рішень, заснований на математичному аналізі й логічних міркуваннях. Нерідко цю теорію називають “прескриптивною” (приписній), тому що вона точно встановлює, якими саме мають бути послідовно здійснювані процедури при ухваленні рішення для того, щоб воно відповідало критеріям раціональності.

В останні тридцять років все більшої уваги дослідники приділяють дескриптивному (описовому) підходу до ухвалення рішення.

Умови фізичного й соціального середовища діяльності керівника виступають у якості зовнішніх детермінант прийнятих їм рішень.

До числа таких умов можна віднести:

– характер поставленого перед керівником завдання;

– обсяг і якість наявної у нього інформації;

– рівень технічної оздобленості даного підрозділу, організації;

– ступінь компетентності персоналу;

– кількість часу для підготовки й здійснення рішення;

– особливості соціально-психологічного клімату колективу тощо

А.Китов використовує поняття “особистісний профіль рішення”, маючи на увазі ту “сукупність індивідуальних особливостей керівника, що несуть із собою рішення до виконавців”.

Класифікація управлінських рішень:

а) функціонального змісту;

б) сфери дії;

в) ієрархії системи управління;

г) організації розробки;

д) широти проблематики;

е) організаційного оформлення;

ж) тривалості здійснення;

з) причин виникнення;

і) методів розробки.

Управлінські рішення: програмовані й непрограмовані.

Під програмованими розуміються систематично повторювані рішення, для вироблення яких використовуються певні процедури.

Непрограмовані рішення характеризуються новизною, унікальністю, значимістю суб’єктивного аспекту.

Психологічна вибірковість – здатність особистості відбивати з достатньою повнотою психологію організованої групи в ході рішення нею загальногрупового завдання.

Практично-психологічна спрямованість розуму – оволодіння знаннями й уміннями в сфері практичної психології, готовність застосувати їх на практиці у вирішенні організаторських завдань.

Психологічний такт – наявність почуття міри у взаємовідносинах з людьми.

Суспільна енергійність – здатність особистості заражати й заряджати своєю енергією людей.

Вимогливість – здатність висувати адекватні вимоги залежно від особливостей ситуації.

Критичність – здатність виявити й виразити значимі для даної діяльності відхилення від умов, що диктуються поставленим завданням.

Схильність до організаторської діяльності – потреба в даній діяльності й стеничність почуттів при її виконанні.

Домінуючі мотиви участі працівників у змаганні:

ідейні – проявляються в усвідомленні ними суспільної цінності своїх трудових зусиль, у їх громадянськість;

соціогенні (тобто породжені соціальними потребами), пов’язані із суспільним визнанням достоїнств особистості;

матеріальні – пов’язані із задоволенням у ході змагання тих або інших матеріальних потреб.

ПЛАН

Теоретичні питання:

1. Функції керівника. Класифікація функцій керівника.

2. Функції організаторської діяльності. Класифікація функцій організаторської діяльності.

3. Прийняття управлінських рішень як важлива ланка діяльності керівника.

4. Два підходи до проблеми прийняття рішень.

5. Типи управлінських рішень.

6. Психологічний практикум:

Тест №3 дозволяє оцінити вашу потенційну здатність бути підприємцем. Виберіть варіант відповіді, який найбільш імпонує вам (“а”, “б” або “в”) на кожне запитання:

1. Який, на ваш погляд, найлегший спосіб “робити” гроші:

а) багато працювати, бути широко інформованим, ризикувати, вкладати готівку в справу;

б) чекати на спадщину від “багатого дядька”, спробувати виграти у лотерею або в азартні ігри;

в) робити кар’єру поступово, крок за кроком, не проявляючи поспіху й не відокремлюючи себе від участі в політиці.

2. Який прибуток, на вашу думку, одержують закордонні мільйонери від укладання непоганої угоди:

а) біля мільйона доларів;

б) до десяти мільйонів доларів;

в) понад десять мільйонів доларів.

3. З яким із перерахованих висновків ви згодні:

а) чим більше вдається заробити грошей, тим більше задоволення одержуєте від своєї роботи;

б) гроші – влада;

в) володіння багатством викликає заздрість, і це приємно.

4. Чи вкладете свої гроші у захід, коли немає ніяких гарантій, що ви ці гроші не втратите:

а) так;

б) суму в розумних межах (не приведе до розорення);

в) немає.

5. Як поставитесь до вимагання, яке супроводжується шантажем і погрозами фізичної розправи:

а) звернетеся до допомоги відповідних органів;

б) будете намагатися впоратися самотужки;

в) відкупитеся.

6. Чи берете ви участь в азартних іграх, зокрема в тоталізаторі на іподромі, і чи готові в запалі азарту зробити велику ставку:

а) так;

б) так, якщо є “вільні” гроші;

в) ні.

7. Як ви вважаєте, люди якої з перерахованих спеціальностей мають найбільший шанс розбагатіти:

а) актор, художник, журналіст, інженер, геолог;

б) адвокат, лікар, політик, співак, майстер на всі руки;

в) керівник фірми, видавець, комерсант.

8. Як ви ставитесь до ділових зв’язків із друзями:

а) можу позичати надійному приятелеві: не виключено адже, що й він відповість мені взаємністю в потрібний момент;

б) дружба дружбою, а гроші нарізно;

в) при нестатку позичаю, сам же – ніколи, нікому й ні в якому разі, такий мій принцип.

9. На це питання відповідайте абсолютно точно: якщо станете мільйонером, чи будете насолоджуватися думкою, що належите до еліти:

а) безсумнівно;

б) буду демонструвати свою насолоду лише тим, хто не вірив у мене або ставився зверхньо;

в) ні.

10. Куди б вклали свої “вільні” капітали:

а) у нерухомість, інше майно, у предмети мистецтва;

б) в акції й цінні папери;

в) зроблю так, як вирішить моя дружина (чоловік).

11. Якщо ви маєте на своєму рахунку тридцять мільйонів, чи будете ви активно продовжувати операції по примноженню своїх грошей:

а) може бути, якщо тільки справа напевне стане виграшною.

б) неодмінно;

в) ну його! З мене вистачить.

Завдання для самостійної роботи:

1. Виділити морально-етичні якості керівника.

2. Визначити організаційно-адміністративні якості керівника.

3. Визначити якості керівника.