Плани практичних занять за курсом

“ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ”

Практичне заняття №1

Тема: Теоретичні основи психології управління.

Мета: Розглянути теоретичні основи психології управління, а також характерні риси особистості керівника й підлеглого, основи ділового спілкування.

Основні поняття: управління, організація, суб’єкт управління, об’єкт управління, система управління, предмет управління, управлінські відносини, управлінська діяльність, психологія управління.

Понятійно-категоріальний апарат теми.

Управління – елемент, функція, що забезпечує збереження певної структури, організованих систем, підтримку режиму їхньої діяльності, реалізацію їхньої програми й цілей.

Організація являє собою форму об’єднання групи людей (двоє й більше), діяльність яких свідомо координується суб’єктом управління для досягнення загальної мети або цілей і для впорядкування спільної діяльності. Залежно від цілей і умов діяльності індивіди в соціальному управлінні виступають суб’єктами й об’єктами управління.

Суб’єктом управління є носій предметно-практичної діяльності, джерело управлінської активності, спрямованої на певний об’єкт управління. Суб’єктами управління може виступати як окремий індивід, так і соціальна група.

Об’єктом управління може бути частина об’єктивної дійсності, на яку спрямовано управлінський вплив. Об’єктом управління також може виступати як окремий індивід, так і соціальна група.

Система управлінських відносин спирається на два соціально-психологічних феномени, які ми можемо назвати як власне управлінням, тобто цілеспрямований вплив на певний об’єкт, і підпорядкуванням, тобто сприйнятливість і схильність цілеспрямованому впливу суб’єкта впливу.

Три типи підпорядкування:

– перекірливе підпорядкування: працівник сприймає підпорядкування як змушене й зовні нав’язливе відношення. Для нього характерно слабке розуміння мотивів підпорядкування й боргу;

– байдуже підпорядкування: працівник: цілком удоволений своїм положенням, тому що це звільняє його від прийняття відповідальних рішень; сповідається принцип “нехай думає начальник”;

– ініціативне підпорядкування: працівник усвідомлює необхідність підпорядкування, почуття боргу в нього переходить у звичку, але не заглушає ініціативу. В основі такого типу підпорядкування лежить критична оцінка керівника й визнання його авторитету.

Суб’єкт і об’єкт управління, розглянуті також як керуюча й керована системи (підсистеми), у сукупності взаємних зв’язків становлять систему управління, що характеризується інформаційним забезпеченням, процедурою прийняття й виконання рішень.

Система управління характеризується:

– функціями й цілями діяльності;

– конкретним набором складових частин, що перебувають у співпідпорядкованості;

– режимом зовнішніх зв’язків (субординація, координація, договірні відносини;

– правовим регулюванням структури, зв’язків, повноважень, діяльності системи управління в цілому і її елементах.

Основні задачі керівника:

– оволодіти теоретичними основами раціонального управління, тобто наукою управління;

– уміти творчо застосовувати положення цієї науки, тобто оволодіти мистецтвом управління. Перше завдання вирішується в процесі навчання, друге – у процесі практичної діяльності.

Предметом науки управління є управлінські відносини, тобто відносини:

– між суб’єктом і об’єктом управління;

– між членами організації, що перебувають на тому самому ієрархічному рівні, спрямовані на взаємне узгодження дій, виходячи з поставлених завдань;

– між різними організаційними підрозділами в межах того самого об’єкта управління.

Управлінська діяльність – праця, яка принципово відрізняється від інших видів діяльності.

Основні психологічні особливості управлінської діяльності:

– велика розмаїтість видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії;

– неалгоритмічний, творчий характер діяльності, що здійснюється за браком інформації й в умовах часто мінливої, нерідко суперечливої обстановки;

– яскраво виражена прогностична природа розв’язуваних управлінських завдань;

– значна роль комунікативної функції;

– висока психічна напруженість, викликана великою відповідальністю за прийняті рішення.

Управлінська діяльність – це особливо організований вид трудової діяльності з виконання функцій управління в організації.

Її мета – забезпечення цілеспрямованої й скоординованої діяльності керованого колективу за рішенням поставлених перед ним завдань.

Продуктом управлінської діяльності є управлінські рішення й практичні дії, потрібні для функціонування організації в необхідному режимі.

Три основні категорії персоналу управління:

– керівники або лінійні менеджери (10% працівників апарату правління);

– фахівці або функціональні менеджери (60-70% працівників апарату управління);

– службовці апарату управління (20-30% працівників апарату управління).

Головну свою увагу керівники зосереджують у трьох напрямках:

– прийняття рішень стосовно всіх найважливіших, стратегічних, принципових питань діяльності;

– здійснення підбору, розміщення, навчання й виховання кадрів;

– координація роботи виконавців, ланок і підрозділів організації в цілому;

– контроль за рівнем реалізації управлінських рішень за своїми напрямками.

Рівні психолого-управлінської проблематики:

1. Психологічні аспекти діяльності керівника:

– психологічні особливості управлінської праці взагалі, її специфіка в різних сферах діяльності;

– психологічний аналіз особистості керівника, психологічні вимоги до особистісних якостей керівника;

– психологічні аспекти ухвалення управлінського рішення;

– індивідуальний стиль управління керівника й проблеми його корекції.

2. Психологічні аспекти діяльності організації як суб’єкта й об’єкта управління:

– можливості використання психологічних факторів для рішення управлінських завдань;

– закономірності формування сприятливого соціально-психологічного клімату в організації;

– закономірності формування оптимальних міжособистісних взаємин в організації, проблема психологічної сумісності;

– формальна й неформальна структури організації;

– мотивація праці членів організації;

– ціннісні орієнтації в організації, управління процесом їх формування.

Психологічні аспекти взаємодії керівника із членами організації:

– проблеми створення й функціонування системи комунікації в процесі взаємодії;

– проблеми управлінського спілкування;

– оптимізація взаємин у ланці “керівник – підлеглий”;

– інформованість як фактор підвищення ефективного управління.

Психологія управління – це галузь психологічної науки, яка поєднує досягнення різних наук в області вивчення психологічних аспектів процесу управління й спрямована на оптимізацію й підвищення ефективності цього процесу.

ПЛАН

Теоретичні питання:

1. Управління як соціальний феномен. Суб’єкт і об’єкт управління. управління й підпорядкування. Типи підпорядкування.

2. Предмет науки управління. Етапи її розвитку. Основні категорії персоналу управління.

3. Наукові підходи у психології управління (системний, ситуаційний, емпіричний, кількісний).

4. Поняття про психологію управління. Рівні психолого-управлінської проблематики. Два основних джерела виникнення психології управління.

Завдання для самостійної роботи:

1. Вивчити основні управлінські культури: характерні риси й особливості.

2. Визначити основні тенденції розвитку управлінської думки.