- •Психологія управління
- •7.010104 Професійне навчання.
- •7.010103 Трудове навчання
- •Панова н.Ю.,
- •Плани практичних занять за курсом
- •Практичне заняття №1
- •Література
- •Практичне заняття №2
- •Література
- •Практичне заняття №3
- •Література
- •Практичне заняття №4
- •Література
- •Практичне заняття №5
- •Література
- •Практичне заняття №6
- •Література
- •Практичне заняття №7
- •Література
- •Практичне заняття №8
- •Література
- •Практичне заняття №9
- •Література
- •Практичне заняття №10
- •Література
- •Практичне заняття №11
- •Література
- •Практичне заняття №12
- •Література
- •Практичне заняття №13
- •Література
- •Практичне заняття №14
- •Література
- •Практичне заняття №15
- •Література
- •Литература
- •Психологія управління (плани практичних занять)
- •7.010104 Професійне навчання.
- •7.010103 Трудове навчання
- •7 1100 М. Бердянськ, Запорізька обл., вул. Шмідта, 4
Література
1. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 2003. – 245 с.
2. Кабаченко П.С. Психология управления: Учебн. пособие. – М.: Педагогическое общество России, 2005. – 364 с.
3. Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті. – Запоріжжя: Просвіта, 2003. – 272 с.
4. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. – ДО.: ІЗМН “Твін Сервіс”, 1998. – 192 с.
5. Мельник Л.П. Психологія управління. – К.: МАУП, 1999. – 211 с.
6. Морозов А.В. Управленческая психология: Учебное пособие для студ. – М.: Академический проект, Трикста, 2005. – 456 с.
7. Павлютенков Є.М., Крижко В.В. Рабочая книга руководителя школы // Психология управления. – Ч. IV. – Запорожье, ЗОИУУ, 1996. – 129 с.
8. Потеряхин А.А. Психология управления. – К., 1999. – 325 с.
9. Психологический словарь / Под ред. А.В.Ярошевского. – М., 1990. – 532 с.
10. Урбанович А.А. Психология управления. – К.: Харвест, 2005. – 312 с.
Практичне заняття №15
Тема: Етикет у діяльності сучасної ділової людини.
Мета: Вивчити управлінську етику й світський етикет.
Основні поняття: придворний етикет, дипломатичний етикет, військовий етикет, загальногромадянський етикет
Понятійно-категоріальний апарат теми.
Етикет – слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього належать правила чемності й увічливості, прийняті суспільством.
Розрізняють кілька видів етикету, основними з яких є:
придворний етикет – строго регламентований порядок і форми поведінки, встановлені при дворах монархів;
дипломатичний етикет – правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;
військовий етикет – зведення загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поведінки військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;
загальногромадянський етикет – сукупність правил, традицій і умовностей, яких дотримуються громадяни при спілкуванні один з одним.
Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальні якості.
Етикет – дуже велика й важлива частина загальнолюдської культури, моральності, моралі, виробленої протягом багатьох століть всіма народами відповідно до їх уявлень про добро, справедливість, людяність – у галузі моральної культури й про красу, порядок, благоустрій, побутову доцільність – у галузі матеріальної культури.
Манери – вміння тримати себе, зовнішня форма поведінки, відносини з іншими людьми, вживані в мовленні вирази, тон, інтонація, характерні для людини хода, жестикуляція й навіть міміка.
У суспільстві гарними манерами вважаються:
– скромність;
– стриманість;
– уміння контролювати свої вчинки;
– уміння уважно й тактовно спілкуватися з іншими людьми.
Поганими манерами прийнято вважати:
– звичку голосно говорити, не соромлячись у виразах;
– розв’язність у жестикуляції й поведінці;
– неохайність в одязі;
– брутальність, що проявляється у відвертій недоброзичливості до інших;
– зневага до чужих інтересів і запитів;
– безсоромне нав’язування іншим людям своїх волі й бажань;
– невміння стримувати своє роздратування;
– навмисна образа гідності оточуючих людей;
–безтактність;
– лихослів’я;
– уживання принизливих прізвиськ.
Світський етикет – це ні що інше, як знання пристойностей, уміння тримати себе в суспільстві так, щоб заслужити загальне схвалення й ніякими зі своїх дій не нікого не образити.
ПЛАН
Теоретичні питання:
1. Управлінська етика.
2. Світський етикет.
Психологічний практикум:
Тест (№15)
Виберіть у кожному питанні найбільш прийнятний для вас варіант відповіді:
1. Чи є у вас головні, основні цілі в житті, до досягнення яких ви прагнете?
а) у мене такі цілі є;
б) хіба потрібно мати якісь цілі? Адже життя таке мінливе...;
в) у мене є головні цілі, і я підкоряю своє життя їхньому досягненню;
г) цілі в мене є, але моя діяльність мало сприяє їхньому досягненню.
2. Чи складаєте ви план роботи, справ на тиждень, використовуючи для цього щотижневик, спеціальний блокнот і т.д.?
а) так;
б) немає;
в) не можу сказати ні “так”, ні “ні”, тому що намічаю головні справи в голові, а план на поточний день – у голові або на листку паперу;
г) намагався складати план, використовуючи для цього щотижневик, але потім зрозумів, що це нічого не дає.
3. Чи вичитуєте ви себе за невиконання наміченого на тиждень, на день?
а) вичитую в тих випадках, коли бачу свою провину, лінь або неповороткість;
б) вичитую, незважаючи ні на які суб’єктивні або об’єктивні причини;
в) зараз і так усі лають один одного, навіщо ж ще вичитувати самого себе?
г) дотримуюся такого принципу: що вдалося зробити сьогодні – добре, а що не вдалося – виконаю, може бути, іншим разом.
4. Як ви ведете свою записну книжку з номерами телефонів ділових людей, знайомих, родичів, приятелів тощо?
а) я – хазяїн (господарка) своєї записної книжки. Як хочу, так і записую телефони, прізвища, імена. Якщо знадобиться чийсь номер телефону, то обов’язково знайду;
б) часто змінюю записні книжки із записами телефонів, тому що нещадно їх експлуатую. Переписуючи телефони, намагаюся все зробити “по науці”, однак при подальшому користуванні збиваюся на довільний запис;
в) запис телефонів, прізвищ, імен веду “почерком настрою”. Вважаю важливим, щоб були записані телефон, прізвище, ім’я, по батькові, а на якій сторінці записано, прямо або криво, це не має значення;
г) використовую загальноприйняту систему: відповідно до алфавіту записую прізвище, ім’я, по батькові, номер телефону, якщо потрібно, та й додаткова відомості (адреса, місце роботи, посада).
5. Вас оточують різні речі, якими ви часто користуєтеся. Які ваші принципи розташування речей?
а) кожна річ лежить там, де їй хочеться;
б) дотримуюся принципу: кожній речі – своє місце;
в) періодично наводжу порядок у розташуванні речей, предметів. Потім складаю їх туди, куди прийдеться, щоб не завантажувати голову “розташуванням”. Через якийсь час знову наводжу порядок і т.д.;
г) уважаю, що дане питання не має ніякого відношення до самоорганізації.
6. Чи можете ви після закінчення дня сказати, де, скільки й з яких причин вам довелося даремно згаяти час?
а) можу сказати про загублений час;
б) можу сказати тільки про місце, де був дарма загублений час;
в) якби загублений час звертався в гроші, тоді б я рахував (рахувала) його;
г) завжди добре представляю, де, скільки й чому був дарма загублений час;
д) не тільки добре представляю, де, скільки й чому був загублений час, але вишукую прийоми скорочення втрат у тих же самих місцях і ситуаціях.
7. Які ваші дії, коли на нараді, на зборах починається “переливання з порожнього в порожнє”?
а) пропоную звернути увагу на суть питання;
б) будь-яка нарада або збори являє собою сполучення як “повного”, так і “порожнього”. Коли приходить порожнє, то чекаєш повного. Коли підходить смуга повного, то трохи стомлюєшся й для розрядки... чекаєш порожнього. У такому чергуванні й проходить нарада або збори. І нічого тут не поробиш;
в) поринаю в “небуття”;
г) починаю займатися тими справами, які взяв із собою розраховуючи на “переливання”.
8. Вам потрібно буде виступити з доповіддю. Чи будете ви при підготовці приділяти увагу не тільки змісту доповіді, але і її тривалості?
а) буду приділяти серйозну увагу змісту доповіді. Думаю, що тривалість потрібно визначати лише приблизно. Якщо доповідь буде цікавою, то завжди дадуть час, щоб закінчити її;
б) приділяю рівною мірою увагу змісту й тривалості доповіді, а також її варіантам залежно від часу.
9. Чи намагаєтеся ви використовувати буквально щохвилини для виконання задуманого?
а) намагаюся, але в мене не завжди виходить у силу особистих причин (занепад сил, настрій тощо);
б) не прагну до цього, тому що вважаю, що не потрібно бути дріб’язковим відносно часу;
в) навіщо прагнути, якщо час однаково не обженеш;
г) намагаюся й намагаюся, незважаючи ні на що.
10. Яку систему фіксації доручень, завдань і прохань ви використовуєте?
а) записую у своєму щотижневику: що виконати й коли;
б) фіксую найбільш важливі доручення, прохання, завдання у своєму щотижневику. Дріб’язкову інформацію намагаюся запам’ятати. Якщо забуваю про дріб’язкову інформацію, то не вважаю це недоліком;
в) намагаюся запам’ятати доручення, завдання й прохання, тому що це тренує пам’ять. Однак повинен (повинна) зізнатися, що пам’ять часто підводить мене;
г) дотримуюся принципу “зворотної пам’яті”: нехай пам’ятає про доручення й завдання той, хто їх дає. Якщо доручення потрібне, то про нього не забудуть і викличуть мене для термінового виконання.
11. Чи пунктуальні ви (ідучи на ділову зустріч, на збори, нараду, засідання)?
а) приходжу раніше на 5-7 хвилин;
б) приходжу вчасно, до початку зборів, наради або засідання;
в) як правило, спізнююся;
г) завжди спізнююся, хоча намагаюся прийти раніше або вчасно;
д) якби був виданий науково-популярний посібник “Як не спізнюватися”, то я, імовірно, навчився (навчилася) б не спізнюватися.
12. Яке значення ви надаєте своєчасності виконання завдань, доручень, прохань?
а) вважаю, що своєчасність виконання – це один з важливих показників мого вміння працювати, свого роду тріумф організованості. Однак мені дещо не завжди вдається виконати вчасно;
б) своєчасність виконання – це звір, що може “вкусити” саме в ту хвилину, коли завдання виконане. Краще небагато затягти час виконання завдання;
в) волію менше міркувати про своєчасність, а виконувати завдання й доручення в строк;
г) вчасно виконати завдання або доручення – це вірний шанс одержати нове. Ретельність завжди своєрідно “карається”.
13. Припустимо, ви пообіцяли щось зробити або в чомусь допомогти іншій людині. Але обставини змінилися таким чином, що виконати дану обіцянку досить важко. Як ви будете поводитися?
а) попереджу людину про обставини, що змінилися, і про неможливість виконати обіцянку;
б) буду намагатися сказати людині, що обставини змінилися й виконати обіцянку важко. Одночасно скажу, що непотрібно втрачати надії на обіцяне;
в) буду намагатися виконати обіцянку. Якщо виконаю – добре, не виконаю – теж не лихо, тому що я досить рідко не стримував (не стримувала) своїх обіцянок;
г) нічого не буду повідомляти людину. Виконаю обіцянку, будь-що-будь.
Завдання для самостійної роботи:
1. Етикет Англії, Німеччини, Іспанії, Голландії.
2. Етикет Азіатських країн і країн Латинської Америки.
