2 Зміст та методи фінансового планування

Система фінансового планування на підприємстві включає три основні підсистеми:

перспективне фінансове планування;

поточне фінансове планування;

оперативне фінансове планування (бюджетування).

Кожна із цих підсистем передбачає певні форми фінансових планів, їхній зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінан­сову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними на­слідками для засновників.

Мета фінансового планування на підприємстві — забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної операційної та інвестиційної діяльності, а в кінцевому підсумку — досягнення прибутковості підприємства. Планування спрямоване, з одного боку, на усунення помилкових дій у сфері фінансів, а з другого — на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансо­вих ресурсів за джерелами формування і напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показ­никами підприємства в плановому періоді.

Фінансове планування — це процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показни­ків із забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансо­вими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

забезпечення необхідними фінансовими ресурсами операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

урахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів за розподілу прибутку;

визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

налагодження раціональних фінансових відносин з іншими суб'єктами господарювання, банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

забезпечення виконання зобов'язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

виявляння внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів для збільшення прибутку від звичайної діяльності, а також збільшення інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

У процесі фінансового планування використовуються різні методи, тобто конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Найпоширенішими є такі:

- Балансовий метод планування фінансових показників передбачає не тільки балансування підсумкових показників доходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.

- Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тім, що на основі певних фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків до державних цільових фондів, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів, облікова ставка відсотка за кредит НБУ тощо. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними (нормативи підприємства).

- За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які слугують базою для розрахунків, та враховують їх зміни в плановому періоді.

- Оптимізація планових рішень полягає в розробленні варіантів планових розрахунків для вибору найоптимальнішого. Можуть бути використані різні критерії вибору:

максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

економія поточних витрат;

мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

максимум абсолютної суми одержаного прибутку.

- Метод економіко-математичного моделювання уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних засобів. Моделювання може передбачати функціональний або кореляційний зв'язок факторів.

Фінансове планування можна розглядати як єдиний процес, що включає шість етапів.

1. аналіз фінансової ситуації

2. розробка загальної фіінансової страаатегії підприємтсва

3. складання поточних фінансових планів

4. коригування, узгодженність фінансових планів

5. розробка оперативних фінансових планів

6. контролінг

3 Поточний фінансовий план

Поточний фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою

Фінансовий план складається з п'яти розділів:

1. джерела формування і надходження коштів;

2. приріст активів підприємства;

3. повернення залучених коштів;

4. витрати, пов'язані із внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

5. покриття збитків минулих періодів.

У розділі І фінансового плану <<Джерела формування та надходження коштів>> відображаються суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у плановому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) в попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов'язань у планованому році.

У розділі II фінансового плану «Приріст активів підприємства» відображаються суми витрат у плановому році, пов'язані з придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства і визначені з урахуванням П(С)БО 2 «Баланс».

У розділі III «Повернення залучених коштів» відображається повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти, залучені в попередні періоди.

У розділі IV «Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів» відображається сума витрат підприємства на виконання зобов'язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктуризованої заборгованості зі сплати податків та обов'язкових платежів.

У розділі V «Покриття збитків минулих періодів» відображається спрямування коштів на покриття збитків, які виникли в підприємства в минулі періоди.

Якщо фінансовим планом не передбачене отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства в плановому періоді, то додатково до нього включається розрахунок фінансових результатів.

Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства в плановому році, здійснюється з урахуванням П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.

Обґрунтування фінансового плану ведеться на основі аналізу господарської діяльності підприємства в поточному році, а також показників діяльності та розвитку підприємства в плановому році.

Підприємство самостійно вибирає метод складання фінансового плану з урахуванням реалізації заходів, спрямованих на активізацію збутової діяльності, пошук нових каналів збуту, модифікацію номенклатури продукції, що виготовляється.

З методів фінансового планування найширше використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.

Основним критерієм оцінювання фінансового плану органом управління державним майном та прийняття ним рішення про затвердження цього плану є поліпшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства проти поточного періоду. Підприємство мусить забезпечити зростання прибутковості своєї діяльності та спрямувати кошти, залучені і сформовані за рахунок усіх джерел, включаючи амортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на потреби, що відповідають інтересам держави як власника.

У разі подання фінансового плану, що не передбачає поліпшення показників діяльності підприємства в плановому році, його повертають для самостійного доопрацювання підприємству (або для доопрацювання спільно з органом управління державним майном) та розробки заходів, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності. Безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємства орган управління не має права, але він має право затвердити чи не затвердити річний фінансовий план та вимагати від підприємства відповідних пояснень до поданого на затвердження фінансового плану.

Затверджена форма фінансового плану є розрахунковим документом, де визначено основні показники, що підлягають контролю в процесі управління підприємством. До таких показників належать:

1. прибутковість діяльності підприємства;

2. спрямування коштів на його виробничий розвиток;

3. зростання власного капіталу;

4. обсяг надходжень податків та обов'язкових платежів;

5. погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом.

За виконання цих показників відповідає керівник підприємства відповідно до укладеного з ним контракту.

4. Оперативний фінансовий план

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для:

- контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок,

- витрачанням коштів у процесі господарської діяльності

- виконання поточного фінансового плану.

Це пояснюється тим, що фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів і потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову потребу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — забезпечити залучення коштів.

Більшість підприємств складають оперативні фінансові плани як окремі складові системи оперативного фінансового планування, зокрема платіжний, податковий календар та касовий план.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою за місяцями або на місяць із розбивкою за декадами.

За допомогою платіжного календаря підприємство:

1. узгоджує свої грошові надходження і майбутні витрати;

2. формує інформацію про рух грошових потоків і витрат;

3. здійснює аналіз платежів (за сумами і джерелами надходження);

4. визначає потребу в короткостроковому кредиті за тимчасового «незбігання» грошових надходжень і зобов'язань;

5. розраховує (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти підприємства та визначає найефективніші напрями їх використання;

Інформаційною базою для складання платіжного календаря служать: план реалізації продукції; кошторис витрат на виробництво; план капітальних інвестицій; виписки з рахунків підприємства і додатки до них; договори; внутрішні накази; графік виплати заробітної плати; рахунки-фактури.

Підприємства поряд з платіжним календарем складають податковий календар, де вказують перелік податків і дати їх сплати.

Крім платіжного і податкового календарів підприємство складає касовий план — план обороту готівки, що відображає надходження і виплати готівки через касу. Касовий план необхідний для контролю за надходженнями і витратами готівки. Особливе значення має касовий план для підприємств торгівлі і громадського харчування, де значну частку надходжень становить саме готівка