2. Інтелектуальні властивості особистості.

В аналізі мислення важко обійтися без понять «інтелект» та «інтелектуальні здібності». Словом інтелект (від лат. розум) позначають відносно стійку структуру розумових здібностей. Існують різні тлумачення цього поняття, зокрема його ототожнюють із мисленевими операціями, зі стилем та стратегіями розв’язання проблемних ситуацій, зі здатністю до учіння, до пізнання, з індивідуальними особливостями орієнтування в ситуації.

Більшість психологів вирізняють три типи інтелекту:

• генетичний, який неможливо вивчити;

• поведінковий, що виявляється і спостерігається в поведінці;

• вимірний, тобто такий, що піддається тестовій оцінці.

Структура інтелекту складна. Оцінка рівня інтелектуального розвитку здійснюється на основі співвіднесення реального хронологічного віку дитини з її «розумовим віком». Показник розвитку інтелекту – коефіцієнт інтелектуальності (скорочено IQ) знаходять за формулою:

розумовий вік

IQ = 100%

хронологічний вік

Середнє значення IQ відповідає 100 балам, найнижче може наближатися до 0, а найвище 200. У кожного третього землянина показник IQ становить від 84 до 100 балів і така ж частина має показник IQ від 100 до 116 балів. Решта людей становлять дві крайні групи (у кожній по 16%) – з низьким (10-84 бали) і високим (116-180) інтелектом.

Для позначення вродженої недорозвиненості інтелекту психіатри і психологи використовують термін олігофренія. Найважчою формою олігофренії є ідіотія, яку характеризує IQ у 20 балів. Середній її рівень називають імбецильністю (IQ=20-50). Дебільністю називають легко виражену «недоумкуватість» (IQ=50-75).

2. Тести на визначення коефіцієнту інтелектуальності.

Питанням виміру інтелекту займаються багато вчених. Тести на визначення коефіцієнту пропорційності мають три типи задач на словесний, цифровий і графічний матеріал з різними способами формулювання завдань. Прості завдання на багатство словникового запасу служать одним із наочних показників розумового розвитку.

Успіх або невдача залежить від швидкості протікання процесів мислення. Той, хто швидко справляється з легкими задачами, швидко виконає і більш складні. А той, хто повільно виконує легкі задачі, також повільно виконує більш складні. Ця характеристика швидкості розумових процесів є фундаментальною базою інтелектуальних розбіжностей між людьми.

Недостатню швидкість мислення можуть компенсувати такі особистісні характеристики: винахідливість, глибина думки, кмітливість, наполегливість.

1. Інструкція до тесту

На виконання тесту дається 30 хв. Не затримуйтесь довго над одним завданням, але й не здавайтесь дуже швидко, проявіть наполегливість.

Відповідь на завдання складається із одного числа, букви або слова. Іноді треба вибрати один із варіантів або придумати відповідь.

Крапки вказують на кількість букв в пропущеному слові.

Література:

Дрозденко К.С. «Загальна психологія в таблицях і схемах» с.127-128.

Дубравська Д.М. «Основи психології» с.148-150.

Скрипченко О.В. «Загальна психологія» с.167-174.

Цимбалюк І.М. «Загальна психологія» с.122-134.

Тема. Поняття про творчість.

Мета: охарактеризувати поняття уява і фантазія, творчість і творче натхнення; розвиток уяви у дітей.

План

1. Уява і фантазія.

2. Поняття про творчість. Творче натхнення.

3. Розвиток уяви у дітей.

МРІЯ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ТВОРЧОЇ УЯВИ

Особливим видом творчої уяви є мрія — процес створення людиною образу бажаного майбутнього. Мрії — це надії людини, які допомагають жити, працювати, долати труднощі та життєві перешкоди, домагатися здійснення життєвої мети.

«Без мрії неможливо було б зрозуміти, яка сила змушує людину розпочинати виснажливу й велику роботу й доводити її до кінця», — зазначав Д.Писарєв.

Мрія далеко випереджає реальний хід подій, є їх передвісником. Іноді вона здійснюється, іноді ні — це залежить від багатьох вагомих чинників: сили волі кожної конкретної особистості; рівня розвитку та умов суспільства, в якому вона живе; оточення індивіду, збігу обставин; емоційного стану та інтересів людини.

Відомо, що археолог Г.Шліман у семирічному віці заявив, що коли виросте, знайде Трою і скарби царя Пріама. Він реалізував свою дитячу мрію — розкопав руїни палаців у Трої, зробив визначне археологічне відкриття. Людина, яка прагне чогось по-справжньому, досягає своєї мети, реалізує свою мрію безперечно.

Мрія — це стимул до діяльності, звершень, творчості. Це — частинка життя більшості людей, особливо обдарованих. Відомий актор В.Танков зазначав: «Якби я перестав мріяти, то перестав би й жити».

Світ влаштований так, що мрії та сподівання, які збулися, тішать нас лише якусь мить. Все починається спочатку: знову прагнемо, страждаємо, творимо... І в цьому успіх нашого розвитку, прогресу, творчості.

Відомий мандрівник, досвідчений географ і топограф П.Фоссет писав: «Я не шукаю для себе ні слави, ні грошей, і в моїх починаннях немає корисливого розрахунку, а одна лише надія, що в кінцевому результаті вони принесуть людству користь, якою будуть виправдані багаторічні пошуки». За свою мрію Фоссет заплатив життям. Мріючи розкрити одну з таємниць історії, яка б змінила наші уявлення про давній світ, він організував експедицію в Бразилію. У 1925 р. його експедиція зникла назавжди в лісах Амазонки.

Історії відомо чимало фактів, коли автор тих чи інших відкриттів, здійснивши свою заповітну мрію, на жаль, не був визнаний суспільством, в якому жив.

Слід зауважити, що за певних умов (хвороба, стрес, надмірні труднощі чи трагедії) уява може замінити дійсність. У такому випадку людина відходить у світ фантазій і марень, ховається від труднощів і прози життя, від необхідності приймати рішення та діяти. Така уява називається маренням.

Марення, як і пасивна мрія, відволікають людину від реального життя, знецінюють його. Пригадайте, наприклад, ставлення Дон-Кіхота до уявного як до дійсного. К.Ушинський з цього приводу писав так: «Якщо уява наповнена безглуздими асоціаціями, безкорисними чи аморальними, то її яскравість і сила, особливо при слабкій волі, можуть зовсім змінити розумовий процес».

Тест для самоконтролю

1. Уява — це

а) створення в корі головного мозку нових образів на основі набутого досвіду;

б) пригадування образів раніше сприйнятих предметів і явищ;

в) створення нових образів шляхом виокремлення тих чи інших рис предмета.

2. Досвід в процесі уяви:

а) не відіграє ролі;

б) відіграє незначну роль;

в) відіграє велику роль.

3. Який вид уяви переважає:

а) у композитора, поета 1) творча

б) у реставратора картин, акомпаніатора 2) відтворювальна

3) наукова.

4. Визначте, який з прийомів уяви ( 1) акцентування, (2) аглютинація, (3) порівняння, (4) літота, (5) гіперболізація використано в таких епізодах:

а) чудовисько, яке я бачив уві сні, чимось нагадувало мені коня, однак голова в нього була людська, а ноги — від слона... З жахом я прокинувся;

б) хлопчик був не більшим від пальчика-мізинчика;

в) діти дуже злякалися, бо Велетень наближався до них, а тікати було нікуди.

г) Очі, мов зорі, мов спілі вишні.

Коси шовкові, ніжні та пишні.

Стан смерековий, рожеві щічки

Хай тобі сняться, милий, щонічки.

Н.Дубравська;

д) чоловік з дружиною сваряться:

— Невдячний! Я віддала тобі найкращі роки мого життя!

— Якщо це були найкращі, то можу собі уявити, що мене чекає у майбутньому.