Програма-архіватор WinRar
Рис. 1. Інтерфейс WinRAR
Програма WinRAR дозволяє:
створювати архівні файли з окремих чи усіх файлів поточного каталогу і його підкаталогів;
додавати і замінювати файли в архіві;
виймати і видаляти файли з архіву, переглядати вміст архіву;
створювати багатотомний архів;
захищати кожний з поміщених в архів файлів, тестувати архів, перевіряючи збереження у ньому інформації;
користуватись потужною допомогою;
вводити в архів коментарі до файлів;
запам’ятовувати в архіві шляхи до файлів, зберігати в архіві кілька поколінь (версій) того самого файлу;
перевпорядковувати архівні файли за розмірами файлів, іменами, розширеннями, датою і часом модифікації;
здійснювати пошук рядків в заархівованих файлах;
відновлювати файли зі зруйнованих архівів;
створювати архіви, що саморозпаковуються, як на одному томі, так і на декількох томах;
переглядати вміст файлів, що містяться в архіві;
забезпечувати парольний захист інформації в архіві та інше.
При виборі певної дії з’явиться вікно із інтуїтивно зрозумілим інтерфейсом та можливістю детальної довідки по кожному з наявних на ньому елементів, для запуску якої потрібно вибрати «?» у верхній смузі вікна і натиснути на елемент, що зацікавив.
Віруси та антивірусні програми
Загальні відомості про комп‘ютерні віруси
Комп'ютерні віруси з'явилися приблизно на початку 80 х років Але сам термін “комп'ютерний вірус” був вперше ужитий тільки в 1984 році — на конференції по безпечне ти інформації, що проходила в США.
Кількість вірусів збільшується з кожним роком. У 1990 році було відомо близько 500 вірусів, у 1992 — 1500, 1998 – 15000, сьогодні їх налічується понад 100 000.
Середина 80-х — перші віруси під MS DOS, 1992 рік — поява вірусів під Windows Через якийсь час — віруси під OS/2, 1995 рік — про появлення вірусу під Microsoft Word, 1996 рік — перший вірус під Windows Кількість комп'ютерів росте зростає і погроза навали вірусів.
Комп'ютерним вірусом називається спеціально написана програма, здатна самовільно приєднуватися до інших програм, створювати свої копії і впроваджувати їх у файли, системні області комп'ютера й в обчислювальні мережі з метою порушення роботи програм, псування файлів і каталогів, створення всіляких перешкод у роботі на комп'ютері.
Незважаючи на прийняті в багатьох країнах закони про боротьбу з комп'ютерними злочинами і розробку спеціальних програмних засобів захисту від вірусів, кількість нових програмних вірусів постійно росте. Це вимагає від користувача персонального комп'ютера знань про природу вірусів, способах зараження вірусами і захисту від них.
Основними шляхами проникнення вірусів у комп'ютер є змінні диски (гнучкі і лазерні), а також комп'ютерні мережі. Зараження твердого диска вірусами може відбутися при завантаженні комп'ютера з дискети, що містить вірус. Таке зараження може бути і випадковим, наприклад, якщо дискету не вийняли з дисковода А: і перезавантажили комп'ютер, при цьому дискета може і не бути системною. Заразити дискету набагато простіше. На неї вірус може потрапити, навіть якщо дискету просто вставили в дисковод зараженого комп'ютера і, наприклад, прочитали її зміст.
Після запуску програми, що містить вірус, стає можливим зараження інших файлів. Заражена програма — це програма, що містить впроваджену в неї програму-вірус.
При зараженні комп'ютера вірусом дуже важливо вчасно його знайти. ознаки прояву вірусів:
припинення роботи чи неправильна робота програм, що раніше успішно функціонували
повільна робота комп'ютера;
неможливість завантаження операційної системи;
зникнення файлів і каталогів чи перекручування їхнього вмісту;
зміна дати і часу модифікації файлів;
зміна розмірів файлів;
несподіване значне збільшення кількості файлів на диску;
істотне зменшення розміру вільної оперативної пам'яті;
виведення на екран непередбачених повідомлень чи зображень;
подача непередбачених звукових сигналів;
часті зависання і збої в роботі комп'ютера.
Варто помітити, що перераховані вище явища необов'язково викликаються присутністю вірусу, а можуть бути наслідком інших причин. Тому завжди утруднена правильна діагностика стану комп'ютера.
Основні види вірусів
1. За середовищем розташування;
мережні,
файлові,
завантажувальні
файлово - завантажувальні.
2 За засобом зараження;
резидентні,
нерезидентні.
3. за ступенем впливу;
безпечні,
небезпечні,
дуже небезпечні.
4. за особливостями алгоритмів
мутанти,
невидимки (стелс - віруси),
паразитичні,
реплікатори (черв’яки),
троянці тощо.
Мережні віруси поширюються по різних комп'ютерних мережах. Файлові віруси впроваджуються головним чином у модулі, що виконуються, тобто у файли, що мають розширення СОМ і ЕХЕ, або до документів MS Office *.doc, *.xls (макровіруси). Файлові віруси можуть впроваджуватися й в інші типи файлів, але, як правило, записані в таких файлах, вони ніколи не одержують керування і, отже, утрачають здатність до розмноження.
Завантажувальні віруси впроваджуються в завантажувальний сектор диску (Boot-сектор) чи в сектор, що містить програму завантаження системного диска (Master Boot Record). Файлово - завантажувальні віруси заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків.
За засобом зараження:
Резидентний вірус при зараженні (інфікуванні) комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, що потім перехоплює звертання операційної системи до об'єктів зараження (файлів, завантажувальних секторів дисків і т.п.) і впроваджується в них. Резидентні віруси знаходяться в пам'яті і є активними аж до вимикання чи перезавантаження комп'ютера.
Не резидентні віруси не заражають пам'ять комп'ютера і є активними обмежений час.
За ступенем впливу:
безпечні, що не заважають роботі комп'ютера, але зменшують обсяг вільної оперативної пам'яті і пам'яті на дисках, дії таких вірусів виявляються в яких-небудь графічних чи звукових ефектах;
небезпечні віруси, що можуть привести до різних порушень у роботі комп'ютера;
дуже небезпечні, вплив яких може привести до втрати програм, знищенню даних, стиранню інформації в системних областях диска.
За особливостями алгоритму віруси важко класифікувати через велику розмаїтість. Найпростіші віруси — паразитичні, вони змінюють зміст файлів і секторів диска і можуть бути досить легко виявлені і знищені. Можна відзначити віруси - реплікатори, що поширюються по комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережних комп'ютерів і записують по цих адресах свої копії. Відомі віруси-невидимки, називані стелс - вірусами, що дуже важко знайти і знешкодити, тому що вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска. Найбільше важко знайти віруси-мутанти, що містять алгоритми шифровки-розшифровки, завдяки яким копії того самого вірусу не мають ні одного повторюваної ланцюжка байтів. Маються і так звані квазівірусні чи "троянські " програми, що хоча і не здатні до самопоширення, але дуже небезпечні, тому що, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.