1.2. Грошові потоки і їх класифікація

Потік – це економічний процес, який відбувається безперервно і змінюється в одиницях за деякий період часу.

Грошовий потік – це сукупність платежів, які обслуговують окрему частину процесу розширеного відтворення.

У процесі руху доходів та продуктів (товарів і послуг) виникають взаємозв’язані, але протилежні за напрямком товарні і грошові потоки.

У розвиненому ринковому господарстві грошовий оборот не може відбуватися без активної участі банків. Банки стають необхідними посередниками у розрахунках між підприємствами, організаціями, установами та окремими особами. Банки регулюють потоки грошових коштів у народногосподарському обігу. В банку створюються і зберігаються гроші. Через банки гроші проходять по мірі здійснення платежів.

Модель грошового обігу відображає потік товарів і послуг, якими обмінюються підприємства (фірми) і населення, обмін яких здійснюється за допомогою грошових платежів.

Товарні потоки створюють рух грошових коштів як у національній, так і в іноземній валюті.

Базова модель грошового обігу включає в себе:

0. ринок ресурсів і ринок продуктів;

1. банки;

2. суб’єкти народногосподарського обігу – підприємства і населення.

Потоки товарів і послуг тут спрямовані за годинниковою стрілкою, а потоки грошових платежів – проти.

У цій моделі допускається, що всі ресурси належать населенню (робоча сила). Банк є вихідним і вхідним пунктом моделі, через який здійснюється кругообіг готівки і безготівкових платежів, тому він зображений у центрі. Його операції пов’язані з обслуговуванням клієнтів. Потоки ресурсів і грошові потоки відбуваються одночасно. Будь-які затримки, крім продажу товарів у кредит, створюють ситуацію неплатежів, криза неплатежів сприяє розширенню прямого безгрошового обміну товарами і послугами (бартер).

Складнішою модель грошового обігу буде тоді, коли в ній будуть враховуватися заощадження, інвестиції, фінансові ринки, державний сектор, міжнародні економічні зв’язки.

1.3. Модель грошового обігу

Грошовим обігом взаємопов’язуються основні ринки, через які здійснюються грошові відносини між економічними суб’єктами.

Ринок – це система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він є сукупністю товарного і грошового обігу.

0. Ринок продуктів – ринок, на якому реалізується вироблена підприємствами продукція.

1. Ринок ресурсів – ринок, на якому фірми купують необхідну для виробництва робочу силу і природні ресурси.

2. Фінансовий (грошовий) ринок – ринок, де реалізуються вільні грошові кошти.

3. Світовий ринок – ринок, через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи з іншими країнами.

Грошовий обіг поділяється на три сектори (сфери):

0. сектор грошового обігу;

1. фінансовий;

2. кредитний.

Завдання обміну визначає сектор грошового обігу, який характеризується еквівалентним (рівнозначним) але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника. Оскільки кожний продавець стає і покупцем, то гроші у своєму русі постійно віддаляються від свого вихідного пункту.

Завдання розподілу вартості виробленої продукції визначає фінансовий сектор, що охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний і нееквівалентний характер створення і використання грошових коштів.

Кредитний сектор, в якому перерозподіл коштів після реалізації продукції між господарськими суб’єктами здійснюється на нееквівалентній, але поворотній платній основі.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий.

Готівковий обіг здійснюється через оплату придбаного і боргових зобов’язань законними платіжними засобами – банківськими білетами та розмінною монетою. Він обслуговує переважно відносини, пов’язані зі сферою особистого споживання.

Безготівковий обіг здійснюється шляхом оплати придбаного і погашення боргів шляхом перерахування грошових сум на рахунки, відкриті учасниками грошового обігу в банках, без використання грошей у готівковій формі. Обслуговує в основному підприємства та організації.

Безготівковий грошовий обіг має переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється оборот грошей. Рух грошей по рахунках дає змогу контролювати його. Визначаючи законодавчо права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий обіг, а отже й на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обігу.

 Питання для самоконтролю

1. Що таке грошовий обіг?

2. Особливості грошового обігу на мікро- та макроекономічному рівнях.

3. Суб’єкти грошового обігу.

4. Які основні ринки взаємопов’язуються грошовим обігом?

5. Охарактеризуйте схеми грошового обігу.

6. Що таке грошовий потік?

7. Чим відрізняються поняття “грошовий потік і грошовий обіг”?

8. З яких секторів складається грошовий обіг? Які між ними відмінності?