1. Суть і структура грошового обігу

1.1. Суть і структура грошового обігу.

1.2. Грошові потоки та їх класифікація.

1.3. Модель грошового обігу.

 Прочитайте

Л – 4, с. 67...74; Л – 5, с. 69...86; Л – 10, с. 41...50.

1.1. Суть і структура грошового обігу

В умовах товарно-грошових відносин в процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов’язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових коштів виникають розрахунки і платежі. Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Цей процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні називається грошовим обігом. З допомогою грошового обігу здійснюється кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим обігом. Грошовий обіг – явище макроекономічного порядку.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва й оплати робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує створення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошового виторгу від реалізації продукції, послуг відбувається розподіл вартості національного продукту між власниками процесу виробництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та державою, якій сплачуються встановлені податки. В усіх економічних суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання – виробничого та особистого. Завдяки цьому забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий обіг як макроекономічне явище слід відрізняти від обігу грошей у межах кругообігу окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. На мікроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. В цьому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. Гроші тут служать капіталом, вони вимагають відповідної норми прибутку. Чим більшою масою грошей володіє індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості отримати прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обігу. Тут вони функціонують переважно як гроші і не є формою капіталу. Тому їх масу в обігу не можна вважати частиною багатства країни, тобто вона не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово зросла вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився б, а міг би навіть зменшитися через зростання витрат на виготовлення додаткових грошей.

Суб’єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можна об’єднати в такі групи:

0. фірми – підприємства, суб’єкти, що забезпечують виробництво і реалізацію ВНП;

1. домашні господарства – населення, що забезпечує виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва ) і є кінцевим його споживачем;

0. державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останього;

0. фінансові посередники – суб’єкти грошового ринку, що спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди).

Отже, грошовий обіг – це процес руху грошей, який відбувається безперервно, є єдиним цілим, що пов’язує між собою всю різноманітність економічних суб’єктів та забезпечує реалізацію відносин між ними.

Кожний економічний суб’єкт бере участь у грошовому обігу у двох якостях – як одержувач грошових доходів і як особа, що витрачає доходи, оскільки витрачання грошових коштів одним суб’єктом неминуче приводить до одержання доходу іншим суб’єктом, і навпаки, грошовий обіг можна розглядати як процес обігу грошових доходів.