1.3. Сучасний монетаризм як напрямок кількісної теорії

Монетаризм як самостійний теоретичний напрям сформувався у США в середині 50-х років. Якщо кейнсіанство ставило за мету пошуки боротьби з безробіттям, то ця теорія виникла як спроба подолання наслідків інфляції.

Мета монетаристів – модернізація кількісної теорії, що перебувала в занепаді. Взявши у цієї теорії центральну ідею, монетаристи надали їй розвитку, застосували для її обґрунтування новітні методи статистичного аналізу.

Монетаристи вважали що головне джерело нестабільності капіталізму криється в грошовій сфері. Саме тут потрібно шукати основні причини криз та порушень процесу відтворення виробництва. Прихильниками цієї теорії були економісти на чолі з професором Чиказького університету М. Фрідменом, лауреатом Нобелівської премії в галузі економіки, автором більш як 270 праць.

Вважається, що своїм відродженням монетаризм зобов’язаний опублікованій 1956 р. книжці "Дослідження в галузі кількісної теорії грошей", яка написана М. Фрідменом і А. Шварц. Публікацією цих книг фактично завершився етап формування монетаризму в самостійну течію західної економічної теорії.

Представники монетаризму вважають гроші основним фактором, від якого залежить стан економіки. Вони вважають, що немає необхідності, щоб держава активно включалась у процес виробництва. Таке втручання є основною причиною порушення стабільності економіки.

Економічне зростання країни повинно бути рівномірним, а для цього необхідно, щоб кількість грошей в обігу зростала рівномірно, в певній пропорції до зростання обсягів виробництва, стверджують монетаристи.

У зв’язку з цим представник чиказької школи монетаризму Р.Т.Селден зазначає, що монетаризм – це поєднання двох основних принципів:

0. гроші мають значення;

1. центральні банки спроможні контролювати кількість грошей в обігу.

Звідси пропозиція: кількість грошей, що перебуває в обігу, повинна збільшуватися рівномірно – на 3-5% за рік.

Монетаристи є прихильниками здійснення активної політики "стабільних грошей" (мова йде про жорстке регулювання кредитно-грошової емісії і грошової маси в обігу, про встановлення контролю над інфляцією).

Водночас слід врахувати слабкі сторони монетаризму: він повністю ігнорує сферу виробничого відтворення.

Для монетаристів сфера виробництва – "чорний ящик", внутрішній процес якого автоматично регулюють ринковими механізмами і який для економічної теорії інтересу не представляє. Дослідника економіки, на їхню думку, мають цікавити лише ресурси, що виступають у грошовій формі.

Монетаристи відводять грошам важливе місце в економічній структурі суспільства. Вони забезпечують власнику гарантію здійснення платежів, створюють резерви на випадок непередбачених обставин. На відміну від теорії трансакційного типу, теорія М.Фрідмена належить до теорії віддання переваги активам. У вченого цінність грошей, їх купівельна спроможність перебуває в оберненій залежності від рівня цін (Р).Фрідмен під капіталом розуміє будь-яку річ, що створює потік доходу у вигляді грошей, товарів, послуг. Відповідно гроші у нього – "капітальний актив" (нарівні з облігаціями, акціями, нерухомістю, товарами народного споживання, іншими активами).

 Питання для самоконтролю

1. Відмінності між металістичною та номіналістичною теоією грошей.

2. Основні ідеї класичної теорії грошей.

3. Основні положення вчення Дж.Кейнса.

4. Економічні і політичні умови зародження сучасного монетаризму.

5. Основні положення теорії монетаризму.

6. Спільні ознаки монетаризму та кейсіанства.

Грошовий обіг і грошові потоки