2.2. Функція міри вартості, її суть, сфера використання

Перш за все гроші виконують функцію міри вартості.

Міра вартості – це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їм форму ціни.

ВАРТІСТЬ

Породжує Виявляє себе

ФУНКЦІЮ МІРИ ВАРТОСТІ

У ЦІНІ ТОВАРУ НА ОСНОВІ ДАНОЇ ФУНКЦІЇ

Ціна – грошове вираження вартості товарів. Для визначення ціни товарів готівка не потрібна. Продавець товару уявно встановлює його ціну на основі прирівнювання товару, що продається, до уявної кількості грошей. Ціни на товар змінюються прямо пропорційно до вартості товарів і обернено пропорційно до вартості грошей. При зростанні товарних цін купівельна спроможність грошей падає, і навпаки – зниження цін свідчить про підвищення вартості грошей.

На основі міри вартості встановлюється ціна.

Ціна

Залежить від Залежить від

Вартості товару

Величини вартості самої

грошової одиниці

Для визначення ціни товару потрібен масштаб цін для їх порівняння.

Масштаб цін – це вагова кількість благородного металу (золота, срібла), яка приймається державою за грошову одиницю.

Масштаб цін залежить від волі держави і служить для вираження ціни товару. Через масштаб цін уявна ціна товару перетворюється у ринкову, яка виражена в національних грошових одиницях.

Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, який служить для вимірювання та відбиття цін усіх товарів. Уряд кожної країни встановлює свою міру вартості. Наприклад, у США грошовою одиницею є долар, у Німеччині – євро, в Мексиці – песо, в Україні – гривня.

З масштабом цін пов’язані девальвація і ревальвація грошових одиниць.

Девальвація – це офіційне зниження, а ревальвація – збільшення курсу національної грошової одиниці щодо валют інших країн.

Купівельна спроможність – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

2.3. Функція засобу обігу, її суть, сфера використання

Засіб обігу – це функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

З появою грошей прямий обмін (товар на товар) змінюється на обмін товару на гроші та обмін грошей на товар. Спочатку товар перетворюється у гроші, а потім гроші перетворюються на товар. Прямий обмін товарів змінюється процесом обігу.

Прямий товарообмін можна схематично відобразити формулою "Т-Т₁", а процес обігу товарів " Т-Г-Т₁" .

У процесі товарного обігу власник товару продає його за гроші, а потім купує інший товар. У цьому випадку гроші виконують функцію посередника. Металеві гроші замінюються паперовими, які вперше з’являються в Китаї ще у ХІІ ст. У нас вони були введені в обіг Катериною ІІ у 1769 р. під назвою асигнації. Паперові гроші – це лише знаки, символи вартості. Їх вартість визначається затратами праці на виготовлення паперу і друкування. Іншої вартості вони не мають. Номінальна (написана на паперових грошах) вартість не відповідає реальній (вартості виготовлення). В обіг паперових грошей може бути випущено стільки, скільки дозволяють потужності друкарської промисловості. Проте кількість необхідних паперових грошей залежить від кількості золота, необхідного для товарного обігу.

Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Основою функціонування грошей як засобу обігу є рух товару. Роль грошей тут тимчасова. Виконавши свою функцію, гроші переходять від одного суб’єкта до іншого.

Схема функції грошей як засобу обігу

Для виконання цієї функції потрібні

Реальні гроші Сталі гроші

Кількість грошей , що

повинна бути в обігу (М)

Сумою цін, товарів і по-

слуг, що підлягають реалі-

зації протягом певного пе-

ріоду (одного року)

Визначається

Цей висновок можна представити у вигляді формули:

М = Рі · qi ,

де Рі – ціна певного товару;

qі – кількість певного товару.

Але оскільки кожна грошова одиниця використовується в процесі обігу не лише один раз, то суму цін товарів необхідно поділити на величину (V).

,

де V – середнє число оборотів кожної купюри.

.

Кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі товарів і послуг, що реалізується, й обернено пропорційно до швидкості обороту грошей. Це – загальний закон грошового обігу.