2.2. Процент за кредит

Позичковий процент, або процент за кредит – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

Суть процента як економічної категорії полягає в тому, що він становить частину прибутку, яку позичальник сплачує за взятий у кредит грошовий капітал. Джерелом оплати позичкового процента є прибуток, що його отримує позичальник. В умовах ринкової економіки суть процента розглядається як ціна капіталу, взятого в кредит.

Показником, що характеризує плату за кредит, є норма процента або процентна ставка.

Норма процента (N) розраховується за формулою:

Норма процента залежить від норми прибутку. Середня норма прибутку є максимальною межею норми процента. Мінімальну межу норми процента точно визначити неможливо, але вона повинна покрити його витрати і принести йому хоча б мінімальний дохід.

Слід розрізняти ринкову норму процента, яка формується на грошовому ринку, і середню норму, яка формується за певний період часу.

Процентні ставки бувають:

0. прості (фіксовані), які не змінюються протягом усього періоду кредитування;

1. змінні (плаваючі), які змінюються в процесі кредитування.

На розмір процентної ставки за кредити впливають такі чинники:

• Макроекономічні

  • попит та пропозиція, які склалися на кредитному ринку. Підвищений попит на кредит є наслідком підвищення процентної ставки. Але це не завжди так. Банки не можуть необмежено підвищувати розмір процентної ставки, бо втратять клієнтів. Помірні проценті ставки залучатимуть клієнтів та збільшуватимуть конку-рентні можливості;

  • рівень інфляції. Підвищення темпів інфляції викликає збільшення плати за кредит, оскільки підвищується ризик втрат;

  • рівень облікової ставки центрального банку. Комерційні банки самі встановлюють розміри процентних ставок і визначають їх у кредитному договорі, укладеному з позичальником. За основу беруть облікову ставку центрального банку з додачею маржі.

Маржа (від франц. “край”) – різниця між процентною ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку банк сам сплачує за куплені ресурси.

• Мікроекономічні

• мета кредиту. Процентні ставки за кредити на поточне фінансування виробничих потреб найнижчі, що зумовлено короткостроковим характером їх використання. Кредити торгово-посередницьким фірмам найдорожчі, оскільки прибуток від їх діяльності має спекулятивний характер, а операції – підвищений рівень ризику;

• розмір кредиту. Розмір процентної ставки за великими кредитами повинен бути нижчим, оскільки витрати банку в цьому випадку менші, крім того, великі кредити надаються надійним позичальникам;

• термін користування кредитом. Чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки по-перше, збільшується ризик; по-друге, вищою є вартість довгострокових ресурсів кредитора;

• рівень ризику. Позики з вищим рівнем ризик повинні надаватися під вищий процент, щоб компенсувати кредитору можливі збитки за ризик.

2.3. Функції кредиту

Функція – це специфічний прояв суті кредиту, що відображає лише окремі її ознаки, які відрізняють кредит від інших економічних категорій.

Суть кредиту проявляється в його функціях:

• перерозподільча;

• емісійна;

• контрольна.

Перерозподільча її суть полягає в тому, що за допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на умовах повернення. Вона проявляється у нагромадженні грошових капіталів, що тимчасово не беруть участі в господарському обігу і розміщенні їх у сфери економічної діяльності.

Залучені банками тимчасово вільні грошові кошти становлять джерело їхніх кредитних ресурсів і відображаються у пасиві балансу, а видані кредити показуються в балансі як активи.

Емісійна функція полягає у випуску грошей для обслуговування платіжного обороту. Суть цієї функції випливає із функції грошей як засобу платежу. Кредит – це гроші у функції платежу. На основі кредиту здійснюється емісія грошей. Кредит – батько всіх грошей, емісія – мати. Будь-яка емісія готівкових чи депозитних грошей – результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу в обороті, а погашення позики її зменшує. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу.

Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

Оформляючи позику, банк аналізує минулу діяльність позичальника, визначає його кредитоспроможність.

Далі банк контролює виконання вимог кредитного договору, цільове використання кредиту, своєчасне й повне його погашення. У разі виявлення фактів використання кредиту не за призначенням банк має право достроково розірвати кредитні відносини, що є підставою для стягнення позики.

 Питання для самоконтролю

1. Форми кредиту.

2. Види кредитів за суб’єктами кредитних відносин.

3. Призначення комерційного кредиту.

4. Поняття про споживчий кредит.

5. Види банківського кредиту.

6. Суть позичкового процента.

7. Фактори, що впливають на величину процентної ставки.

8. Функції кредиту.