Кредит у ринковій економіці

1. Необхідність і суть кредиту

1.1. Необхідність кредиту.

1.2. Суть кредиту.

3. Теорії кредиту.

 Прочитайте

Л – 4, с. 139...146; Л – 10, с. 123...134; 307...317.

1.1. Необхідність кредиту

Кредит виникає з потреби обміну товарами внаслідок розвитку процесів виробництва.

Конкретною економічною основою, на якій з’являються і розвиваються кредитні відносини, є кругообіг капіталу. Цей процес безперервний, але при цьому не виключаються коливання, припливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.

Кредит виник спочатку як явище випадкове, зумовлене взаємовідносинами між товаровиробниками, коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому виникла потреба у передачі покупцеві товару з відстрочкою платежу, в кредит. У цьому і полягає причина потреби в кредиті.

В умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру. Його необхідність пов’язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Ще більшою мірою кредит потрібен для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технологій.

Кредит у ринковій економіці

Необхідність

Можливість (економічні передумови)

0. коливання потреби в обігових коштах суб’єктів ринку;

1. виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.

0. наявність тимчасово вільних коштів у кредитора;

1. наявність майбутніх доходів у позичальника.

Переваги кредиту:

0. зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;

1. кредит є опорою сучасної економіки;

2. кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти під час передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб’єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників. Конкретними причинами кредиту є коливання потреби в обігових коштах суб’єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.

1.2. Суть кредиту

Кредит необхідний товаровиробникові, але ще більшою мірою він потрібний тому, хто прагне організувати виробництво, але не має для цього власних коштів. Для одержання кредиту потрібно, щоб той, хто його надає, довіряв тому, хто хоче ним скористатись.

Термін "кредит" походить від латинського, що означає "позика", "борг". Цей термін також перекладається як "вірю", "довіряю". Коли ж однієї довіри недостатньо, необхідні певні гарантії. Кредит з розвитком товарного виробництва стає атрибутом господарювання. Він допомагає уникнути криз, безперервно здійснювати виробництво товарів і обмін між ними.

Економічною передумовою існування кредиту є одержання регулярних доходів тими, хто хоче ними скористатись. Коли у одних суб’єктів кошти вивільняються, у інших виникає потреба в них.

Кредит – це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на умовах повернення, строковості та платності.

Найпростішою формою кредитних відносин, що зародилися на перших етапах становлення й розвитку товарного виробництва та обміну, був лихварський (споживчий) кредит, який надавався дрібним виробникам під високі позичкові проценти, що часто призводило до повного розорення позичальників, особливо дрібних виробників (селян, ремісників). Позичальники звертались по кредит переважно через споживчі потреби або для оплати боргів. Крім цього, товаровиробники надавали один одному кредити під час купівлі-продажу товарів. Якщо покупець був тимчасово неспроможний здійснити покупку за власні кошти, а продавець був зацікавлений у реалізації свого товару, то продаж товару міг відбуватися у кредит під відповідні боргові зобов’язання.

Кредит

Специфічний вид економічних відносин, що

грунтуються на взаємній довірі сторін цих відносин.

Грунтується на мобілізації і нагромадженні тимчасово вільних

коштів і формуванні з них позичкового капіталу.

Виступає у формі передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику на умовах повернення, строковості і платності.

Як бачимо, кредитні відносини зародилися ще на ранніх етапах простого товарного виробництва. Однак розвитку вони набули лише за умов ринкової економіки, коли кредит надається здебільшого для задоволення підприємницьких потреб. Особлива роль в організації кредитних відносин належить банкам.

Ознаки кредиту в ринковій економіці:

0. позичальниками здебільшого стають суб’єкти господарювання, кредиторами – переважно банки;

1. гроші, видані в позику, використовуються позичальником як капітал;

2. джерелом позичкового процента є прибуток на позичені кошти;

3. кредит використовується як механізм перерозподілу капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші для вирівнювання норми прибутку.

Особливості кредиту, що відрізняють його від інших економічних категорій:

0. під час надання кредиту позичальник лише реалізує право тимчасового користування наданими коштами чи цінностями (об’єкт кредиту залишається у власності кредитора);

1. суб’єкти кредиту можуть почергово виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника;

2. позичальник зобов’язаний пред’явити кредитору економічні та юридичні гарантії повернення боргу;

3. повернення кредиту здійснюється позичальником, а у виключ-них випадках – третьою особою – гарантом, якщо позичальник неспроможний сам це зробити;

4. конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин:

– на який термін необхідні кошти і коли він зможе погасити позику;

– можливості кредитора щодо терміну, на який він може надати кредит;

0. характерною рисою кредиту є сплата процентів за користування ним;

1. кредитні відносини виникають тоді, коли збігаються інтереси кредитора і позичальника відносно цільового призначення позики, забезпечення, терміну кредитування, величини позичкового процента.

Суб’єкти кредиту:

0. кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на умовах повернення та платності;

1. позичальник – сторона, що одержує позику.

Об’єкти кредиту –

грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.

1.3. Теорії кредиту

Кредит, як і гроші, – одна з найдавніших економічних категорій. Він виник у ті далекі часи, коли почали розвиватися виробництво й обмін товарів. Кредитні відносини прискорювали розвиток суспільного виробництва, наукове дослідження кредиту почалось тільки наприкінці ХVІІІ ст.

Спочатку економічна думка зосереджувалась на дослідженні поняття кредиту і його суті. Тривалий час кредит розглядали як довіру, яку виявляє кредитор до свого боржника. Були спроби визначити кредит і як мінову операцію, що складається з передачі цінностей та їх повернення, і як тимчасове користування позичальником цінностями кредитора. Пізніше стали досліджувати кредит через його зв’язок з економічним середовищем.

Проте й досі не знайдено однозначного вирішення основних проблем теорії кредиту і його ролі в процесі суспільного відтворення. В економічній науковій думці чітко визначилися дві концепції – натуралістична й капіталотворча.

Натуралістична теорія кредиту

Основоположниками натуралістичної теорії були класики політичної економії А.Сміт, Д.Рікардо, А.Тюрго, Дж.Міль.

Суть цієї теорії полягає в тому, що:

0. об’єктом кредиту стає тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ;

1. кредит – це рух натуральних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;

2. позичковий капітал є капіталом у речовій формі;

3. банки виступають посередниками в кредиті.

Сміт і Рікардо вважали, що об’єктом кредиту є не позичковий капітал, а капітал у його речовій формі.

Заслугою цієї теорії було те, що її представники доводили, що кредит сам по собі не може створювати реального капіталу, що він виникає тільки в процесі виробництва, вони вважали, що позичковий процент пов’язаний з прибутком, трактували його як частину прибутку, створеного в процесі виробництва, визнавали залежність норми процента від норми прибутку.

Недоліком цієї теорії було те, що Сміт і Рікардо не зробили спроби до кінця з’ясувати різницю між позичковим і реальним капіталом. Банки вони вважали простими посередниками у кредиті, не визнаючи їхнього впливу на процес відтворення.

Капіталотворча теорія кредиту

Суть тієї теорії визначається такими основними положеннями:

0. кредит, як і гроші, є капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

1. банки – це не посередники в кредиті, а "фабрики кредиту", які творять капітал;

2. активні операції є первинними відносно пасивних.

Основоположником капіталотворчої теорії кредиту був англійський економіст Дж.Ло. Згідно з його поглядами, кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу роль у розвитку економіки.

Поняття кредиту поєднувалося з грішми і багатством. На думку Ло, за допомогою кредиту можна залучити і привести в рух усі невикористані виробничі можливості країни, створити багатство і капітал.

Банки він розглядав як творців капіталу. Для цього досить лише активно розширювати кредит за рахунок випуску грошей. Шляхом розширення кредитування за рахунок випуску нерозмінних грошей, він обіцяв у короткий строк збагатити країну. Але ці ідеї на практиці провалились. Будучи міністром фінансів Франції Дж. Ло 1720 р. перетворив свій приватний емісійний банк у державний королівський банк. Як тільки цей банк почав випускати нерозмінні банкноти, вони знецінились і банк збанкрутував. Це підірвало довіру до цієї теорії.

Відродженню цієї теорії у другій половині ХІХ ст. сприяв англійський економіст Г.Маклеод. У своїх працях він стверджував, що кредит не створює капіталу, а сам є капіталом, причому продуктивним, оскільки дає прибуток у вигляді процента; банки створюють капітал. На його думку не має різниці між емісійним та депозитним банками. І ті й інші можуть здійснювати кредитні операції через депозитну чи готівкову емісію, внаслідок яких формуються вклади.

Головна помилка Маклеода полягає у порівнянні категорій кредиту, грошей і капіталу. Прихильники цієї теорії помилково доводили, що кредит і гроші – багатство, але вони не розуміли, що розміри банківського кредиту визначаються умовами суспільного виробництва, а не обсягами позичкових операцій банків.

Маклеод на відміну від Дж. Ло розумів, що капіталотворення з допомогою кредиту не може бути безмежним. Ідеї Дж. Ло в ХХст. розвинули західні економісти Шумпетер, Ган, які вважали, що кредит може бути безперервним, а тому безмежні капітал і депозити, які він створює.

"Раціональні зерна" цієї теорії були використані Кейнсом і його послідовниками. Причини економічних криз він вбачав у недостатньому попиті на предмети споживання й засоби виробництва, а брак попиту на предмети споживання пояснював тим, що зі зростанням доходів зменшується схильність населення до споживання.

Капіталотворча теорія мала подальший розвиток у теорії монетаризму (Фрідмен, Бернс, Файт), згідно з якою основними інструментами регулювання економіки є зміна грошової маси і процентних ставок, що дає змогу застосувати кредитну рестрикцію чи експансію.

Експансія – інтенсивне розширення кредитних операцій в країні та на міжнародному рівні з метою одержання прибутку. Вона передбачає зниження офіційних ставок центрального банку, зміну норм обов’язкових резервів кредитних установ, купівлі цінних паперів на відкритому ринку, відміну кількісних обмежень на кредит.

Рестрикція – підвищення процентних ставок, обмеження банківського кредитування, накладання обмежень на торгівельні угоди.

 Питання для самоконтролю

1. Необхідність кредиту.

2. Суть кредиту.

3. Походження кредиту як особливої економічної категорії.

4. Суттєві риси, що відрізняють кредит від інших економічних категорій.

5. Суть натуралістичної та капіталотворчої теорій кредиту.