2.2. Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей розглядається монетаристами як фактор, що впливає на стан грошового обігу в країні. Використовуючи кількісне рівняння І.Фішера, швидкість обігу грошей (V) можна визначити за формулою:

,

де V – швидкість обігу грошей;

Q – обсяг товарів і послуг, що реалізуються;

P – рівень цін товарів і послуг;

М – маса грошей, що перебуває в обігу.

Показник V характеризує швидкість, з якою обертається одна грошова одиниця. Він показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Швидкість обігу грошей – це показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операцій за певний період.

Статистичний показник швидкості грошей виражається або числом оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту.

На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:

0. обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

1. величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;

2. рівень розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;

3. збалансованість (рівність) попиту і пропозиції на ринку;

4. рівень розвитку маркетингу;

5. рівень інфляції;

6. рівень розвитку транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна до кількості грошей. Це означає, що у разі зменшення кількості грошей швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується використанням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.

2.3. Закон кількості грошей, необхідних для обігу

Закон грошового обігу полягає в тому, що протягом певного періоду часу для обігу необхідна лише певна маса купівельних і платіжних засобів.

К_ф=К_н,

де К_ф – фактична маса грошей в обігу;

К_н – об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Виходячи з рівняння І.Фішера, кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна номінальному обсягові виробництва (ВНП) та обернено пропорційна до швидкості обігу грошової одиниці:

,

де P – абсолютний рівень цін;

Q – реальний обсяг виробництва;

V – швидкість обігу грошей.

У країнах з розвиненою ринковою економікою врахування вимог закону К_н здійснюється на основі визначення стану грошового обігу, тобто фактичної міри збалансованості та розробки і впровадження в життя відповідної бюджетної і кредитної політики.

Збалансованість К_ф і К_н є важливою умовою забезпечення сталості грошей. Через механізм виведення з рівноваги К_ф і К_н на сталість грошей впливають фактори їх кількості та швидкості обігу. Вони впливають на величину К_ф постійно збільшуючи її щодо К_н. Це пояснюється прагненням емітентів одержати додаткові грошові ресурси за рахунок нового випуску грошових знаків, а також прискоренням обігу грошей внаслідок удосконалення організації й автоматизації грошового обігу.