2. Грошова маса і швидкість обігу грошей

2.1. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

2.2. Швидкість обігу грошей.

2.3. Закон кількості грошей, необхідних для обігу.

2.4. Механізм поповнення маси грошей в обігу.

 Прочитайте

Л – 4, с.74...84; Л – 5, с. 86...95; Л – 10, с. 65...76.

2.1. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг

Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року), визначає величину грошової маси. Показник грошової маси має важливе значення для економічної стабільності, оскільки зміна кількості грошей, що перебуває в економічному обігу, може вплинути на випуск ВВП, рівень цін, зайнятість.

Грошова маса перебуває в розпорядженні населення, підприємств, банків, держави.

Нині грошова маса існує у формі готівкових знаків (банкноти та розмінні монети), грошових коштів на банківських рахунках (депозитні гроші), цінні папери (вексель, чек). Окремі країни до грошової маси зараховують облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери. Ці складові грошової маси розрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу.

Для визначення розміру та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів – М₁, М₂, М₃ тощо.

Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.

Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:

0. грошова маса включає не лише готівкові, а й депозитні гроші;

1. уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, включаючи також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошовий агрегат М₁ – це грошова маса у вузькому розумінні. До нього належать найбільш ліквідні форми грошей – готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити). Під терміном "готівка" розуміють сукупність платіжних засобів, випущених банками, які дають можливість економічному агенту продовжувати свою діяльність незалежно від перебоїв між доходами і видатками.

Вклади до запитання (депозитні гроші) – це вклади фізичних і юридичних осіб на депозитних рахунках у комерційних банках, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Плата за них мінімальна або зовсім відсутня, в будь-який час вони можуть бути використані як купівельний чи платіжний засіб. Депозитні гроші мають високу ліквідність. З їх допомогою у країнах Заходу здійснюється понад 90% усіх видів оплат.

Грошовий агрегат М₂ має розгалуженішу структуру. До її складу входять грошові форми агрегату М₁, а також строкові та заощаджувальні вклади в комерційних банках.

Ці грошові активи можна легко перевести в готівкові або депозитні гроші. Вони служать резервом для високоліквідних активів агрегату М₁.

Грошовий агрегат М₃ охоплює грошові форми агрегату М₂, депозитні сертифікати, ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах та інші види фінансових активів. За характером це довгострокові активи, зокрема у формі цінних паперів та довгострокових позичок.

Грошова маса М₃-М₂ – це ліквідні фінансові активи, що застосовуються здебільшого у функції засобу нагромадження і дають їхньому власникові проценти.

З 1993 р. НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу. Національний банк визначає такі агрегати:

М₀ = готівка (гроші поза банками);

М₁= М₀ + депозити до запитання;

М₂ = М₁+ строкові депозити та інші кошти (наприклад, валютні заощадження);

М₃ = М₂ + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

НБУ також визначає показник, що називається грошовою базою.

Грошова база – це гроші, які не беруть участь в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення. Вона включає агрегат М₀, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

На величину грошової маси впливають такі фактори:

0. зобов’язання комерційних банків за кредитами, що отримані від центрального банку;

1. купівля-продаж емісійними установами на ринку цінних паперів облігацій державної позики;

2. капітал і прибуток від емісійної діяльності.