6. Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися під час навчаль- но-виховного процесу

Відповідно до Законів України “Про охорону праці” та “Про освіту”, наказом Мі­ністерства освіти і науки України № 616 від 31.08.2001 року затверджено Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховно­го процесу у навчальних закладах.

Це Положення поширюється на вищі, професійно-технічні, загальноосвітні, до­шкільні і позашкільні навчальні заклади, а також заклади післядипломної освіти не­залежно від форм власності і підпорядкування та встановлює єдиний порядок розслі­дування і обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами під час навчально-виховного процесу в навчаль­них закладах на території України.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, які трапилися з вихованцями, учня­ми, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами і призвели до погіршання стану здоров’я (втрати працездатності) не менш ніж на один день згідно з медичними ви­сновками, а саме: раптові погіршання здоров’я, травми, у тому числі травми через нанесення тілесних пошкоджень іншою особою, отруєння, теплові удари, опіки, об­мороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урага­ни та інші надзвичайні події), контакту з тваринами тощо.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися:

• під час проведення навчальних занять, в тому числі лекцій, уроків, занять з допризовної підготовки, лабораторних занять, спортивних, гурткових, позааудитор- них, позакласних та позашкільних заходів відповідно до навчальних, виробничих і наукових планів;

• під час проведення позакласних, позашкільних, позааудиторних та інших за­ходів у вихідні, святкові та канікулярні дні, якщо ці заходи здійснюються під без­посереднім керівництвом працівника навчального закладу (викладача, вчителя, ви­хователя, класного керівника, майстра виробничого навчання тощо) або особи, яка призначена наказом керівника навчального закладу за його згодою;

• під час занять з трудового і професійного навчання, проведення науково-до- слідних і дослідно-конструкторських робіт, виробничої та навчальної практики, які

здійснюються відповідно до навчальних планів у навчальних закладах або на дільни­цях (територіях), що їм належать;

• під час перебування (відпочинку) у студентських загонах, таборах праці і від­починку, шкільних лісництвах, на навчально-дослідних ділянках тощо;

• під час проведення спортивних змагань, тренувань, оздоровчих заходів, екс­курсій, походів, експедицій, що організовані навчальним закладом у встановленому порядку;

• під час перевезення вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, аспіран­тів до місця проведення заходів і назад, а також у разі їх організованого прямування на запланований захід на транспорті або пішки.

Погіршання стану здоров’я (втрата працездатності) внаслідок нещасного випадку встановлює та засвідчує лікувально-профілактичний заклад.

За результатами розслідування нещасного випадку під час навчально-виховного процесу складається акт за формою H-H (додаток 25).

Відповідальність за правильне і своєчасне розслідування та облік нещасних ви­падків, складання акта за формою H-H, розроблення і виконання заходів щодо усу­нення причин нещасного випадку несе керівник навчального закладу.

У випадках відмови адміністрації навчального закладу від складання акта за фор­мою H-H, а також у разі незгоди потерпілого (його батьків або особи, яка представ­ляє інтереси потерпілого) зі змістом акта за формою H-H конфлікт розглядає орган управління освітою вищого рівня у термін не більше 10 днів з моменту подання пись­мової заяви.

Лікувально-профілактичний заклад, куди доставлено вихованця (учня, студента, курсанта, слухача, аспіранта), що постраждав внаслідок нещасного випадку, який стався під час навчально-виховного процесу, зобов’язаний на запит керівника на­вчального закладу видати медичний висновок про характер ушкоджень.

Після закінчення терміну лікування потерпілого (потерпілих) керівник навчально­го закладу направляє до органу управління освітою, іншого органу виконавчої влади, засновника (власника), якому належить навчальний заклад, повідомлення про наслід­ки нещасного випадку (додаток 26).

Нещасні випадки, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами у побуті розслідуються і беруться на облік згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 22.03.2001 року.

Особи, що допустили порушення або невиконання вимог цього Положення, при­тягуються до відповідальності згідно з законодавством.

Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та облік. Про кожний не­щасний випадок, який стався з вихованцем, учнем, студентом, курсантом, слухачем, аспірантом, потерпілий або свідок нещасного випадку негайно сповіщає безпосеред­ньо керівника навчального закладу, який зобов’язаний: терміново організувати першу долікарську медичну допомогу потерпілому та у разі необхідності - його доставку до лікувально-профілактичного закладу, а також до прибуття комісії з розслідування збе­регти обстановку на місці в тому стані, в якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю оточуючих і не призведе до більш тяжких наслідків).

Про нещасний випадок, що трапився під час далеких походів, екскурсій або інших заходів поза територією району (міста), керівник заходу, що проводиться, негайно по­відомляє орган управління освітою за місцем події.

Керівник навчального закладу зобов’язаний негайно вжити заходів щодо усунення причин, які викликали нещасний випадок, повідомити батькам потерпілого (особі, що представляє його інтереси) і зробити запит висновку з лікувально-профілактично- го закладу про характер та важкість ушкодження потерпілого.

Керівник навчального закладу, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у такому складі: голова комісії - заступ­ник керівника навчального закладу, представник служби охорони праці навчального закладу або особа, на яку наказом керівника покладено ці обов’язки, представник відповідного профспілкового органу або уповноважений трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана:

• протягом трьох діб провести розслідування нещасного випадку, з’ясувати його обставини і причини та розробити заходи щодо їх усунення;

• виявити і опитати свідків та осіб, які допустили порушення нормативно-пра­вових актів, отримати пояснення у потерпілого;

• скласти акт про нещасний випадок за формою H-H у 5 примірниках і направи­ти на затвердження керівнику навчального закладу.

До акта додаються пояснення свідків, потерпілого та інші документи, що характе­ризують стан місця, де стався нещасний випадок, наявність шкідливих і небезпечних факторів, медичний висновок про стан здоров’я потерпілого в результаті нещасного випадку тощо.

Керівник навчального закладу протягом трьох діб після закінчення розслідування затверджує акти форми H-H, з яких по одному примірнику направляє:

• потерпілому або особі, яка представляє його інтереси;

• до підрозділу, де стався нещасний випадок;

• начальнику служби охорони праці або особі, на яку покладено ці обов’язки;

• до архіву навчального закладу;

• до органу управління освітою за місцем навчання потерпілого (копії - мініс­

терству та засновнику (власнику), до сфери управління якого належить навчальний заклад).

Акт форми H-H підлягає зберіганню в архіві органу управління освітою протягом 55 років. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх заплано­ваних у ньому заходів, але не менше ніж 5 років.

Нещасний випадок, про який потерпілий за відсутності свідків не повідомив ке­рівника навчального закладу або наслідки від якого виявилися не зразу, розслідується протягом місяця з дня одержання письмової заяви потерпілого (його батьків або особи, яка представляє його інтереси). У цьому разі питання про складання акта за формою H-H вирішується комісією з розслідування після всебічної перевірки заяви про нещас­ний випадок, з урахуванням усіх обставин, медичного висновку про характер травми, можливої причини її походження, свідчень учасників та інших доказів.

Нещасний випадок, що стався на підприємстві, в установі, організації з учнями, студентами, курсантами, слухачами або аспірантами під час проходження ними ви­робничої практики або виконання робіт на підприємстві, в установі, в організації під керівництвом посадових осіб, розслідується спільно з представником навчального закладу відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку не­щасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 21.08.2003 року.

Усі нещасні випадки, оформлені актами за формою H-H, реєструються органами управління освітою, навчальним закладом у журналі реєстрації нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами або аспі­рантами (додаток 27).

За результатами розслідування не складаються акти за формою H-H і не беруться на облік нещасні випадки, якщо вони сталися внаслідок вживання алкоголю, нарко­тичних або психотропних речовин, а також в результаті їх дії (асфіксія, інсульт, зу­пинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосу­ванням означених речовин у навчально-виховному процесі або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, що перебував у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, був відсторонений від роботи або навчання, під час скоєння крадіжок та інших злочинів, якщо ці дії зафіксовані і на них є офіційний висновок суду або прокуратури, а також у разі природної смерті або самогубства.

Спеціальне розслідування нещасних випадків. Спеціальному розслідуванню під­лягають: групові (одночасно з двома і більше потерпілими) нещасні випадки та не­щасні випадки із смертельним наслідком.

Про груповий нещасний випадок або нещасний випадок із смертельним наслідком керівник навчального закладу зобов’язаний негайно повідомити:

• батьків потерпілого або особу, яка представляє його інтереси;

• лікувально-профілактичний заклад за місцем, де стався нещасний випадок (у разі виявлення отруєння - місцеву санітарно-епідеміологічну службу);

• орган управління освітою або інший центральний орган, якому підпорядкова­ний навчальний заклад;

• прокуратуру, органи внутрішніх справ за місцем, де стався нещасний випадок.

Про кожний груповий нещасний випадок, а також нещасний випадок із смертель­ним наслідком орган управління освітою за місцем знаходження навчального закла­ду протягом доби повідомляє Міністерство освіти і науки України та у триденний термін після закінчення розслідування подає на його адресу матеріали спеціального розслідування.

Повідомлення передається телефоном або іншими засобами зв’язку (додаток 28).

Спеціальне розслідування нещасного випадку, під час якого загинуло від 1 до 4 осіб або травмовано до 10 осіб, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника органу управління освітою за місцезнаходжен­ням навчального закладу, за обов’язковою участю представника Міністерства освіти і науки України.

Спеціальне розслідування нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією із спеціального розсліду­вання, призначеною наказом Міністерства освіти і науки України.

Нещасні випадки з особливо тяжкими наслідками (у разі загибелі понад 5 осіб або травмування понад 10 осіб) розглядаються на засіданні колегії Міністерства освіти і науки України.

До складу комісії із спеціального розслідування групового нещасного випадку із смер­тельним наслідком входять: голова комісії- керівник (заступник) органу управління освітою (у разі загибелі 5 і більше осіб або травмування 10 і більше осіб) або керівник (заступник) навчального закладу (у разі загибелі від 1 до 4 осіб або травмування до 10 осіб), члени комісії- керівник (заступник керівника) навчального закладу, начальник (працівник) служби охорони праці, представник педагогічного колективу, представник Міністерства освіти і науки України, представник профспілки, членами якої є потерпілі.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії тощо), до складу комісії можуть бути включені: представники органів Державно­го нагляду за охороною праці, пожежного нагляду, органів охорони здоров’я, спеціаліс­ти відповідного штабу цивільної оборони та реагування на надзвичайні ситуації тощо.

Члени комісії із спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від працівників навчального закладу і свідків події або проводити їх опитування.

Члени комісії із спеціального розслідування повинні зустрітися з потерпілими або членами їх сімей, розглянути і вирішити на місці соціальні питання або внести про­позиції про їх вирішення на розгляд відповідних органів, а також дати пояснення по­терпілим (сім’ям) щодо їх прав відповідно до законодавства.

Комісія із спеціального розслідування протягом 10 днів розслідує нещасний ви­падок і складає акт спеціального розслідування (додаток 29), оформляє інші необхід­ні документи і матеріали. За потреби встановлений термін розслідування може бути продовжений органом, який утворив комісію із спеціального розслідування.

Копії актів спеціального розслідування і форми H-H на кожного потерпілого окре­мо, а також наказ керівника навчального закладу за результатами розслідування не­щасного випадку направляються до органу управління освітою за підпорядкованістю, який зобов’язаний по одному примірнику направити до Міністерства освіти і науки України або іншого органу центральної виконавчої влади, засновника (власника), яко­му підпорядкований заклад.

До матеріалів спеціального розслідування відносяться:

• копія наказу про створення комісії із спеціального розслідування;

• акт спеціального розслідування;

• копія акта за формою H-H на кожного потерпілого окремо;

• плани, схеми та фотознімки місця події;

• протоколи опитувань, пояснення свідків нещасного випадку та інших причет­них до нього осіб, а також посадових осіб, відповідальних за дотримання вимог норм і правил з охорони праці;

• витяг з журналу про проходження потерпілим навчання та інструктажів з охо­рони праці і безпеки життєдіяльності;

• медичний висновок про характер і тяжкість ушкоджень, що заподіяні потерпі­лому, або причини його смерті;

• висновок експертної комісії (якщо така була створена) про причини нещасного випадку, результати лабораторних та інших досліджень, експериментів, аналізів тощо.

На вимогу комісії із спеціального розслідування адміністрація зобов язана:

• запросити для участі у розслідуванні нещасного випадку спеціалістів-експер- тів, з яких може створюватися експертна комісія;

• зробити фотознімки пошкодженого об’єкта, місця нещасного випадку та по­дати інші необхідні документи;

• провести технічні розрахунки, лабораторні дослідження, випробування та інші роботи;

• надати транспортні засоби та засоби зв’язку для роботи комісії з розслідування;

• забезпечити друкування та розмноження в необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування.

Навчальний заклад, де стався нещасний випадок, повністю компенсує витрати, пов’язані з діяльністю комісії та залученням до її роботи спеціалістів.

Голова комісії, яка проводила спеціальне розслідування нещасного випадку, у п’я­тиденний термін після його закінчення направляє матеріали до прокуратури за міс­цем, де стався груповий нещасний випадок або випадок із смертельним наслідком.

Керівник навчального закладу, органу управління освіти, якому підпорядкований навчальний заклад, зобов’язаний у п’ятиденний термін розглянути матеріали спеці­ального розслідування нещасного випадку і видати наказ про вжиття запропонованих комісією заходів щодо запобігання подібним випадкам у подальшому, а також при­тягнути до відповідальності осіб, які допустили порушення законодавчих та норма­тивних актів з охорони праці, вимог безпеки проведення навчально-виховного проце­су. Про виконання зазначених заходів керівник навчального закладу письмово повідо­мляє орган управління освітою за підпорядкованістю.

Керівник навчального закладу несе відповідальність за достовірність відомостей, що зазначені у звіті, відповідно до чинного законодавства.

Навчальний заклад, Міністерство освіти і науки України та Міністерство охорони здоров’я України проводять аналіз причин нещасних випадків, що трапились, розроб­ляють заходи щодо їх запобігання, заслуховують на відповідних засіданнях повідом­лення про стан травматизму серед учасників навчально-виховного процесу тощо.

9. Організація роботи з охорони праці учасників иавчальио-виховиого про­цесу в закладах освіти

Надзвичайно важливими складовими забезпечення надійної та адекватної охорони праці у медичній та фармацевтичній галузях є як дотримання гігієнічних вимог до ор­ганізації діяльності вищих навчальних закладів, що викладені у розділі 5, так і суворе дотримання безпосередньо кожним учасником навчально-виховного процесу вимог з охорони праці.

З цією метою Міністерством освіти і науки України видано наказ № 563 від 01.08.2001 року, згідно з яким затверджено Положення про організацію роботи з охо­рони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти. Це

положення розроблено відповідно до Законів України “Про охорону праці” і “Про освіту” та поширюється на всі вищі, професійно-технічні, загальноосвітні, дошкіль­ні, позашкільні навчальні заклади, а також заклади післядипломної освіти незалежно від форми власності і особливостей підпорядкування.

Згідно з означеним положенням як учасників навчально-виховного процесу визна­чають: учнів, студентів, курсантів, слухачів, ординаторів, аспірантів, магістрантів, а також всіх працівників навчального закладу. Отже, проблеми організації діяльності з охорони праці у закладі освіти в однаковій мірі стосуються і студентів, і викладачів, і допоміжного персоналу, і, зрозуміло, керівників навчальних закладів та їх окремих структур. При цьому обов’язково слід ураховувати той факт, що навчально-виховний процес являє собою багатогранну систему організації навчальної, виховної, наукової та виробничої діяльності його учасників на підставі відповідних планів, які перед­бачають проведення лекцій та лабораторних (практичних) занять, організацію відпо­чинку між заняттями, проведення навчальної та виробничої практики, роботу в трудо­вих студентських об’єднаннях, походи, екскурсії, спортивні змагання, побут тощо.

Відповідальність за організацію роботи з охорони праці в закладах освіти покла­дається на їх керівників. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці сту­дентів і слухачів проводиться відповідно до типових планів і програм з дисциплін “Охорона праці”, “Основи охорони праці” та “Охорона праці в галузі”. Крім навчання з охорони праці у медичній та фармацевтичній галузях, студенти та слухачі вивчають питання охорони життя і здоров’я, пожежної та радіаційної безпеки, попередження виробничого і побутового травматизму відповідно до програми навчальної дисциплі­ни “Безпека життєдіяльності”, навчальних програм з окремих дисциплін тощо.

Обов’язки посадових осіб та організація роботи з охорони праці в закладах освіти. Відповідно до існуючого Положення:

• керівник закладу освіти (ректор, директор, завідувач):

• відповідає за створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з вимогами чинного законодавства, міжгалузевими і галузевими нормативами, інструктивними та іншими документами з охорони праці і, отже, не дозволяє проведення навчально-виховного процесу за наявності шкідливих та небезпечних умов для здоров’я учасників навчально-вихов- ного процесу;

• згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, що затвердже­не наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці № 73 від 03.08.1993 року і зареєстроване у Міністерстві юстиції України за № 140 від 30.09.1993 року, створює у закладі освіти службу охорони праці, яка безпосередньо підпорядковується йому, або призначає відповідальних за організацію роботи з охорони праці та визначає їх функціональні обов’яз­ки, а також забезпечує функціонування системи управління охороною пра­ці у закладі освіти;

• призначає наказом осіб, відповідальних за стан охорони праці у структур­них підрозділах, навчальних кабінетах, лабораторіях, майстернях, спор­тивних залах, тирах (стрільбищах) тощо;

• затверджує посадові інструкції для керівників структурних підрозділів та працівників, у структурі яких обов’язковим є блок питань з охорони праці;

• створює і визначає порядок роботи постійно діючої технічної комісії з уве­дення в експлуатацію нових та реконструйованих навчальних приміщень і обладнання, затверджує акти приймання тощо;

• вживає заходи щодо проведення інженерно-технічних комунікацій, устат­кування, обладнання і встановлює їх відповідність до чинних стандартів, правил та норм з охорони праці;

• щорічно укладає колективний договір (угоду), що обов’язково містить роз­діл з питань охорони праці і забезпечує його виконання;

• організовує роботу комісії з перевірки готовності закладу освіти до нового навчального року та роботи в осінньо-зимовий період;

• забезпечує виконання законодавчих і нормативних актів, наказів, рішень, розпоряджень та інших інструктивних матеріалів з питань охорони праці Міністерства освіти і науки України, профільних міністерств та місцевих органів управління освітою;

• забезпечує реалізацію приписів органів державного нагляду за охороною праці та пропозицій профспілкового комітету;

• на засіданнях ради закладу освіти, нарадах керівників структурних підроз­ділів та осіб, відповідальних за стан охорони праці, проводить звітування з питань профілактики травматизму, виконання заходів розділу з охорони праці, наведеного у колективному договорі (угоді), видає накази та розпо­рядження з цих питань;

• організує профілактичну роботу, спрямовану на попередження травма­тизму та зниження захворюваності серед учасників навчально-виховного процесу;

• організує роботу з розробки програми вступного інструктажу та забезпе­чує проведення всіх видів інструктажів з охорони праці та безпеки життє­діяльності;

• організує роботу щодо розроблення та періодичного перегляду інструкцій з охорони праці для працівників відповідно до ДНАОП 0.00-4.15-98 “По­ложення про розробку інструкцій з охорони праці”, затвердженого наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці України № 9 від 29.01. 1998 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №226/2666 від 07.04.1998 року, інструкцій з безпеки життєдіяльності для вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів та аспірантів, перегляд яких повинен здійснюватися один раз на 5 років;

• сприяє проведенню та приймає безпосередню участь у здійсненні адміні­стративно-громадського контролю з питань охорони праці;

• контролює забезпечення учасників навчально-виховного процесу спец­одягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з ДНАОП 0.00-4.26-96 “Положення про порядок забезпечення працівників

спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивіду­ального захисту”, затвердженим наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці України № 170 від 29.10.1996 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №667/1692 від 18.11.1996 року;

• здійснює контроль за підготовкою трудових студентських загонів, учнів­ських об’єднань з питань, пов’язаних зі створенням здорових і безпечних умов праці та відпочинку на місцях їх дислокації;

• забезпечує проведення дозиметричного контролю відповідно до чинних нормативних актів з радіаційної медицини з обов’язковою їх реєстрацією у спеціальному журналі;

• забезпечує навчання з питань охорони праці учасників навчально-вихов­ного процесу та навчання з питань безпеки життєдіяльності вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів та аспірантів з наступною перевіркою рівня знань відповідно до чинного законодавства;

• забезпечує виконання організаційно-технічних заходів щодо запроваджен­ня Державної системи стандартів безпеки праці, проведення атестації ро­бочих місць тощо;

• організовує проведення обов’язкових запобіжних (попередніх) та періо­дичних медичних оглядів учасників навчально-виховного процесу закладу освіти відповідно до “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України №45 від 31.03.1994 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції за № 136/345 від 21.06.1994 року;

• організовує обстеження відповідними органами державного нагляду з охо­рони праці робочих місць перед виробничою практикою, а також забезпе­чує контроль за виконанням робіт, які негативно впливають на учасників навчально-виховного процесу та стан довкілля;

• здійснює постійний зв’язок з державними та громадськими організаціями з пи­тань запобігання травматизму серед учасників навчально-виховного процесу;

• повідомляє за підпорядкованістю Міністерству освіти і науки України про­тягом доби про кожний груповий нещасний випадок або випадок із смер­тельним наслідком, що трапився з вихованцем, учнем, студентом, курсан­том або аспірантом під час навчально-виховного процесу, на виробництві та у побуті;

• організовує розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-ви­ховного процесу, затверджує акт про нещасний випадок під час навчально- виховного процесу відповідно до чинних документів, проводить аналіз при­чин та розробляє заходи щодо попередження виробничого травматизму;

заступник керівника (проректор, заступник директора, завідувача):

• організовує контроль виконання керівниками структурних підрозділів (фа­культети, кафедри, кабінети, лабораторії тощо) заходів щодо створення здорових і безпечних умов навчально-виховного процесу;

• забезпечує впровадження відповідних вимог державних і галузевих норма­тивних документів з питань охорони праці у навчально-виховний процес;

• контролює проведення паспортизації навчальних кабінетів, майстерень, лабораторій, спортивних залів тощо;

• здійснює контроль за безпекою навчального обладнання, приладів, хімічних реактивів та наочних посібників, які використовуються під час навчально- виховного процесу, відповідно до чинних типових переліків і норм;

• здійснює керівництво постійно діючою технічною комісією з уведення в екс­плуатацію нових та реконструйованих навчальних приміщень і обладнання;

• бере участь у підготовці студентських загонів, учнівських об’єднань щодо створення здорових і безпечних умов праці та відпочинку в місцях їх дис­локації;

• один раз на 3 роки організовує навчання і перевірку знань працівників за­кладу освіти з охорони праці, входить до складу комісії з перевірки озна­чених знань;

• контролює проведення в структурних підрозділах інструктажів з питань охорони праці учасників навчально-виховного процесу та інструктажів з безпеки життєдіяльності вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів та аспірантів;

• забезпечує роботу щодо розробки та періодичного перегляду (один раз на 5 років) інструкцій з охорони праці для працівників закладів освіти та інструкцій з питань безпеки для вихованців, учнів, студентів, курсан­тів, слухачів та аспірантів, а також розділів щодо вимог охорони праці у методичних рекомендаціях, які спрямовані на оптимізацію виконання практичних і лабораторних робіт у навчальних кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо;

• забезпечує розробку інструкцій з охорони праці для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою, які переглядаються один раз на 3 роки відповідно до ДНАОП 0.00-4.15-98 “Положення про розробку інструкцій з охорони праці”, затвердженого наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці України №9 від 29.01.1998 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №226/2666 від 07.04.1998 року;

• бере участь у розробленні розділу з охорони праці у колективному догово­рі (угоді);

• затверджує добові норми зберігання і витрачання сильнодіючих отруйних речовин, легкозаймистих рідин та інших пожежо- і вибухонебезпечних ма­теріалів, що погоджені службою охорони праці;

• контролює дотримання працівниками посадових інструкцій з питань охо­рони праці;

• бере участь в організації та проведенні адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці;

• відповідає за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного процесу;

декан факультету:

забезпечує створення здорових і безпечних умов під час проведення нав­чально-виховного процесу;

забезпечує проведення навчальних занять, виробничої практики студентів, науково-дослідних та інших видів робіт на кафедрах, у студентських на­укових гуртках і наукових товариствах відповідно до чинного законодав­ства, нормативно-правових актів з питань охорони праці; керує розробленням і періодичним переглядом інструкцій з охорони праці та інструкцій з техніки безпеки, узгоджує їх із службою охорони праці і подає на затвердження керівнику закладу освіти;

організовує на факультеті проведення інструктажів з питань безпеки жит­тєдіяльності студентів, курсантів, слухачів та аспірантів; забезпечує навчання та перевірку знань працівників факультету з питань охорони праці;

організовує допомогу в підготовці студентських загонів, перевіряє наявність здорових і безпечних умов праці та відпочинку в місцях їх дислокації; організовує і спільно з представниками профспілки факультету проводить оперативний адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці;

контролює внесення питань охорони праці у підручники та навчальні по­сібники з предметів, що викладаються на кафедрах факультету; забезпечує спільно з профспілкою факультету систематичний розгляд на раді факультету питань щодо стану умов праці та навчання у підрозділах, організовує вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду з охорони праці;

бере участь у проведенні міжкафедральних нарад та конференцій з питань охорони праці;

бере участь у розробленні окремого розділу з охорони праці в колективно­му договорі (угоді);

бере участь у розслідуванні нещасних випадків, що трапилися з учасника­ми навчально-виховного процесу;

завідувач кафедри:

несе відповідальність за створення здорових і безпечних умов під час про­ведення навчально-виховного процесу на кафедрі;

вносить питання з охорони праці у навчальні програми, методичні реко­мендації до лабораторних робіт, курсових і дипломних проектів; організовує розробку і періодичний перегляд інструкцій з охорони праці та інструкцій з техніки безпеки, узгоджує їх із службою охорони праці за­кладу освіти та подає на затвердження керівнику;

проводить з кожним працівником кафедри інструктажі з охорони праці та оформляє їх проведення у журналі відповідно до існуючого положення; організовує проведення із студентами інструктажів з охорони праці та ін­структажів з безпеки життєдіяльності;

• забезпечує навчання і перевірку знань з охорони праці студентів та курсан­тів, які працюють в умовах підвищеної безпеки;

• складає і направляє заявки на придбання спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту згідно з ДНАОП 0.00-4.26-96 “Положен­ня про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціаль­ним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”, затвердженим наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці України №170 від 29.10.1996 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №667/1692 від 18.11.1996 року;

• забезпечує своєчасну явку на періодичний медичний огляд студентів та працівників відповідно до “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”, що затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України №45 від 31.03.1994 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України за №136/345 від 21.06.1994 року;

• здійснює спільно з представником профспілки контроль за станом охорони праці;

• бере участь у розробленні окремого розділу з охорони праці в колективно­му договорі (угоді);

• повідомляє керівника та службу охорони праці закладу освіти про кожний нещасний випадок, що трапився під час навчально-виховного процесу; бере участь у його розслідуванні та здійсненні заходів щодо усунення при­чин, які призвели до нещасного випадку;

• завідувач кабінету, лабораторії, навчально-виробничої майстерні, майстер виробничого навчання:

• несе безпосередню відповідальність за безпечний стан робочих місць, об­ладнання, приладів, інструментів, інвентарю тощо;

• не допускає до проведення навчальних занять або виконання робіт учасни­ків навчально-виховного процесу без використання передбаченого спецо­дягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;

• вимагає у встановленому порядку забезпечення спецодягом, спецвзут- тям та іншими засобами індивідуального захисту учасників навчально- виховного процесу згідно з ДНАОП 0.00-4.26-96 “Положення про по­рядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взут­тям та іншими засобами індивідуального захисту”, затвердженим нака­зом Державного комітету з нагляду за охороною праці України №170 від 29.10.1996 року і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №667/1692 від 18.11.1996 року;

• розробляє і переглядає (один раз на 5 років) інструкції з безпеки життєді­яльності під час проведення занять у кабінетах, лабораторіях, навчально-ви­робничих майстернях, навчальних господарствах, спортивних залах тощо;

• дозволяє використання обладнання, встановленого в лабораторіях, кабіне­тах, навчальних господарствах, цехах, дільницях та полігонах, що передба-

чене чинними типовими переліками, затвердженими Міністерством освіти і науки України;

• контролює дотримання здорових і безпечних умов проведення виробничої практики вихованців, учнів, студентів, курсантів та слухачів на підприєм­ствах, в установах і організаціях, не дозволяє виконання робіт, не перед­бачених умовами договору;

• проводить інструктажі з охорони праці під час навчального і навчально- виробничого процесу;

• проводить або контролює проведення викладачем, учителем та вихова­телем інструктажів з безпеки життєдіяльності вихованців, учнів, студен­тів, курсантів та слухачів з обов’язковою реєстрацією в журналах реє­страції вступного, первинного, позапланового та цільового інструктажів (додатки ЗО і 31);

• бере участь у розроблені окремого розділу з охорони праці у колективному договорі (угоді);

• терміново повідомляє керівника та службу охорони праці закладу освіти про кожний нещасний випадок, що трапився з учасником навчально-ви­ховного процесу, організує у разі виникнення такої потреби надання по­терпілому першої долікарської допомоги, бере участь у розслідуванні та здійсненні заходів щодо усунення причин, які призвели до виникнення не­щасного випадку;

викладач, куратор групи, вихователь:

• несе відповідальність за збереження життя і здоров’я вихованців, учнів, студентів, курсантів та слухачів під час навчально-виховного процесу;

• забезпечує проведення навчально-виховного процесу, що регламенту­ється чинними законодавчими та нормативно-правовими актами з охо­рони праці;

• організовує вивчення вихованцями, учнями та студентами правил і норм з охорони праці;

• проводить інструктажі з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами та аспірантами з питань охорони праці під час проведення ви­робничої практики і трудового навчання, з питань безпеки життєдіяль­ності під час проведення навчальних занять, позакласних та позашкіль­них заходів: вступний (на початку навчального року) - з обов’язковою реєстрацією в журналі обліку навчальних занять на сторінці класного керівника або куратора групи та в журналі реєстрації вступного інструк­тажу, а також первинний, позаплановий або цільовий інструктажі (впро­довж навчального року) - з реєстрацією у спеціальному журналі;

• проводить інструктажі перед початком заняття (нової теми, лабораторної або практичної роботи тощо) - з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять і виробничого навчання на сторінці предмета в рядку про зміст уро­ку, лекції, практичної роботи;

• здійснює контроль за виконанням вихованцями, учнями, студентами, кур­сантами, слухачами та аспірантами правил (інструкцій) з безпеки та охо­рони праці;

• поводить профілактичну роботу щодо запобігання травматизму серед ви­хованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів та аспірантів під час на- вчально-виховного процесу;

• проводить профілактичну роботу серед вихованців, учнів, студентів, кур­сантів, слухачів та аспірантів щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії в надзвичайних ситуаціях, дорожний рух, участь у масових заходах, пере­бування в громадських місцях, об’єктах мережі торгівлі тощо);

• терміново повідомляє керівника та службу охорони праці закладу освіти про кожний нещасний випадок, що трапився з вихованцем, учнем, студен­том, курсантом, слухачем або аспірантом, організовує надання першої до­лікарської допомоги потерпілому, викликає медичного працівника;

• бере участь у розслідуванні та здійсненні заходів щодо усунення причин, які призвели до нещасного випадку.

Організація роботи з охорони праці під час проведення науково-дослідної ді­яльності в закладах освіти.

Відповідно до існуючого Положення:

• заступник керівника (проректор) з наукової роботи:

• організовує роботу і здійснює контроль за виконанням заходів щодо ство­рення безпечних і нешкідливих умов під час проведення науково-дослід­них, дослідно-конструкторських та експедиційних робіт, а також у сту­дентських наукових товариствах і конструкторських бюро відповідно до чинних законодавчих та нормативних документів з охорони праці;

• організовує навчання і перевірку знань з охорони праці наукових працівни­ків окремих структурних підрозділів;

• організовує роботу щодо розроблення і періодичного перегляду інструкцій з охорони праці під час виконання наукових робіт, затверджує у встанов­леному порядку інструкції з охорони праці, які діють у науково-дослідних і дослідно-конструкторських (в тому числі студентських) підрозділах, та контролює їх виконання;

• організовує забезпечення експедицій, партій та загонів спорядженням, обладнанням, засобами індивідуального захисту, інструкціями з охорони праці, а також затверджує акти готовності виїзду експедицій, партій і за­гонів на науково-дослідні та експедиційні роботи;

• бере участь у розробленні окремого розділу з охорони праці у колективно­му договорі (угоді);

• організовує спільно з профспілками закладу освіти проведення громад­ського контролю за станом охорони праці;

• повідомляє керівника закладу освіти про нещасні випадки, що сталися зі студентами, курсантами, слухачами та аспірантами під час проведення на-

уково-дослідних, дослідно-конструкторських і експедиційних робіт, орга­нізовує надання першої долікарської допомоги потерпілим та відповідає за своєчасне розслідування.

• начальник науково-дослідного центру або сектору (заступник начальника на­уково-дослідної частини):

• здійснює безпосереднє керівництво і несе відповідальність за організацію та дотримання безпечних і нешкідливих умов проведення науково-дослід­них, дослідно-конструкторських та експедиційних робіт відповідно до чинних законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці;

• організовує проведення науково-дослідних робіт лише за наявності примі­щень, приладів, обладнання та іншого устаткування, що відповідають ви­могам державних стандартів безпеки праці, правилам і нормам з охорони праці і прийняті до експлуатації;

• розглядає та подає на затвердження проректору з наукової роботи договори на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт після їх погодження із службою охорони праці;

• бере участь у розробленні окремого розділу з охорони праці у колективно­му договорі (угоді);

• організовує спільно з профспілками закладу освіти проведення громад­ського контролю за станом охорони праці;

• повідомляє керівника закладу освіти про нещасні випадки, що сталися зі студентами, курсантами та слухачами під час проведення науково-дослід­них, дослідно-конструкторських і експедиційних робіт, організовує надан­ня першої долікарської допомоги потерпілим та відповідає за своєчасне їх розслідування;

• керівник клубу, гуртка, секції\ тренер:

• забезпечує безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інстру­ментів, спортивного спорядження (інвентарю) тощо;

• проводить інструктажі з охорони праці з працівниками та інструктажі з безпеки життєдіяльності з вихованцями, учнями, студентами, курсантами та слухачами;

• не дозволяє працювати вихованцям, учням, студентам, курсантам та слуха­чам без відповідного спецодягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту згідно з ДНАОП 0.00.-4.26-96 “Положення про порядок забез­печення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та інши­ми засобами індивідуального захисту”, затвердженим наказом Держав­ного комітету з нагляду за охороною праці України №170 від 29.10.1996 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №667/1692 від 18.11.1996 року;

• терміново повідомляє керівника та службу охорони праці закладу освіти про кожний нещасний випадок, що стався з вихованцями, учнями, студен-

тами, курсантами або слухачами під час проведення позакласної та поза- навчальної діяльності, бере участь у розслідуванні та організовує надання першої долікарської допомоги потерпілим;

• веде профілактичну роботу з охорони праці серед вихованців, учнів, сту­дентів, курсантів та слухачів.

Організація роботи з охорони праці під час адміністративно-господарської ді­яльності в закладах освіти.

Відповідно до існуючого Положення:

• заступник керівника з адміністративно-господарської роботи, завідуючий господарством, начальник господарського відділу (слід зазначити, що організація роботи з охорони праці у закладі освіти може покладатися на окремого заступника керівника (крім заступника керівника з адміністративно-господарської роботи)):

• забезпечує експлуатацію та догляд будівель, споруд і територій згідно з вимогами чинних законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці, керує будівництвом та проведенням ремонтних робіт відповідно до будівельних правил і норм;

• забезпечує дотримання вимог правил охорони праці під час експлуатації виробничого, енергетичного і вентиляційного обладнання, машин, механіз­мів, парових та водогрійних котлів, ємностей, що працюють під тиском;

• забезпечує відповідно до чинних законодавчих актів дотримання норм пе­реміщення вантажів, санітарно-гігієнічного стану побутових і допоміжних приміщень, територій тощо;

• забезпечує навчальні приміщення, лабораторії, кабінети, господарські і культурно-побутові підрозділи закладу освіти обладнанням та інвентарем згідно з вимогами правил і норм з охорони праці;

• забезпечує вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів та працівни­ків спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з ДНАОП 0.00-4.26-96 “Положення про порядок забезпечення пра­цівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”, затвердженим наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці України №170 від 29.10.1996 року та зареєстро­ваним у Міністерстві юстиції України за №667/1692 від 18.11.1996 року;

• організовує періодичні випробування діелектричних засобів захисту, а також облік, зберігання, видачу, прання, сушіння, дезінфекцію та ремонт спецодягу;

• відповідно до чинних нормативно-правових актів організовує проведення щорічних вимірювань ступеня опору ізоляції електроустановок та елек­тропроводки, пристроїв для заземлення, періодичні випробування та огля­ди вантажопідйомних машин і механізмів, парових та водогрійних котлів, ємностей, що працюють під тиском, аналізи повітря на вміст пилу, газів і парів шкідливих речовин, вимірювання освітленості, шуму і вібрації, радіа­ційний контроль у приміщеннях закладу освіти тощо;

• організовує спільно з відповідними органами навчання персоналу, що об­слуговує котли і водонагрівачі, балони, компресори і посудини із зріджени-

ми газами, електричні установки та інші агрегати і механізми підвищеної небезпеки;

• організовує зберігання на складах палива, вибухових і отруйних матеріа­лів, легкозаймистих і горючих рідин, сильнодіючих отрут, балонів із зрі­дженими газами, обладнання, сировини, матеріалів відповідно до правил і норм з охорони праці;

• розробляє і періодично переглядає інструкції з охорони праці під час виконан­ня конкретних господарських робіт та узгоджує їх із службою охорони праці;

• проводить інструктажі з охорони праці, забезпечує навчання з питань охо­рони праці в адміністративно-господарських підрозділах;

• бере участь у проведенні адміністративно-господарського контролю за станом охорони праці, а також у розробленні окремого розділу з охорони праці у колективному договорі (угоді);

• організовує роботу щодо створення безпечних умов праці на автотран­спортному підприємстві, автобазі, гаражі закладу освіти відповідно до чинних правил охорони праці, що діють на автомобільному транспорті;

• терміново повідомляє керівника і службу охорони праці закладу освіти про нещасні випадки, що сталися з працівниками адміністративно-господар­ських підрозділів, та організовує надання першої долікарської допомоги потерпілим;

головний інженер, енергетик, механік закладу освіти:

• здійснює безпосереднє керівництво і несе відповідальність за організацію і виконання робіт у підпорядкованих інженерно-технічних службах відповід­но до чинних законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці;

• забезпечує експлуатацію і утримання будівель, споруд, виробничих примі­щень, обладнання, машин, механізмів, електроустановок, електросилових, електроосвітлювальних, опалювальних, газових і каналізаційних мереж, а також систем вентиляції відповідно до правил і норм з охорони праці;

• виявляє причини аварій з машинами, механізмами, електроустановками та обладнанням, веде облік та аналіз аварій, розробляє і здійснює заходи щодо запобігання їм у подальшому;

• організовує відповідно до чинних нормативно-правових актів з охорони праці проведення планово-запобіжних ремонтів, профілактичні випробу­вання обладнання, машин, механізмів, посудин і апаратів, що працюють під тиском, вимірювання опору ізоляції електроустановок, електропровод­ки та заземлювальних пристроїв;

• розробляє і впроваджує заходи щодо механізації та автоматизації ручної праці, важких і трудомістких виробничих процесів;

• забезпечує нешкідливі та безпечні умови праці під час здійснення монтаж­них, демонтажних і ремонтних робіт на підконтрольних об’єктах, облад­нання робочих місць необхідним допоміжним спорядженням і огорожами, а також знаками безпеки, здійснює оформлення працівникам наряду-до­пуску на виконання робіт з підвищеною небезпекою;

• бере участь в роботі постійно діючої технічної комісії закладу освіти з уве­дення в експлуатацію нових та реконструйованих об’єктів виробничого призначення;

• проводить реєстрацію об’єктів закладу освіти, які підконтрольні органам державного нагляду, та оформляє відповідні документи;

• розробляє інструкції з охорони праці під час експлуатації машин, механіз­мів і приладів та виконання конкретних робіт;

• проводить інструктажі з охорони праці з кожним працівником: первинний, повторний та позаплановий - з реєстрацією у спеціальному журналі відпо­відно до існуючого положення;

• бере участь у розробленні окремого розділу з охорони праці в колективно­му договорі (угоді) та спільно з профспілковим комітетом - в адміністра­тивно-громадському контролі стану охорони праці;

• терміново повідомляє керівника та службу охорони праці закладу про не­щасний випадок, що стався з працівником адміністративно-господарсько­го підрозділу;

• керівник виробничої дільниці (цеху), виконавець робіт у закладі освіти:

• здійснює необхідні заходи з охорони праці та проводить систематичне спо­стереження за станом і експлуатацією робочих місць;

• здійснює нагляд за правильним і безпечним використанням обладнання, машин, механізмів, енергетичних установок і транспортних засобів, що працюють під його наглядом;

• розробляє інструкції з охорони праці під час експлуатації машин, механіз­мів і приладів та виконання конкретних робіт;

• здійснює контроль за своєчасною видачею відповідного спецодягу, спец­взуття та засобів індивідуального захисту працівників;

• проводить інструктажі з охорони праці та забезпечує своєчасне навчання працівників безпечним навичкам праці відповідно до існуючого положення;

• оформляє допуск працівників на виконання робіт у підрозділах (дільни­цях) цеху, готує доповідні на припинення робіт мостових кранів та інших механізмів;

• організовує використання наочних засобів пропаганди охорони праці: ін­струкцій, пам’яток, плакатів тощо;

• повідомляє керівника та службу охорони праці закладу освіти про кожний нещасний випадок, що трапився з учасником навчально-виховного проце­су, організовує надання першої долікарської допомоги потерпілому, бере участь у розслідуванні нещасних випадків;

• майстер виробничої дільниці (цеху):

• організовує безпечне проведення робіт;

• проводить систематичне спостереження за станом виробничого і венти­ляційного обладнання, риштувань, захисних пристроїв, кріплень котлів, траншей тощо;

• регулярно проводить перевірку чистоти і порядку на робочих місцях, про­ходах та під’їзних коліях, забезпечення достатньої освітленості робочих місць, а також правильне утримання та експлуатацію підкранових колій;

• проводить інструктажі з охорони праці серед працівників у процесі вико­нання робіт на робочому місці відповідно до існуючого положення;

• здійснює контроль за правильним використанням спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, дотриманням норм перенесення вантажів, забезпеченням робочих місць запобіжним унаочненням;

• терміново повідомляє про нещасний випадок керівника та службу охорони праці закладу освіти, організовує надання першої долікарської допомоги потерпілому, бере участь у розслідуванні нещасних випадків;

• головний бухгалтер (бухгалтер):

• здійснює контроль за правильною витратою коштів, які виділяються на ви­конання заходів окремого розділу з охорони праці у колективному договорі (угоді), забезпечує виконання заходів, що передбачені чинним законодав­ством з охорони праці;

• веде облік коштів, що витрачаються на виконання заходів з охорони праці, готує довідку керівнику закладу освіти про фактичну витрату коштів на виконання цих робіт;

• організовує передплату періодичних видань з питань охорони праці;

• начальник відділу кадрів (інспектор відділу кадрів):

• оформляє на роботу осіб, які пройшли вступний інструктаж та інструктажі на робочому місці з охорони праці, а також здійснює переведення на іншу роботу за висновками лікувально-профілактичної установи;

• оформляє на роботу осіб після попереднього медичного огляду в лікуваль­но-профілактичній установі, а також направляє на періодичний медичний огляд осіб, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах, зберігає ви­сновки лікувально-профілактичної установи про стан їх здоров’я;

• оформляє направлення працівників на навчання та перевірку знань з охо­рони праці;

• оформляє на роботу жінок і осіб віком до 18 років з урахуванням чинних законодавчих та нормативно-правових актів про застосування праці непо­внолітніх і жінок;

• контролює наявність посадових інструкцій, в яких обов’язково відображе­ні питання охорони праці.

Порядок проведення і реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності та охорони праці. Інструктажі з безпеки життєдіяльності та охорони праці прово­дяться з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами та аспірантами і вміщують питання щодо охорони життя і здоров’я, пожежної та радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпеки побуту тощо.

Учні і вихованці, які інструктуються, розписуються в журналі, починаючи з 9-го класу, студенти - починаючи з 1 курсу.

Розрізняють такі види інструктажів: вступний, первинний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з безпеки життєдіяльності та охорони праці проводить­ся перед початком навчальних занять один раз на рік, а також при зарахуванні або оформленні до закладу освіти вихованця, учня, студента, курсанта, слухача та ас­піранта. За умови чисельності учасників навчально-виховного процесу в закладах понад 200 чоловік вищезазначеними службами проводиться навчання з виховате­лями, класними керівниками, майстрами та кураторами груп, які, в свою чергу, інструктують вихованців, учнів, студентів, курсантів та слухачів перед початком навчального року.

Програма вступного інструктажу розробляється у закладі освіти на основі орієн­товного переліку питань вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності (до­даток 32). Програма та порядок проведення вступного інструктажу з безпеки жит­тєдіяльності затверджуються наказом керівника закладу освіти. Запис про вступний інструктаж здійснюється на окремій сторінці журналу обліку навчальних занять.

Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності та охорони праці проводиться на початку заняття у кожному кабінеті, лабораторії, майстерні та спортивному залі, наприкінці навчального року перед початком канікул, а також за межами закладу осві­ти, де здійснюється навчально-виховний процес, пов’язаний з використанням небез­печних або шкідливих для здоров’я чинників. Первинний інструктаж проводять ви­кладачі, вчителі, класні керівники, вихователі, куратори груп, майстри виробничого навчання, тренери, керівники гуртків тощо. Цей інструктаж проводиться з вихованця­ми, учнями, студентами, курсантами, слухачами та аспірантами, а також з батьками, які беруть участь у проведенні позанавчальних заходів. Первинний інструктаж також проводиться перед виконанням кожного завдання, пов’язаного з використанням різ­них матеріалів, інструментів, приладів, на початку уроку, заняття, лабораторної або практичної роботи.

Запис про проведення первинного інструктажу робиться в окремому журналі ре­єстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності, який зберігається в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, цеху, спортивному залі або іншому робочому місці (додаток 31).

Первинний інструктаж, який проводиться перед початком кожного практичного заняття (уроку, лабораторної роботи тощо) реєструється в журналі обліку навчаль­них занять, виробничого навчання на сторінці предмета в розділі про запис змісту уроку або заняття.

Позаплановий інструктаж з безпеки життєдіяльності та охорони праці з вихован­цями, учнями, студентами, курсантами, слухачами та аспірантами проводиться у разі порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що може при­звести або призвело до травм, аварій або пожеж, при зміні умов виконання навчальних завдань (лабораторних робіт, виробничої практики, професійної підготовки тощо), у разі нещасних випадків, які сталися за межами закладу освіти. Запис про здійснення позапланового інструктажу також проводиться в журналі реєстрації інструктажів.

Цільовий інструктаж з безпеки життєдіяльності та охорони праці проводиться з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами та аспірантами закла­ду освіти у разі організації позанавчальних заходів (предметні олімпіади, екскурсії,

туристичні походи, спортивні змагання тощо), під час проведення громадських по- занавчальних робіт (прибирання територій і приміщень, науково-дослідна робота на земельній ділянці закладу тощо). Запис про проведення цільового інструктажу здій­снюється у журналі реєстрації інструктажів.

9. Організація навчання з охорони праці

Запроваджувати до виробництва комплекс заходів з охорони праці мають фахівці, які володіють належним рівнем знань та умінь, а дотримуватися відповідних вимог та повсякденних правил з техніки безпеки - виконавці робіт, які зобов ’язані мати необхідний мінімум знань та умінь. Зрозуміло, що досягнення таких умов ґрунту­ється на відповідній базовій освіті, однак з часом рівень знань необхідно регулярно поповнювати, внаслідок того, що змінюються законодавства, впроваджуються нові виробничі технології та процеси, і внаслідок цього змінюються вимоги, правила та інструкції щодо створення безпечних умов праці.

Закон України “Про охорону праці” зобов’язує здійснювати обов’язкове навчан­ня населення, професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці. Реалізація державної політики у галузі охорони праці, і зокрема, в ході організації навчання з охорони праці, також підтверджується змістом статті 18 згада­ного Закону, яка визначає, що:

• усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі її здійснення проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медич­ної допомоги потерпілим від нещасних випадків тощо;

• працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потре­ба у професійному відборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік - перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці;

• посадові особи згідно з переліком Державного комітету з нагляду за охороною праці до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на 3 роки) про­ходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охорони праці.

Слід відзначити, що Міністерство освіти і науки України має організовувати вив­чення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, яке обов’язко­во повинно ураховувати особливості відповідних галузей.

І нарешті, необхідно зазначити, що на виконання Закону “Про охорону праці” Дер­жавний комітет України з нагляду за охороною праці відповідним наказом №15 від 26.01.2005 року затвердив Типове положення про порядок проведення навчання і пе­ревірки знань з питань охорони праці, яке є обов’язковим для посадових осіб, спеці­алістів, учнів, вихованців та студентів і поширюється на всі підприємства, установи і організації, а також навчально-виховні заклади незалежно від форм власності та видів їх діяльності.

Особливості організації навчання та інструктажу працівників з питань охоро­ни праці. Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і проводиться з учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів, а також з працівниками у ході здійснен­ня їх трудової діяльності.

Усі працівники при прийомі на роботу, а також в процесі здійснення професійної діяльності проходять на підприємстві навчання та інструктаж з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки у разі виникнення аварій.

Працівники відповідно переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці №123 від 30.11.1993 року, або в тому разі, якщо є потреба у проведенні професійного відбору, проходять по­переднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці в терміни, що встановлені відповідними галузевими нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

Особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю або суміщають про­фесії, навчаються і інструктуються як за місцем їх основних професій, так і за місцем роботи за сумісництвом.

Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організовуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Складений перелік, має бути узгоджений із службою охорони праці і затверджений керівником підприємства.

У складі комісії з перевірки знань з питань охорони праці повинно бути не менше З осіб, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з нагальних питань охорони праці.

Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляють­ся протоколом (додаток 33). Особам, які під час перевірки знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються спеціальні посвідчення. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання і перевірки знань з питань охорони праці, за­бороняється.

На підприємствах на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробни­цтва розробляються і затверджуються їх керівниками відповідні Положення про навчан­ня, інструктаж та перевірку знань працівників з питань охорони праці, формуються пла- ни-графіки проведення цієї роботи, з якими повинні бути ознайомлені усі працівники.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на під­приємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цех, дільниця, лабораторія, майстерня тощо) - на керівників цих підрозділів. Контроль за навчанням і забезпечення періодичності перевірки знань з питань охорони праці здійснює служ­ба охорони праці або працівники, на яких покладені ці обов’язки керівником (прав­лінням) підприємства.

Вивчення основ охорони праці в навчально-виховних закладах. Вивчення основ охорони праці проводиться в усіх навчально-виховних закладах системи освіти за програмами, що розробляються і затверджуються Міністерством освіти і науки за погодженням з Державним комітетом з нагляду за охороною праці.

Учні загальноосвітніх шкіл вивчають спеціальний курс “Охорона життя та здо­ров’я дітей”. На всіх стадіях навчання та інструктажів у школярів має виховуватися почуття відповідальності за особисту безпеку та безпеку оточуючих.

Професійні навчально-виховні заклади повинні формувати у майбутніх працівників знання та навички з безпеки праці, відповідальне ставлення до охорони життя і здо­ров’я людей на виробництві тощо. Особлива увага при цьому приділяється навчанню професіям, характерною рисою яких є здійснення трудової діяльності в небезпечних та шкідливих умовах.

Студенти медичних, технічних, будівельних, сільськогосподарських, економічних і педагогічних вищих навчальних закладів вивчають дисципліни “Безпека життєді­яльності” та “Охорона праці в галузі”, а також відповідні розділи з охорони праці у структурі спеціальних дисциплін, наприклад, в ході вивчення предметів “Гігієна та екологія”, “Медицина катастроф”, “Соціальна медицина та організації охорони здо­ров’я” тощо.

В інших вищих навчальних закладах вивчається курс “Безпека життєдіяльності” та проводиться навчання студентів з охорони праці під час вивчення відповідних розді­лів спеціальних дисциплін.

Дипломні проекти і курсові роботи студентів технічних, будівельних та сільсько­господарських вищих навчальних закладів (факультетів) повинні вміщувати питання з безпеки життєдіяльності та охорони праці. Формою контролю знань студентів після закінчення вивчення курсу з охорони праці є іспит, диференційований залік або залік.

До початку колективної трудової діяльності у позанавчальний період (студент­ські загони, табори праці та відпочинку, виробничі учнівські бригади тощо) студенти, учні та вихованці вивчають основи законодавства про працю та відповідні нормативні акти з охорони праці у своїх навчально-виховних закладах.

Навчання студентів і учнів з питань охорони праці стосовно конкретних видів ді­яльності проводиться на підприємствах, де ці роботи виконуються, за програмами, що розроблені цими підприємствами.

Відповідальність за виконання програм, використання у повному обсязі відведено­го для цього навчального часу, якість навчання студентів, учнів та вихованців з питань охорони праці несуть керівники навчально-виховних закладів.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників під час під­готовки, перепідготовки або одержання нової професії. Навчання та перевірку знань з питань охорони праці під час підготовки, перепідготовки, одержання нової професії, а також підвищення кваліфікації на підприємстві організовують працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким доручено проведення цієї роботи.

Навчальні програми з питань охорони праці передбачають запровадження теоре­тичних та практичних занять. Теоретичне навчання здійснюється в межах спеціальної навчальної дисципліни “Охорона праці у галузі” або відповідного розділу з технології виробництва в обсязі не менше 20 годин.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою проводить­ся тільки у навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсо- вих і навчально-виробничих комбінатах тощо).

Дисципліна загального курсу “Охорона праці у галузі” вивчається учнями про­фесійних навчально-виховних закладів в обсязі не менше ніж 30 годин. Крім того, специфічні питання охорони праці, пов’язані з виконанням робіт з підвищеною не-

безпекою, вивчаються в курсі спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з ви­вченням технології виробництва.

Для перевірки знань працівників з питань охорони праці на підприємстві наказом його керівника утворюється постійно діюча комісія. На підприємстві з великою чи­сельністю працівників можуть утворюватися декілька комісій. Головами комісій при­значаються заступники керівника підприємства або керівники та заступники керівни­ків його окремих структурних підрозділів.

Перевірка знань з питань охорони праці працівників підприємств, де немає мож­ливості утворювати таку комісію, проводиться за договором в комісіях споріднених підприємств.

До складу комісії входять фахівці служби охорони праці, а також енергетичної, технічної, юридичної та інших спеціальних служб, які пройшли в установленому по­рядку перевірку знань з питань охорони праці, представник профспілкової організа­ції, членом якої є працівник, тощо.

У разі незадовільного результату повторна перевірка знань працівника проводить­ся протягом одного місяця. При незадовільних результатах повторної перевірки знань працівника працевлаштовують згідно з чинним законодавством. Працівники, які ма­ють перерву в роботі за професією більше одного року, проходять навчання з питань охорони праці до початку відновлення самостійної роботи.

Працівники допускаються до самостійної роботи лише після вступного інструкта­жу на робочому місці, стажування і набуття навичок безпечних методів праці.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та спеці­алістів з охорони праці. Посадові особи відповідно до Переліку посад, затверджено­го наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці № 94 від 11.10.1993 ро­ку, до початку виконання своїх обов’язків і періодично, один раз на 3 роки, згідно з наказом керівника відповідного підприємства проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Причому головним чином перевіряються знання тих норма­тивних актів про охорону праці, виконання яких входить до їх службових обов’язків.

Навчання з питань охорони праці посадових осіб проводиться в навчальних закла­дах, які після перевірки їх матеріальної бази, навчально-методичного забезпечення та знань викладачів з питань охорони праці наглядовими органами за охороною праці, одержали від Державного комітету з нагляду за охороною праці дозвіл на проведення цієї роботи (додаток 34). Інші посадові особи та спеціалісти можуть проходити на­вчання безпосередньо на підприємстві.

Тематичний план і програма, підготовки та перевірки знань посадових осіб і спе­ціалістів з питань охорони праці наведений у додатку 35.

Перші заступники та заступники керівників міністерств, відомств, концернів, кор­порацій та інших об’єднань підприємств, що створені за галузевим принципом, Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав­них адміністрацій, керівники структурних підрозділів, які організовують виробничий процес, спеціалісти служби охорони праці, члени комісій з перевірки знань з охорони праці цих органів, а також викладачі охорони праці вищих навчальних закладів про­ходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці в науково-інформаційному та навчальному центрах Державного комітету з нагляду за охороною праці.

Очолює комісію з перевірки знань цих категорій посадових осіб голова (заступник голови) Державного комітету з нагляду за охороною праці. До складу комісії також входять керівники відповідних центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, концернів, корпорацій та інших об’єднань підприємств, що створені за галузе­вим принципом, а також представники органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок.

Інші посадові особи та спеціалісти вказаних органів, а також керівники і члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб підприємств, які безпосередньо підпорядковані цим органам, перевірку знань з питань охорони праці проходять в комісіях своїх органів.

Очолює комісію заступник керівника органу, в обов’язки якого входить управління охороною праці, або керівник служби охорони праці цього органу. До складу комісій входять керівники служби охорони праці, виробничо-технічних підрозділів цих орга­нів, представники органів державного нагляду за охороною праці, а також відповід­них профспілок.

Керівники підприємств, які не мають вищестоящої господарської організації, а та­кож члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці таких підприємств нав­чання з охорони праці проходять в комісіях місцевих органів державної виконавчої влади або місцевих органів Державного комітету з нагляду за охороною праці.

Очолює комісію відповідно заступник керівника місцевого органу державної ви­конавчої влади, до функціональних обов’язків якого входить управління охороною праці в регіоні, керівник служби охорони праці цього органу або керівник (заступник керівника) місцевого органу Державного комітету з нагляду за охороною праці. До складу комісії входять працівники служби охорони праці місцевого органу державної виконавчої влади, представники місцевих органів державного нагляду за охороною праці та відповідних профспілок.

На підприємстві для перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб і спе­ціалістів створюється постійно діюча комісія.

Очолює її керівник (його заступник) підприємства або керівник (його заступник) служби охорони праці. До складу комісії входять керівники (їх заступники) служби охорони праці, виробничо-технічних служб, представники місцевих органів держав­ного нагляду за охороною праці, а також профспілкового комітету (комітетів).

На підприємствах з великою кількістю працівників можливе створення декількох постійно діючих комісій з перевірки знань з питань охорони праці.

Посадові особи, спеціалісти невеликих підприємств, де немає можливості провес­ти навчання та створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці, а також спеціалісти, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, проходять навчан­ня у відповідних місцевих навчальних закладах або на подібних за профілем вироб­ництва підприємствах, а перевірку знань з питань охорони праці - в комісіях при місцевих органах державної виконавчої влади або при місцевих органах Державного комітету з нагляду за охороною праці.

Працівники, які показали незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройти повторну перевірку знань з питань охорони праці. Особи, які під час повтор­

ної перевірки знань показали незадовільні знання, працевлаштовуються згідно з чин­ним законодавством.

Загальне керівництво та контроль за проведенням перевірки знань посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці здійснюють міністерства, відомства, концерни, корпорації та інші об’єднання підприємств, що створені за галузевим принципом, а також служби охорони праці місцевих органів Державної виконавчої влади.

Позачергова перевірка знань посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці проводиться:

• у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів з охорони праці;

• при введенні в експлуатацію нового устаткування або впровадженні нових технологічних процесів;

• під час переведення працівника на іншу роботу або призначенні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з питань охорони праці;

• за вимогою працівника органу Державного нагляду за охороною праці, ви­щестоящої господарської організації, а також місцевого органу Державної ви­конавчої влади, якщо виявлено незнання посадовою особою або спеціалістом з профілю нормативних актів про охорону праці.

Інструктаж з питань охорони праці. Інструктажі з питань охорони праці про­водяться під час організації роботи з охорони праці як на підприємствах, так і у на­вчальних закладах. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці на підприємствах поділяються на декілька видів, а саме: на вступний, первин­ний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться:

• з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасо­ву), незалежно від рівня їх освіти, стажу роботи за цією професією та посади;

• з працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпо­середню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства;

• з учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для про­ходження виробничої практики;

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку на­казом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов’язки. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відпо­відні фахівці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або у приміщенні, що спеціально для цього обладнане, з використанням сучасних технічних засобів навчан­ня та наочних посібників (плакати, натурні експонати, макети, моделі, кінофільми, діафільми, відеофільми тощо).

Вступний інструктаж проводиться за програмою, що розроблена службою охо­рони праці з урахуванням особливостей виробництва та затверджується керівником підприємства (виробництва). Орієнтовний перелік питань для складання програми вступного інструктажу наведений у додатку 36.

Запис про проведення вступного інструктажу здійснюється у спеціальному журна­лі (додаток 37), а також в документі про прийняття працівника на роботу.

_Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи:

• з працівником, новоприйнятим (постійно або тимчасово) на підприємство;

• з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

• з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

• з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому

процесі на підприємстві;

• зі студентом, учнем та вихованцем, який прибув на виробничу практику.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спеціального

фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охоро­ни праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної до­кументації та орієнтовного переліку питань первинного інструктажу (додаток 38).

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узго­джується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства або відповідного структурного підрозділу.

Усі працівники, в тому числі випускники професійних навчальних закладів, на­вчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочо­му місці мають протягом 2-15 змін (в залежності від характеру виробництва і рівня кваліфікації фахівця) пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфіко­ваних спеціалістів, які призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству (цеху, дільниці, виробництву).

Керівник підприємства (цеху, дільниці, виробництва) має право своїм наказом або розпорядженням звільнити від проходження інструктажу працівника, який має стаж ро­боти за своєю професією не менше 3 років, і перемішується із одного цеху в інший, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюється.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на квартал, на інших роботах - 1 раз на півріччя.

Як правило, повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою пра­цівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

• у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

• при зміні технологічного процесу, модернізації устаткування, приладів та ін­струментів, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охо­рону праці;

• у разі порушення працівником нормативних актів про охорону праці, що мо­жуть призвести або призвели до травм, аварії або отруєння;

• на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищес­тоящої господарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщо ви­

явлено незнання працівником безпечних методівл прийомів праці або нормативних актів про охорону праці;

• у разі наявності перерви у професійній діяльності працівника понад ЗО календар­них днів - для робіт з підвищеною небезпекою, понад 60 днів - для інших видів робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівником:

• у разі виконання разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов’язками за фахом;

• при ліквідації аварії або стихійного лиха;

• під час проведення робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл або інші подібні документи;

• у разі проведення екскурсій на підприємствах.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосе­редньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання тощо). Причому їх здійснення обов’язково повинне закінчува­тися перевіркою знань шляхом усного опитування, за допомогою технічних засобів навчання, а також на підставі перевірки набутих навичок безпечних методів ведення праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Про проведення первинного, повторного, позапланового і цільового інструктажів, особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу (додаток 39). При цьому обов’язковими є підписи як тих, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Жур­нали інструктажів мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

У разі необхідності первинний, повторний, позаплановий інструктажі можуть про­ходити у встановленому порядку на іншому спорідненому за технологією підприєм­стві, де є необхідні для цього умови

Керівник підприємства за необхідності має право запросити до себе для проведен­ня інструктажів відповідних спеціалістів іншого, спорідненого за технологією під­приємства. Оформлення інструктажів, стажування та допуск до роботи працівника у таких випадках проводиться в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повтор­ного та позапланового інструктажів, затверджується керівником підприємства, після узгодження з державним інспектором Державного комітету з нагляду за охороною праці. До цього переліку можуть бути віднесені особи, діяльність яких не пов’язана з обслуговуванням обладнання, використовуванням певного інструментарію, збере­женням сировини та матеріалів тощо.

9. Атестація робочих місць

Атестація робочих місць являє собою комплекс адміністративних, інженерно- технічних та санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на визначення відповідності робочого місця фахівця технологічним, ергономічним та санітарно-гігієнічним вимо­гам, а також вимогам безпеки праці.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” атестація робо­чих місць проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм влас­ності та господарювання, в тому випадку, якщо технологічний процес, обладнання, сировина та матеріал, які використовуються, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здо­ров’я працівників, а також на їх нащадків як у теперішній час, так і в майбутньому.

Основна мета атестації робочих місць полягає у регулюванні відносин між ро­ботодавцем або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація робочих місць проводиться атестаційною комісією, склад і повнова­ження якої визначаються наказом по підприємству організації у термін, передбачений колективним договором (угодою), але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на ке­рівника підприємства (організації)

Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, тру­дового колективу або його виробничого органу, органів державного нагляду за охо­роною праці за участю закладів державної санітарно-епідеміологічної служби Мініс­терства охорони здоров’я.

До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції державного технічного нагляду тощо.

Атестація робочих місць передбачає^

• установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напру­женості трудового процесу на робочому місці;

• комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та їх від­повідність стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру відпо­відно до загальноприйнятої гігієнічної класифікації;

• обґрунтоване віднесення робочого місця до певної категорії за ступенем шкід­ливості та важкості праці;

• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпе­чення за діяльність, яка здійснюється у несприятливих умовах;

• складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, що перед­бачають пільгове пенсійне забезпечення працівників;

• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпе­чення безпеки праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестова­ними органами Державного стандарту і Міністерства охорони здоров’я за списками, що узгоджуються з органами Державного комітету з нагляду за охороною праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці та соціальної політики разом з Мініс­терством охорони здоров’я.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним за­безпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджуєть­ся наказом по підприємству (організації) і зберігається впродовж 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Результати атестації використовуються при встановленні пільг і компенсацій, пен­сій за віком на пільгових умовах, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

Атестація проводиться згідно з наведеним вище порядком та методичними реко­мендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці та соціальної політики України №41 від 1.09.1992 ро­ку та головним державним санітарним лікарем України. Правовою основою для про­ведення атестації є чинні законодавства та нормативні акти з питань охорони та гігі­єни праці.

Для організації і проведення атестації робочих місць керівник підприємства видає наказ, в якому:

• визначаються мета і завдання атестації;

• затверджується склад, призначається голова та секретар постійно діючої атес- таційної комісії, окреслюються її повноваження та у разі необхідності визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

• установлюється термін і графіки проведення підготовчих до атестації робіт у структурних підрозділах підприємства;

• визначаються особливості взаємодії із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (з експертизи умов праці, з санітарно-епідеміологічною службою тощо);

• визначаються проектні та науково-дослідні установи для проведення науко­во-технічної оцінки умов праці і участі у розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується включити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів та охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, працівників громадських організацій тощо.

В ході своєї діяльності атестаційна комісія:

-здійснює організаційне та методичне керівництво і контроль за ходом про­ведення роботи на всіх її етапах, формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу та організовує її вивчення;

-визначає і в установленому порядку залучає до проведення атестації всі необ­хідні організації;

-організовує виготовлення планів розташування обладнання у кожному з під­розділів;

визначає межі робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

-складає перелік робочих місць, які підлягають атестації;

-порівнює технологічний процес, що застосовується, склад обладнання, сиро­вину і матеріали, які використовуються, із передбаченими у проектах;

-визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних чинників ви­робничого середовища та організовує їх дослідження;

-виявляє та прогнозує процеси створення шкідливих і небезпечних умов на робочих місцях;

-установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника відповід­ність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт;

-складає “Карту умов праці ” на кожне робоче місце або групу робочих місць, що атестуються (додаток 40);

-проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій

і посад з несприятливими умовами праці;

-уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг та компенсацій за­лежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;

-організовує розробку заходів щодо поліпшення умов праці і оздоровлення працівників;

-виконує функції щодо призначення нового складу комісії у разі проведення позачергової атестації.

Під час вивчення чинників виробничого середовища і трудового процесу визнача­ються характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням, встановлюються, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, нормативні значення (гранично-допустима концентрація (ГДК), гранично-допустимий рівень (ГДР), гранично-допустима доза (ГДД) тощо) параметрів виробничого середовища і трудового процесу та виявляють­ся шляхом лабораторних досліджень або розрахунків фактичні значення факторів ви­робничого середовища і трудового процесу, які підлягають порівнянню.

Лабораторні і інструментальні дослідження проводяться відповідно до стандар­тів державної системи забезпечення єдності вимірювань, системи стандартів безпеки праці та методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров’я.

Прилади і обладнання для вимірювання повинні відповідати метрологічним ви­могам та перевірятися у встановлені терміни.

Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних чин­ників, визначення психофізіологічних факторів проводяться у процесі здійснення про­фесійної діяльності в характерних (типових) для працівників виробничих умовах.

Результати вимірювань показників шкідливих і небезпечних виробничих чинників оформлюються протоколами за формами, що передбачені Державним комітетом з на­гляду за охороною праці або затверджені Міністерством охорони здоров’я України.

Обов’язково визначається тривалість (% від тривалості зміни) дії виробничого чинника, який досліджується.

Оцінка результатів лабораторних досліджень та інструментальних вимірювань здійснюється шляхом порівняння фактично визначених величин з нормативними (ре­гламентованими) показниками.

Ступінь шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу визначається за загальноприйнятими критеріями.

У разі наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різно- спрямованої дії кожну з них слід враховувати як окремий самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці. У разі наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкід­ливих речовин односпрямованої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених ГДК підсумовується.

Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості означеної гру­пи речовин визначається, виходячи з наявної величини перевищення, з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина. Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих та небез­печних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем.

Атестація робочих місць повинна проводитися з урахуванням особливостей впливу всіх чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу на працівників відповідно до основних положень гігієнічної класифікації праці, а також на підставі вивчення супутніх факторів технічного і організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я тощо.

Оцінка технічного рівня забезпечення робочого місця проводиться шляхом аналізу:

• відповідності технологічного процесу, будівель і споруд - проектам, облад­нання і нормативно-технічній документації - характеру та обсягу виконуваних робіт;

• технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічного облад­нання та інструментарію, контрольно-вимірювальних приладів та їх технічного ста­ну, забезпеченість робочого місця підйомно-транспортними засобами тощо);

• відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення, інструмента­рію та засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;

• особливостей впливу діючого технологічного процесу на організм пра­цівників.

Під час оцінки організаційного рівня забезпечення робочого місця аналізуються:

• ступінь раціональності планування (відповідність площі, яка зайнята робочи­ми місцями, нормам технологічного проектування, рівень раціонального розміщення обладнання і оснащення), а також його відповідність стандартам безпеки праці, сані­тарним нормам і правилам;

• ступінь забезпечення працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індиві­дуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки праці, орга­нізація роботи захисних споруд, контрольних приладів і пристроїв тощо.

На основі комплексної оцінки робочі місця мають бути віднесені до одного із кла­сів умов праці:

• з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

• із шкідливими і важкими умовами праці;

• з нешкідливими умовами праці.

Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, які наведені в таблиці 1. Інші пільги і компенсації встановлюються залежно від умов праці за ді­ючими законодавчими актами.

Таблиця 1

Показники факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу, необхідні для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення

А. Право на пенсію по старості на пільгових умовах підтверджується за наявності на робочому місці шкідливих та небезпечних факторів III класу і характеру праці:
за списком №1	за списком №2
He менше двох факторів 3 ступеня відхилення від норм або Одного фактора 3 ступеня та трьох факторів 1 або 2 ступеня відхилення від норм або Чотирьох факторів 2 ступеня відхи­лення від норм або Наявність в повітрі робочої зони хі­мічних речовин гостроспрямованої дії 1 або 2 класу небезпеки	Одного фактора 3 ступеня відхилен­ня від норм або Трьох факторів 1 або 2 ступеня від­хилення від норм або Чотирьох факторів 1 ступеня відхи­лення від норм
Б. Орієнтовні показники можуть бути використані у разі встановлення дострокових пенсій за рахунок підприємств

Оцінка умов праці фахівців, що зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених списками № 1 та № 2, обов’язково повинна ураховувати той факт, що їх тривалість має становити повний робочий день, під яким слід розуміти виконання робіт, перед­бачених наведеними списками, впродовж не менше 80 % робочого часу.

Крім того, за результатами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покра­щання умов і безпеки праці, які не потребують для їх розроблення та впровадження залучення сторонніх організацій і фахівців.

З результатами атестації ознайомлюють працівників, які зайняті на робочому міс­ці, що атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких під­тверджене право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких про­понується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі статтею 26 Закону України “Про підприємства” та статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, працівникам яких підтвер­джене право на пільги і компенсації, в т. ч. на пільгове пенсійне забезпечення, що передбачене законодавством, підписується головою комісії та погоджується наказом по підприємству (організації). Витяги з наказу додаються до трудових книжок праців­ників, професії і посади яких внесені до переліку.

Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.