3.3. Гігієнічна оцінка вмісту пилу в повітрі

Гігієнічна оцінка вмісту пилу в повітрі є невід’ємним компонентом визначення санітарного стану споруд лікувально-профілактичних закладів та приміщень медич­них вищих навчальних закладів, а також оцінки умов праці медичних працівників у приміщеннях, в яких ряд технологічних та виробничих процесів може призвести до надходження різноманітних пилових частинок у повітря робочої зони (переробка лікарських рослин, виготовлення зубопротезних виробів, транспортний пил автомо­білів швидкої медичної допомоги тощо).

Характер впливу пилу на організм людини визначається його фізичними властивос­тями, хімічним складом та просторовою структурою, консистенцією, ступенем дисперс­ності та розчинності у середовищах організму, а також електричним зарядом пилинок.

Пил справляє на організм різноманітний вплив: фіброгенний, подразливий, алер­генний, канцерогенний, мутагенний, токсичний тощо. Пил із розміром частинок 0,5-5 мкм, особливо із значним вмістом діоксиду кремнію (SiO₂), здатний викликати специфічні професійні захворювання легенів - пневмоконіози та пилові бронхіти.

Найбільш поширеним методом відбору проб повітря є аспіраційний (ваговий, граві­метричний) метод, що передбачає застосування електроаспіратора Мігунова (рис. 20), який поєднує в собі електричну повітродувку і реометр у вигляді скляних трубок, дві з яких призначені для вимірювання малої швидкості відбору повітря (0,1-1 л/хв), а дві інші - для вимірювання великої швидкості відбору повітря (1-20 л/хв). Отже, одночасно можна відібрати чотири проби повітря. Ручками вентилів установлюють

INCLUDEPICTURE "../../Users/Spanish/Desktop/трудов/media/image43.jpeg" \* MERGEFORMAT INCLUDEPICTURE "media/image43.jpeg" \* MERGEFORMAT

Рис. 20. Електроаспіратор

потрібну швидкість відбору проби, поглиначі з поглинальними середовищами при­єднують до спеціальних штуцерів і відразу ж фіксують час.

Об’єм відібраного повітря визначають шляхом множення даних швидкості руху повітря на час протягування.

Для визначення ступеня запиленості повітря приміщень за допомогою цього мето­ду застосовують аспіратори різних конструкцій, а також спеціальні аналітичні аеро­зольні фільтри (АФА) із перхлорвінілової тканини.

Фільтри АФА мають високу ефективність пиловловлювання за малого опору по­току повітря, що надає можливість відбирати проби повітря зі швидкістю до 100 л/хв.

і, таким чином, значно скоротити час відбору. Фільтри АФА закріплюють у пласт­масових або металевих алонжах. Алонжі виготовляють у формі лійки: в її широкій частині - касеті з накидною гайкою - закріплюють фільтр (рис. 21).

Перед відбором проби фільтри зважують на електроаналітичній або торсійній вазі, після чого вміщують у пакети з кальки і вставляють в алонжі. Електроаспіратор за­землюють, а потім підключають до електромережі, запобіжний клапан встановлюють у положення “1”, а вентилі реометрів повністю відкривають.

Приєднавши гумові трубки з алонжами до штуцерів реометрів, тумблером вмика­ють електроаспіратор і ручками вентилів реометрів регулюють швидкість аспірації повітря. Якщо вона виявиться недостатньою, запобіжний клапан повинен бути вста­

новлений у положення “2”. Електроаспіратор розрахований на безперервну роботу протягом 1 години.

INCLUDEPICTURE "../../Users/Spanish/Desktop/трудов/media/image44.jpeg" \* MERGEFORMAT INCLUDEPICTURE "media/image44.jpeg" \* MERGEFORMAT

Рис. 21. Касети та алонжі для відбору проб на фільтри АФА

1 - фільтри в пакетику з кальки; 2 - пластмасовий алонж для фільтра.

У процесі відбору проб на запиленість алонж поміщають у досліджуваній точці в горизонтальному положенні. Час відбору проби залежить від ступеня запилення при­міщення - потрібно, щоб наважка пилу становила 3-5 мг. У разі використання філь­трів АФА мінімальна наважка пилу може складати 1 мг, оскільки власна маса цих фільтрів становить не більше 100 мг.

Після закінчення відбору проб фільтр виймають з алонжа. Щоб запобігти втраті речовини, його складають навпіл і вміщують у пакети з кальки. В лабораторії фільтр знову витримують у вихідних умовах (температура і вологість), потім виймають з пакета і зважують.

Розрахунок концентрації пилу проводиться за допомогою формули (20):

INCLUDEPICTURE "../../Users/Spanish/Desktop/трудов/media/image45.jpeg" \* MERGEFORMAT INCLUDEPICTURE "media/image45.jpeg" \* MERGEFORMAT

де П - концентрація пилу, мг/м³;

</_; - маса чистого фільтру, мг; q₂ - маса фільтру з пилом, мг.

V_o - об’єм повітря, що протягується, приведений до нормальних умов.

Тому для визначення кількості пилу відібраний об’єм повітря слід привести до нормальних умов (температура 0 °С і атмосферний тиск 760 мм рт. ст.), використову­ючи формулу (21):

INCLUDEPICTURE "../../Users/Spanish/Desktop/трудов/media/image46.jpeg" \* MERGEFORMAT INCLUDEPICTURE "media/image46.jpeg" \* MERGEFORMAT

де V_t - об’єм аспірованого повітря, л;

T- температура повітря, °С;

В - барометричний тиск у приміщенні, де проводиться відбір повітря, мм рт. ст.

У випадку використання розрахункового методу визначення кількості пилинок проводиться за допомогою:

• приладу Оуенса (досліджуване повітря осаджується на поверхні скла за ра­хунок удару його направленого потоку по вологій скляній поверхні або в результаті прилипання пилинок до конденсуючої пари);

• термопреципітаторів (у нагрітому стані пилинки, що знаходяться в повітря­ному середовищі, осідають на охолоджену поверхню);

• седиментаторів (осідання пилу, що міститься в певному об’ємі досліджувано­го повітря, за допомогою седиментаторів різних конструкцій, наприклад, седимента- тора Гріна). Після проведеного дослідження скло з прилиплими до нього пилинками розміщують під мікроскопом та підраховують число пилинок. Кількість виявлених пилинок на склі ділять на об’єм досліджуваного повітря, приведеного до стандартних умов, і визначають загальний вміст пилу в повітрі робочої зони.