1.1.5. Громадський контроль за охороною праці, роль комісій з питань охорони праці та уповноважених трудових колективів

Високої ефективності охорони праці, створення належного виробничого середови­ща та дотримання вимог техніки безпеки безпосередньо на кожному робочому місці не можна досягти без широкої участі громадськості.

Як було відмічено у попередніх розділах, питаннями охорони праці безпосередньо займаються структури Державного комітету з нагляду за охороною праці, а на місцях, в тому числі в лікувально-профілактичних закладах, - відповідні служби. Однак на­бутий досвід переконливо засвідчує доцільність залучення до вирішення означених питань громадських активістів із профспілкових організацій, трудових колективів то­що. Саме ці позиції і відображені у відповідних статтях Закону України “Про охорону праці” (статті 24 та 41).

З метою об’єднання зусиль колективів підприємств, учених, спеціалістів з охорони праці та окремих громадян, для поліпшення охорони праці, захисту працівників від професійних захворювань і профілактики виробничого травматизму можуть створю­ватися асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об’єднання громадян, що ді­ють відповідно до чинного законодавства.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійсню­ють трудові колективи через обраних ними уповноважених та професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці покликані проводити відповідні перевірки та вносити на розгляд роботодавців пропозиції щодо усунення виявлених порушень відповідно до нормативних актів з безпеки та гігієни праці.

Професійні спілки здійснюють контроль за дотриманням роботодавцями зако­нодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці та належного виробничого побуту для працівників, забез­печенням їх засобами колективного та індивідуального захисту тощо. Вони мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, ступінь виконання відповідних програм і зобов’язань колективних договорів (угод), вноси­ти роботодавцям, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

Зокрема, цими питаннями займаються Федерація професійних спілок країни та галузеві профспілки, в тому числі галузева профспілка медичних працівників. У проф­спілкових структурах можуть бути створені відділи з охорони праці та засновані посади штатних інспекторів. Крім штатних інспекторів, призначаються громадські контро­лери та відповідальні за охорону праці на місцях: у відділенні лікарні, в лабораторії, в господарчій або допоміжній структурі (котельна, пральня, автоклавна) тощо (рис. 4).

INCLUDEPICTURE "../../Users/Spanish/Desktop/трудов/media/image4.jpeg" \* MERGEFORMAT INCLUDEPICTURE "media/image4.jpeg" \* MERGEFORMAT

Рис. 4. Орієнтовна структурна схема здійснення громадського контролю та проведення заходів з охорони праці в лікувально-профілактичному закладі (на прикладі профспілкової організації)

На виконання Закону України “Про охорону праці” Державним комітетом Украї­ни з нагляду за охороною праці згідно з наказом №72 від 3.08.1993 року затвердже­но “Типове положення про комісію з питань охорони праці” та відповідно до наказу №135 від 28.12.1993 року - “Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці”.

Згідно з цими документами, комісія з питань охорони праці організується в колек­тивах (лікарнях) з кількістю працівників понад 50 чоловік за рішенням зборів співро­бітників та являє собою постійно діючий консультативно-дорадчий орган трудового колективу, що створюється з метою залучення його до співробітництва у сфері управ­ління охороною праці відповідної галузі та формується на засадах рівного представ­ництва від роботодавця та працівників.

Комісія з питань охорони праці:

• проводить захист прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

• аналізує стан безпеки та умов праці на виробництві (в лікарні) і надає відпо­відні рекомендації роботодавцеві;

• має право звертатися до керівника (головного лікаря) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці, встановлювати ступінь вини по­терпілого, здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з пи­тань охорони праці (забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту, профілактичним харчуванням), приймати участь у вирішенні кон­фліктних ситуацій у справі охорони праці тощо;

• очолюється головою, який обирається на її засіданні.

Члени комісії з питань охорони праці виконують свої обов’язки на громадських засадах, свої засідання (рішення) оформляють у вигляді протоколів, один раз на рік звітують про свою роботу на загальних зборах та беруть участь:

• у розробленні колективного договору між адміністрацією та працівником (роз­діл “Охорона праці”);

• у роботі постійнодіючих комісій з питань атестації робочих місць;

• у розслідуванні нещасних випадків та інших конфліктних ситуацій з питань

охорони праці тощо.

Члени комісії з питань охорони праці мають право:

• безпосередньо перевіряти стан безпеки і гігієни праці, дотримання працівни­ками нормативних актів з охорони праці;

• вносити пропозиції щодо усунення недоліків у сфері охорони праці;

• вимагати у керівника виробничого (лікарняного) підрозділу припинення робо­ти у разі створення загрози життю або здоров’ю працівників;

• вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують нормативні акти з охорони праці;

• бути обраними до складу комісії з охорони праці та бути представниками в

судах, в яких слухаються питання щодо порушень охорони праці.

Питання звільнення або заміни членів комісії вирішуються тільки на зборах колек­тиву. Особи, які створюють перешкоди для їх діяльності, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

Отже, як видно з викладених матеріалів, питання охорони праці в медицині є до­сить проблемними та різноманітними. Очевидно, недарма у штаті сучасних лікарень навіть передбачена посада - госпітальний гігієніст. На жаль, через безгрошів’я ці посади практично скрізь вакантні. Проте слід сподіватися на краще, адже об’єднання зусиль адміністрації, фахівців з охорони праці, громадськості та лікарів - госпіталь­них гігієністів, незаперечно, сприятиме значному покращанню умов праці у медичній галузі та забезпеченню ефективної профілактики виникнення різноманітних вироб­ничих негараздів.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці:

• обираються простою більшістю голосів на загальних зборах колективу під­приємства (лікарні) або лікарняного відділення (чисельний склад визначаєть­ся рішенням загальних зборів із кола осіб, які за службовими обов’язками не відповідають за організацію та безпеку умов праці);

• проходять навчання з питань охорони праці за рахунок організації та викону­ють свої обов’язки у робочий час, співпрацюють із комісією з питань охорони праці та керівниками відповідних структурних підрозділів;

• не рідше 1 разу на рік звітують про свою роботу на загальних зборах, де вони обирались;

• мають наступні обов’язки:

• здійснювати контроль за умовами праці, її режимом та особливостями орга­нізації відпочинку, використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

• слідкувати за забезпеченням працівників спецодягом, профілактичним харчуванням, мийними засобами тощо;

• тримати під контролем питання щодо надання пільг та компенсацій за ро­боту у важких і шкідливих умовах праці, відшкодування роботодавцем (ад­міністрацією) шкоди працівникам у разі виявлення порушень їх здоров’я, проходження медичних оглядів та інструктажів, використання коштів на охорону праці тощо.