2. Основи охорони праці у процесі зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення

Відповідно до вимог щодо нормування технічної документації, всі лікарські засо­би та вироби медичного призначення мають зберігатися у належних умовах протягом терміну, який дозволений.

Збереження великої кількості лікарських засобів і виробів медичного призначен­ня вимагає суворого дотримання відповідних технологічних умов, порушення яких може зумовити не тільки раннє псування такої продукції, але й погіршання хімічного складу повітря та умов праці персоналу.

Фармацевтична продукція як хіміко-фармацевтичних підприємств, так і аптечних закладів, як правило, надходить до власних складів цих установ або потрапляє на державні аптечні бази та аптечні склади.

Згідно з Державними будівельними нормами України (ДБН В 2.2-10-2001), аптеч­ні склади мають бути розміщені в окремо розташованих будівлях. Розміщення аптеч­них складів у громадських будівлях, а також у допоміжних будівлях промислових під­приємств є припустимим лише за умов улаштування вантажно-розвантажувального майданчику для під’їзду машин (рампа з навісом) поза фронтом вікон приміщень з постійним перебуванням людей. Висота рампи повинна відповідати рівню днища ку­зова вантажного автомобіля, ширина - має складати не менше ніж 2 м. Тільки у разі узгодження із органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, за умов до­тримання санітарних вимог до рівня шуму, можливі інші варіанти розміщення ван­тажно-розвантажувального майданчика.

Розташування аптечних складів на цокольному поверсі та у підвальних приміщен­нях можливе лише за відсутності в них комунікацій та при дотриманні чинних сані­тарно-гігієнічних вимог і норм протипожежної безпеки.

До структури аптечного складу, як правило, входять приміщення для зберігання лікарських засобів, а також побутові та допоміжні приміщення.

Площа приміщень зберігання лікарських засобів в аптечному складі повинна склада­ти не менше 30 м². Причому набір приміщень і умови зберігання в них визначаються за­вданням на проектування відповідно до переліку лікарських засобів, що зберігаються.

Аптечні склади повинні мати мінімальний набір побутових і допоміжних примі­щень, а саме: кімнату для персоналу (0,75 м² на одного працівника, але не менше 8 м²), вбиральню (2 м²), а також приміщення для зберігання предметів прибирання (2 м²) або шафу залежно від потужності закладу.

Необхідно зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №447 від 12.05.1997 року “Про впорядкування діяльності аптечних закладів та затвер­дження Правил роздрібної реалізації лікарських засобів” необхідно забезпечити, щоб:

• приміщення для зберігання запасів лікарських засобів були обладнані стела­жами, шафами, холодильниками та іншим устаткуванням;

• умови зберігання наркотичних, сильнодіючих, вогненебезпечних, термола­більних та інших лікарських засобів, лікарської сировини та виробів медичного при­значення в повній мірі відповідали існуючим вимогам;

• господарські суб’єкти, незалежно від форм власності, забезпечували повну відповідність виробничих приміщень аптек та їх структурних підрозділів гігієнічним вимогам до зберігання та реалізації лікарських засобів, охорони праці тощо.

Перелік та площа приміщень аптечних закладів для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначення

Дані щодо переліку та площі приміщень аптечних закладів для зберігання лікар­сяких засобів і виробів медичного призначення наведені в табл. 61.

Приміщення	Аптека, яка здійснює тільки реалізацію про­дукції, M2	Аптека, яка здійснює виготовлення та реа­лізацію продукції, M2
Матеріальна лікарських засобів	11,5	15,0
Матеріальна легкозаймистих та го­рючих рідин	4,0	4,0
Матеріальна засобів гігієни і саніта­рії та виробів медичного призначення	6,0	6,0
Матеріальна лікарської рослинної сировини	4,0	4,0
Матеріальна допоміжних матеріалів і тари	-	8,0

Таблиця 61

Примітка: В аптеці з мінімальною площею приміщень допускається суміщення матеріальної засобів гігієни і санітарії, виробів медичного призначення та матеріальної допоміжних матеріалів і тари.

Складування, зберігання та реалізація різноманітної аптечної продукції у великих об’ємах має здійснюватися за умов, якщо:

• продукція складована у приміщеннях, які відповідають всім вимогам норма- тивно-технічної документації;

• продукція розміщується у суворій відповідності до правил розмежування за токсикологічними групами та призначенням;

• у приміщеннях (місцях збереження) створено належний температурно-воло- гісний, вентиляційний та світловий режими;

• налагоджено виконання всіх вимог щодо порядку зберігання та реалізації вог­ненебезпечної і вибухонебезпечної продукції;

• відпрацьовано порядок проведення утилізації та знищення неякісних лікар­ських засобів і виробів медичного призначення;

• створені умови для безпеки та охорони праці персоналу.

За особливостями технологічного процесу при виробництві лікарських засобів та їх реалізації обов’язковим є улаштування складської зони, що об’єднує у своїй структурі приміщення для прийняття, складування та зберігання, відбору проб для контролю якос­ті і відпуску сировини, допоміжних речовин, матеріалів та готових лікарських засобів.

В приміщеннях для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначен­ня повинна підтримуватися певна температура та вологість повітря, періодичність перевірки яких становить не рідше 1 разу на добу. Для спостереження за цими пара­метрами складські приміщення необхідно забезпечити термометрами і гігрометрами, які розміщуються на внутрішніх стінах сховища на достатній відстані від нагріваль­них приладів на висоті (1,5-1,7 м) від підлоги та не менше 3 м від дверей. У кожному

з них має бути заведена карта обліку температури і відносної вологості.

Для підтримання чистоти повітря приміщення слід обладнати припливно-витяж­ною вентиляцією з механічним спонуканням.

У випадку, якщо приміщення, призначені для зберігання лікарських засобів та ви­робів медичного призначення, неможливо обладнати припливно-витяжною вентиля­цією, рекомендується зробити в них кватирки або фрамуги.

Аптечні склади та аптеки обладнуються приладами центрального опалення. He допускається здійснювати опалення приміщень газовими приладами з відкритим по­лум’ям або електронагрівальними приладами з відкритою електроспіраллю.

На складах, розташованих у кліматичній зоні з великими відхиленнями від допус­тимих норм температури і відносної вологості повітря, приміщення для зберігання лі­карських засобів і виробів медичного призначення повинні бути обладнані кондиціо­нерами та забезпечені необхідною кількістю стелажів, шаф, піддонів та підтоварників. Встановлення стелажів здійснюється таким чином, щоб вони знаходилися на відстані 0,6-0,7 м від зовнішніх стін та на відстані не менше ніж 0,5 м від стелі і не менш ніж 0,25 м від підлоги. Стелажі по відношенню до вікон повинні бути розташовані таким чином, щоб проходи були освітлені, а відстань між стелажами становила не менше ніж 0,75 м для забезпечення вільного доступу до товару.

Приміщення аптечних складів (баз) повинні утримуватися у чистоті, підлога при­міщень періодично (але не рідше одного разу на день) має прибиратися вологим спо­собом із застосуванням дозволених миючих засобів.

Лікарські засоби і вироби медичного призначення у приміщеннях для їх зберігання необхідно розташовувати з урахуванням найбільш повного використання площ, ство­рення найкращих умов праці для аптечних працівників та забезпечення можливості застосування засобів механізації. Лікарські засоби і вироби медичного призначення слід розташовувати на стелажах, в шафах, та у разі такої необхідності, на підлозі, по­передньо підклавши під них піддон, підтоварник або спеціальну плиту.

He рекомендується розташовувати поруч лікарські засоби, співзвучні за назвою, а також сильнодіючі лікарські засоби для внутрішнього вживання, які суттєво відрізня­ються вищими дозами.

У приміщеннях для зберігання лікарські засоби розміщуються окремо у суворій відповідності до певних токсикологічних груп\ список А (отруйні та наркотичні речо­вини), список Б (сильнодіючі речовини) та загальний список.

Лікарські засоби за списками А та Б повинні зберігатися згідно з діючими наказами:

• відповідно до певних фармакологічних груп;

• залежно від способу вживання (внутрішнє, зовнішнє);

• відповідно до агрегатного стану (рідкі окремо від сипучих, газоподібних тощо);

• відповідно до фізико-хімічних властивостей лікарських засобів та впливу різ­

них факторів навколишнього середовища;

• з урахуванням установлених термінів придатності для лікарських засобів;

• з урахуванням характеру різних лікарських форм.

Вироби медичного призначення слід зберігати окремо за наступними групами:

• гумові вироби;

• вироби з пластмас;

• перев’язувальні засоби та допоміжні матеріали;

• вироби медичної техніки.

В процесі зберігання слід проводити візуальний нагляд за станом тари, зовнішніми ознаками лікарських засобів і виробів медичного призначення не рідше одного разу на місяць. У разі пошкодження тари необхідно негайно усунути її дефекти або пере­класти її вміст в іншу тару. У випадку зовнішніх змін лікарських засобів потрібно провести контроль їх якості згідно з вимогами Державної фармакопеї та інших нор­мативно-технічних документів з метою визначення придатності останніх до викорис­тання в установленому порядку.

В приміщеннях для зберігання лікарських засобів і виробів медичного призначен­ня, а також на території складу (бази) необхідно систематично проводити заходи бо­ротьби з гризунами, комахами та іншими шкідниками.

Розглядаючи вимоги, які пред 'являються до зберігання різних груп лікарських за­собів і виробів медичного призначення, слід відзначити, що всі лікарські засоби у за­лежності від фізичних і фізико-хімічних властивостей та особливостей впливу на них різноманітних факторів зовнішнього середовища, розподіляються на такі, що: вима­гають захисту від світла, вологи, дії випаровування, підвищеної або зниженої темпе­ратури, дії газів, які містяться в навколишньому середовищі, відносяться до категорії пахучих або використовуються як дезінфікуючі засоби.

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від світла, належать: анти­біотики, галенові препарати (настоянки, екстракти, концентрати з рослинної сирови­ни), рослинна лікарська сировина, органопрепарати, вітаміни та вітамінні препарати, кортикостероїди, ефірні та жирні олії, дражировані препарати, солі йодисто- та бро- мистоводневої кислот, галогензаміщені сполуки, нітро- та нітрозосполуки, нітрати та нітрити, аміно- та аміносполуки, фенольні сполуки, а також похідні фенотіазину.

Такі лікарські засоби слід зберігати в тарі із світлозахисних матеріалів (скляна тара оранжевого кольору, металева тара, упаковка з алюмінієвої фольги або полімерних

матеріалів, забарвлених у чорний, коричневий або жовтогарячий колір), у темному приміщенні або в шафах, пофарбованих усередині чорною фарбою і з щільно підігна­ними дверцятами або у щільно збитих ящиках із щільно припасованою кришкою.

Для зберігання особливо чутливих до світла лікарських речовин (нітрат срібла, прозерин тощо) скляну тару обклеюють чорним світлонепроникним папером.

До лікарських засобів, які вимагають захисту від дії вологи, належать: гігроскопіч­ні речовини та препарати (наприклад, ацетат калію, сухі екстракти, рослинна лікарська сировина, гідролізуючі речовини, солі азотної, азотистої, галогеноводневої і фосфорної кислот, солі алкалоїдів, глікозиди, антибіотики, ферменти, лікарські речовини, які харак­теризуються за фармакопейною статтею як такі, що дуже легко розчиняються у воді, а також лікарські речовини, вміст вологи в яких не повинен перевищувати рівень, установ­лений Державною фармакопеєю та іншою нормативно-технологічною документацією.

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії атмосферних парів води, слід збе­рігати у сухому приміщенні в прохолодному місці, в щільно запакованій тарі з водо- паронепроникних (скло, метал, алюмінієва фольга, товстостінна пластмасова тара) матеріалів або в скляній тарі з герметичною упаковкою, залитою зверху парафіном.

Лікарські засоби означеної групи, що знаходяться в упаковці з полімерної плівки та призначені для постачання підвідомчої аптечної мережі, в центральних районних аптеках слід зберігати в заводській упаковці, в інших аптеках - лікарські засоби слід перекласти у скляну або металеву тару.

Серед лікарських засобів цієї групи особливої уваги вимагає організація зберіган­ня таких препаратів, як гіпс палений, гірчиця в порошку та гірчичники, які у разі поглинання вологи перетворюються з дрібного порошку у дрібні зерна та втрачають свої властивості, і отже, стають непридатними до вживання у медичній практиці. Щоб запобігти їх псуванню:

• гіпс палений слід зберігати в добре закритій тарі (наприклад, у щільно збитих дерев’яних ящиках або бочках, обкладених всередині поліетиленовою плівкою);

• гірчицю в порошку слід зберігати в герметично закритих банках;

• гірчичники слід зберігати в пачках та упаковках в пергаментному папері або поліетиленовій плівці, які розміщують у щільно укупорену тару (картонні ємності, обклеєні всередині полімерною плівкою).

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від звітрювання, випарову­вання та дії підвищеної температури, належать: легкоплавкі речовини, бактеріальні препарати (вакцини, сироватки, бактеріофаги, антитоксини), антибіотики, органопре­парати, гормональні препарати, вітаміни та вітамінні препарати, препарати, які міс­тять глікозиди, медичні жири і масла, а також мазі на жировій основі).

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії підвищеної температури, слід збері­гати при кімнатній (18-20 °С) або прохолодній (12-16 °С) температурі. В окремих ви­падках вимагається забезпечення більш низької температури зберігання (наприклад, для препаратів АТФ така температура становить 3-5 °С), що повинно бути вказано на етикетці або в інструкції до застосування препарату.

Бактеріальні препарати необхідно зберігати у промисловій упаковці окремо за най­менуваннями при температурі, вказаній для кожного з них на етикетці або в інструкції

до застосування. Бактеріальні препарати одного і того ж найменування зберігають за відповідними серіями, з урахуванням терміну придатності та забезпеченням візуаль­ного огляду не рідше, ніж один раз у 3 місяці.

Антибіотики слід зберігати у промисловій упаковці при кімнатній температурі, якщо відсутні інші вказівки на етикетці.

Органопрепарати зберігають у захищеному від світла прохолодному сухому місці при температурі від 0 до 15 °С, якщо немає яких-небудь інших вказівок на етикетках або інструкціях до вживання.

До числа лікарських засобів, які вимагають захисту від дії зниженої темпера­тури, належать речовини, фізико-хімічний стан яких після замерзання змінюється і, при наступному нагріванні до кімнатної температури, не відновлюється (40 % розчин формальдегіду, розчин інсуліну тощо).

Тому 40 % розчин формальдегіду (формалін) слід зберігати при температурі не нижче +9 °С. У разі появи осаду розчин витримують при кімнатній температурі, потім обережно зливають і використовують, виходячи з фактичного вмісту формальдегіду.

Льодяну оцтову кислоту необхідно зберігати при температурі не нижче +9 °С. У разі появи осаду кислоту витримують при кімнатній температурі до розчинення оса­ду. У випадку, коли осад не розчиняється, рідку частину кислоти зливають та вико­ристовують, виходячи із фактичного вмісту оцтової кислоти в препараті.

Медичні жирні олії вимагають зберігання при температурі не нижче +10 °С. У разі появи осаду їх витримують при кімнатній температурі, зливають та перевіряють на відповідність до вимог, викладених в Державній фармакопеї.

До групи лікарських засобів, які вимагають захисту від дії газів, що містяться в навколишньому середовищі, належать: речовини, які реагують з киснем повітря, різні сполуки аліфатичного ряду з ненасиченими міжвуглецевими зв’язками, циклічні спо­луки з боковими аліфатичними групами та ненасиченими міжвуглецевими зв’язками, фенольні та поліфенольні речовини, морфін та його похідні з незаміщеними гідро­ксильними групами, гетерогенні та гетероциклічні сполуки із вмістом сірки, фер­менти та органопрепарати, речовини, які реагують з вуглекислим газом повітря, солі лужних металів та слабких органічних кислот (наприклад, барбітал-натрій, гексенал тощо), препарати, що містять багатоатомні аміни (наприклад, еуфілін); окис та пере­кис магнію, їдкий натр тощо.

Лікарські засоби, які вимагають захисту від дії газів, слід зберігати в герметично укупореній тарі з матеріалів, непроникних для газів, заповненій по самі вінця.

Лікарські засоби, які легко окислюються киснем повітря, повинні зберігатися у сухому приміщенні в скляній тарі з герметичною укупоркою, що залита парафіном.

Особливу увагу слід звернути на створення оптимальних умов для зберігання солей барбітурової кислоти, які необхідно зберігати в герметично укупореній тарі, залитій парафіном, з матеріалів, непроникних для атмосферних парів та вуглекислого газу.

Групу пахучих лікарських засобів складають як леткі, так і практично нелеткі речо­вини та препарати, що мають сильний запах. Такі речовини слід зберігати ізольовано у герметично закритій тарі, непроникній для запаху, окремо за найменуваннями.

До групи барвних лікарських засобів належать речовини, розчини та суміші яких залишають забарвлений слід на тарі, закупорювальних засобах, устаткуванні та ін-

тих предметах, що змивається внаслідок застосування звичайної санітарно-гігієніч­ної обробки (брильянтовий зелений, метиленовий синій, індигокармін тощо). Барвні лікарські засоби необхідно зберігати у спеціальній шафі в щільно закупореній тарі, окремо за найменуваннями. Для роботи з барвними речовинами для кожного засобу, насамперед, необхідно виділити спеціальні ваги, ступку, шпатель та інвентар.

Лікарська рослинна сировина повинна зберігатися в сухому, добре вентильовано­му приміщенні, в чистій сухій, без сторонніх запахів та однорідній для кожної партії сировини тарі, безпосередньо в аптечних закладах - в скляній, металічній тарі, або в ящиках з кришкою, на складах (базах) - у пакунках, мішках, паперових багатошаро­вих або тканинних ящиках. Для пакування фасованої лікарської рослинної сировини використовуються картонні пачки, поліетиленові або паперові пакети, обгортки папе­рові, контурні сотові упаковки тощо.

Оптимальними мікрокліматичними параметрами для зберігання лікарської рос­линної сировини слід визнати такі: температура повітря - 18-20 °С, відносна воло­гість повітря - 30-40 %.

У приміщеннях з великою кількістю оздоблювального скла сировина повинна збе­рігатися на стелажах, які встановлюються на відстані не менше ніж 15 см від підло­ги. Оптимальні умови для штабелювання: для ягід, насіння та бруньок - не більше 2,5 м, для листя, квіток та трав - не більше 4 м, для інших видів сировини - понад

4. м. Штабель повинен бути розміщений на відстані не менше ніж 25 см від стін скла­ду, проміжки між штабелями мають становити не менше ніж 80 см.

На кожному штабелі повинна бути етикетка (розміром 20 х 10 см) із назвою сирови­ни, підприємства відправника, року та місяця заготівлі, номера партії, дати надходжен­ня для рослин, що містять серцеві глікозиди, дані про біологічну активність тощо.

Лікарські рослини можуть містити цілий комплекс різноманітних природних речо­вин. Тому кількісна перевага деяких з них у рослині передбачає забезпечення особли­вих умов для зберігання лікарської рослинної сировини. Так, лікарську рослинну си­ровину, яка містить ефірні масла, зберігають ізольовано в добре запакованій тарі. Де­які гігроскопічні трави, листя та плоди необхідно зберігати у скляній або металевій тарі, що герметично закупорена і, у разі необхідності, залита парафіном (наприклад, листя наперстянки тощо).

При зберіганні лікарської сировини, що вміщує поживні речовини, для запобіган­ня її псуванню різноманітними амбарними шкідниками, рекомендується розташову­вати у місцях зберігання флакон з хлороформом, в корок якого вставлено трубочку для звітрювання парів хлороформу.

Готові лікарські рослинні збори зберігають в аптеках та на аптечних складах (базах), дотримуючись загальних правил. Особливу увагу при цьому слід приділяти лікарській рослинній сировині, яка містить серцеві глікозиди, для якої згідно з вимогами Держав­ної фармакопеї встановлено більш суворі правила та терміни зберігання, а також про­ведення повторного контролю з метою визначення рівня біологічної активності.

Отруйну та сильнодіючу лікарську сировину зберігають в окремому приміщенні або в окремій шафі під замком.

Трави, корені, кореневища, насіння, плоди, які втратили нормальне забарвлення, запах та необхідну кількість діючих речовин, уражені пліснявою, попсовані амбарни­

ми шкідниками тощо, у залежності від рівня ураження або бракують, або використо­вують після додаткової переробки.

Зберігання готових лікарських форм повинно відповідати вимогам Державної фар­макопеї, які ставляться до зберігання лікарських засобів з врахуванням властивостей інгредієнтів, що входять до їх складу

Всі готові лікарські форми повинні зберігатися в оригінальній упаковці, етикеткою назовні. На стелажі, полиці, шафи, де вони знаходяться, має прикріплятися стелажна картка, на якій зазначається найменування препарату, серія, термін придатності та кількість лікарських засобів. Картка віддруковується на цупкому папері і заводиться на кожну серію, що надходить. Такий підхід надає можливість здійснювати адекват­ний контроль за її своєчасною реалізацією. Крім того, у відділі повинна знаходитися картотека за термінами придатності. Препарати, які підлягають повторному контро­лю, зберігаються окремо від інших до отримання результатів лабораторного аналізу.

Таблетки і драже зберігаються ізольовано від інших лікарських форм у заводській упаковці, яка уберігає їх від зовнішніх дій і розрахована на відпуск окремим хворим та лікувальним закладам. Зберігання таблеток і драже повинно здійснюватися в сухо­му, а якщо необхідно - у захищеному від світла місці.

Щорічно таблетки і драже необхідно перевіряти з метою встановлення первинних ознак їх розкладання. Щоб уникнути розвалювання нижніх шарів таблеток під вагою верхніх, маса упаковки не повинна перевищувати 3 кг.

Лікарські форми для ін’єкцій слід зберігати у прохолодному, захищеному від світ­ла місці в окремій шафі або ізольованому приміщенні у спеціальній тарі, що ураховує їх крихкість.

Рідкі лікарські форми (сиропи, настоянки) повинні зберігатися в герметично уку- пореній, заповненій доверху тарі у прохолодному, захищеному від світла місці. При зберіганні настоянок осади, що випадають, відфільтровують і, якщо відфільтрована рідина після перевірки якості відповідає діючим вимогам Державної фармакопеї, її вважають придатною до вживання.

Плазмозаміщуючі та дезінтоксикаційні розчини зберігають ізольовано при темпе­ратурі в межах від 0 до 40 °С у захищеному від світла місці.

Екстракти зберігають у скляній тарі, запакованій нагвинчуваною кришкою та кор­ком з прокладкою, в захищеному від світла місці. Рідкі та густі екстракти зберігають при температурі 12-15 °С. Осади, які випадають в рідких екстрактах з часом відфіль­тровують і, якщо екстракти після перевірки відповідають вимогам Державної фарма­копеї, їх вважають придатними до вживання.

Мазі та лініменти зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці в щіль­но запакованій тарі. У разі необхідності умови зберігання комбінують в залежності від властивостей інгредієнтів. Наприклад, препарати, які мають в своєму складі леткі та термолабільні речовини, зберігають при температурі не вище 10 °С.

Зберігання супозиторіїв повинно здійснюватися у сухому, прохолодному та захи­щеному від світла місці.

Зберігання препаратів в аерозольних упаковках повинно проводитися при темпера­турі -35 °С у сухому, захищеному від світла місці, подалі від вогню та опалювальних приладів. Аерозольні упаковки слід оберігати від ударів та механічних пошкоджень.

Для зберігання гумових виробів медичного призначення в приміщеннях необхідно забезпечити:

• захист від світла, особливо прямих сонячних променів, високої (понад 20 °С) та низької (нижче 0 °С) температури повітря, повітря з високою швидкістю руху (про­тяги, механічна вентиляція), впливу нагрівальних приладів, механічних пошкоджень (стискування, згинання, скручування, витягування тощо);

• умови для попередження висихання і деформації препаратів та втрати їх елас­тичності, при відносній вологості не менш ніж 65 %;

• ізоляцію від дії агресивних речовин (йод, хлороформ, хлористий амоній, лі­зол, формалін, кислоти, органічні розчинники, змазувальні масла, луги, хлорамін Б).

Приміщення для зберігання гумових виробів слід розташовувати не на сонячній стороні, а в напівпідвальних темних або затемнених приміщеннях. Для підтримуван­ня у сухих приміщеннях підвищеної вологості рекомендується ставити посудини з

2. % водним розчином карболової кислоти та вуглекислим амонієм, який сприяє збе­ріганню еластичності гуми.

Гумові вироби (крім пробок) не можна укладати в декілька шарів, внаслідок того, що предмети, які знаходяться в нижніх шарах, здавлюються і зліплюються. Шафи для зберігання гумових виробів повинні мати щільно закриті дверці та цілком гладеньку поверхню всередині. Внутрішнє упорядкування шаф залежить від виду гумових ви­робів. Тому повинні бути передбачені шафи для зберігання гумових виробів у лежа­чому положенні (бужі, катетери, пузирі для льоду), які обладнуються висувними шух­лядами з таким розрахунком, щоб можна було розміщувати предмети на всю довжину, вільно, не допускаючи їх згинання, сплющування або скручування, а також зберіган­ня виробів у підвішеному стані (джгути, зонди, іригаторні трубки), які обладнуються вішалками, розташованими під кришкою шафи. Вішалки повинні бути змінними, з тим щоб їх можна було виймати з підвішеними предметами. Для укріплення вішалок установлюється накладка з виїмкою.

Гумові вироби розміщують у сховищах за найменуваннями та термінами придат­ності, причому на кожну партію гумових виробів прикріплюють ярлик з вказівкою найменування та терміну придатності.

Зберігання лікарських засобів та виробів медичного призначення обов’язково має проводитися з урахуванням терміну їх придатності, тобто терміну, протягом якого вони зберігають терапевтичний ефект і знаходяться в умовах, що відповідають вимо­гам діючої нормативно-технічної документації.

Терміни придатності мають бути вказані на упаковках для всіх лікарських засо­бів. Якщо в нормативно-технічній документації на лікарські засоби зазначено “Пре­парат контролюється щорічно” або “Активність контролюється щорічно”, на упаков­ці, крім “Придатний до...”, ставиться відповідний напис.

Дезінфікуючі засоби (хлорамін Б тощо) слід зберігати в герметично закупореній тарі, у захищеному від світла місці в ізольованому приміщенні, подалі від місць для зберігання пластмасових, гумових та металевих виробів, а також приміщень для одер­жання очищеної води.

Особливої уваги заслуговують вимоги щодо порядку зберігання та поводження з лікарськими засобами і виробами медичного призначення, які мають вогненебезпеч­

ні та вибухонебезпечні властивості. В залежності від фізико-хімічних властивостей вогненебезпечні речовини поділяються на легкозаймисті та легкогорючі, а вибухоне­безпечні - на вибухові та вибухонебезпечні, що здатні утворювати вибухові суміші та стислі гази.

З метою попередження будь-яких негараздів під час зберігання вогне- та вибу­хонебезпечних засобів у складських або аптечних умовах установлюються особливі вимоги, і, в першу чергу, кожен, хто поступає на роботу, повинен пройти вступний та первинний інструктаж на робочому місці з питань поводження з вогне- та вибухоне­безпечними речовинами, стислими газами, техніки безпеки та протипожежної безпе­ки, надання першої допомоги потерпілому від нещасного випадку тощо.

He рідше одного разу на рік необхідно проводити перевірку знань у співробітників з питань зберігання лікарських засобів, які мають вогне- та вибухонебезпечні власти­вості, техніки безпеки та протипожежної безпеки. З цією метою створюється кваліфі­каційна комісія. Результати перевірки повинні бути оформлені протоколом.

Всі аптечні заклади та аптечні склади повинні мати і зберігати у належних місцях первинні засоби гасіння пожежі в кількостях, узгоджених з місцевими органами дер­жавного пожежного нагляду.

В аптеках та на аптечних складах (базах) мають бути розроблені, узгоджені з дер­жавним пожежним наглядом та затверджені адміністрацією правила пожежної безпе­ки для певного закладу, складені та розміщені в доступних для ознайомлення місцях поетапні плани евакуації на випадок виникнення пожежі або стихійного лиха.

Складські приміщення для зберігання вогне- та вибухонебезпечних речовин пови­нні повністю відповідати будівельним нормам та правилам проектування і, отже, бути ізольованими, захищеними від дії прямих сонячних променів, атмосферних осадів і ґрунтових вод, обладнаними механічною припливно-витяжною вентиляцією тощо.

Приміщення для зберігання легкозаймистих вогненебезпечних речовин мають бути побудовані з вогнетривких матеріалів, та розташовані на відстані не менше, ніж 20 м від інших складських будівель і 50 м від житлових приміщень.

^Лікарські вогне- та вибухонебезпечні засоби слід зберігати за принципом поді­бності, тобто відповідно до їх фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей, характером упаковки тощо.

У разі відсутності окремих сховищ для легкозаймистих речовин допускається їх збе­рігання в загальних вогнетривких будівлях, а також у будівлях, поділених на секції при обов’язковій ізоляції приміщень, виділених для зберігання означених речовин, від сусід­ніх приміщень вогнетривкими стінами, які відповідають вимогам пожежної безпеки.

Необхідну кількість вогненебезпечних речовин для поточних витрат допускається тримати у фасувальних кімнатах складів або аптек при суворому дотриманні заходів пожежної безпеки, причому залишкові кількості вогненебезпечних речовин по закін­ченні роботи мають бути повернені на місце основного зберігання.

Підлога складів та розвантажувальних майданчиків повинна мати тверде та рівне покриття, що виключає наявність вибоїн та інших нерівностей (забороняється вико­ристовувати дошки або залізні листи для вирівнювання підлоги) та забезпечує зручне і безпечне пересування людей, вантажів та транспортних засобів, а також простоту і легкість прибирання складських приміщень.

Приміщення складів для зберігання вогне- та вибухонебезпечних лікарських засо­бів повинні бути обладнані вогнетривкими стійкими стелажами, які установлюють на відстані 25 см від підлоги та стін, причому ширина стелажів не має перевищувати 1 м, а повздовжній прохід між ними навпаки має перевищувати 1,35 м.

Електропроводка, освітлювальна арматура та електрообладнання повинні бути у ви­бухонебезпечному стані з розміщенням вимикачів та кнопочних автоматів у коридорі.

В аптеках для зберігання вогне- та вибухонебезпечних речовин передбачається ізольоване приміщення, яке повинно бути заблоковано охороною та пожежною сиг­налізацією.

Приміщення для зберігання легкозаймистих та горючих речовин повинні бути роз­ташовані на першому поверсі, мати у зовнішній стіні віконний отвір не менш ніж 1,1 м² при ширині або висоті не менш ніж 0,75 м, залізобетонні перекриття, стіни з вогнетривких матеріалів з межею вогнестійкості не менш ніж 0,75 години, цементо­вану підлогу з ухилом від дверей та двері з межею вогнестійкості не менш ніж 0,6 години, зовнішній вихід з будівлі або ізольований вихід від всіх інших приміщень всередині будівлі в коридорі.

В аптеках, розміщених у будівлі іншого призначення, кількість вогненебезпеч­них речовин, які зберігаються у нерозфасованому вигляді, не повинна перевищува­ти 100 кг.

Легкозаймисті рідини у кількості понад 100 кг необхідно зберігати в окремо роз­міщеному будинку у скляній або металевій тарі, ізольованій від приміщень для збері­гання вогненебезпечних речовин інших груп.

Під особливою увагою та постійним суворим контролем повинні знаходитися при­міщення для приймання, відпуску і фасування лікарських засобів та медичних ви­робів з вогне- та вибухонебезпечними властивостями. У разі надходження подібного товару необхідно терміново його розподілити за місцями основного зберігання. Під час приймання особливу увагу слід звертати на стан укупорки тари індивідуального зберігання. Категорично забороняється одночасне розфасування декількох лікарських речовин в одному приміщенні. Кількість речовин на робочому місці фасувальника не повинна перевищувати змінної потреби. Наприкінці робочого дня залишки речовин мають бути повернені у приміщення основного зберігання. Після закінчення фасуван­ня кожного найменування лікарських засобів приміщення ретельно провітрюється.

На складах основного зберігання для вогне- та вибухонебезпечних речовин ззовні, а також на дверях кожного приміщення для зберігання і роботи з названими речо­винами та всередині цих приміщень повинні бути зроблені незмивні чіткі написи: “Вогненебезпечно”, “Вибухонебезпечно”, “Палити забороняється”, “У випадку по­жежі дзвонити по телефону 01” тощо.

Загалом, на склада х легкозаймисті талегкогорючі вогненебезпечні речовини повин­ні зберігатися окремо від інших матеріалів.

Слід підкреслити, що основною небезпечною властивістю таких речовин є лет­кість, легке випаровування та легке займання від будь-якого зовнішнього джерела (відкритий вогонь, електричний розряд тощо). Тому зберігання та роботу з вогне­небезпечними речовинами слід проводити дуже обережно і подалі від вогню. У разі

необхідності нагрівання речовин, що визначені, цей процес повинен проводитися на водяних банях або електроплитках із закритою спіраллю.

Пари більшості легкозаймистих рідин можуть справляти виражений шкідливий вплив на організм. Тому ємності з цими речовинами повинні бути щільно закупоре­ні. Забороняється зберігати легкозаймисті та горючі речовини у відкритій тарі.

Легкозаймисті рідини (спирт етиловий, скипидар, ефір тощо) зберігають у щільно закупореній міцній скляній або металевій тарі, щоб запобігти випаровуванню рідин з посудини.

Бутлі, балони та інші великі ємності з легкозаймистими та горючими рідинами повинні бути розміщені на полицях у декілька рядів з використанням різних про­кладних матеріалів. Складування цих речовин біля опалювальних приладів не допус­кається. Відстань від стелажа штабеля до нагрівального елемента повинна бути не менш ніж 1 м.

Бутлі з легкозаймистими та горючими рідинами мають зберігатися в тарі, що за­хищає їх від ударів, або в балоноперекидачах в один ряд. В аптеках на робочих місцях може зберігатися така кількість речовин, яка не перевищує змінну потребу. При цьо­му ємності повинні бути щільно закриті.

Забороняється зберігання легкозаймистих та горючих рідких речовин у тарі за­повненій по вінця. Ступінь заповнення повинен становити не більше 90 % від об’є­му. Спирти у невеликих кількостях зберігаються в металевих ємностях, які заповню­ють не більше як на 95 % об’єму.

Забороняється сумісне зберігання легкозаймистих речовин з мінеральними кисло­тами (сірчана та азотна кислоти тощо), стисненим та зрідженим газами, легкозаймис­тими речовинами (перев’язувальний матеріал, рослинна олія, сірка), а також з неорга­нічними солями, які утворюють з органічними речовинами вибухонебезпечні суміші (хлорат калію, перманганат калію, хромат калію тощо).

Ефір медичний та ефір для наркозу зберігають у фабричній упаковці в темному прохолодному місці (подалі від вогню та нагрівальних приладів).

Хлорид кальцію не є горючою речовиною, проте під час контакту з рідкими мас­лоподібними органічними продуктами може викликати їх займання, а з аміаком та солями амонію - вибух, тому його зберігання повинно здійснюватися ізольовано з урахуванням описаних вище властивостей.

В ході роботи з легкозаймистими рідинами необхідно дотримуватися особливої обережності, а також постійно спостерігати за станом тари, її герметичністю і справ­ністю. У разі виявлення несправності тари слід терміново вжити заходи щодо негай­ного їх усунення або речовини, які в ній містилися, перекласти в іншу тару тощо.

Пробки бочок допускається відгвинчувати та загвинчувати тільки інструментами з м’якого металу, який не дає іскор при ударі, за допомогою дерев’яних молотків. При відкатці бочок та їх завантаженні у сховище необхідно бути обережним, щоб уникну­ти удару бочки та утворення іскор.

Окремі легкозаймисті рідини (спирт, ефір медичний тощо) мають властивості щодо утворення під час зберігання статичної електрики, яка може викликати спалах ріди­ни. Тому фасування таких рідин на складі слід проводити в окремих приміщеннях, обладнаних засобами протипожежного захисту. При їх зливанні та фасуванні мета­

левий посуд повинен мати заземлення. Тару, звільнену від легкозаймистих рідин, слід залишити на деякий час відкритою.

Вибухонебезпечні речовинні повинні зберігатися на ізольованому вогнестійкому складі у спеціальних приміщеннях (відсіках), ізольованих вогнетривкими стінками.

При зберіганні вибухонебезпечних речовин слід вжити заходів проти забруднення їх пилом, який може бути причиною вибуху.

Крім того, ємності з вибухонебезпечними речовинами (штангласи, бляшані барабани, склянки тощо) необхідно щільно закривати для уникнення попадання пари в повітря.

Перманганат калію при взаємодії з пилом, сіркою, органічними маслами, ефірами, спиртом, гліцерином, органічними кислотами та іншими органічними речовинами стає вибухонебезпечним. Тому зберігати його на складах слід у спеціальному відсіку в бляшаних барабанах, а в аптеках - у штангласах з притертими пробками окремо від вищеназваних засобів. Нітрат срібла зберігається у невеликих кількостях (на скла­дах - до 5 кг, в аптеках - до 50 г) ізольовано від отруйних речовин.

Розчин нітрогліцерину, що відомий як вибухова речовина, необхідно зберігати в аптеках або на аптечних складах у невеликих добре закупорених склянках або мета­левій посудині в прохолодному темному місці з дотриманням застережних засобів від вогню. Пересувати посуд з нітрогліцерином та відважувати цей препарат слід осо­бливо обережно, тому що випаровування пролитого нітрогліцерину загрожує вибу­хом. Крім того, слід урахувати, що попадання навіть невеликих кількостей на шкіру може викликати сильний головний біль.

Ефір під час зберігання (особливо при контакті з повітрям) утворює перекиси, які у разі струсу, удару, тертя або підвищення температури також можуть зумовлювати вибух, тому робота з ним потребує особливої обережності.

Категорично забороняється зберігання всіх вибухонебезпечних речовин разом з кислотами та лугами.

Переносити балони з вибухонебезпечними та легкозаймистими рідинами необхід­но тільки удвох у спеціально пристосованих клітях або корзинах із справними руч­ками. Корзини з великими бутлями і ящики або кліті (понад 20 кг), а також речови­ни, які вміщені в тверду тару, необхідно переміщати тільки на спеціальних візках з м’яким ходом коліс.

Під час зберігання азотної та сірчаної кислот мають бути вжиті заходи до недопущен­ня їх зіткнення з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

У приміщення, в яких зберігаються вибухонебезпечні та вогненебезпечні речо­вини, при аваріях електроосвітлення категорично забороняється входити з гасовими лампами та свічками. В таких випадках слід користуватися тільки електроліхтарем.

Зрозуміло, що викладені вимоги мають бути адаптовані до конкретних вироб­ничих умов та технологічних процесів. Крім того, необхідно зазначити, що навіть при правильному зберіганні лікарських засобів і предметів медичного призначення певна їх кількість при несвоєчасній реалізації або за інших обставин підлягає ути­лізації та знищенню. Виконання таких заходів має велике значення, зокрема вна­слідок того, що:

• нереалізована аптечна продукція може без потреби займати цінні виробничі (складські) площі;

• створюються умови для порушень вимог щодо зберігання аптечної продукції, і тому можливе їх розщеплення та подальше псування з виділенням шкідливих речо­вин, що можуть призвести до погіршання умов праці;

• своєчасна та правильно виконана утилізація, або знищення неякісних лікар­ських засобів, має велике екологічне значення.

Ще одним надзвичайно важливим аспектом забезпечення оптимального збері­гання лікарських засобів і виробів медичного призначення та поводження з ними є виконання фахівцями фармацевтичної галузі правил проведення утилізації та зне­шкодження неякісних лікарських засобів, які є обов’язковими для всіх установ, закла­дів, організацій, підприємств незалежно від форми власності та видів їх діяльності. Підтвердженням важливості таких заходів став наказ Міністерства охорони здоров’я України № 199 від 07.07.1996 року.

Вищезазначені правила поширюються на вітчизняні та закордонні лікарські засо­би, термін придатності яких закінчився або які не можуть бути застосовані за своїм призначенням у зв’язку з тим, що не відповідають вимогам нормативно-технічної до­кументації, а також на наркотичні і психотропні засоби, що входять до Переліку нар­котичних засобів і психотропних речовин та їх аналогів.

Наявність неякісних лікарських засобів, включаючи ті, термін придатності яких за­кінчився, встановлюється працівниками Державної інспекції з контролю якості лікар­ських засобів Міністерства охорони здоров’я України, експертами Фармакологічного комітету або фармацевтами, які відповідають за одержання і зберігання лікарських засобів. Факт наявності неякісних лікарських засобів фіксується спеціальним актом.

У разі виходу на ринок лікарських засобів вітчизняного виробництва, які не відпо­відають вимогам нормативно-технічної документації з вини виробника, вони поверта­ються виробнику. Причому всі матеріальні витрати при цьому лягають на виробника.

Проте слід зазначити, що термін придатності лікарських засобів, які мають висо­ку хімічну стійкість та високу залишкову цінність і, головне, не змінили зовнішнього вигляду, може бути подовжений.

Дозвіл на подовження терміну придатності з визначення нового терміну придат­ності надає Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів на підставі здійснення аналітичних досліджень, проведених у спеціальних контрольно-аналітич- них лабораторіях.

Організацію і фінансування досліджень з метою визначення можливості подо­вження терміну придатності лікарських засобів здійснює на договірних засадах уста­нова, якій належать відповідні лікарські засоби.

Неякісні лікарські засоби можуть бути використані як сировина для промисловос­ті, тобто можуть підлягати утилізації.

Утилізація лікарських засобів здійснюється після одержання дозволу відповід­но до існуючого порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспор­тування, використання, захоронения, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біо­логічних агентів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №440 від 20.06.1995 року.

Всі роботи, пов’язані з утилізацією неякісних лікарських засобів, здійснюються на договірних засадах.

Неякісні лікарські засоби, що не можуть бути утилізовані, та такі, термін придат­ності яких не може бути подовжений, підлягають знищенню.

Керівник установи (лікарні, аптеки, аптечного складу тощо), в якій виявлені не­якісні лікарські засоби, видає наказ про необхідність їх знищення.

У разу надходження неякісних лікарських засобів по лінії гуманітарної допомоги, експертна комісія Фармакологічного комітету приймає рішення щодо їх придатніс- ті для подальшого медичного використання. В такому випадку лікарський засіб має бути повернений до країни-відправника або підлягає знищенню, що фіксується від­повідним актом комісії, яка складається з представників Фармакологічного комітету, митних органів та одержувача гуманітарної допомоги. Одержувач вживає організа­ційних заходів до забезпечення знищення неякісних лікарських засобів.

Вибір методу знищення неякісних лікарських засобів визначається з урахуванням ступеня їх небезпечності для здоров’я населення та навколишнього середовища.

Лікарські засоби, які належать до сильнодіючих, а також антибіотики, вакцини та сироватки знищуються на полігонах захоронения токсичних промислових відходів або у спеціалізованих виробничих комплексах, узгоджених з державною санітарно- епідеміологічною службою в установленому порядку.

Знищення малотоксичних лікарських засобів здійснюється окремо за кожним на­йменуванням шляхом надання їм нетоварного вигляду (механічне пошкодження твер­дих лікарських форм та упаковок від ліків, змішування рідких та пастоподібних пре­паратів з піском тощо) з наступним вивезенням на полігон побутових відходів.

Факт знищення лікарського засобу оформляється відповідним актом.

Розділ 8. Пожежна безпека в медичній та фармацевтичній галузях

8.1. Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі

Пожежа являє собою неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей. Отже, пожежна безпека (протипожежна профілактика) — це сукупність організаційних, інженерно-технічних та медичних заходів, спрямованих на запобігання виникнення пожежі, створення умов для швидкого та ефективного гасіння пожежі тощо.

Аналіз середньорічних показників причин виникнення пожеж у різних галузях виробництва та в побуті дозволяє виявити, що 46,1 % з них пов’язані з необереж­ним поводженням з вогнем, 22,3 % - з порушеннями правил монтажу та експлуатації електромереж і електрообладнання, 7,2 % - з пустощами дітей, 5,7 % - з підпалами, 19,7 %- з іншими (несправність виробничого устаткування, порушення технологіч­ного процесу тощо) причинами.

Найбільша кількість пожеж виникає у житловому секторі (до 75-80 % від загаль­ної кількості) і зумовлює великі матеріальні збитки, які складають десятки мільйо­нів гривень. He можна не зазначити, що і в установах Міністерства охорони здоров’я кількість пожеж є досить великою (до 250-500 впродовж кожних 5 років), причому завдана ними матеріальна шкода сягає 1-2 мільйонів гривень. Основними причинами такого стану є невиконання керівниками та посадовими особами прямих функціо­нальних обов’язків щодо забезпечення протипожежного захисту підвідомчих об’єктів та ігнорування встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

У нашій країні розроблено досить великий перелік законодавчих актів, наказів, по­ложень, інструкцій та інших офіційних матеріалів стосовно протипожежного захисту, визначення організаційної структури державного управління пожежною охороною.

Разом з тим, узагальнюючи зміст численних офіційних матеріалів і видань щодо протипожежної профілактики, необхідно в першу чергу звернути увагу на основні обов ’язки керівників та посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, до чис­ла яких слід віднести:

• розроблення комплексу заходів щодо забезпечення пожежної безпеки на під­приємстві, в установі, в організації;

• розроблення та затвердження відповідно до державних нормативних актів по­ложень, інструкцій та інших нормативних документів з пожежної безпеки, які діють в межах підприємства, а також здійснення контролю за їх виконанням;

• організацію навчання працівників з питань пожежної безпеки;

• утримання у справному стані засобів протипожежного захисту і зв’язку, по­жежної техніки, обладнання та інвентарю, який має використовуватися лише за при­значенням;

• проведення службових розслідувань випадків пожеж, які виникли.

Кожний працівник має володіти правилами поведінки при пожежі, вміти користува­тися первинними засобами пожежогасіння та знати їх місцезнаходження.

У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити про це пожеж­ну охорону телефоном “01” і керівництво підприємства та розпочати ліквідацію по­жежі усіма наявними засобами.

Тому основний комплекс протипожежних заходів, як правило, повинен включати:

• погодження проектів будівництва та реконструкції із пожежною інспекцією;

• відкриття новобудов або реконструйованих споруд лише після дозволу по­жежної інспекції;

• експлуатацію споруд, обладнання та механізмів відповідно до протипожеж­них вимог (згідно з правилами, інструкціями тощо);

• виконання будь-яких робіт лише підготовленими, в тому числі з питань по­жежної безпеки, фахівцями;

• установлення адміністративної відповідальності керівників усіх структур (го­ловний лікар, завідувачі відділень та служб) за адекватне виконання необхідних про­типожежних заходів:

• інструктаж персоналу та пацієнтів;

• забезпечення споруд (відділень) засобами пожежно-охоронної сигналізації та засобами пожежогасіння;

• створення в установі (закладі) медичної або фармацевтичної галузі відповід­них структур пожежогасіння, добровільних дружин та ланок пожежогасіння;

• затвердження заходів протипожежної профілактики.

Слід усвідомити, що профілактика пожеж, як і інших виробничих негараздів, яв­ляє собою справу не тільки керівників закладів та їх відділень. Необхідно досягти свідомого розуміння, що лише добросовісне виконання кожним медичним праців­ником своїх функціональних обов’язків на підставі суворого дотримання правил по­жежної безпеки та охорони праці зумовлює надійну профілактику пожеж. Це також відноситься до пацієнтів, які повинні бути ознайомлені з правилами перебування у лікувально-профілактичних закладах або установах аптечної мережі та дотримувати­ся вимог щодо запобігання пожеж.

У справі профілактики пожеж велику роль відіграє громадськість. Саме вона створює первинні ланки та пости пожежогасіння. Активісти первинних ланок поже- жогасіння разом із керівником структурного підрозділу лікувально-профілактичного або аптечного закладу:

• розробляють плани заходів щодо профілактики пожеж;

• слідкують за дотриманням вимог пожежної безпеки;

• контролюють наявність засобів пожежогасіння, їх справність та своєчасну заміну;

• засвоюють правила роботи із засобами пожежогасіння та правила поведінки

під час пожеж;

• оформляють відповідні наочні та агітаційні матеріали.

Головні лікарі, завідувачі відділень та структурних підрозділів закладів медичної або фармацевтичної галузей повинні всіляко підтримувати ініціативу громадських структур у питаннях профілактики пожеж та заохочувати їх діяльність.

Однак реалізація основних обов’язків керівників та посадових осіб щодо забезпе­чення пожежної безпеки вимагає наявності належних знань, що базуються на діючому законодавстві, дотримання якого є обов’язковим і для роботодавців, і для виконавців.

Саме на це спрямований Закон України ⁱⁱTlpo пожежну безпеку”, введений в дію Постановою Верховної Ради від 17.12.1993 року. Відповідно до прийнятого закону розроблено цілий ряд законодавчих актів, що є обов’язковими для всіх громадян, під­приємств, установ і організацій.

Особливої уваги серед них, насамперед, заслуговують "Правила пожежної безпе­ки в Україні ”, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №400 від 22.06.1995 року. Цей нормативний акт з питань пожежної безпеки (НАПБ А. 01.001-95) визначає загальні вимоги з пожежної безпеки і зобов’язує всі міністерства погоджува­ти галузеві правила пожежної безпеки з Головним управлінням державної пожежної охорони. Окремі положення та зміст затверджених правил наведені нижче.

Обов’язки підприємств у галузі пожежної безпеки. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних, медичних та ціло­го ряду інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових витрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних під­розділів та успішного гасіння пожеж.

Відповідно до Закону України “Про пожежну безпеку” забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповно­важених керівниками осіб, якщо інакше не передбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунк­тів, будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підпри­ємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, проектні та будівельні організації.

Обов’язки власників підприємств та уповноважених ними органів, а також оренда­рів щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються згідно зі статтею 5 Закону України “Про пожежну безпеку”

Власники підприємств зобов 'язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впрова­джувати досягнення науки і техніки та позитивний досвід пожежогасіння;

• відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджу­вати положення, інструкції та інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх реалізацією;

• забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропа­ганду заходів щодо їх забезпечення;

• у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами держав­ного пожежного нагляду;

• утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, по­жежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призна­ченням;

• створювати у разі потреби згідно із встановленим порядком підрозділи по­жежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється;

• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення і га­сіння пожеж та використання для цієї мети виробничої автоматики;

• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техні­ки, систем протипожежного захисту та водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

• проводити службове розслідування випадків пожеж.

Повноваження у галузі пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів та ін­ших виробничих об’єднань повинні визначатися їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили ці об’єднання.

Фінансування робіт у разі нового будівництва, реконструкції, реставрації, капі­тального ремонту будинків та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащен­ня підприємств може проводитися лише за наявності позитивного висновку комплекс­ної експертизи державного пожежного нагляду.

Експертиза (перевірка) проектно-кошторисної документації з питань пожежної безпеки виконується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про по­рядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи” №1308 від 17.08.1998 року, а також Порядку про­ведення експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки, затвер­дженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №641 від 22.11.1994 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №326/536 від 27.12.1994 року.

Початок роботи новоствореного підприємства, введення в експлуатацію нових або реконструйованих виробничих, житлових та інших об’єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, меха­нізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів Державного пожежного нагляду забороняється.

Посадові та фізичні особи, винні у порушенні встановлених правил, несуть адміні­стративну, кримінальну або іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки. Забезпечення по­жежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудо­вих договорах (контрактах) та статутах підприємств.

Керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб щодо забез­печення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засо­бів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових доку­ментах (функціональних обов’язках, інструкціях, положеннях тощо).

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (ін­струкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, в тому числі визначені:

• можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню та побутових на­грівальних приладів;

• порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних (в тому числі зварю­вальних) робіт;

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та го­тової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

-порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецо­дягу і шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

-порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

-порядок огляду і зачинення приміщень після закінчення роботи;

-порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з по­жежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та за­

нять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, вогнегас­ників тощо);

• дії працівників у разі виявлення пожежі.

Для об’єктів з перебуванням людей вночі (підприємства, лікарні тощо) інструкції мають передбачати два варіанти дій відповідно у денний та нічний час.

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини та добровільні пожежні команди згідно з існуючим положенням.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем здійснення професійної ді­яльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, пер­винний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань по­жежної безпеки, забороняється. Обслуговуючий персонал лікувально-профілактич­них закладів зі стаціонаром та закладів медичної освіти і аптечної мережі повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за відповідною програмою.

Вимоги щодо пожежної безпеки до територій, будівель, приміщень та спо­руд. Розглядаючи загальні вимоги пожежної безпеки територій, будівель, приміщень та споруд, слід відзначити, що:

• їх території слід утримувати в чистоті, а дороги, проїзди та проходи до буді­вель, споруд, пожежних вододжерел, зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, по­жежного інвентарю мають бути завжди вільними;

• забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів;

• протипожежні розриви між спорудами повинні відповідати вимогам будівель­них норм;

• будівництво на території нових споруд (у тому числі тимчасових) може здій­снюватися лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню екс­пертизу в органах державного пожежного нагляду;

• територія закладів, установ та інших об’єктів повинна мати зовнішнє освіт­лення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, пожежного обладнан­ня, входів до будинків та споруд;

• на територіях закладів та установ на доступних місцях повинні бути встанов­лені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць роз­міщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту;

• розводити багаття та спалювати відходи на відстані менше 15 м від будівель та споруд не допускається;

• суворо забороняється паління на території та поблизу об’єктів із легкозаймис­тими речовинами, горючими газами та горючими речовинами, а також у приміщеннях дитячих дошкільних, шкільних та лікувально-профілактичних закладів.

Усі будівлі, приміщення та споруди повинні своєчасно очищуватися від горючо­го сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Протипожежні системи, установки та устаткування (пожежна автоматика, протипожежне водопос­тачання тощо) мають постійно утримуватися у справному робочому стані. Дерев’яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості повинні підлягати вогнезахисній обробці. Для всіх будівель і приміщень виробничого або складського призначення, а також лабораторій, повинна бути визначена категорія щодо вибухонебезпечності та пожежної небезпеки.

У будівлях, приміщеннях, спорудах забороняється:

• прибирати приміщення і прати одяг із застосуванням бензину, гасу, легкозай­мистих речовин, горючих газів та речовин;

• відігрівати замерзлі труби паяльними лампами та іншими засобами із застосу­ванням відкритого вогню;

• розкладати та залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали тощо.

Під час організації і проведення заходів з масовим перебуванням людей слід дотри­муватися наступних вимог:

• при кількості людей понад 50 осіб використовувати лише приміщення, що забезпечені не менше ніж двома евакуаційними виходами та не мають на вікнах глухих ґрат;

• особи, яким доручено проведення масових заходів, перед їх початком зобов’я­зані ретельно оглянути приміщення і переконатися у повній готовності та справності протипожежних заходів (протипожежний інвентар, засоби зв’язку тощо);

• на 1 особу в залах повинна бути виділена площа не менше ніж 0,75 м²;

• двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу з будівель (приміщень).

Допускається улаштування дверей з відчиненням усередину приміщення тільки у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санітарних вузлах, на балконах, лоджіях, зовнішніх евакуаційних сходах (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).

У разі наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замика­тися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Килими, килимові доріжки та інше покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні на­дійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність тощо.

Сходові марші повинні мати справну огорожу з поручнями, котрі не повинні змен­шувати встановлену будівельними нормами їх ширину.

У сходових клітках (за винятком незадимлюваних) дозволяється встановлювати прилади опалення, як правило на висоті 2,2 м від поверхні проступків та сходових маршів, сміттєпроводи, електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує нормативної ширини проходу сходовими майданчи­ками та маршами. У незадимлюваних сходових клітках допускається встановлювати прилади опалення.

Сходові клітки та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм і правил щодо улаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, у разі наявності у примі­щенні людей повинні постійно освітлюватися електричним світлом.

В готелях, театрально-видовищних та лікувальних закладах, приміщеннях інших громадських і допоміжних будівель, де можуть перебувати одночасно понад 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 праців­ників (або якщо площа перевищує 150 м²), евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом “Вихід” білого кольору на зеленому фоні, підклю­ченими до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично у разі зникнення живлення в основних джере­лах електроенергії.

Світлові покажчики “Вихід” повинні постійно бути справними. У глядацьких, ви­ставкових та інших подібних приміщеннях (залах) їх слід вмикати на весь час пере­бування людей (проведення заходу).

На випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал будівель, де у ве­чірній та нічний час можливе масове перебування людей (театри, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, інтернати, дитячі дошкільні заклади тощо), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією, з урахуван­ням особливостей об’єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об’єкті у вечір­ній або нічний час).

He допускається:

• улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні і під­йомні двері, а також такі двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

• захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші, вестибулі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою про­дукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

• забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з’єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

• застосовувати на шляхах евакуації горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів;

• розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для ве­дення торгівлі, а також зберігання, в тому числі тимчасового, будь-якого інвентарю;

• захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на бал­конах і лоджіях, переходи у суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;

• знімати драбини, що встановлені на балконах (лоджіях);

• улаштовувати на сходових клітках приміщень кіоски або ларки, а також ви­ходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати газопроводи, повітроводи, трубо­проводи з легкозаймистими та горючими речовинами;

• улаштовувати в загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій;

• зберігати у шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

• розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски тощо;

• встановлювати телекамери у проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;

• робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадим- люваних сходових клітках;

• знімати передбачені проектом двері вестибулів, холів, тамбурів і сходових кліток;

• заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах всупереч передба­ченому за проектом;

• знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати двері у відчиненому положенні;

• зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

• розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;

• улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуації.

Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання. Електроуста­новки, що використовуються, повинні відповідати вимогам чинних правил технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок. Будівельну частину електроуста­новок слід виконувати відповідно до пожежних вимог будівельних норм.

Відстань від повітряних ліній електропередач до будівель і споруд, які містять ви- бухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення, до вибухо- і пожежонебез- печних зон зовнішніх установок, а також горючих дахів та близьких частин будівель, і споруд, що виступають, місць зберігання горючих матеріалів повинна відповідати величинам, визначеним правилами улаштування електроустановок.

Протипожежні відстані від повітряних ліній слабкострумових мереж (радіо, теле­фонного зв’язку, сигналізації) до зовнішніх установок з вибухопожежонебезпечними зонами для всіх класів відповідно до правил улаштування електроустановок мають бути такими, як і для повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ.

Електричні машини, апарати, обладнання (апарати керування, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники), електропроводи та кабелі за виконанням і ступенем захисту повинні відповідати класу зони (за прави­лами улаштування електроустановок) і мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання, інших аварійних режимів тощо.

Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприй­мачі, пристрої та обладнання установок автоматичної і ручної пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, установок пожежогасіння, централізованої системи опові­щення про пожежу та інші подібні слабкострумові споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови від­повідності рівня їх вибухозахисту класу зони, крім випадків, обумовлених відповід­ними нормативними документами.

Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з’єднувальні коробки тощо) без засо­бів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами із вико­ристанням способів, що не є припустимими у вибухонебезпечних зонах відповідно до правил улаштування електроустановок.

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або елек­тротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нане­сені знаки, що вказують ступінь їх захисту згідно з чинними стандартами.

З’єднання та відгалуження жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допо­могою опресовування, зварювання та паяння або шляхом використання спеціальних затискувачів (гвинтових, болтових тощо).

Місця з’єднання жил проводів і кабелів, а також з’єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків.

Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками або сітками.

Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електро­прилади мають вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсель­них з’єднань заводського виготовлення.

He дозволяється:

• проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами паливно-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;

• відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебез- печні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу та ближче 1 м і 5 м від них відповідно;

• експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі екс­плуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

• залишення під напругою кабелів та проводів із струмопровідними жилами;

• застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам пра­вил улаштування електроустановок, що пред’являються до переносних (пересувних) електропроводок;

• застосування для опалення приміщень нестандартного (саморобного) елек- тронагрівного обладнання або ламп розжарювання;

• користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з’єднуваль­ними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;

• підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгор­тання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріала­ми, експлуатація їх зі знятою освітлюваною арматурою (розсіювачами);

• використання електроапаратури та приладів в умовах, які не відповідають ре­комендаціям підприємств-виготовлювачів;

• застосування у пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінес­центних світильників з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих ма­теріалів;

• використання у пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарю­вання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами, що виготовле­ні з горючих матеріалів;

• залишення без догляду при виході з приміщення увімкнених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів тощо;

• складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткуван­ня та під електрощитами;

• використання роликів, вимикачів, штепсельних розеток для підвішування одя­гу та інших предметів, заклеювання ділянок електропроводки папером або горючими тканинами;

• застосування для електромереж радіо- та телефонних проводів;

• використання побутових електронагрівних приладів (прасок, чайників, кип’я­тильників тощо) без негорючих теплоізоляційних підставок та в місцях (приміщен­ня), де їх застосування не передбачено технологічним процесом;

• заклеювати шпалерами електропроводи і кабелі, які відкрито прокладені.

В усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та

електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, які за вимогами технології працюють цілодобово).

При цьому в будівлях, крім житлових будинків, усі електроустановки, що працю­ють цілодобово, повинні бути заживлені самостійними лініями, починаючи від увід­ного пристрою в будівлю (споруду). Кожна така електроустановка повинна мати свій апарат захисту (запобіжник або автоматичний вимикач). Вимикання електропоста­чання повинно виконуватися від одного загального комутаційного апарата (вимика­ча), до якого є вільний доступ електротехнічного персоналу і який розміщений біля виходу (входу) будівлі.

На кожному об’єкті повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення мають бути невідключеними.

Власник підприємства зобов’язаний забезпечити обслуговування та безпечну тех­нічну експлуатацію електроустановок. Особа, призначена відповідальною за проти­пожежний стан об'єкта (енергетик), зобов'язана:

• організовувати і проводити профілактичні огляди та планово-попереджуваль­ні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасно усувати порушен­ня, які можуть призвести до пожежі;

• забезпечувати правильність застосування електрообладнання та електропро­водок;

• організувати навчання та інструктаж чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.

Розглядаючи вимоги з пожежної безпеки щодо експлуатації опалення, вентиляцій­них систем, каналізації та газового обладнання теплових мереж, електроприладів і ліфтів, необхідно зазначити, що за кожну з таких систем призначаються відповідаль­ні особи, які забезпечують безпечну експлуатацію означених систем (мереж).

Опалювальні системи (установки), вентиляційні установки, газове обладнання по­винні відповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм і правил та інших нормативних актів. Тому:

• робота печей у будівлях і спорудах та на інших об’єктах з цілодобовим пере­буванням людей повинна припинятися не менше ніж за 2 години до сну;

• до обслуговування приміщень котелень та інших тепловиробних установок за­бороняється допускати сторонніх осіб та осіб, які не пройшли спеціального навчання;

• забороняється експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із систем паливоподачі.

Залежно від умов виробництва (експлуатації) обладнання означених систем має під­лягати своєчасному профілактичному огляду. Усі металеві повітропроводи, трубопрово­ди, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та ви­бухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики.

Газові плити у приміщеннях, як правило, слід установлювати біля стін (перегоро­док) з негорючих матеріалів на відстані не менше 0,06 м від них. У разі встановлення

газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів необхідно забезпечити їх ізоляцію негорючими матеріалами, штукатуркою або покрівельною сталлю. Відстань між плитою та неізольованими стінами (перегородками) з горючих матеріалів пови­нна бути не менше 1 м.

Виявивши у приміщенні запах газу, слід негайно припинити його подавання, ви­кликати відповідну аварійну службу і провітрити приміщення. До усунення несправ­ності у приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкри­тий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.

Серед вимог щодо утримання технічних засобів протипожежного захисту необ­хідно, насамперед, визначити обов’язковість встановлення у будівлях установок по­жежної сигналізації та автоматичних установок пожежогасіння за правилами, що за­тверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №779 від 20.11.1997 року.

Усі системи (установки) пожежної сигналізації мають бути справними та надійни­ми в експлуатації, причому організація, що здійснює їх технічне обслуговування, несе безпосередню відповідальність за їх стан у випадку, якщо вони не спрацювали.

На об’єкті повинна вестися експлуатаційна документація, в якій необхідно реє­струвати:

• зміст, терміни та виконання проведення технічних оглядів та планово-попе­реджувальних ремонтів;

• дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань установок по­жежної сигналізації;

• дату і результати контрольних перевірок та періодичних випробувань систем пожежної сигналізації.

Основні вимоги щодо пожежної безпеки у навчальних та науково-дослідних закладах. У навчальних класах та кабінетах слід розміщувати лише необхідні для безпосереднього забезпечення навчально-виховного процесу (навчальних та поза- урочних занять) меблі, прилади, моделі, речі, приладдя тощо, які повинні зберігатися у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках.

Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів та магнітних стрічок повинно здій­снюватися в обмежених кількостях, лише для забезпечення навчального процесу від­повідно до затверджених програм, в лаборантських (препараторських) при відповід­них навчальних кабінетах.

Після закінчення занять усі пожежо- та вибухонебезпечні речовини і матеріали по­винні бути прибрані з навчальних класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені та обладнані приміщення.

Кількість парт (столів) у навчальних класах та кабінетах не повинна перевищува­ти граничну нормативну наповнюваність класних груп, встановлену Міністерством освіти і науки України, а також показників, що визначені чинними нормами проекту­вання навчальних закладів.

Зі складу учнів та вихованців шкіл, шкіл-інтернатів повинні створюватися дружи­ни юних пожежників, роботу яких необхідно організовувати згідно з Положенням про цю організацію, затвердженим Президією Добровільного пожежного товариства

газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів необхідно забезпечити їх ізоляцію негорючими матеріалами, штукатуркою або покрівельною сталлю. Відстань між плитою та неізольованими стінами (перегородками) з горючих матеріалів пови­нна бути не менше 1 м.

Виявивши у приміщенні запах газу, слід негайно припинити його подавання, ви­кликати відповідну аварійну службу і провітрити приміщення. До усунення несправ­ності у приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкри­тий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.

Серед вимог щодо утримання технічних засобів протипожежного захисту необ­хідно, насамперед, визначити обов’язковість встановлення у будівлях установок по­жежної сигналізації та автоматичних установок пожежогасіння за правилами, що за­тверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №779 від 20.11.1997 року.

Усі системи (установки) пожежної сигналізації мають бути справними та надійни­ми в експлуатації, причому організація, що здійснює їх технічне обслуговування, несе безпосередню відповідальність за їх стан у випадку, якщо вони не спрацювали.

На об’єкті повинна вестися експлуатаційна документація, в якій необхідно реє­струвати:

• зміст, терміни та виконання проведення технічних оглядів та планово-попе­реджувальних ремонтів;

• дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань установок по­жежної сигналізації;

• дату і результати контрольних перевірок та періодичних випробувань систем пожежної сигналізації.

Основні вимоги щодо пожежної безпеки у навчальних та науково-дослідних закладах. У навчальних класах та кабінетах слід розміщувати лише необхідні для безпосереднього забезпечення навчально-виховного процесу (навчальних та поза- урочних занять) меблі, прилади, моделі, речі, приладдя тощо, які повинні зберігатися у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках.

Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів та магнітних стрічок повинно здій­снюватися в обмежених кількостях, лише для забезпечення навчального процесу від­повідно до затверджених програм, в лаборантських (препараторських) при відповід­них навчальних кабінетах.

Після закінчення занять усі пожежо- та вибухонебезпечні речовини і матеріали по­винні бути прибрані з навчальних класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені та обладнані приміщення.

Кількість парт (столів) у навчальних класах та кабінетах не повинна перевищува­ти граничну нормативну наповнюваність класних груп, встановлену Міністерством освіти і науки України, а також показників, що визначені чинними нормами проекту­вання навчальних закладів.

Зі складу учнів та вихованців шкіл, шкіл-інтернатів повинні створюватися дружи­ни юних пожежників, роботу яких необхідно організовувати згідно з Положенням про цю організацію, затвердженим Президією Добровільного пожежного товариства

України та узгодженим з Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством освіти і науки України.

У багатоповерхових будівлях шкіл та шкіл-інтернатів класи для дітей молодшого віку слід розміщувати на нижніх поверхах з урахуванням вимог будівельних норм.

В навчальних закладах забороняється використання побутових електрокип’ятиль­ників, прасок та інших електронагрівних пристроїв за межами спеціально відведених і обладнаних приміщень. He дозволяється розміщення в будівлях діючих шкіл вибу- хо- та пожежонебезпечних приміщень і складів, у тому числі на підставі оренди.

Співробітники навчальних закладів та наукових установ зобов’язані знати осно­ви щодо пожежної небезпеки застосування хімічних речовин і матеріалів, засоби їх гасіння та дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними. В лабораторіях, де застосовуються легкозаймисті та горючі речовини і гази, необхідно передбачити централізоване їх постачання та роздачу на робочі місця із застосуванням закритої безпечної тари. На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінну потребу. Змінна кількість легкозаймистих та горючих речовин має зберігатися в металевих ящиках або шафах.

Усі роботи, пов’язані з можливістю виділення токсичних або пожежонебезпечних парів та газів, повинні проводитися лише у витяжних шафах, в той час, коли працює вентиляція.

Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляці­єю, а також, якщо в них є речовини, матеріали та устаткування, що не мають відно­шення до виконуваних операцій, забороняється. Витяжні шафи, в яких проводяться роботи подібного змісту, повинні мати верхні та нижні відсоси, а також бортики, що запобігають стіканню рідини на підлогу.

Відпрацьовані легкозаймисті та горючі речовини слід збирати у спеціальну герме­тичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють з приміщення для регенерації або утилізації.

Посудини, в яких проводилися роботи з легкозаймистими та горючими речовина­ми, після закінчення досліджень повинні негайно промиватися пожежобезпечними розчинами.

По закінченні роботи у фотолабораторіях, приміщеннях із рентгенівськими установ­ками проявлені плівки необхідно здавати на зберігання до архіву. У невеликих кількостях (не більше 10 кг) дозволяється їх зберігання у вогнетривкій шафі на робочому місці.

Проведення робіт на дослідних установках, де застосовуються пожежо- та вибу­хонебезпечні речовини і матеріали, допускається лише після прийняття їх в експлуа­тацію спеціальною комісією, призначеною наказом по установі. Комісія повинна під­готувати висновок (акт) про можливість використання подібних установок у конкрет­ному приміщенні.

Основні вимоги щодо пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закла­дах. У багатоповерхових лікувально-профілактичних закладах палати для важкохво­рих та дітей повинні розміщуватися на нижніх поверхах. Палатні відділення дитячих лікарень слід розміщувати не вище п’ятого поверху, палати для дітей у віці до 7 ро­

ків - не вище другого поверху (за винятком випадків, що обумовлені будівельними нормами).

Лікарні та інші лікувальні заклади з постійним перебуванням важкохворих, не здатних самостійно пересуватися, повинні забезпечуватися ношами, виходячи з роз­рахунку одні ноші на 5 хворих. He допускається розміщувати палатні відділення, по­логові, операційні, процедурні кабінети у підвальних та на цокольних поверхах. Від­стань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід має складати не менше 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи та проходи.

Подача кисню хворим, як правило, має здійснюватися централізовано, з установ­ленням балонів (не більше 10) за межами будівлі лікувального закладу в прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (якщо кількість балонів складає понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовніш­ньої негорючої стіни будівлі закладу у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що стоїть окремо, на відстані не менше 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання кисню порядок користування кисне­вими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувально­го закладу.

Встановлення кип’ятильників, водонагрівачів і титанів, стерилізація медичних ін­струментів та перев’язувальних матеріалів, прожарювання білизни, а також розігрів парафіну і озокериту допускається лише у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях. Стерилізатори для кип’ятіння інструментів і перев’язувальних мате­ріалів повинні мати закриті підігрівники (спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів мають бути негорючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною по­верхнею та днищем також мають встановлюватися на негорючій основі.

В лабораторіях, на постах відділень, в кабінетах лікарів та старших медичних сестер допускається зберігання у спеціальних негорючих шафах, що замикаються, не більше З кг медикаментів і реактивів, які відносяться до категорії легкозаймистих та горючих речовин (спирт, ацетон, ефір тощо), з обов’язковим урахуванням їх сумісності.

Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, при цьому не допускається спільне зберігання легкозаймистих речовин з іншими матеріалами. В аптеках, які розміщені у будівлях іншого призначення (в тому числі у лікарняних корпусах), загальна кількість легко­займистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри тощо) не повинна пе­ревищувати 100 кг.

В аптеках допускається зберігати не більше 2 балонів з киснем, які повинні бути розміщені у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, що надійно закріплені.

Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг мають розміщуватися в окремо розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель по­винна становити не менше 15 м. Якщо кількість плівки становить менше 300 кг, до­зволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями.

В одній секції архівосховища допускається зберігати не більше 500 кг плівки. Кож­на секція повинна мати самостійну витяжну вентиляцію та природне освітлення із співвідношенням площі вікон до площі підлоги не менше 1:8. Двері з секції повинні відчинятися назовні. Карниз даху над вікнами сховища має бути негорючим.

Архіви повинні мати центральне водяне опалення. У сільській місцевості за на­явності печей топкові отвори та засувки слід влаштовувати з боку коридора. У при­міщеннях сховища забороняється встановлювати електрощитки, електричні дзвінки та штепсельні з’єднання. В неробочий час електропроводка у сховищах повинна бути знеструмлена.

Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їх кількість у приміщенні не перевищує 4 кг. У цьому випадку плівки та рентгенограми необхід­но зберігати в металевій шафі (ящику) не ближче 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів.

Архівосховища обладнуються металевими або дерев’яними, обшитими залізом по негорючому теплоізоляційному матеріалу фільмостатами (шафами), розділеними на секції завглибшки і завдовжки не більше 0,5 м. Кожна секція повинна щільно зачи­нятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до стін, вікон, стелі та підлоги повинна бути не менше 0,5 м.

У будівлях лікувально-профілактичних закладів не допускається:

• розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не пов’язані з лікувальним процесом (крім визначених нормами проектування) або здавати примі­щення в оренду під інше призначення;

• здійснювати подачу кисню в лікарняні палати за допомогою гумових та пласт­масових трубок, а також трубопроводами, котрі мають нещільні місця у з’єднаннях;

• прокладати киснепроводи у підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівля­ми і спорудами;

• влаштовувати топкові отвори печей в лікарняних палатах;

• розміщувати в підвальних та на цокольних поверхах майстерні, склади, комо­ри для зберігання пожежо- та вибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також легко­займистих та горючих речовин;

• використовувати гасниці або примуси для стерилізації медичних інстру­ментів;

• підігрівати парафін і озокерит безпосередньо на вогні (слід застосовувати лише спеціальні підігрівники);

• розміщувати хворих, коли їх кількість перевищує 25, у дерев’яних будівлях з пічним опаленням;

• встановлювати ліжка в коридорах, холах та на інших потенційних шляхах ева­куації;

• користуватися прасками, електроплитами, іншими електронагрівними прила­дами в лікарняних палатах та інших приміщеннях, де перебувають хворі (для цього мають бути виділені спеціальні приміщення);

• застосовувати настільні гасові лампи (як виняток допускається застосування ліхтарів типу “летюча миша”).

Основні вимоги щодо пожежної безпеки на об’єктах зберігання, ремонту та обслуговування транспортних засобів. Транспорт у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках повинен розміщуватися відповідно до вимог будівель­них норм технологічного проектування таких підприємств. Тому для приміщень та майданчиків із зберіганням понад 25 одиниць транспорту необхідно розробляти спе­ціальний план розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку евакуації у разі виникнення пожежі.

Цим планом має передбачатися чергування персоналу в нічний час, вихідні та святкові (неробочі) дні, а також визначатися порядок зберігання ключів запалювання з розрахунком на те, щоб черговий міг скористатися ними у разі необхідності термі­нової евакуації транспорту.

Місця зберігання транспорту (крім індивідуального) повинні бути забезпечені бук­сирними тросами та штангами, виходячи із розрахунку - один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

Над приміщеннями, де знаходяться гаражі, не допускається розміщувати примі­щення з масовим перебуванням людей.

Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для їх миття та прибирання) слід відділяти протипожежними стінами (перегородками) від примі­щень для зберігання автомобілів.

Під горючими (дерев’яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 машин.

У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається тран­спорт, не дозволяється:

• встановлювати транспортні засоби у кількості, яка перевищує норму, порушу­вати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до окремих конструктивних елементів будівель (споруд);

• захаращувати виїзні ворота і проїзди;

• проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні, оздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням легкозаймистих та горючих речовин (ці роботи повинні здійснюватися у відповідних майстернях підприємства);

• тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а та­кож за наявності витікання пального;

• заправляти транспортні засоби пальним або зливати з них паливо (ці роботи повинні виконуватися виключно на заправному пункті);

• зберігати тару з-під пального, а також пальне і масла (крім гаражів індивіду­ального транспорту), за винятком палива у баках та газу в балонах, змонтованих на автомобілях;

• заряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;

• підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), а також користуватися відкритими джерелами вогню для освітлення;

• встановлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення легкозаймистих та горючих речовин, а також горючих газів;

• залишати в транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецо­дяг по закінченні роботи;

• залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

• ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою, увімкне­

ним вимикачем “маси” (де такий є), а також з несправною пневматичною системою гальмування;

• подавати у разі несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо

з резервуара через шланг або в інший спосіб;

• допускати накопичення на двигуні та його картері бруду і масла.

Кількість виходів з оглядових канав має бути не менше двох. Допускається один з

них виконувати по металевих скобах. Виходи з оглядових канав не повинні перекри­ватися транспортними засобами. По закінченні роботи оглядові канави повинні очи­щатися від промасленого ганчір’я, розлитих легкозаймистих та горючих речовин. За­бороняється улаштування оглядових канав та погребів у гаражах для зберігання авто­мобілів на газовому паливі.

Автомобілі та інші транспортні засоби мають бути забезпечені вогнегасниками відповідно до норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 08.10.1997 року.

Автобуси, тролейбуси та вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей або спеціально обладнані з цією метою, мають бути укомплектовані двома вогнегас­никами: один має бути в кабіні водія, другий - у пасажирському салоні автобуса, тро­лейбуса або в кузові автомобіля.

Автоцистерни, призначені для перевезення легкозаймистих та горючих речовин, повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами, або на спеціально відведених для цієї мети майданчиках.

Автоцистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення не­безпечних вантажів, легкозаймистих та горючих речовин, повинні мати надійне за­землення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї, не менше двох вогне­гасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском та лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

У приміщеннях для ремонту та в підсобних приміщеннях не дозволяється здій­снювати капітальний або поточний ремонт транспорту з баками (балонами), наповне­ними пальним, та картерами, заповненими маслом.

Під час ремонту бензобаків необхідно попередньо промити їх гарячою водою або розчином каустичної соди, продути парою, просушити гарячим повітрям до повного видалення залишків легкозаймистих речовин. Очищення слід здійснювати на відкри­тому повітрі або у вентильованому приміщенні, зварювання або паяння - з відкрити­ми отворами бензобаків та заповненням резервуара водою.

Перед проведенням фарбування та сушіння авто- і мототранспортних засобів їх бензо­баки слід знімати або проводити заходи з їх очищення (пропарювання, сушіння тощо).

He дозволяється експлуатація газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу через нещільні з’єднання, а також в’їзд (зберігання) автомобілів у приміщення, в тому випадку, коли газова апаратура є не­справною.

Під час проведення ремонту, пов’язаного з виконанням зварювальних та фарбу­вальних робіт (включаючи штучне сушіння), газовий балон повинен бути знятий з автомобіля і продутий.

Основні вимоги щодо пожежної безпеки приміщень для електронно-обчислю- вальних машин та обчислювальних центрів. Розглядаючи вимоги щодо пожежної безпеки приміщень для ЕОМ та обчислювальних центрів, необхідно зазначити, що над та під залами електронно-обчислювальних машин, а також у суміжних з ними приміщеннях не дозволяється розташування приміщень з високою вибухо- та пожеж­ною небезпекою.

Сховища інформації, приміщення для зберігання перфокарт, перфострічок, маг­нітних стрічок та пакетів магнітних дисків слід розміщувати у відособлених примі­щеннях, обладнаних негорючими стелажами та шафами. Зберігати перфокарти, пер­фострічки та магнітні стрічки на стелажах необхідно у металевих касетах.

Фальшпідлога в приміщеннях для розташування ЕОМ має бути виготовлена з не­горючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 0,5 годин. Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 м². Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,75 години. У місцях перетинання з діа­фрагмами комунікації слід прокладати у спеціальних обоймах, а зазори зашпаровува­ти негорючими матеріалами. Звукопоглинальне облицювання стін та стель цих при­міщень слід виготовляти з негорючих матеріалів.

Для промивання деталей необхідно застосовувати негорючі мийні препарати. Про­мивання чарунок та інших знімних пристроїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

У разі необхідності проведення дрібного ремонту або технічного обслуговуван­ня ЕОМ безпосередньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих мийних речовин дозволяється мати в залі не більше 0,5 л легкозаймистих та горючих речовин у тарі, що не б’ється та щільно закривається.

Власники підприємств та орендарі або уповноважені ними особи зобов’язані за­безпечувати дотримання користувачами персональних ЕОМ, що встановлені на їх підприємствах, вимог пожежної безпеки, зазначених у технічній документації заво- дів-виробників ЕОМ.

Персональні комп’ютери, після закінчення роботи на них, повинні відключатися від електромережі.

He рідше одного разу на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.

He дозволяється:

• розміщати машинні зали ЕОМ у підвалах;

• проводити роботи з ремонту вузлів (блоків) ЕОМ безпосередньо в машинно­му залі;

• постійно зберігати в залах ЕОМ перфокарти, перфострічки, магнітні стрічки та дискети, а також інші носії інформації, запасні блоки та деталі (зберігатися в них можуть лише носії інформації, необхідні для поточної роботи);

• залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, яка викорис­товується для випробування та контролю ЕОМ.

Правила поводження громадян у разі пожеж. У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов \язаний:

• негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, назвавши при цьому адресу об’єкта та вказавши кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, об­становку на пожежі, наявність людей та повідомивши своє прізвище;

• вжити (у разі можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

• якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника або від­повідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об’єкту;

• у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, га- зорятувальну тощо).

Посадова особа об 'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов язана:

• перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома власника підприємства;

• у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили та засоби;

• видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов’язаних з ліквіда­цією пожежі;

• припинити роботи у будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов’язаних із заходами щодо ліквідації пожежі;

• здійснити у разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів та апара­тів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, призупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком при­строїв протидимного захисту) та запровадити інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;

• перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежога­сіння та протидимного захисту;

• організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у ви­борі найкоротшого шляху для під’їзду до осередку пожежі і джерел води;

• одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію та захист матеріальних цінностей;

• забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.

По прибутті на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений безпе­решкодний їх доступ на територію об’єкта, за винятком випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску.

Після прибуття пожежного підрозділу адміністрація та технічний персонал підпри­ємства, будівлі або споруди зобов’язані брати участь у консультуванні керівника гасіння про конструктивні та технологічні особливості об’єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв, організувати залучення до вжиття необхідних заходів, пов’яза­них із ліквідацією пожежі та попередженням її розвитку, сил та засобів об’єкта.

Правилами пожежної безпеки також передбачені вимоги до розробки відповідних інструкцій та положення про спеціальне навчання.

Основні вимоги до інструкцій про заходи з пожежної безпеки. Інструкції про заходи з пожежної безпеки повинні розроблятися на основі діючих правил та інших нормативних актів з пожежної безпеки, виходячи із специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів та виробничого обладнання.

Вони повинні встановлювати порядок та спосіб забезпечення пожежної безпеки, обов’язки і дії працівників у разі виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщен­ня людей та повідомлення про неї пожежної охорони, евакуації людей, тварин і мате­ріальних цінностей, застосування засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони, евакуації людей, тварин і матеріальних цінностей, застосування засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони.

Інструкції можуть мати, як додаток, план евакуації людей (тварин) і матеріальних цінностей.

Інструкції про заходи пожежної безпеки поділяються на такі види:

• загальні (загальнооб’єктові) інструкції для підприємств, організацій, установ;

• інструкції для окремих цехів, виробничих дільниць, лабораторій, примі­щень тощо;

• інструкції щодо проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, обладнання тощо.

У загальнооб 'єктовій інструкції необхідно відобразити основні положення з пи­тань пожежної безпеки, в тому числі:

• порядок утримання території, будівель, приміщень, споруд, протипожежних розривів, під’їздів до будівель, споруд та вододжерел;

• вимоги щодо утримання шляхів евакуації;

• правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

• місця для зберігання різноманітних товарів та допустиму кількість розташу­вання на їх території сировини, напівфабрикатів та готової продукції;

• допустимість (місця) паління;

• порядок використання відкритого вогню та проведення пожежонебезпечних робіт;

• порядок збирання, зберігання та видалення горючих відходів виробництва;

• утримання та зберігання спецодягу;

• основні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки технологічних процесів;

• вимоги щодо зберігання пожежо- і вибухонебезпечних речовин та матеріалів;

• правила утримання технічних засобів протипожежного захисту, в тому числі автоматичних установок та первинних засобів пожежогасіння;

• порядок огляду, приведення в пожежобезпечний стан і закриття приміщень після закінчення роботи;

• особливості утримання електроустановок, вентиляційного та іншого інженер­ного обладнання, застосування опалювальних та нагрівальних приладів;

• обов’язки та дії працівників у разі пожежі із зазначенням:

• порядку (системи) оповіщення людей про пожежу та виклику пожежної охорони;

• порядку евакуації людей та матеріальних цінностей;

• правил застосування засобів пожежогасіння та установок пожежної авто­матики;

• порядку аварійного вимкнення електрообладнання, вентиляції, зупинення роботи технологічного обладнання тощо.

В інструкціях для окремих приміщень (дільниць) повинні вказуватися:

• категорія приміщення (для виробничих і складських приміщень, лабораторій тощо) з вибухопожежної та пожежної небезпеки;

• вимоги щодо утримання евакуаційних шляхів та виходів;

• місця для паління та вимоги до них;

• правила утримання приміщень, робочих місць, зберігання та застосування легкозаймистих і горючих речовин, пожежо- і вибухонебезпечних матеріалів;

• порядок прибирання робочих місць, збирання, зберігання та видалення горю­чих відходів, а також промасленого шмаття;

• утримання та зберігання спецодягу;

• місця, порядок та норми одночасного зберігання у приміщенні сировини, на­півфабрикатів та готової продукції;

• умови проведення зварювальних та інших вогненебезпечних робіт;

• порядок огляду, вимкнення електроустановок, приведення у пожежобезпеч- ний стан приміщень та робочих місць, закриття приміщень після закінчення роботи;

• заходи пожежної безпеки при роботі на технологічних установках та апара­тах, які мають підвищену пожежну небезпеку;

• граничні показання контрольно-вимірювальних приладів (манометрів, термо­метрів тощо), відхилення від яких можуть викликати пожежу або вибух;

• обов’язки та дії працівників у разі виникнення пожежі: порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежної охорони, зупинки технологічного устаткуван­ня, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння, послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки.

Інструкції щодо проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації техноло­гічних установок та обладнання необхідно розробляти з урахуванням викладених вимог.

Інструкції повинні затверджуватися керівником підприємства або особою, яка ви­конує його обов’язки.

Особливості організації спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки. Важливе місце у процесі забезпечення проти­пожежної профілактики займають спеціальне навчання, інструктажі та перевірка знань з питань пожежної безпеки.

Так, працівники під час прийняття на роботу і за місцем праці повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до існуючого порядку.

Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпе­кою, попередньо, до початку самостійного виконання робіт, повинні пройти спеціаль­не навчання (пожежно-технічний мінімум), а потім постійно, один раз на рік, - пере­

вірку знань. Особи, які сумішують професії (роботи), навчаються або інструктуються як за основною, так і за суміжною професією (роботою).

Організація своєчасного і якісного проведення спеціального навчання, інструкта­жів та перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цех, дільниця, лабораторія, майстерня тощо) - на керівника відповідного підрозділу. Порядок проходження працівниками спеціального навчання, інструктажів і перевірки знань визначається керівником під­приємства (наказом або відповідним положенням, що розробляється на підприємстві і затверджується керівником).

Допуск до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання, інструктажів або перевірки знань, суворо забороняється.

Протипожежні інструктажі. За призначенням та часом проведення протипожеж­ні інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та ці­льовий.

Вступний протипожежний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), а також з особами, що прибули на підприємство у відрядження, на виробничу практику (навчання) і мають брати без­посередню участь у виробничому процесі. Такий інструктаж проводиться на підставі діючих на підприємстві правил, інструкцій та інших нормативних актів з питань по­жежної безпеки у спеціально обладнаному для цього приміщенні фахівцем, на якого наказом по підприємству покладені ці обов’язки, і може поєднуватися із вступним інструктажем з охорони праці.

Програма для проведення вступного протипожежного інструктажу затверджуєть­ся керівником (заступником, головним інженером) підприємства.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочо­му місці до початку виробничої діяльності працівника.

Його повинні проходити:

• усі новоприйняті на постійну або тимчасову роботу;

• працівники, переведені з інших структурних підрозділів та виробничих діль­ниць підприємства;

• особи, що прибули на підприємство у відрядження і мають брати безпосеред­ню участь у виробничому процесі;

• будівельники сторонніх організацій, які виконують на діючому підприємстві будівельно-монтажні, ремонтні та інші види робіт;

• учні (студенти) під час виробничої практики (навчання), а також перед прове­денням з ними практичних занять в навчальних майстернях, лабораторіях тощо.

Програма для проведення первинного протипожежного інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу (начальником цеху, відділу тощо), від­повідальним за протипожежний стан, або керівником підприємства (його заступником).

Програми для проведення вступного та первинного протипожежних інструктажів погоджуються з начальником об’єктової пожежної охорони або добровільної пожеж­ної дружини (за наявності такого формування).

Повторний протипожежний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками не менш як один раз на рік за переліком питань, з якими необхідно

ознайомити працівників під час проведення вступного та первинного протипожеж­них інструктажів.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками на ро­бочому місці або в спеціально відведеному для цього приміщенні:

• у разі введення в дію нових або доопрацьованих нормативних актів з питань пожежної безпеки (норм, правил, інструкцій, положень тощо);

• у разі зміни технологічного процесу, застосування нового або заміни та мо­дернізації існуючого пожежонебезпечного устаткування;

• на вимогу державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо виявлено неза­довільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти у випадку пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться індивідуально або з гру­пою працівників споріднених спеціальностей (видів робіт). Обсяг та зміст інструк­тажу визначаються у кожному випадку окремо залежно від причин, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками перед вико­нанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт, при ліквідації наслід­ків аварії, стихійного лиха тощо.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий протипожежні інструктажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (начальником виробництва, цеху, дільниці тощо), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпе­ки. Інструктажі завершуються перевіркою знань. Перевірку здійснює особа, яка про­водила інструктаж.

Проведення протипожежних інструктажів може здійснюватися разом з відповід­ними інструктажами з охорони праці.

Про проведення усіх видів протипожежних інструктажів, крім цільового, у спеціа­льних журналах робляться записи (окремо від інструктажів з питань охорони праці) з підписами осіб, з якими проводився інструктаж, і тих, хто його проводив.

Запис про проведення цільового протипожежного інструктажу робиться в доку­менті, що дозволяє виконання робіт (наряд-допуск, дозвіл).

Спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) та перевірка знань пра­цівників, зайнятих на роботах з підвищеною пожежною небезпекою. Попереднє спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) проходять особи, яких прийма­ють на роботу з підвищеною пожежною небезпекою, а саме:

• електрогазозварювальники;

• особи, що мають брати безпосередню участь у виробничому процесі в при­міщеннях з високою вибухопожежною небезпекою;

• особи, які мають виконувати роботи на устаткуванні, обладнанні, апаратах, де перебувають в обігу легкозаймисті та горючі рідини, горючі гази, речовини та матері­али, здатні вибухати або горіти в результаті взаємодії з водою, киснем повітря та один з одним;

• працівники складського господарства, де зберігаються пожежонебезпечні ма­теріали і речовини;

• електрики, що працюють з електроустановками у вибухонебезпечних та по­жежонебезпечних зонах;

• інші категорії працівників, діяльність яких потребує більш глибоких знань з питань пожежної безпеки та засвоєння навичок на випадок виникнення пожежі.

Метою проведення пожежно-технічного мінімуму є підвищення загальних по- жежно-технічних знань працівників, їх навчання правилам пожежної безпеки з ураху­ванням пожежонебезпечних особливостей виробництва, більш глибоке ознайомлення з протипожежними заходами та діями у разі виникнення пожежі, а також напрацюван- ня навичок використання наявних засобів пожежогасіння.

Порядок, форма та місце проведення пожежно-технічного мінімуму, встановлю­ються наказом керівника підприємства з урахуванням специфіки виробництва, харак­теру та виду робіт, вимог відповідних міжгалузевих і галузевих нормативних актів.

Спеціальне навчання проводиться за програмами, які розробляються на підпри­ємствах, затверджуються їх керівниками та погоджуються з місцевими органами державного пожежного нагляду. Заняття, як правило, здійснюються по групах, з ура­хуванням фаху працівників. Для їх проведення адміністрація може запрошувати (на договірній основі) фахівців з інших підприємств, організацій, установ, які мають від­повідні знання з питань, що вивчаються.

Працівники підприємств, на яких відсутня можливість проведення занять з по­жежно-технічного мінімуму, можуть проходити їх на інших споріднених за техноло­гією підприємствах, де є необхідні для цього умови та фахівці.

Спеціальне навчання з пожежно-технічного мінімуму за відповідними програма­ми може також проводитися у навчальних закладах, які мають необхідну матеріальну базу та фахівців. Після закінчення спеціального навчання за програмою пожежно-тех­нічного мінімуму приймаються заліки. Результати заліків оформляються протоколом.

Для прийняття заліків наказом керівника підприємства утворюється спеціальна ко­місія, яку очолює заступник керівника (головний інженер). Працівники підприємства, які проходили спеціальне навчання на інших підприємствах (у навчальних закладах), складають заліки за місцем навчання. Особам, які успішно склали заліки, видається посвідчення відповідної форми.

Звільнення від проходження спеціального навчання з пожежно-технічного міні­муму може надаватися особам, які за попереднім місцем роботи вже проходили його (відповідно до спеціальності або виду роботи, на яку їх приймають) і мають відповід­не посвідчення. При цьому термін останньої перевірки їх знань не повинен переви­щувати один рік.

Працівники, які проходять попереднє спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) на підприємстві, можуть бути звільнені від вступного та первинного про­типожежних інструктажів. Особи, яких для проходження навчання направляють до інших підприємств або до навчальних закладів, від таких інструктажів не звільняють­ся. Щорічно працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, повинні проходити перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Для проведення перевірки наказом керівника підприємства призначається комісія, яку очолює один з його заступників (головний інженер). На підприємстві, що має са­

мостійні структурні підрозділи, можуть створюватися декілька комісій, які очолюють заступники керівників відповідних структурних підрозділів.

Перелік питань для перевірки знань з пожежної безпеки розробляється комісією та затверджується керівником підприємства.

Результати перевірки оформляються протоколом. У разі незадовільного результа­ту працівники повинні пройти повторне навчання з пожежно-технічного мінімуму із складанням заліків протягом одного місяця.

Відмітки про перевірку вносяться до посвідчення про проходження спеціального навчання з пожежно-технічного мінімуму.

Вимоги щодо пожежної безпеки для приміщень різного призначення, які на­лежать до системи освітніх закладів України. Відповідно до Закону України “Про охорону праці” та Закону України “Про пожежну безпеку” Міністерством освіти і на­уки України разом із Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №3488/70 від 30.09.1998 року, яким затверджені Правила пожежної безпеки для закладів, уста­нов і організацій системи освіти. Вказані Правила встановлюють загальні вимоги до учасників навчально-виховного процесу щодо пожежної безпеки і є обов’язковими для виконання в закладах, установах та організаціях системи освіти, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості.

Так, у навчальних та навчально-виробничих приміщеннях (класи, кабінети, лабо­раторії і навчально-виробничі майстерні) слід розташовувати лише потрібні для забез­печення навчального процесу меблі, прилади, моделі, посібники, транспаранти тощо.

Всі наочні засоби, які розміщуються у навчальних та навчально-виробничих при­міщеннях або в спеціально виділених для цього приміщеннях, мають зберігатися у шафах, на стелажах або стаціонарно встановлених стояках.

У навчальних та навчально-виробничих приміщеннях зберігаються тільки ті на­очні посібники та навчальне обладнання, проводяться тільки ті дослідження та робо­ти, які передбачені переліками та навчальними програмами.

Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок тощо має здій­снюватися у спеціально відведених для цієї мети приміщеннях. He дозволяється скла­дати обрізки та шматки кіно- і фотоплівки, а також магнітної плівки до загальних ящиків із сміттям, папером та іншими матеріалами. Після закінчення занять усі по­жежо-, вибухонебезпечні речовини та матеріали повинні бути прибрані з класів, кабі­нетів, майстерень у спеціально виділені та обладнані приміщення.

Кількість парт (столів) у навчальних класах та кабінетах не повинна перевищувати граничну нормативну наповнюваність класних груп, яка встановлюється Міністер­ством освіти і науки та погоджується з Міністерством охорони здоров’я України.

Усі учасники навчально-виховного процесу (учні, вихованці, студенти та співро­бітники кабінетів, лабораторій і навчально-виробничих майстерень) навчальних за­кладів, де проводяться практичні заняття, зобов’язані знати пожежну небезпеку щодо застосовуваних хімічних реактивів і речовин, засоби їх гасіння та дотримуватися за­ходів безпеки під час роботи з ними. Перед початком проведення лабораторних за­нять з нової теми керівник, який їх проводить, повинен провести протипожежний інструктаж і зафіксувати його в журналі періодичного інструктажу.

Усі роботи, пов’язані з виділенням токсичних або пожежо- та вибухонебезпечних газів і парів, слід виконувати у витяжних шафах із справною вентиляцією. Приплив­но-витяжна вентиляція у всіх приміщеннях лабораторій повинна вмикатися за ЗО хвилин до початку роботи і вимикатися після закінчення робочого дня. Розміщення фільмоскопів обласних, районних та міжрайонних фільмотек у шкільних будівлях, де перебувають діти, не дозволяється.

Демонстрування мультимедійних матеріалів, діапозитивів, діафільмів, слайдів і кінофільмів з установленням кінопроектора (діапроектора) пересувного типу безпо­середньо в класах і кабінетах допускається за умови дотримання наступних вимог:

• установлення мультимедійного проектора, діапроектора або вузькоплівкового кінопроектора з протилежного від виходу з приміщення боку;

• під час демонстрації діапозитивів, діафільмів, слайдів та кінофільмів допус­тимою є присутність учнів (вихованців) однієї навчальної групи у кількості не більше 50 осіб;

• допущення до роботи на кіноапаратурі лише осіб, які мають кваліфікаційне посвідчення кіномеханіка або демонстратора вузькоплівкового кіно встановленого зразка та III кваліфікаційну групу з електробезпеки;

• зберігання кінофільмів, призначених для чергового показу, в щільно закритих коробках або фільмоскопах.

Після закінчення роботи в кіно- та фотолабораторіях проявлені плівки повинні здаватися до архіву на зберігання. Допускається короткочасне їх розташування на ро­бочому місці в негорючій шафі у кількості не більше 10 кг. Архівосховище слід об­ладнати фільмостатами або шафами, полиці в яких повинні бути металевими.

Учасники навчально-виховного процесу повинні знати місця розташування засобів пожежогасіння та вміти користуватися ними у разі виникнення пожежі або загоряння.

У приміщеннях лабораторій та навчально-виробничих майстерень не дозволяється:

• застосовувати для миття підлоги та обладнання легкозаймисті або горючі ре­човини (бензин, ацетон, гас тощо);

• користуватися електронагрівачами з відкритою спіраллю:

• залишати без нагляду робоче місце, запалені пальники та інші нагрівальні

прилади;

• сушити предмети, що можуть горіти, на опалювальних приладах;

• зберігати будь-які речовини, пожежонебезпечні властивості яких не досліджені;

• тримати легкозаймисті та горючі речовини біля відкритого вогню, нагріваль­них приладів, пальників тощо;

• виливати відпрацьовані легкозаймисті та горючі рідини в каналізацію.

Крім того, в навчально-виробничих майстернях не дозволяється застосування від­критого вогню та проведення зварювальних робіт.

Обтиральний матеріал для робіт у навчально-виробничих майстернях навчальних закладів необхідно зберігати в спеціальних металевих ящиках. Використаний обти­ральний матеріал та стружки слід прибирати після занять наприкінці кожного дня.

Розглядаючи основні вимоги щодо пожежної безпеки в аудиторіях і адміністра­тивних приміщеннях закладів освіти, необхідно зазначити, що всі двері евакуаційних

та інших виходів повинні завжди утримуватися у справному стані, та відчинятися у напрямку виходу людей із аудиторії (будівлі).

He дозволяється влаштовувати перегородки і сховища на сходових маршах і на шляхах евакуації, а також загромаджувати сходові майданчики різними предметами і обладнанням. Користуватися електронагрівачами в аудиторіях і адміністративних приміщеннях також не дозволяється.

Кошики та ящики для паперу повинні регулярно спорожнятися, а сміття - виноси­тися за межі будівлі у спеціально відведені місця. Після закінчення роботи необхід­но провести обов’язковий огляд усіх приміщень з відключенням електрообладнання, крім апаратів і приладів безперервної дії.

Конференц-зали, актові зали та інші приміщення для проведення масових заходів повинні мати не менше двох розосереджених евакуаційних виходів, які слід постійно утримувати у справному стані. Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки під час проведення культурно-масових заходів (вечорів, спектаклів, концертів, кіно­сеансів, новорічних ялинок тощо) є керівники закладів, установ, організацій.

Культурно-масові заходи мають проводитися:

• у будівлях І і II ступеня вогнетривкості - у приміщеннях будь-якого поверху;

• у будівлях III, IV та V ступеня вогнетривкості - тільки в приміщеннях першо­го поверху, при цьому захисні конструкції всередині приміщень мають бути оштука­турені або оброблені вогнезахисною сумішшю. Проведення культурно-масових захо­дів у підвальних і цокольних приміщеннях не дозволяється.

Перед початком культурно-масових заходів керівник установи, закладу, організації призначає осіб, відповідальних за пожежну безпеку, які повинні ретельно перевіри­ти всі приміщення, евакуаційні шляхи і виходи на відповідність їх вимогам пожеж­ної безпеки, а також переконатися у наявності та справності засобів пожежогасіння, зв’язку і пожежної автоматики. Усі виявлені недоліки мають бути усунені до початку культурно-масового заходу.

За 15 днів до святкувань новорічної ялинки керівник закладу, установи, організації повинен повідомити пожежну охорону про дату і місце їх проведення. Без дозволу місцевої пожежної охорони проведення новорічної ялинки не дозволяється.

На час проведення культурно-масових заходів у навчальних закладах і установах необхідно забезпечити чергування працівників установи або закладу та учнів стар­ших класів.

Під час проведення культурно-масових заходів з дітьми мають постійно перебува­ти черговий викладач, класні керівники або вихователі. Ці особи повинні бути проін­структовані про заходи пожежної безпеки і порядок евакуації дітей у разі виникнення пожежі та зобов’язані забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки в ході про­ведення культурно-масового заходу.

Черговий персонал перед початком святкувань новорічної ялинки зобов’язаний ретельно оглянути всі приміщення, запасні виходи і особисто впевнитися у їх поже- жобезпечному стані.

Кількість місць у приміщеннях встановлюється, виходячи із розрахунку 0,75 м² на одну особу, а при проведенні танців, ігор і подібних їм заходів - виходячи із розрахун­

ку 1,5 м² на одну особу (без урахування площі сцени). Заповнення приміщень людьми понад установлені норми не допускається.

Кількість безперервно встановлених місць в ряду у місцях проведення масових заходів

Кількість безперервно встановлених місць у ряду визначають відповідно до даних, наведених у таблиці 62, а нормативи відстані між рядами - за даними, представлени­ми у таблиці 63.

Ступінь вогнетривкості будівлі	Кількість місць при односторонній евакуації	Кількість місць при двосторонній евакуації
Будівлі I, II і III ступеня	30	60
Будівлі IV і V ступеня	15	зо

Таблиця 62

Таблиця 63

Відстань між рядами, що встановлюється у місцях проведення масових заходів

Кількість безперервно встановлених місць в ряду		Найменша відстань між спинками сидінь, M	Ширина проходу між рядами, м
Під час односторонньої евакуації ряду	Під час двосторонньої евакуації ряду
до 7	до 15	0,80	0,35
8-12	16-25	0,85	0,40
13-20	25^0	0,90	0,45
21-25	41—45	0,95	0,50
26-30	51-60	1,00	0,55

Ширина повздовжніх і поперечних проходів у приміщеннях для проведення культур­но-масових заходів має бути не меншою 1 м, а проходів, які ведуть до виходів, - не мен­шою ширини самих виходів. Усі проходи і виходи мають розміщуватися таким чином, щоб не створювати зустрічних або перехресних потоків людей. Скорочувати ширину проходів між рядами і встановлювати у проходах додаткові місця не дозволяється.

У приміщеннях для культурно-масових заходів килими та килимові покриття, а та­кож ряди стільців при кількості місць понад 200, слід міцно прикріпити до підлоги.

Евакуаційні виходи з приміщень мають бути позначені світловими покажчиками з написом “Вихід” білого кольору на зеленому тлі, підключеними до мережі аварійного або евакуаційного освітлення будівлі. За наявності людей у приміщеннях світлові по­кажчики мають знаходитися у ввімкненому стані.

У приміщеннях, що використовуються для проведення культурно-масових заходів, не дозволяється:

• використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень;

• обклеювати стіни і вікна шпалерами та папером;

• застосовувати горючі матеріали, не оброблені вогнезахисним сумішами, для акустичного оздоблення стін і стель;

• зберігати бензин, гас та інші легкозаймисті і горючі рідини;

• зберігати майно, інвентар та інші предмети, речовини і матеріали під сценою або помостами, а також у підвалах, розміщених під приміщеннями;

• застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне облад­нання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканини і волокон

(пінопласту, поролону, полівінілу тощо);

• застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні

тощо), використовувати хлопавки, застосовувати дугові прожектори, влаштовувати

світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, які можуть викликати загорання;

• установлювати стільці, крісла тощо, конструкції яких виконано з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також ставити приставні стільці у проходах залу;

• установлювати на дверях евакуаційних виходів замки та інші запори, що важ­ко відкриваються;

• установлювати на вікнах глухі ґрати.

Підлога приміщень має бути рівною, без порогів, східців, щілин та вибоїн. У разі різниці рівнів суміжних приміщень в проходах мають влаштовуватися пологі панду­си. Усі горючі декорації, сценічне оформлення, а також драпірування, які застосову­ються на вікнах і дверях, мають підлягати обробці вогнезахисними сумішами. Після виконання такої обробки складається акт, в двох примірниках, один з яких передаєть­ся замовнику, другий - зберігається в організації, яка проводила просочення.

Керівники закладів та установ зобов’язані проводити перевірку якості вогнезахисної обробки декорацій і конструкцій перед проведенням кожного культурно-масового заходу.

Відповідальність за протипожежний стан гуртожитків, готелів та будинків під­вищеної поверховості, які належать до системи освіти, покладається на осіб, призна­чених наказом керівника об’єкта.

Громадяни, які селяться у житлові будинки, повинні бути ознайомлені з правилами пожежної безпеки. Усі приміщення гуртожитків, готелів необхідно обладнати автома­тичною пожежною сигналізацією та системою оповіщення про пожежу.

Черговий персонал повинен стежити за тим, щоб пульт автоматичної пожежної сиг­налізації був постійно підключений до електромережі. Системи протидимного захисту, пожежна автоматика, аварійне освітлення, внутрішній протипожежний водопровід та аварійні ліфти повинні систематично перевірятися і постійно бути у справному стані.

Системи протипожежного захисту і протипожежного водопостачання мають включатися в роботу від автоматичних оповіщувачів, які встановлюються у коридо­рах приміщень житлових будівель, а також дистанційно від кнопок, які розміщені у шафах кранів.

Ручне і дистанційне включення і відключення агрегатів систем протидимного за­хисту (повітряні клапани, витяжні і припливні вентиляційні агрегати, пожежні насо­си, що розміщені на окремих поверхах) повинні бути передбачені на кожному поверсі

будівлі. Біля пускових пристроїв систем протидимного захисту, сигналізаційних при­ладів і спеціальних вентиляційних систем, які включаються при пожежі, повинні бути вивішені таблички з написами про призначення і порядок уведення їх у дію.

Шляхи евакуації, які не мають природного освітлення, повинні бути забезпечені штучним освітленням. В таких будівлях слід передбачати аварійне освітлення. Сиг­нал про виникнення пожежі і включення систем протидимного захисту повинен пере­даватися черговому місцевого диспетчерського пункту. Диспетчер, який одержав сиг­нал про пожежу, повинен відразу повідомити про те, що сталося, пожежну охорону.

У будівлях, обладнаних системою протидимного захисту, автоматичною пожеж­ною сигналізацією, внутрішнім протипожежним водопроводом, необхідно періодич­но перевіряти їх надійність і справність щодо автоматичного переключення на ре­зервне електроживлення.

В ході технічного обслуговування автоматичних систем протидимного захисту необхідно:

• проводити періодичні огляди систем шляхом включення їх у роботу;

• виконувати поточний та планово-попереджувальний ремонт.

У всіх кімнатах гуртожитків та готелів на помітних місцях слід вивісити:

• схематичний план індивідуальної евакуації з кожного поверху із зазначенням номера кімнати, найкоротшого шляху евакуації та пояснювального тексту;

• пам’ятку щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки для тих, хто про­живає в гуртожитку та готелі.

У гуртожитках та готелях, де проживають іноземні студенти, пам’ятки щодо пра­вил пожежної безпеки і поведінки людей на випадок виникнення пожежі повинні бути написані декількома мовами.

Гуртожитки та готелі з кількістю місць для проживання 50 і більше осіб пови­нні бути обладнанні гучномовними пристроями сповіщення людей про виникнення пожежі і порядок їх евакуації. З цією метою можна використати наявні радіотран­сляційні мережі, диспетчерський зв’язок, електричні дзвоники або світлові табло. Усі будівлі повинні бути обладнанні протипожежним водопостачанням згідно з діючими будівельними нормами і правилами.

У будівлях гуртожитків, готелів та будинків підвищеної поверховості не дозво­ляється:

• забивати та заставляти меблями і обладнанням евакуаційні двері, люки на бал­конах, лоджіях, а також переходи у суміжні секції та виходи на евакуаційні сходи;

• влаштовувати на шляхах евакуації розсувні двері та турнікети;

• вселяти людей у новозбудовані будівлі до того, як будуть налагоджені системи протидимного захисту;

• зберігати на балконах і лоджіях легкозаймисті та горючі рідини, балони з го­рючими газами тощо;

• влаштовувати складські приміщення та майстерні із зберіганням або застосу­ванням у них вибухо- та пожежонебезпечних речовин і матеріалів, надавати в оренду приміщення з цією метою;

• проводити чищення меблів, ремонтні і реставраційні роботи з використанням легкозаймистих та горючих рідин (з цією метою використовують пожежобезпечні мийні засоби);

• користуватися смолоскипами, сірниками або свічками у разі відвідування го­рищ та підвалів;

• дозволяти проживання громадян на період проведення капітальних ремонтів, пов’язаних з плануванням шляхів евакуації, проведенням зварювальних та інших вог­невих робіт;

• користуватися безпосередньо у кімнатах електропобутовими нагрівальними приладами (плитами, кип’ятильниками, прасками тощо).

У будівлях, обладнаних системою протидимного захисту, яка забезпечує підпір повітря у шахти ліфтів при пожежі, пасажирські ліфти повинні бути опущені на нижній поверх.

Черговий персонал готелів та гуртожитків з кількістю місць для проживання 50 осіб і більше має бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів ди­хання для організації евакуації у разі виникнення пожежі.

Особливості приміщень бібліотек, архівів, сховищ, музеїв та виставок поляга­ють в тому, що ці приміщення належать до об’єктів підвищеної пожежонебезпеки. У зв’язку з цим, всі працівники і відвідувачі повинні бути ознайомлені з правилами пожежної безпеки. Відмітку щодо проведення такого ознайомлення слід зробити в абонентській картці читача або відвідувача за його особистим підписом.

Приміщення сховищ повинні відділятися від приміщень іншого призначення про­типожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу або розміщуватися в окремих будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.

Площа приміщення (відсіку) сховища між протипожежними перегородками не повинна перевищувати 600 м². З кожного відсіку слід улаштовувати не менше двох виходів. Якщо площа приміщення є меншою 70 м² - дозволяється мати один евакуа­ційний вихід.

Сховища слід обладнувати установками автоматичного пожежогасіння. За відсут­ності у приміщеннях сховищ вікон слід влаштовувати в них спеціальні системи ди- мовидалення. Виходи на перший поверх зі сховищ, розташованих у підвальних при­міщеннях, повинні бути обладнані тамбурами.

Будівлі бібліотек з фондом понад 1 млн одиниць зберігання повинні бути облад­нанні централізованою системою сповіщення про пожежу, а також мати приміщення пожежного поста площею не менше 12 м². У приміщеннях сховищ дверні прорізи в стінах повинні захищатися самозамикальними протипожежними дверима 2-го типу (межа вогнестійкості не менше 0,6 години).

Влаштування безшумної підлоги та звукоізоляції із застосуванням синтетичних матеріалів допускається тільки за умови використання нетоксичних матеріалів на не­горючій основі.

В основних будівлях сховищ не дозволяється зберігання та застосування легко­займистих і горючих рідин, балонів з газами та інших пожежонебезпечних матеріа­лів. Зберігання вищезазначених речовин і матеріалів повинно здійснюватися на скла­дах, які розташовані окремо та відповідають вимогам пожежної безпеки. Усі легко­займисті експонати слід розміщувати у вітринах із непошкодженим склом.

Стелажі у сховищах мають виготовлятися з негорючих матеріалів. Стелажі, вітри­ни та стенди, виконані з горючих матеріалів, повинні оброблятися вогнезахисною ре­човиною, якщо це допускається за умов зберігання експонатів.

У сховищах ширина головних проходів повинна бути не менше 1,2 м, поздовжні проходи між стелажами - не менше 0,8 м, між торцями стелажів та стіною - не мен­ше 0,45 м.

У будівлях сховищ не дозволяється:

• паління, а також застосування відкритого вогню (факелів, свічок, сірників тощо) та вогневих ефектів;

• зберігання та використання мікрофільмів на горючій плівці (всі мікрофільми слід зберігати в коробках із негорючих матеріалів у металевих шафах);

• захаращення проходів між стелажами, зберігання книг поблизу від батарей центрального опалення.

Кожне приміщення повинно мати план евакуації на випадок виникнення пожежі та інструкцію про порядок дії під час пожежі.

У кожному складському приміщенні закладів освіти повинні зберігатися однорідні типи продукції в залежності від їх характеру і призначення.

На зовнішньому боці вхідних дверей до складу повинна бути вивішена табличка, на якій вказано прізвище особи, відповідальної за протипожежний стан, категорія приміщення відповідно до будівельних норм і правил. Завідувач складом повинен мати інструкцію, яка визначає основні вимоги правил пожежної безпеки та дії обслу­говуючого персоналу на випадок пожежі.

Під час зберігання на складах окремих речовин та матеріалів повинні врахову­ватися їх пожежонебезпечні фізичні та хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займання у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо). На матеріальних складах не дозволяється зберігання легкозаймистих та горючих рідин, які мають знаходитися у спеціально відведених приміщеннях.

У складських приміщеннях, в яких зберігаються пожежо- та вибухонебезпечні речовини (лаки, фарби, розчинники, продукція в аерозольній упаковці тощо), на зо­внішньому боці дверей (воріт) вивішують інформаційну карту про пожежну небез­пеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, яких потрібно вживати на випадок виникнення пожежі.

За умовами розміщення складів у підвальних або цокольних поверхах слід перед­бачити (для випускання диму в разі пожежі) наявність в них вікон або люків розміром не менше ніж 0,9 х 1,2 м.

8.2. Пожежна безпека як складова охорони праці в фармацевтичній галузі

Основою для забезпечення пожежної безпеки підприємств фармацевтичної галузі та закладів аптечної мережі країни є “Правила пожежної безпеки для підприємств з виробництва лікарських засобів” (ДНАПБ В. 01.051-99/191), що розроблені на основі закону України “Про пожежну безпеку” та державних будівельних норм і правил, які вимагають чіткого визначення певних категорій приміщень і будівель за вибуховою та пожежною небезпекою.

Відповідно до їх основних положень території підприємств з виробництва лі­карських засобів та аптечних закладів, що розташовані у самостійній споруді, по­винні бути обгороджені і мати не менше двох виїздів на магістралі або прилеглі дороги загального користування. Ворота в’їзду на територію підприємства, що від­криваються за допомогою електроприводу, повинні мати пристрої, які дозволяють відкривати їх вручну.

Територія підприємства повинна мати зовнішнє освітлення та освітлення, яке за­безпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання та ін­вентарю, входів у будинки і споруди тощо.

Підсобні будинки і приміщення повинні розміщуватися на відстані не менш ніж 10 м від інших будинків і споруд, крім випадків, коли, згідно з будівельними нормами, вимагається більший протипожежний розрив або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без прорізів. Комори та майстерні не дозволяється прибудовувати до будівель з обгороджувальними металоконструкціями, що містять горючі полімерні утеплювачі (пінополістирол, пінополіуретан тощо).

Територія підприємства, всі виробничі, службові, складські та допоміжні будівлі, приміщення, споруди та відкриті установки слід постійно утримувати у чистоті та порядку. В спеціально відведені терміни, встановлені технологічними регламентами або інструкціями, вони повинні очищуватися від горючого сміття та відходів вироб­ництва. Металева стружка, промаслені обтиральні матеріали та виробничі відходи мають зберігатися у спеціально відведених та обладнаних місцях (дільницях).

Основні дороги, проходи, проїзди, під’їзди та переїзди до будівель, споруд і водо- джерел повинні мати тверде покриття. їх слід утримувати у справному стані, своєчасно ремонтувати, взимку очищати від снігу та льоду. Забороняється самовільно зменшува­ти ширину доріг та проїздів, що встановлена відповідно до нормативних значень.

До всіх будинків і споруд підприємства повинен бути забезпечений вільний до­ступ. Дороги, проїзди і під’їзди до будинків, споруди пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, а також до пожежного інвентарю, об­ладнання і засобів пожежогасіння повинні бути завжди вільними.

На дільницях території підприємства, де можливо скупчення горючих парів і газів, проїзд автомашин, тракторів, мотоциклів та іншого транспорту забороняється.

Про закриття окремих дільниць доріг або проїздів (для ремонту або через інші причини, які перешкоджають проїзду пожежних автомобілів) необхідно негайно пові­домляти підрозділи пожежної охорони. На період закриття доріг у відповідних місцях повинні бути встановлені покажчики напрямку об’їзду або влаштовані переїзди через дільниці, що ремонтуються.

Територія підприємства, будівлі та споруди, будівельні майданчики, виробничі приміщення, робочі місця, а також обладнання мають бути забезпечені відповідними знаками пожежної безпеки згідно з існуючими вимогами.

Місця розміщення знаків безпеки та порядок застосування пояснювальних написів до них встановлює адміністрація підприємства за узгодженням з об’єктовою пожеж­ною охороною або начальником добровільної пожежної дружини.

Знаки безпеки мають бути розташовані з таким розрахунком, щоб їх було добре видно та контрастно виділялися на навколишньому фоні. Знаки, які використовують­

ся в місцях недостатньої видимості або у нічний час, повинні бути видними із різних точок і мати відповідне забарвлення або штучне освітлення.

Переносні знаки безпеки, які встановлюються на місцях та дільницях, що вважа­ються тимчасово небезпечними, знімаються лише після того, як відпадає нагальна потреба в їх застосуванні.

На території підприємства на видних місцях повинні бути установлені таблички із вказанням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, з обов’язковим визначенням особли­востей розташування гідрантів, пірсів та градирень.

У разі планування нового або перепланування виробництва, що здійснюється на діючій площі, реконструкції та зміни функціонального призначення приміщень, а та­кож при застосуванні нового технологічного обладнання необхідно дотримуватися протипожежних вимог відповідно до діючих нормативних актів з пожежної безпеки.

Тому всі вибухо- та пожежонебезпечні будинки, споруди і складські приміщен­ня повинні розташовуватися з підвітряного боку відносно інших підприємств та об’єктів на відповідній відстані, яка становить понад 500 м, від жилих районів і громадських споруд.

При виборі місця розташування будинку, в якому є “чисті” приміщення, повинен бути врахований ступінь забруднення повітря основними джерелами забруднень: транспортні засоби, промислові та енергетичні об’єкти, квітучі рослини тощо.

Приміщення рекомендується розміщувати відповідно до встановленої послідов­ності виробничого процесу та класів чистоти. Зокрема, ті з них, що відповідають більш низькому класу чистоти, не повинні розташовуватися всередині приміщень з більш високим класом чистоти.

У виробничих приміщеннях обов’язково має бути передбачене розміщення певних площ для робочих зон і зон тимчасового зберігання продукції. Причому розташуван­ня в них обладнання, вихідної сировини, напівпродуктів, матеріалів та проміжної і готової продукції повинно здійснюватися таким чином, щоб був виключений ризик перехресної контамінації, змішування або переплутування різних лікарських засобів та їх компонентів, невірного ведення технологічного процесу тощо.

Розподіл приміщень та споруд з урахуванням ступеня їх вибухопожежної небезпе­ки має здійснюватися за відповідними категоріями, що наведені у таблиці 64.

Якщо підприємство (приміщення) не підпадає під викладені у таблиці категорії, їх належність до відповідної категорії слід погодити з інспекціями пожежного нагляду.

На підприємстві обов’язково повинен бути встановлений певний порядок спові­щення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників.

У приміщеннях і зовнішніх установках цехів і складів всі проходи, евакуаційні виходи, коридори, тамбури, драбини, підступи до виробничого обладнання і машин, матеріалів і засобів пожежогасіння, до засобів зв’язку і пожежної сигналізації завжди повинні бути вільними. Двері на евакуаційних шляхах мають вільно відкриватися у напрямку виходу з будинків.

He дозволяється:

• влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні, під­йомні або обертові двері та інші прилади, що перешкоджають вільній евакуації людей;

Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, що використовуються
А Вибухо- пожежо- небезпечна	Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більш ніж 28 °С у такій кількості, що можуть утворювати ви­бухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при запаленні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у при­міщенні, котрий перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здат­ні вибухати і горіти в результаті взаємодії з водою і киснем повітря або один з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Б Вибухо- пожежо- небезпечна	Горючий пил або легкозаймисті рідини з температурою спалаху більш ніж 28 °С, горючі рідини у кількості, що може утворюва­ти вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа.
В Пожежонебезпечна	Горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі ре­човини, матеріали (в тому числі пил і волокна) та речовини, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним горіти за умови, що приміщення, в яких вони є, не відносяться до категорії А або Б.
Г	Негорючі речовини і матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані (горючі гази, рідини і тверді речовини, що займаються або утилізуються як паливо) процес обробки яких супроводжується виділенням тепла, іскор і полум’я.
д	Негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Допускається відносити до цієї категорії приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах змащування, охолоджу­вання і гідроприводу обладнання в кількості не більш ніж 60 кг в одиниці обладнання при тиску понад 0,2 мПа, кабельні елек­тропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на робо­чих місцях. Допускається відносити до цієї категорії приміщення, в яких знаходяться горючі речовини в такій кількості, при якій вони не можуть створити теплове навантаження більше 400000 кДж на будь-якій дільниці підлоги приміщення площею 10 M2.

Таблиця 64

• Визначення категорії приміщення залежно від характеристики речовин та матеріалів, що використовуються

  захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші та майдан­чики, вестибулі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

• застосовувати на шляхах евакуації горючі матеріали для облицювання стін та стель, драбин та драбинних майданчиків;

• забивати, заварювати, закривати на навісні замки або болтові з’єднання зов­нішні евакуаційні двері, що важко зачиняються з середини;

• зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових маршів або закладати їх.

У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасне перебу­вання не більше 50 чоловік. Сходові клітки (внутрішні і зовнішні) коридори, проходи та інші шляхи евакуації повинні бути забезпечені евакуаційним освітленням відповід­но до вимог будівельних норм.

Освітлювачі евакуаційного освітлення, за умов перебування людей у будинку, ма­ють вмикатися з настанням присмерків. Світлові покажчики “Вихід” повинні знахо­дитися у справному стані.

У всіх виробничих адміністративних, складських та допоміжних приміщеннях на видних місцях повинні бути вивішені таблички із зазначенням осіб, відповідальних за пожежну безпеку, інструкції щодо заходів пожежної безпеки та номери телефонів виклику пожежної охорони.

Для запобігання скипанню або викиду хімічних речовин, що є пожежо- і вибухо­небезпечними, необхідно створювати штучний поступовий вакуум. Причому в цехах на відкритих установках і майданчиках необхідно перевіряти наявність та готовність первинних засобів пожежогасіння.

Процеси галоїдування (хлорування, бромування) повинні бути забезпечені само­стійними системами припливно-витяжної, місцевої та аварійної вентиляції, що пе­редбачають вилучення повітря з нижньої зони приміщень. Причому в приміщеннях, де вони відбуваються, мають бути розташовані аварійні шафи з запасом протигазів та кисневі ізолюючі апарати, які застосовуються у разі виникнення аварійних випадків.

Приміщення для гідрування, в яких можна користуватися тільки інструментом, що виключає іскроутворення, повинні бути оснащені сигналізаторами, котрі сповіщають про появу вибухонебезпечних концентрацій воднево-повітряних сумішей.

Розглядаючи вимоги до процесів нагрівання речовин електричним струмом, необ­хідно зазначити, що електронагрівальні елементи, проводи і кабелі, захисні, пускові і регулюючі прилади повинні відповідати усім вимогам забезпечення електронебезпеки.

Перед пуском установки для електронагріву горючих речовин необхідно пере­конатися у наявності в апараті продукту, що нагрівається. Забороняється включати електронагрів при зниженому рівні рідини в апараті або у разі відсутності циркуляції продукту, що нагрівається.

Переносні засоби для нагріву горючих речовин слід застосовувати тільки у край­ньому випадку, причому використовувати їх для нагріву легкозаймистих речовин за­боронено.

В ході організації процесів сушіння необхідно забезпечити, щоб для кожної су­шарні були встановлені граничнодопустимі норми завантаження матеріалу, який ви­сушується, та граничнодопустимий температурний режим роботи. Сушильний агент і режими сушіння обираються з урахуванням особливостей вибухопожежонебезпеч- них властивостей матеріалу.

Робота сушарень безперервної дії допускається тільки за наявності справної сис­теми блокування, яка забезпечує автоматичне вимкнення обігріву (калориферів, ви­промінювачів, електродів тощо) у разі раптової зупинки конвеєра або витяжного вен­тилятора.

У вибухонебезпечних сушарнях мають застосовуватися лише вибухобезпечні вен­тилятори, а притвори дверей повинні виконуватися з металів, які не утворюють іскри при ударі. Сушіння пастоподібних матеріалів має здійснюватися у закритих апаратах безперервної дії під розрідженням (вакуумом).

Під час здійснення процесів подрібнення, просіювання, таблетування, гранулю­вання та нанесення покриття необхідно забезпечити, щоб всі люки і отвори, розта­шовані на розмелодробарних агрегатах і трубопроводах з пилом, були щільно закри­тими. Завантаження подрібненої речовини у таблетпреси та гранулятори не повинно перевищувати граничної маси, що зазначена в паспорті заводу-виробника.

Розміщення виробничого обладнання для подрібнення, просіювання, змішування, таблетування та гранулювання речовин, які відрізняються великим пилоутворенням, повинно створювати всі необхідні підстави для максимального скорочення довжини шляхів їх транспортування.

Машини, апарати та інше устаткування, при роботі яких утворюється значна кіль­кість пилу, повинні бути укриті, максимально ущільнені і обладнані аспіраційними при­ладами, що виключають надходження запиленого повітря у виробничі приміщення.

Апарати для подрібнення і змішування здрібнених речовин мають бути обладнані системою подачі інертного газу та засобами справно діючого блокування, яке дозво­ляє виконувати пуск машин тільки після подачі інертного газу і вимикає подачу газу тільки після зупинки машини.

Очищення машин і прибирання приміщень від пилу слід проводити залежно від характеру пилу з використанням засобів механізації або вологим методом (змив пилу водою, підтримання підлоги у вологому стані) з використанням пневматичних засобів (стаціонарні пиловідсмоктувальні установки).

При гасінні осередків пилу, що горить, для запобігання його звихренню і вибуху необхідно використовувати розпорошену воду і змочувачі.

Процеси ампулоформування та ампулозапаювання повинні здійснюватися у суво­рій відповідності до Правил безпеки робіт у газовому господарстві.

У разі використання кисню в ампулоформувальному та ампулозапаювальному об­ладнанні експлуатація кисневих балонів має здійснюватися згідно з Типовою інструк­цією з охорони праці при наповненні киснем балонів та поводження з ними спожива­чів. Забороняється виконувати перевірку герметичності газової мережі або відшукувати виток газу, застосовуючи відкритий вогонь. При появі запаху газу слід негайно виклю­чити газовий пальник та перекрити центральний вентиль подачі газу в приміщення.

Перед пуском в роботу обладнання для фасування та пакування готової продукції необхідно провести його зовнішній огляд, перевірити справність контрольно-вимірю- вальних та регулювальних приладів, арматури, теплоізоляції, захисних або обгоро­джувальних пристроїв.

Забороняється захаращувати приміщення, призначені для фасування та пакування (проходи, підходи до обладнання, первинних засобів пожежогасіння тощо), готовою

продукцією або пакувальними матеріалами. Зберігання матеріалів для фасування го­тової продукції (папір, картон, вата, склотара, алюмінієва фольга) у приміщенні для пакування та фасування допускається у кількості, яка не перевищує добової потреби.

При виникненні пожежі необхідно зупинити подачу готової продукції та пакуваль­них матеріалів, вимкнути або знеструмити виробниче обладнання, що працює, та ви­кликати пожежну команду. Забороняється застосовувати у технологічних процесах речовини і матеріали з невідомими показниками пожежної безпеки.

Розглядаючи вимоги пожежної безпеки до складів, які є обов’язковою виробничою структурою не тільки фармацевтичних підприємств, але й аптечних закладів, необ­хідно зазначити, що у ході зберігання на їх території різноманітних матеріалів пови­нні враховуватися пожежонебезпечні, фізико-хімічні та токсикологічні властивості, ступінь сумісності, а також ознаки однорідності вогненебезпечних речовин, котрі під­лягають зберіганню. Тому будинки і споруди складів для зберігання легкозаймистих та горючих речовин повинні бути не нижче II ступеня вогнетривкості.

Будинки для зберігання горючих речовин у тарі можуть бути висотою не більше трьох поверхів, а для зберігання легкозаймистих речовин - тільки одноповерховими.

Відкриті склади для зберігання легкозаймистих та горючих речовин слід розміщу­вати тільки на тих майданчиках, що мають більш низьку відмітку за рельєфом від­носно прилеглих будинків та населених пунктів. У випадку неможливості виконання цієї вимоги мають бути передбачені додаткові заходи, які виключають можливість розливу означеної групи речовин у разі виникнення аварії на території населеного пункту, підприємства тощо.

Майданчики, на яких розміщують резервуари, повинні мати гладеньку поверхню для забезпечення можливості безперешкодного стоку пролитої рідини. Нерівності, вибоїни або ями мають бути негайно усунені. Випадково пролиті легкозаймисті та горючі речовини слід негайно прибрати у спеціальні контейнери, а місця розливу за­сипати піском.

На кожний резервуар повинна бути складена технологічна карта, в якій вказуються його номер, особливості призначення, тип, максимальний рівень наливу, мінімальний залишок, а також швидкість наповнення і спорожнення. Якщо в резервуарі зберіга­ється продукт, що вимагає підігріву, необхідно проставити в карті максимальну тем­пературу, яка може бути досягнута.

Для запобігання впливу сонячних променів наземні резервуари для зберігання лег­козаймистих речовин повинні бути пофарбовані світлою фарбою. На складах резер- вуарного парку має бути розміщений у повній готовності запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подачі в кількості, що необхідна для гасіння пожежі в найближчому резервуарі.

Слід зазначити, що зберігання легкозаймистих та горючих речовин у тарі може здійснюватися лише в будинках (сховищах), під навісами і на відкритих майданчи­ках. В таких випадках навіс слід влаштовувати тільки з негорючих матеріалів. He дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках речовин з температурою спалаху нижче 45 °С.

Зберігати рідини необхідно тільки у справній тарі. У сховищах дозволяється збері­гати рідини в скляних бутлях, що розміщені в кошиках. Кошики з бутлями допускаєть­

ся розміщувати групами не більше 10 бутлів у кожній, в два ряди по 5 бутлів у кожному ряді. Між групами бутлів має бути передбачений прохід шириною не менше 1 м.

Укладку бочок з легкозаймистими та горючими речовинами у сховищах слід ви­конувати з прокладками між ярусами пробками уверх. Прийом на збереження пошко­джених бочок, бочок без пробок або бочок, закритих пробками, які не відповідають тарі, суворо забороняється.

В процесі експлуатації резервуарів необхідно постійно здійснювати контроль за їх герметичністю, станом прокладок фланцевих з’єднань, справністю дихальних кла­панів та вогнеперешкоджувачів. При температурі повітря вище 0 °С перевірки пови­нні проводитися не рідше 1 разу на місяць, при температурі повітря нижче 0 °С - не рідше 2 разів на місяць. Дихальні клапани і сітки мають очищуватися від бруду, а в зимовий час - від льоду.

Під час зберігання горючих порошків і лікарської рослинної сировини слід урахо­вувати, що порошкоподібні та подрібнені матеріали повинні знаходитися у закритих сухих приміщеннях, захищених від потрапляння атмосферних опадів і ґрунтових вод, причому засоби зберігання і кількість продукції обов’язково мають бути узгоджені з пожежною охороною.

Подрібнена продукція, що надходить на склад у мішках, барабанах, бочках або в іншій тарі, повинна зберігатися на стелажах, які необхідно розміщувати таким чином, щоб було виключене змішування різноманітних речовин у ході їх складування та тран­спортування. Стелажі, призначені для укладки подрібнених речовин у тарі, повинні бути вогнетривкими і мати написи про гранично допустимі для них навантаження.

He допускається сумісне зберігання речовин, що при взаємодії один з одним викли­кають займання і вибух, а також речовин, для яких використовують різноманітні засо­би пожежогасіння. При зберіганні порошків, які плавляться під час горіння, необхідно передбачити наявність приладів, що перешкоджають вільному розтіканню розплаву підлогою з приміщення у приміщення або на сходові майданчики. Подрібнені і порош­кові матеріали не можна зберігати на відстані ближче 1 м від опалювальних приладів.

Лікарську рослинну сировину необхідно зберігати у сухому приміщенні, яке до­бре вентилюється. Складування слід виконувати тільки на стелажах, встановлених на відстані не менш ніж 0,15 м від підлоги з висотою укладки не більше ніж 2-2,5 м для ягід, плодів, насіння і бруньок та 3-4 м - для іншої сировини. Штабелі розміщуються виходячи із розрахунку: відстань від стін - не менше 0,25 м, відстань між штабеля­ми - не менше 0,5 м; ширина центрального проходу - не менше 2 м.

Різану лікарську сировину слід зберігати у тканинних мішках, порошки - у по­двійних мішках, внутрішній з яких є паперовим, а зовнішній - тканинним. Лікарську рослинну сировину, яка містить ефірні олії, необхідно зберігати в ізольованому при­міщенні у добре закупореній тарі.

Будинки складів для зберігання хімічних речовин повинні бути не нижче II ступеня вогнетривкості, причому кількість хімічних речовин, що перебуває у відсіках складу, має бути узгоджена з пожежною охороною і занесена до цехової інструкції щодо за­ходів пожежної безпеки.

Всі роботи з хімічними речовинами слід виконувати акуратно, щоб не пошкодити їх упаковку. На кожній тарі з хімічною речовиною повинен бути напис або бирка з її

назвою та вказівкою відносно найбільш характерних властивостей (“вогненебезпеч­ні”, “отруйні”, “хімічно активні” тощо).

У місцях для зберігання не допускається розфасовувати і видавати хімічні речови­ни. Цей процес має здійснюватися тільки у спеціальних приміщеннях.

Хімічні речовини потрібно зберігати за принципом однорідності відповідно до їх фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей. З цією метою склади розбива­ються на окремі приміщення (відсіки), які ізолюються один від одного протипожеж­ними вогнетривкими перегородками.

Тверді та рідкі хімічні речовини слід зберігати у закритих сухих приміщеннях або під навісом у тарі, яка відповідає існуючим вимогам, передусім технічного характе­ру, та кліматичним умовам. Під навісом дозволяється зберігання тільки тих хімічних речовин, які внаслідок впливу атмосферного повітря або води не розкладаються, не розігріваються і не запалюються.

В приміщеннях, де зберігаються речовини, здатні плавитися у разі виникнення по­жежі, необхідно передбачати розміщення приладів, що обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами тощо).

Ізольовано одна від одної повинні зберігатися хімічні речовини, при горінні і роз­кладі яких виділяються токсичні пари і гази, що ускладнять процеси гасіння і еваку­ацію речовин, котрі знаходяться у приміщенні і для яких застосовуються різні засоби пожежогасіння.

Мішки, барабани, бочки та інша тара з хімічними речовинами, що надходять на склад, повинні зберігатися на стелажах або в штабелях, виготовлених з вогнетривких матеріалів, у справному стані. Складувати хімічні речовини біля опалювальних при­ладів не допускається. Стелажі і штабелі повинні знаходитися на відстані не менше ніж 1 м від нагрівальних приладів.

Склади для речовин, що бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, гідрат натрію тощо), а також склади для порошкоподібних і подрібнених полімерних матеріа­лів, сажі, графіту повинні розміщуватися в сухих одноповерхових приміщеннях, що добре вентилюються, з покривом, який легко скидається. Всередині цих приміщень не має бути розташовано ніяких водяних, парових та каналізаційних труб. Покрівлі і стіни не повинні пропускати атмосферних опадів, фундамент має захищати будівлю від ґрунтових вод.

Порошки, здатні самозайматися (алюмінієвий, цинкові, магнієві, фосфорні), по­винні зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі. У разі зберігання азотної і сірчаної кислот необхідно вжити заходи щодо уникнення їх зіткнення з дере­виною, соломою, речовинами органічного походження тощо. Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні бутлі. На складах і під навісами, де збері­гаються кислоти, необхідно мати готові розчини крейди, вапна або соди для негайної нейтралізації випадково пролитих кислот.

Лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), у торці складсько­го будинку в металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертні гази, мінеральні масла, гас, парафін). При зберіганні в одній секції складу різноманітних лужних металів, кожний з них повинен розташовуватися на окремо­

му стелажі. У відсіках, суміжних з відсіками лужних металів, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини.

Для перевезення хімічних речовин у тарі необхідно використовувати тільки справ­ний транспорт, обладнаний з урахуванням їх властивостей протипожежним інвента­рем і нейтралізуючими засобами. Автотранспорт, що використовується для вантаж­но-розвантажувальних робіт, забороняється залишати на території складів після за­кінчення роботи.

Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт не можна допускати по­шкодження тари, її падіння з висоти, проливу рідини, розсипання речовин тощо. Ван­тажопідйомні механізми, що застосовуються у ході здійснення вантажно-розвантажу- вальних робіт, повинні бути у справному стані.

Після закінчення роботи електроустаткування в усіх складах повинно бути зне- струмлене. Вимикаючий рубильник має розташовуватися поза приміщенням складу в шафі, у спеціальній ніші з отвором, що закривається, або на опорі, яка стоїть окремо.

Завідувач складу після закінчення роботи повинен обійти всі приміщення і впевни­тися в їх пожежобезпечному стані, вимкнути електромережу і закрити склад.

Забороняєш ь ся:

• проводити на складах роботи, не пов’язані зі зберіганням хімічних речовин;

• входити персоналу у складські приміщення, де зберігаються хімічні речови­ни, що вступають в реакцію з водою, у сирому (вологому) одязі і взутті;

• застосовувати для закриття бутлів з кислотою пробки з органічних матеріалів (деревина, тканина, солома тощо).

Потенційними причинами виникнення пожежі у лабораторних приміщеннях, які є невід’ємним компонентом підприємств фармацевтичної галузі, можуть бути:

• порушення правил і норм зберігання та застосування легкозаймистих і горю­чих речовин;

• порушення правил проведення зварювальних і вогненебезпечних робіт;

• порушення правил експлуатації опалювальних і вентиляційних приладів та систем;

• паління.

Тому співробітники лабораторій повинні володіти основами забезпечення пожеж­ної безпеки під час застосування хімічних речовин та матеріалів, які використовують­ся, і дотримуватися заходів безпеки при роботі з ними.

Так, зберігання в лабораторіях речовин і матеріалів повинно виконуватися тільки згідно з асортиментом. He допускається сумісне збереження речовин, хімічна взаємо­дія яких може викликати спалахування, пожежу або вибух.

Загальний запас легкозаймистих речовин та лужних металів, що одночасно збері­гаються в кожному робочому приміщенні, не повинен перевищувати добової потре­би. Посудини, в яких проводились роботи з ними, після їх закінчення мають обробля­тися пожежобезпечними розчинами.

Під час роботи з легкозаймистими та горючими речовинами в лабораторії за­бороняється:

• захаращувати робочі столи і шафи посудом з цією групою речовин;

• утримувати рідини поблизу газових пальників або інших нагрівальних приладів;

• допускати розлив і розбризкування легкозаймистих та горючих речовин (при випадковому їх витоку необхідно негайно вимкнути всі джерела відкритого вогню, електронагрівальні прилади та засипати місце витоку піском, згодом забруднений пі­сок слід зібрати дерев’яною лопатою або совком і вилучити з приміщення);

• виконувати кип’ятіння або нагрівання легкозаймистих речовин на відкритому вогні. Кип’ятіння або нагрівання може виконуватися тільки на водяній бані або елек­троплитці закритого типу;

• нагрівати або переганяти у скляному посуді більше ніж 0,5 л легкозаймистих речовин;

• вносити пористі порошкоподібні та інші речовини, що подібні до них, у на­гріті легкозаймисті та горючі речовини;

• зберігати рідке повітря і кисень в одному приміщенні з означеною групою речовин, жирами і маслами;

• утримувати в одному приміщенні балони з киснем разом з горючими газами;

• виливати рештки легкозаймистих та горючих речовин у каналізаційну систему.

Відпрацьовані рідини збираються в спеціальну герметично закриту тару, яка на­прикінці робочого дня передається з лабораторії для регенерації або знищення. Банки

з лужними металами необхідно розміщувати у металевих ящиках з кришками, стінки та днища яких викладені азбестом. Балони зі стисненими, зрідженими та розчинени­ми газами слід розташовувати поза межами лабораторій у металевих шафах. Речови­ни, які виділяють кисень, не можна нагрівати і змішувати з горючими речовинами.

Столи, на яких виконується робота з вогнем, повинні бути оббиті листовою стал­лю, обкладені метлахською плиткою або покриті іншим вогнетривким матеріалом, що важко згорає. Штепсельні розетки на столах мають розміщуватися на їх торцях.

Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежо- і вибухонебезпеч­ними речовинами, повинні бути покриті матеріалом, який не згорає, для роботи з кис­лотами, лугами та іншими хімічними активними речовинами - матеріалами, стійкими до їх впливу, і обов’язково мати бортики.

Всі роботи в лабораторії, пов’язані з можливістю виділення шкідливих і вибухопо- жежонебезпечних парів, газів та аерозолів, слід виконувати тільки у витяжній шафі, що обладнана електроосвітленням у вибухозахищеному виконанні.

Приміщення лабораторій обладнуються централізованою припливно-витяжною системою вентиляції та витяжними шафами з верхніми або нижніми відсмоктувачами автономної системи витяжної вентиляції та бортиками, що відвертають протікання рідини на підлогу.

Обмін повітря в лабораторному приміщенні повинен бути розрахований таким чи­ном, щоб фактична концентрація вибухопожежонебезпечних та шкідливих газів, пари і пилу у повітрі не перевищувала 20 % від нижньої концентрації границі займання та ГДК шкідливих речовин.

У приміщеннях лабораторій, крім систем загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої вентиляції, має бути передбачена природна вентиляція (кватирки, фрамуги).

Припливно-витяжна вентиляція в усіх лабораторних приміщеннях вмикається за

5. хвилин до початку роботи і повинна вимикатися після закінчення робочого дня. Про­водити будь-які роботи при зламаній або вимкненій вентиляції забороняється.

Газові крани робочих столів і витяжних шаф повинні бути розміщені біля їх пере­дніх країв та змонтовані таким чином, щоб усунути можливість випадкового відчи- нення. Після закінчення роботи крани на газопроводах повинні закриватися.

Виконувати перевірку герметичності газової мережі вогнем забороняється. Пере­вірка має здійснюватися тільки з використанням мильного розчину.

В приміщеннях лабораторії забороняється:

• порушувати вимоги протипожежного режиму підприємства;

• приєднувати до газових кранів зламані гумові шланги або з’єднувати їх з пальниками через скляні трубки;

• експлуатувати газові прилади у випадку несправності або відсутності тяги;

• мити підлогу, столи та інше лабораторне устаткування бензином, гасом або іншими легкозаймистими речовинами;

• прибирати випадково розлиті вогненебезпечні рідини при запалених пальни­ках і включених нагрівальних приладах;

• залишати без нагляду діючі апарати, прилади, пальники та електроприлади;

• викидати у раковини самозаймисті речовини (металевий калій, натрій, фос­фор тощо). їх слід збирати в окремий посуд (наповнений для калію і натрію гасом, для фосфору - водою) або знищувати.

Монтаж, наладка, експлуатація електроустановок та їх обслуговування повинні здійснюватися з урахуванням існуючих правил пожежної безпеки, а також інструкцій заводів-виробників електрообладнання.

Електрообладнання за своїм типом та виконанням повинно відповідати особли­востям приміщень, де воно розташоване, та характеристикам зовнішнього середови­ща. Електричні машини з частинами, які нормально іскрять за умовами праці, повин­ні розміщуватися на відстані не менше ніж 1 м від горючих матеріалів або відокрем­люватися від них екранами з негорючих матеріалів.

На електродвигуни, освітлювачі та інші електричні машини, апарати і обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинне бути нане­сене маркування, що вказує ступінь їх захисту.

Прилади для підключення пересувного та переносного електрообладнання розмі­щують поза межами вибухонебезпечних зон. Рівень вибухозахисту такого електро­обладнання повинен відповідати тому класу вибухонебезпечної зони, де воно засто­совується.

Пускорегулююча апаратура електроприводів основного виробництва, вентиляцій­них, освітлювальних та інших систем, контрольно-вимірювальні та автоматичні ре­гулюючі комплекси, системи дистанційного управління технологічними процесами, стаціонарні пристрої пожежної сигналізації мають бути зосереджені в окремих ізо­льованих приміщеннях, що визначають як пункти управління.

ДОДАТКИ

Додаток 1

до Типового положення про службу охорони праці Форма 1-ОП

СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ

(найменування підприємства, установи, організації, якій належить служба

охорони праці)

ПРИПИС

Nq від “ ” 20 року

Кому

(прізвище, ім'я по батькові, посада особи, якій видається припис)

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” з метою створення належних безпечних і здорових умов праці пропоную Вам усунути такі порушення та недоліки:

№ з/п	Виявлені порушен­ня (зазначається сутність правопо­рушення, а також недоліки системи управління)	Нормативно-правовий акт, пункт, абзац, вимоги яких пору­шено (зазначається конкретно пункт, абзац та найменування порушених нормативно-право- вих актів з охорони праці)	Запропонований термін усунення порушень (за­значається дата, місяць та рік усу­нення порушень)	Відмітка про виконання (зазначається дата фак­тичного виконання заходів і ставиться підпис особи, яка видала припис, і осо­би, яка отримала припис)
1	2	3	4	5

Порушення, що вказані в пунктах припису, призвели до створення виробничої ситуації, що загрожує

життю (здоров’ю) працюючих.

Керуючись статтею 15 Закону України “Про охорону праці”,

забороняю з годин “ ” 20 року експлуатацію (виконання робіт)

(вказати назву об’єкта, дільниці, цеху, виробництва, машини, механізму,

устаткування)

Зупинені роботи можуть бути поновлені з мого письмового дозволу після усунення вказаних порушень. Про виконання припису після закінчення вказаних у ньому термінів прошу письмово повідомити мене. Припис видав

(прізвище, ім’я та побатькові, посада) (підпис)

(У разі відмови від підпису в одержанні припису робиться запис:

“Від підпису відмовився” та вказується дата)

Охорона праці в медицині та фармації 0