6. Професіографічна оцінка основних медичних спеціальностей

Ефективне та адекватне розв’язання проблем фізіології, гігієни та охорони праці, профорієнтаційної діяльності, і в першу чергу прогностичної діагностики ступеня засвоєння професійних умінь та навичок, неможливе без використання професіо- грам. Таке становище зумовлене насамперед тим, що лікарська професійна консуль­тація, яка проводиться на наукових засадах, передбачає проведення об’єктивного та неупередженого порівняння індивідуальних особливостей людини, котра обирає певний фах, з низкою вимог конкретної спеціальності, що вміщуються у спеціально розробленому з цією метою переліку професійної відповідності, тобто у професіогра- мі. He є виключенням і медичний фах.

Отже, професіограма являє собою науково-обґрунтований перелік конкретних ви­мог, які певна професія пред’являє до організму людини, що дозволяє шляхом аналізу, зіставлення та абстрагування визначити ступінь її професійної придатності та рівень майбутньої професійної успішності.

Структура професіограм, як правило, визначається їх прямим призначенням. Про­те у будь-якому випадку згідно з комплексною природою системи професійної орі­єнтації, що має місце, сучасна професіограма обов’язково повинна відтворювати усе розмаїття вимог певної професії до людини, вміщуючи як дані суто медичного змісту, так і відомості медико-біологічного, психологічного, психофізіологічного, психогігієнічного, біоритмологічного та соціального характеру.

Тому, виходячи із необхідності запровадження під час проведення сучасних науко­вих досліджень системного підходу до вивчення особистості людини та її функціо­нального стану, професіограми, які використовуються для цілей професійної консуль­тації, обов’язково повинні включати у свою структуру декілька підсистем. Причому найбільш вагомими, такими, що поєднують в собі численні вимоги медико-біологіч- ного, психологічного, психофізіологічного, психогігієнічного та біоритмологічного змісту, є такі її складові, як психофізіограми та психограми.

Психофізіограма являє собою перелік та опис головних вимог, які пред’являються певною професією до індивідуальних властивостей людини, передусім до рівня роз­витку психофізіологічних функцій. Відповідно психограма відображує низку профе­сійно-значущих вимог до особливостей особистості.

Важливо підкреслити, що саме на підставі урахування даних психофізіограм та психограм повинні розроблятися методики психофізіологічного і психогігієнічного обстеження молоді для визначення індивідуальної професійної відповідності дівчат і юнаків обраному фаху. Саме психофізіограми та психограми повинні стати основою

для підбору методів досліджень з метою діагностування, прогнозування або корекції професійної перспективності підлітків як на етапі вибору спеціальності, так і під час професійного навчання.

Методичною основою для проведення аналізу професійної діяльності, що знаходить­ся в основі розроблення професіограм, є достатньо різноманітні методики як за своїм змістом, так і за переліком засобів, котрі використовуються: бесіда, спостереження, опи­тування, анкетування, експертна оцінка, створення аналогій, екстраполяція тощо.

Однак найбільш поширеними, безсумнівно, слід вважати методики експертної оцін­ки професійної діяльності та динамічного спостереження за професійною діяльністю. В основі методики експертної оцінки професійної діяльності знаходиться визначення основних профілів фаху, що підлягають вивченню та найбільш адекватно охоплюють і відображують його розмаїття (перший етап); розроблення спеціальної анкети бальної оцінки професійно-значущих якостей (другий етап); визначення кола експертів, тобто осіб, які мають або відповідний досвід роботи за досліджуваним фахом не менше 5 ро­ків, або відповідний досвід гігієнічної оцінки та наукового тлумачення проблем професі- ографічного змісту (третій етап); проведення власне експертизи (четвертий етап); оброб­ка одержаних матеріалів та їх фізіолого-гігієнічне трактування (п’ятий етап). Водночас методика динамічного спостереження за професійною діяльністю надає можливість суттєво об’єктивізувати дані, які були отримані на попередньому етапі.

Отже, розглянемо провідні психофізіографічні та психографічні особливості таких медичних спеціальностей, як: середній медичний працівник (медична сестра, фельд­шер, акушерка тощо), лікар (лікар загальної практики, сімейний лікар тощо), військо­вий лікар (лікар, діяльність якого пов’язана з виконанням професійних обов’язків в умовах надзвичайних ситуацій).

Так, високий ступінь професійної придатності середнього медичного працівни­ка зумовлює потребу у надзвичайно вираженому рівні розвитку таких психофізіо­логічних функцій, як спритність та координація рухів рук і пальців рук, передусім під контролем зору, а також врівноваженість нервових процесів; таких особливостей особистості, як низький рівень нейротизму та гіпоманічних характерологічних про­явів і, натомість, високий рівень внутрішнього контролю в ході виконання професій­ної діяльності; таких морально-етичних ознак особистості, як ввічливість, уважність, чуйність, спостережливість, працьовитість, старанність, акуратність, охайність, ми­лосердя, щирість, чесність, правдивість, а також виражений інтерес до безпосеред­нього виконання професійних обов’язків.

Дещо меншим, проте також достатньо вагомим, слід вважати ступінь впливу на рівень професійної успішності середнього медичного працівника таких психофізіо­логічних функцій, як витривалість нервової системи та сила процесів гальмування, функціональна рухомість нервових процесів, поєднана координація рук, кольоророз- різнення, проста та диференційована м’язово-суглобова чутливість, практичне мис­лення, стійкість і концентрація уваги; таких особливостей особистості, як низький рівень іпохондричних, депресивних, психопатичних, паранойяльних та шизоїдних характерологічних проявів, показників конфліктності і проблемності у взаєминах з оточуючими, високий рівень суб’єктивного контролю в галузі професійних і міжосо- бистісних взаємин та у відношенні до здоров’я і хвороби, особистісна орієнтація у

процесі розв’язання професійних проблем безпосередньо на справу, яка виконується, високий рівень самопочуття та активності і, натомість, низький рівень як відкритої, так і завуальованої жорстокості у відношенні до людей; аритмічний тип денної працездат­ності; високий ступінь соціально-психологічної адаптивності, емоційної комфортнос­ті та прийняття інших в ході виконання професійних обов’язків; суттєва фізіологічна опірність до впливу стресових явищ, пов’язаних з перебігом процесів професійного навчання та виконанням професійної діяльності, а також такої морально-етичної озна­ки особистості, як інтерес до результатів виконання професійної діяльності.

Високий ступінь професійної придатності лікаря визначає необхідність у надзви­чайно вираженому рівні розвитку таких психофізіологічних функцій, як спритність та координація рухів рук і пальців рук, передусім під контролем зору; оперативне, теоре­тичне (абстрактне), логічне та практичне мислення; витривалість нервової системи, сила процесів збудження та гальмування, а також врівноваженість нервових процесів; таких особливостей особистості, як низький рівень нейротизму, депресивних та гіпоманічних характерологічних проявів і натомість високий рівень внутрішнього контролю під час виконання професійної діяльності, а також таких морально-етичних ознак особистості, як ввічливість, уважність, чуйність, спостережливість, працьовитість, старанність, аку­ратність, охайність, милосердя, щирість, чесність, правдивість; виражений інтерес до безпосереднього виконання професійних обов’язків і, відповідно, до їх результатів.

Дещо меншим, проте достатньо вагомим слід вважати ступінь впливу на рівень професійної успішності лікаря таких психофізіологічних функцій, як функціональна рухомість нервових процесів, критична частота злиття світлових миготінь, кольоро- розрізнення та гострота слуху, поєднана координація рухів рук і координація рухів рук без контролю зору, темп здійснення довільних рухів, проста та диференційована м’я­зово-суглобова чутливість, переключення, стійкість і концентрація уваги, просторове уявлення та температурна чутливість; таких особливостей особистості, як низький рівень іпохондричних, психопатичних, паранойяльних, психастенічних та шизоїдних характерологічних проявів, показників конфліктності і проблемності у взаєминах з оточуючими, високий узагальнений рівень суб’єктивного контолю, особливо в галузі професійних і міжособистісних взаємин, досягнень і невдач та у відношенні до здо­ров’я і хвороби, особистісна орієнтація у процесі розв’язання професійних проблем безпосередньо на справу, яка виконується, високий рівень самопочуття та активності і, натомість, низький як відкритої, так і завуальованої жорстокості у відношенні до людей; аритмічний тип денної працездатності; високий ступінь соціально-психоло­гічної адаптивності і емоційної комфортності в ході виконання професійних обов’яз­ків, самоприйняття та прийняття інших під час їх здійснення; суттєва фізіологічна опірність до впливу стресових явищ, пов’язаних з перебігом процесів професійного навчання та виконання професійної діяльності.

Високий ступінь професійної придатності військового лікаря або лікаря, діяль­ність якого пов 'язана з виконанням професійних обов ’язків в умовах надзвичайних си­туацій зумовлює надзвичайно виражений рівень розвитку таких психофізіологічних функцій, як сила процесів збудження і гальмування, витривалість нервової системи, врівноваженість нервових процесів, стійкість уваги, оперативне, теоретичне (абстрак­тне), логічне та практичне мислення, кольоророзрізнення, гострота слуху, спритність

та координація рухів рук і пальців рук, передусім під контролем зору; таких особли­востей особистості, як низький рівень нейротизму, іпохондричних, депресивних та гіпоманічних характерологічних проявів і, натомість, високий рівень фізіологічної опірності до впливу стресових явищ та внутрішнього контролю в ході виконання професійної діяльності; таких морально-етичних ознак особистості, як ввічливість, уважність, чуйність, спостережливість, працьовитість, старанність, акуратність, охайність, милосердя, щирість, чесність, правдивість, а також виражений інтерес до безпосереднього виконання професійних обов’язків і, відповідно, до їх результатів.

Дещо меншим, проте достатньо вагомим, слід вважати ступінь впливу на рівень професійної успішності військового лікаря таких психофізіологічних функцій, як функціональна рухомість нервових процесів, об’єм, концентрація, переключення та розподіл уваги, критична частота злиття світлових миготінь, гострота зору та швид­кість зорового сприймання, диференційоване кольорозрізнення, темнова, світлова та просторова візуальна адаптація, диференційований лінійний окомір, образна зо­рова пам’ять, просторове уявлення, диференційована слухова чутливість, нюхова, тактильна, температурна та вестибуломоторна чутливість, диференційована оцінка часу (“почуття часу”) та темп здійснення довільних рухів, поєднана координація рук, координація рухів рук без контролю зору, проста та диференційована м’язово-сугло- бова чутливість; таких особливостей особистості, як низький рівень психопатичних, паранойяльних, психастенічних та шизоїдних характерологічних проявів, показників щодо конфліктності і проблемності у взаєминах з оточуючими, високий узагальне­ний рівень суб’єктивного контролю, особливо в галузі професійних і міжособистіс- них взаємин, досягнень і невдач та у відношенні до здоров’я і хвороби; особистісна орієнтація у процесі розв’язання професійних проблем безпосередньо на справу, яка виконується, високий рівень самопочуття та активності і, натомість, низький рівень відкритої жорстокості у відношенні до людей; аритмічний тип денної працездатності; високий ступінь соціально-психологічної адаптивності і емоційної комфортності, са- моприйняття та прийняття інших в ході виконання професійних обов’язків.

Таблиця 21

Психофізіограми основних медичних спеціальностей

В таблицях 21 та 22 наведені узагальнені схеми психофізіограм та психограм осно­вних медичних спеціальностей.

Професійно-значущі психофізіологічні функції та якості	Медичні спеціальності
	Середній медич­ний працівник	Лікар	Військо­вий лікар
1	2	3	4
Гострота зору	+	+	++
Кольоророзрізнення	++	++	+++
Диференційоване кольоророзрізнення	+	+	++
Темнова та світлова адаптація	+	+	-f+
Просторова адаптація	+	+	++

1	2	3	4
Гострота слуху	+	++	+++
Диференційована слухова чутливість	+	+	++
Нюхова чутливість	+	+	++
Тактильна чутливість	+	+	++
Температурна чутливість	+	++	++
Диференційована оцінка часу (“почуття часу”)	+	+	++
Диференційований лінійний окомір	+	+	++
Лабільність зорового аналізатора	+	++	++
Швидкість зорового сприймання	+	+	++
Вестибуломоторна чутливість	+	+	++
Спритність та координація рухів пальців	+++	+++	+++
Координація рухів рук	+++	+++	+++
Поєднана координація рук	++	++	++
Координація рухів рук під контролем зору	+++	+++	+++
Координація рухів рук без контролю зору	+	++	++
Темп рухів	+	++	++
М’язово-суглобова чутливість	++	++	++
Диференційована м ’ язово-суглобова чутливість або точність кінестезії	++	++	++
Об’єм уваги	+	+	-H-
Переключення уваги	+	++	-H-
Розподіл уваги	+	+	++
Стійкість уваги	++	++	+++
Концентрація уваги	++	++	++
Образна зорова пам’ять	+	+	++
Оперативне мислення	+	+++	+++
Теоретичне (абстрактне) мислення	+	+++	+++
Логічне мислення	+	+++	+++
Практичне мислення	++	+++	+++
Просторове уявлення	+	++	++
Витривалість нервової системи	++	+++	+++
Сила процесів збудження	+	+++	+++
Сила процесів гальмування	++	+++	+++
Врівноваженість нервових процесів	+++	+++	+++
Функціональна рухомість нервових процесів	++	++	++

Примітка:

+ існує потреба;

++ існує висока потреба;

+++ існує надзвичайно висока потреба.

Психограми основних медичних спеціальностей

Професійно-значущі особливості особистості	Медичні спеціальності
	Середній медич­ний працівник	Лікар	Військо­вий лікар
1	2	3	4
Інтерес до безпосереднього виконання професійних обов’язків	+++	+++	+++
Інтерес до результатів виконання профе­сійної діяльності	++	+++	+++
Милосердя, щирість, чесність та правдивість	+++	+++	+++
Ввічливість, уважність, чуйність та спосте­режливість	+++	+++	+++
Працьовитість, старанність, акуратність та охайність	+++	+++	+++
Низький рівень нейротизму	+++	+++	+++
Високий рівень фізіологічної опірності до впливу стресових явищ, пов’язаних з про­цесами професійного навчання та профе­сійної діяльності	++	++	+++
Низький рівень проблемності, конфлік­тності у відносинах з викладачами	++	++	++
Низький рівень іпохондричних характеро­логічних проявів	++	++	+++
Низький рівень депресивних характероло­гічних проявів	++	+++	+++
Низький рівень психопатичних характеро­логічних проявів	++	++	++
Низький рівень паранойяльних характеро­логічних проявів	++	++	++
Низький рівень психастенічних характеро­логічних проявів	+	++	++
Низький рівень шизоїдних характерологіч­них проявів	++	++	++
Низький рівень гіпоманічних характероло­гічних проявів	+++	+++	+++
Високий узагальнений рівень суб’єктивно­го контролю особистості	+	++	++
Високий рівень суб’єктивного контролю у галузі досягнень	+	++	++
Високий рівень суб’єктивного контролю у галузі невдач	+	++	++

1	2	3	4
Високий рівень суб’єктивного контролю у галузі професійних відносин	++	++	++
Високий рівень суб’єктивного контролю у галузі міжособистісних відносин	++	++	++
Високий рівень суб’єктивного контролю у відношенні здоров’я та хвороби	++	++	++
Особистісна орієнтація в процесі розв’я­зання професійних проблем безпосередньо на справу, що виконується	++	++	++
Аритмічний тип денної працездатності	++	++	++
Оптимальний рівень самопочуття	++	++	++
Високий рівень активності	++	++	++
Низький рівень завуальованої (потенцій­ної) жорстокості у відношенні до людей	++	++	+
Низький рівень відкритої жорстокості у відношенні до людей	++	++	++
Високий рівень соціально-психологічної адаптивності в ході професійної діяльності	++	++	++
Високий рівень самоприйняття в ході ви­конання професійної діяльності	+	++	++
Високий рівень прийняття інших в ході ви­конання професійної діяльності	++	++	++
Високий рівень емоційної комфортності в ході виконання професійної діяльності	++	++	++
Високий рівень внутрішнього контролю в ході виконання професійної діяльності	+++	+++	+++

Примітка:

+ існує потреба;

-н- існує висока потреба;

-HH- існує надзвичайно висока потреба.