Передмова

Одним з головних та найважливіших завдань держави є охорона життя та збере­ження здоров’я громадян у процесі виконання трудової діяльності. Отже, створення безпечних умов праці слід вважати провідною передумовою адекватного існування та плідної діяльності як окремих працівників, так і сучасних підприємств, установ та закладів загалом. Більше того, охорона здоров’я працівників, забезпечення умов для їх продуктивної та безпечної професійної діяльності є своєрідним обличчям держави, запорукою її високого авторитету у світі.

На жаль, стан сучасного виробництва, рівень забезпечення надійної охорони та безпеки праці у нашій державі не можна назвати таким, що в повній мірі задовольняє усі існуючі потреби, зумовлює високий рівень працездатності, сприяє формуванню таких умов здійснення трудової діяльності, які можна було б визнати нешкідливими та безпечними. Саме тому нині ми свідомо, з сумом та болем у серці сприймаємо на­слідки численних аварій та надзвичайних подій, які відбуваються у шахтарській та гірничорудній промисловості, аграрно-промисловому комплексі, інших галузях ви­робництва тощо.

Професійна діяльність у медичній та фармацевтичній галузях також пов’язана з впливом цілого комплексу несприятливих за своїм змістом негативних чинників різ­номанітного походження. Недарма сьогодні вважають, що серед усіх професій, котрі слід віднести до форм інтелектуальної праці, робота медичного працівника є найбільш небезпечною, такою, яка потребує розроблення, наукового обґрунтування та запро­вадження адекватних, доцільних та ефективних заходів щодо надійної охорони праці.

Саме тому з метою забезпечення суттєвого підвищення рівня знань з проблем охо­рони праці серед майбутніх фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів, практичної реалізації основ пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників у відношенні до результатів виробничої діяльності Міністерством освіти і науки України відповід­но до наказу №420 від 02.12.1998 року “Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих закладах освіти України” запроваджено вивчення студентами усіх освітніх установ навчальної дисципліни “Охорона праці в галузі” та затверджено навчальну програму нормативної дисципліни “Охорона праці в галузі” для закладів вищої освіти.

Отже, охорона праці у медицині та фармації є обов’язковою нормативною дис­ципліною для всіх закладів вищої та середньої медичної (фармацевтичної) освіти, що визначає і обґрунтовує систему правових, соціально-економічних, організаційно-тех­нічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності лікарів різних спеціальностей та профілів.

Головною метою навчальної дисципліни слід вважати вивчення основ законодав­ства України з охорони праці і, на цій підставі, засвоєння комплексу адміністратив­них, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних та медичних заходів, спрямованих на профілактику виробничого травматизму, виникнення професійних отруєнь і захво­рювань та інших несприятливих зрушень у стані здоров’я в результаті впливу шкід­ливих чинників виробничого середовища у галузі охорони здоров’я.

Відповідно основними задачами навчальних предметів “Охорона праці в медицині” та “Охорона праці в фармації"” є набуття необхідних знань та навичок з питань кон­кретної профілактики конкретних наслідків негативного впливу конкретних шкідливих виробничих чинників у роботі представників основних медичних та фармацевтичних спеціальностей, розслідування випадків порушень правил техніки безпеки та охорони праці, розробки пропозицій та рекомендацій запобіжного змісту тощо.

У зв’язку з цим, у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах на основі означеної програми розроблено навчальні програми дисципліни з урахуван­ням особливостей напрямків підготовки майбутніх лікарів з питань охорони праці в галузі охорони здоров’я. Зокрема, у навчальному плані для студентів медичних фа­культетів навчальна дисципліна є складовим компонентом предмету “Загальна гігієна та екологія людини” і пропонується до вивчення на старших курсах. В ході оволо­діння теоретичними знаннями та практичними навичками з фармацевтичного фаху, студенти вивчають окрему навчальну дисципліну “Охорона праці в фармації*”. Однак необхідно констатувати, що, на сьогоднішній день, не підготовлено та не видано ма­совим накладом жодного підручника або навчального посібника з питань охорони праці у медичній та фармацевтичній галузях, немає систематизованих інформацій­но-довідкових видань із цієї тематики для організаторів охорони здоров’я лікарів та фахівців з охорони праці.

Саме тому автори навчального посібника, що запропонований Вашій увазі, здій­снили першу спробу суттєво допомогти студентам вищих медичних (фармацевтич­них) навчальних закладів у засвоєнні комплексного підходу до аналізу, вивчення та усвідомлення провідних основ охорони праці медичних і фармацевтичних працівни­ків, поповнити рівень знань із питань створення належних безпечних умов для пра­цівників галузі для решти зацікавлених осіб, насамперед, фахівців профілактичної медицини, організаторів охорони здоров’я та спеціалістів закладів і установ охорони праці, змістом діяльності яких є збереження та зміцнення найдорожчого в світі - здо­ров’я та життя людини.

Ураховуючи той факт, що охорона праці являє собою цілісну, комплексну за своїм змістом, систему заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працез­датності людини в процесі праці, у навчальному посібнику зроблено наголос на про­блемах гігієнічного нормування, приведено велику кількість посилань на численні відповідні законодавчі акти, стандарти, нормативи, накази, правила, інструкції тощо, значна увага приділена обґрунтуванню застосування технологічних, санітарно-тех­нічних, організаційних, архітектурно-планувальних та лікувально-профілактичних заходів, відповідних будівельних норм і правил стосовно забудови та експлуатації споруд медичних і фармацевтичних установ тощо.

Проте знання виключно законодавчих актів і нормативів, а також цілого ряду захо­дів запобіжного та профілактичного змісту, хоч і є основою для створення безпечних умов праці, не може в повній мірі забезпечити оптимальні умови для виконання про­фесійної діяльності представників основних медичних та фармацевтичних спеціаль­ностей. Тому у виданні ґрунтовно розглядаються їх фізіолого-гігієнічні характеристи­ки, визначаються конкретні рекомендації щодо створення безпечних умов виробничо­го середовища.

Загалом відповідно до навчальної програми навчальний посібник, який представ­лено Вашій увазі, визначає як пріоритетні та розглядає чотири головні проблеми:

правові та організаційні питання охорони праці як в цілому, так і у медичній та фармацевтичній галузях зокрема;

основи фізіології, гігієни праці і виробничої санітарії в медицині та фармації;

• обґрунтування комплексу заходів і засобів профілактики впливу негативних виробничих чинників та безпеки праці;

• визначення заходів з пожежної безпеки у медичній та фармацевтичних галузях.

Автори навчального посібника висловлюють щиру надію на те, що його видання

надасть можливість суттєво підвищити ефективність навчального процесу з предметів “Охорона праці в медицині” та “Охорона праці в фармації”, і будуть вдячні за добро­зичливі критичні зауваження та пропозиції.

За сприяння у зібранні матеріалів до навчального посібника його автори висловлю­ють сердечну подяку керівникові служби охорони праці Н. О. Ялуніній та колективу бібліотеки Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова в особі її директора JI. І. Шпукал, керівництву та співробітникам територіального управ­ління Державного комітету з нагляду за охороною праці у Вінницькій області, а також завідувачу кафедри менеджменту, охорони праці і безпеки життєдіяльності населення Вінницького національного технічного університету професору В. Р. Сердюку.

Розділ 1. ПРАВОВІ TA ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ В МЕДИЦИНІ TA ФАРМАЦІЇ

Вирішальну роль у формуванні і розвитку людини відіграє праця, що у всіх її багатогранних проявах відбувається в межах виробничих підприємств, організацій, установ та закладів різних форм власності, які включають певні території, будівлі, споруди, шляхи сполучення, устаткування, транспортні засоби, енергетичні джерела, предмети праці тощо.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 100 тисяч хімічних ре­човин, майже 50 фізичних, 200 біологічних та близько 20 несприятливих ергономіч­них чинників можуть стати шкідливими і небезпечними виробничими факторами, що негативно впливають на стан здоров’я людини.

Розвиток науки і техніки привніс у працю людини свої особливості: вона стала більш продуктивною, але натомість значно зросла ціна помилок, все тяжчими стали наслідки аварій та нещасних випадків.

Міжнародна організація праці у Всесвітній день охорони праці, який щорічно від­значається 28 квітня, представляє доповідь про стан безпеки праці у країнах світу в цифрах і фактах. В одній з останніх зазначено, що безпечні умови праці є, насамперед, економічно вигідними. Тому її фахівці переконані, що впровадження найсуворіших норм охорони праці буде значною мірою відповідати інтересам кожного працівника, кожного роботодавця, кожної країни загалом.

Згідно з останніми оцінками, щороку внаслідок дії виробничих факторів поми­рає до 2 млн. осіб. Причому чотирма головними “вбивцями” вважаються: професій- но-зумовлені онкологічні (32 %) та серцево-судинні (23 %) захворювання, нещасні випадки на виробництві (19 %) та інфекційні хвороби, виникнення яких пов’язано з умовами трудової діяльності (17 %).

За даними Міжнародного бюро праці, кожного року нещасні випадки на виробни­цтві і професійні захворювання обходяться для світової економіки у більше ніж 1,25 трлн, доларів США, внаслідок їх виникнення втрачається до 4 % світового валового продукту. Щороку в світі трапляється близько 270 млн. нещасних випадків на вироб­ництві, реєструється понад 160 млн. професійних захворювань тощо. Більше полови­ни нещасних випадків припадає на сільське господарство. Крім того, велику стурбо­ваність станом виробничого травматизму викликають, насамперед, вугільна галузь, будівництво та рибальство.

Все це стосується і України, яка в результаті аварій, травм та професійних захво­рювань щороку втрачає близько 1 млрд. грн. І, що найбільш прикро, при цьому на ви­робництві травмується понад 25 тисяч осіб, у тому числі смертельно - 900-1200 чо­ловік.

Відповідно до даних світової статистики 80 % нещасних випадків пов’язані з людським фактором. Саме за таких обставин стає невідкладною організація навчан­ня населення основам охорони та безпеки праці, усвідомлення кожним працівником

необхідності забезпечення здорових і безпечних умов праці, формування ціннісних орієнтирів на пріоритетність життя і здоров’я людей у порівнянні із значущістю ре­зультатів виробничої діяльності.

1. Основи охорони праці в медицині та фармації як складова системи охорони праці у державі

В загальній структурі смертності населення смертність від нещасних випадків на виробництві, травм, гострих та хронічних професійних захворювань займає одне з чільних місць, складаючи: в 1993 році - 131,2; в 1995 році - 160,7; в 1997 році - 143,7; в 1999 році - 142,7; в 2000 році - 159,4; в 2002 році - 165,0 на 100 тис. населення.

У 2004 році, за даними Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, постраждало 30 172 працівників із них: 994 - загинуло; 6 589 - набули професійних захворювань. При цьому серед загиблих: 265 осіб загинули в агропромисловій галузі; 200 - у вугільній промисловості; 126 - на підприємствах соціально-культурної сфери.

Разом з тим міжгалузевою комплексною програмою “Здоров’я нації” передбачено досягнути послідовного скорочення смертності від нещасних випадків, травм та отру­єнь: до 2010 року - на 30 %, до 2020 року - на 40 %, до 2030 року - на 45 %. Причому в комплексі загальнодержавних заходів, спрямованих на профілактику виникнення виробничих негараздів, які призводять до порушень стану здоров’я працівників, про- відна_роль відводиться охороні праці.

Отже, охорона праці являє собою систему правових, соціально-економічних, ор­ганізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що спрямовані на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у про­цесі трудової діяльності.

Значення охорони праці полягає в тому, що саме вона є головною умовою збере­ження здоров’я та захисту людини від впливу шкідливих чинників виробничого се­редовища.

Охорона праці як невід’ємна складова створення безпеки життєдіяльності людини в умовах виробництва поширюється на всі підприємства, установи і організації не­залежно від форм їх власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, тощо. Тому за порушення організації охорони праці в однаковій мірі несуть відпові­дальність перед законом як роботодавець (власник), так і працівник (виконавець).

Охорона праці є обов’язковим компонентом діяльності структур Міністерства охо­рони здоров’я (лікувально-профілактичні і навчальні заклади, оздоровчі комплекси, лікувально-діагностичні центри, стоматологічні кабінети приватної або інших форм власності, аптечна мережа, підприємства фармацевтичної галузі тощо).

Значення охорони праці важко переоцінити, насамперед тому, що там, де створені належні умови праці, продуктивність праці людини є значно вищою і, головне, за­безпечені необхідні умови для збереження її здоров’я. Водночас у разі порушення правил охорони праці не тільки стають низькими виробничі показники, але й суттєво збільшується питома вага виникнення травм, професійних захворювань, каліцтва і навіть трапляються смертельні випадки. Це велика біда як для працівника, так і його сім’ї. Недаремно кажуть, що закони з охорони праці “написані кров’ю”. Адже відомо,

що внаслідок виробничого травматизму та професійних захворювань можуть збан­крутувати підприємства, керівництву яких доводиться нести не тільки моральні, але й численні фінансові витрати, пов’язані з лікуванням, реабілітацією та оздоровленням потерпілих, утриманням сімей, які втратили годувальника, тощо.