Загальні положення філософії Ніцше
Ніцше є представником ірраціональної течії філософії, яку започаткував Шопенгауер. 19 століття є століттям розвитку нових течій у філософії, відмінних від раціональних міркувань попередників, таких як Кант, Гегель, Декарт та інших. У цей період система Гегеля потерпіла крах і такі мислителі, як Шопенгауер(ірраціоналізм) та К’єркегор(екзістенціалізм) набули популярності. Ніцше став першим, хто увібрав весь дух епохи пошуку людини свого місця у житті наукового світу, світу прогресу.
Його часто критикують за схожість ідей з ідеями письменників і мислителів того часу, але він єдиний, хто увібрав всі ці ідеї і трансформував у «систему».
Сам ірраціоналізм більш схожий на східну філософію – зосереджений на людині(антропоцентричний), а не на навколишнє середовище. Треба також розуміти, що ірраціоналізм не має чіткої однозначності, саме тому є проблема трактування ідей філософів цієї течії. Це дивне поєднання критичного та суб’єктивного ставлення, але це філософія індивідуаліста, скоріше філософія індивідуума.
Прагнення людини до розвитку, до бачення речей цілісно і істино – ось основні ідеї філософської антропології людини. Сама Надлюдина є наступною сходинкою у еволюції людини, яка являє собою лише кістяк майбутнього. Надлюдина – це ідеал людини. Людини без моралі, бо вона їй непотрібна. Людини без меж, бо вона існує поза межами.
У Ніцше концепція воля до влади – це не просто прагнення до панування сильного над слабким, але і прагнення зробити слабкого сильним. Слабкість відносна і визначається, з одного боку, положенням людини серед інших людей, а з іншої – мірою самопізнання особи. Особа вільна і сильна, якщо вона усвідомлює себе особою, яка може поступати і поступає відповідно до цього усвідомлення. Але усвідомлення не лише індивідуальне, воно ще соціальне і історичне.
Переоцінка всіх цінностей – це критика людини самої себе, свого внутрішнього Я. Ця критика допомагає людини стати кращою, бути ближче до Надлюдини, жити у пошуку справжньої цінності.
Метафізика Ніцше
Як писав М. Гайдегер у роботі «Європейський нігілізм», Ніцше являє собою кінець старої метафізики і початком нової. Саме через нігілізм йде метафізика Ніцше, через відкидання нав’язаних форм. Взагалі саме існування є одвічною боротьбою різних вольових поривів, тому саме усунення одних поривів іншими. Постійна боротьба – є найкращим товаришем людини.
Філософія Ніцше є безперервною роботою по пошуку причин і наслідків нігілізму. Нігілізм Ніцше пов'язаний з любов'ю до своєї власної долі, а остання - з вічним поверненням, а воно у свою чергу пов'язане з вченням про "надлюдину".
Та картина, яка є результатом здійсненого Ніцше психологічно-філософського аналізу, малює людські істоти що постійно намагаються нав'язати порядок і структуру позбавленою порядку і сенсу всесвіту, щоб зберегти відчуття власної гідності і значущості Ніцше висунув погляд на речі як на "зміну, становлення, множинність, зіставлення, протиріччя і війна".
Звідси витікає, що для нас не існує жодного справжнього, раціонального, впорядкованого або милосердного всесвіту. Він був переконаний, що весь склад нашого мислення ґрунтується на вірі в існування подібного всесвіту і, отже, буде дуже непросто розробити такі поняття, які відповідали б нереальності речей, які вони і суть насправді. Буде потрібно провести повну революцію в логіці, науці, моралі і в самій філософії. Ніцше сподівався застати, принаймні, початок подібної революції.
Попередні метафізичні позиції неповинні існувати, є лише нові протилежні позиції – це є основною ідеєю метафізики Ніцше.