Трекбол і джойстик

Трекбол за своєю будовою та принципом роботи схожий на мишу. Відмінність у тому, що замість руху пристрою введення обертається вмонтована у пристрій кулька. Трекбол може розміщуватися на поверхні клавіатури (у портативному комп'ютері) або на підставці (у настільних комп'ютерах). Трекбол на підставці використовується у настільних комп'ютерах замість миші: Ви можете обрати як пристрій введення мишу чи трекбол, залежно від того, що вам більше до вподоби.

7. Комп’ютерні мережі

Для підвищення надійності роботи окремих ПК та забезпечення обміну інформацією між ними у межах окремих регіонів, організацій тощо окремі індивідуальні комп’ютери з’єднують у комп’ютерні мережі.

Комп’ютерна мережа – це сукупність комп’ютерів і комунікаційного обладнання, об’єднаних між собою каналами передачі даних.

Комп’ютерні мережі дозволяють забезпечити:

• колективну обробку даних та обмін ними між користувачами сполучених у мережу комп’ютерів;

• спільне використання програм;

• спільне використання принтерів, модемів та інших пристроїв.

Практично будь-яка мережа будується на основі кількох потужних комп’ютерів, які називаються серверами (від англ. to serve – обслуговувати), а також з використанням концентраторів – пристроїв, що підвищують якість переданого сигналу, відновлюють його потужність.

Сервери відрізняються вищою продуктивністю, більшою ємністю ОЗП та твердих дисків. Клавіатура і монітор для сервера не обов’язкові.

Інші комп’ютери мережі називаються робочими станціями. Робочі станції можуть взагалі не мати дисководів та вінчестерів, хоч здебільшого є повноцінними комп’ютерами, що можуть працювати як у мережі, так і в автономному режимі.

а). Класифікація комп’ютерних мереж

Комп’ютерні мережі поділяють за їхніми масштабами та можливостями.

1). Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ). Це найменші з мереж, що об’єднують невелике число комп’ютерів (до 100) й існують у межах однієї організації або підприємства. Часто їх створюють для спільного використання ресурсів (дисководів, принтерів, сканерів).

2). Корпоративні обчислювальні мережі (КОМ). Вони створюються для великих підприємств (корпорацій), банків та їх філій, засобів масової інформації тощо. Складовими КОМ є менші ЛОМ окремих підрозділів.

3.) Регіональні обчислювальні мережі (РОМ). Це мережі окремих регіонів країни. Вони націлені на розв’язання задач масштабу регіону (інформаційне забезпечення роботи електроенергетики, транспорту).

4). Глобальні мережі. Це об’єднання мереж, яке надає послуги багатьом користувачам на великій тереторії. Прикладом глобальної мережі світового масштабу є Internet.

5). Міські мережі. Це новий тип мереж, що сформувався останнім часом, які призначені для обслуговування клієнтів на території великих міст.

в). Комунікаційне (мережне) обладнання

Комунікаційне обладнання – це периферійні пристрої, що служать для спряження комп’ютерів з лінією зв’язку. До таких пристроїв належать модеми (скорочення від слів МОдулятор/ДЕМодулятор) і мережні адаптери (мережні карти). Вони перетворють цифрові сигнали, що у комп’ютері, на аналогові модульовані сигнали, що передаються по лініях зв’язку, і навпаки.

Модем застосовують при використанні телефонних ліній зв’язку, а мережні адаптери – при використанні інших ліній зв’язку.

Модеми виконують цифрово-аналогове й обернене перетворення. При передачі даних модеми накладають цифрові сигнали комп'ютера на безперервну носійну частоту телефонної лінії (модулюють її), а при їх прийманні демодулюють інформацію і передають її в цифровій формі в комп'ютер. Модеми передають дані по звичайних, тобто комутованих, телефонних каналах зі швидкістю від 300 до 56 000 біт за секунду, а по орендованих (виділених) каналах ця швидкість може бути і вищою. Окрім того, сучасні модеми здійснюють стиснення даних перед відправленням, і відповідно, реальна швидкість може перевищувати максимальну швидкість модему.

За конструктивним виконанням модеми бувають вбудованими (вставляються в системний блок комп'ютера в один із слотів розширення) і зовнішніми (підключаються через один із комунікаційних портів, маючи окремий корпус і власний блок живлення). Однак без відповідного комунікаційного програмного забезпечення, найважливішою складовою якого є протокол, модеми не можуть працювати. Найбільш поширеними протоколами модемів є v.32 bis, v.34, v.42 bis та інші.

Сучасні модеми для широкого кола користувачів мають вбудовані можливості відправлення і отримання факсимільних повідомлень. Такі пристрої називаються факс-модемами. Також є можливість підтримки мовних функцій, за допомогою звукового адаптеру.

На вибір типу модему впливають наступні фактори:

• ціна: зовнішні модеми коштують дорожче, оскільки в ціну входить вартість корпусу та джерела живлення;

• наявність вільних портів/слотів: зовнішній модем під'єднується до послідовного порта. Внутрішній модем до слота на материнський платі. Якщо порти або слоти зайняті, потрібно вибрати один з пристроїв;

• зручність користування: на корпусі зовнішнього модему є індикатори, що відображають його стан, а також вимикач джерела живлення. Для встановлення зовнішнього модему не потрібно розбирати корпус комп'ютера.