6. Додаткові пристрої пк

а). Клавіатура

Це пристрій для ручного введення символьної інформації (команд, даних). Стандартна клавіатура має 101 або 104 клавіші, з допомогою яких можна ввести 256 різних символів. На клавіатурі можна виділити шість груп клавіш. Це:

1). Алфавітно-цифрові клавіші з двома рядами написів на них для набирання текстів латинськими літерами (верхні написи) та кирилицею (нижні написи).

Перемикання мовних розкладок здійснюється або мишею з допомогою індикатора на панелі задач, або комбінацією клавіш Ctrl+Shift (ліві).

Є два регістри клавіатури:

- нижній, коли набираються цифри і малі літери;

- верхній (комбінація клавіш Ctrl + клавіша), у якому набираються великі літери і спеціальні знаки (верхні написи на цифрових клавішах). Верхній регістр (крім цифр) фіксується клавішею CapsLock (про це сигналізує лампочка-індикатор). Тоді клавіша Shift діє навпаки.

2). Група керуючих клавіш. (Ctrl,Shift,Alt,CapsLock).

- Клавіша CapsLock (Caps – верхівки, Lock – фіксатор) служить для переведення клавіатури в режим верхнього регістру (фіксації режиму введення великих букв). Повторний натиск на CapsLock (лампочка гасне) відміняє режим введення великих букв.

- Клавіша Shift (зсув), призначена для введення великих букв, а також символів, які розміщуються на верхньому регістрі клавіатури.

- Клавіші Ctrl (Control – керувати) і Alt (Alter – змінювати) як і клавіша Shift призначені для зміни значень інших клавіш. Вони вводяться в комбінації з іншими клавішами.

- Клавіша Alt і клавіші 0–9 в правій частині клавіатури дають можливість вводити в комп’ютер довільні символи за їх кодами. Для цього потрібно натиснути Alt і, не відпускаючи, набрати десятковий код потрібного символу.

3). Клавіші керування курсором. Це клавіші ¬,®,­,¯, Home, End, PgUp, PgDn.

- Клавіші зі стрілками ¬,®,­,¯ вказують напрям переміщення курсору.

- Клавіші Home і End повертають курсор відповідно на початок і кінець рядка.

- Клавіші PgUp і PgDn перегортають сторінки документу.

4). Функціональні клавіші F1-F10.

Вони призначені для різних спеціальних дій. Їх дія визначається робочою програмою, тобто вони не мають постійного призначення (за винятком F1, яка використовується для виклику довідки). У кожному додатку ці клавіші можуть мати інші функції.

5). Клавіші цифрової клавіатури. Вони призначені:

- або для введення цифр та знаків арифметичних дій, коли увімкнена клавіша NumLock (індикатор світиться);

- або для керування курсором при вимкненій клавіші NumLock (індикатор не світиться).

Отже, клавіша NumLock (блокування цифр) перемикає допоміжну клавіатуру в цифровий режим, що зручно при введенні цифр та виконання арифметичних дій.

6). Група спеціальних клавіш: Esc, Tab, Enter, Backspace, Delete, Ins, SpaceBar, PrintScreen, Pause.

- Esc (Escape – втікати), як правило використовується для відміни якої-небудь дії, виходу із режиму програми тощо.

- Tab (табуляція) при редагуванні текстів використовується для переходу до наступної позиції табуляції, переміщаючи курсор від місця його знаходження зразу на декілька позицій вправо. Також клавіша Tab в деяких програмах виконує перехід з одного об’єкту на інший.

- Клавіша Enter (увійти) призначена для запуску програм та команд на виконання, а при редагуванні текстів – для закінчення введення рядка.

- Клавіша Backspace (стрілка вліво над “Enter”) знищує символ, який знаходиться зліва від текстового курсору (курсор – мигаючий символ, подібний на знак підкреслювання).

- Клавіша Del (Delete – знищити) – використовується для знищення символу, який знаходиться справа від курсору.

- Ins (insert – вставка) – перемикає два режими вводу символів: введення з розсуванням символів (вставка) і введення з заміною набраних символів (заміна).

- SpaceBar – введення символу пропуску.

- PrintScreen – виведення вмісту екрану на принтер (у режимі ОС DOS) та копіювання вмісту екрану в буфер проміжної пам’яті (у режимі ОС Windows).

- Pause – зупинка виконання програми (у режимі ОС DOS).

б) Пристрої зовнішньої пам’яті

Пристроями зовнішньої пам’яті, що призначені для довготривалого зберігання інформації, є різного виду накопичувачі. Накопичувач складається з двох частин: носія – предмету, на якому записується інформація, та приводу – пристрою, що записує інформацію на носій та зчитує її з носія. Основними носіями інформації на ПК є диски, що поділяються на магнітні (вінчестер, дискети) і оптичні (компакт-диски).

а). Вінчестер. Це твердий (жорсткий) диск (хард-диск, HDD – hard disk drive), на якому знаходиться вся інформація ПК, яка в даний час не використовується. Він є системою керамічних або алюмінієвих пластин, на які нанесено тонкий спеціальний магнітний шар.

Перший жорсткий диск був створений у 1973 році фірмою ІВМ. Він міг зберігати лише 16 КБ інформації. Цей диск мав 30 доріжок, кожна з яких була поділена на 30 секторів. За аналогією з автоматичними гвинтівками, що мали калібр 30/30, жорсткі диски почали називати вінчестерами.

Основною характеристикою вінчестера є його ємність – кількість інформації, що вміщується на диску. Ємність вінчестерів старих ПК була менша 1 ГБ, а на нових – ставлять вінчестери ємністю 20–200 ГБ. (Такий вінчестер, наприклад, може зберігати всю текстову інформацію Бібліотеки Конгресу США).

Важливим фактором є швидкодія вінчестера.

в). Накопичувачі на гнучких магнітних дисках

Такий накопичувач складається з носія – дискети і приводу, що називається дисководом (англ. drive).

Лицьова панель дисководу виведена на передню панель системного блоку, на якій розташовані кишенька, закрита шторкою, куди вставляють дискету, кнопка для виймання дискети та лампочка-індикатор. Як і у випадку жорсткого диску, поверхня гнучкого диску розбивається на доріжки, які у свою чергу розбиваються на сектори. Сектори й доріжки утворюються під час форматування дискети. Зараз дискети поставляються відформатованими.

Основними параметрами дискети є технологічний розмір (у дюймах), щільність запису та повна ємність. За розмірами розрізняють 3,5-дюймові дискети та 5,25-дюймові дискети (зараз вже не використовуються). Щільність запису може бути простою SD (Single Density), подвійною DD (Double Density) та високою HD (High Density). Стандартна ємність 3,5-дюймової дискети - 1,44 Мбайт, можливим є використання дискет ємністю 720 Кбайт. На теперішній час стандартом є дискети розміром 3,5 дюйма, високої щільності HD, що мають ємність 1,44 Мбайта.

г). Накопичувачі на оптичних дисках

• Накопичувач CD-ROM

• Накопичувач CD-R (CD-Recordable)

• Накопичувач CD-RW (CD-ReWritable)

• Накопичувач DVD (Digital Video Disk)

Починаючи з 1995 року в базову конфігурацію персонального комп'ютера замість дисководів на 5,25 дюймів почали включати дисковод CD-ROM. Абревіатура CD-ROM (Compact Disk Read Only Memory) перекладається як постійний запам'ятовуючий пристрій на основі компакт-дисків. Принцип дії цього пристрою полягає у зчитуванні цифрових даних за допомогою лазерного променя, що відбивається від поверхні диска. В якості носія інформації використовується звичайний компакт-диск CD. Цифровий запис на компакт-диск відрізняється від запису на магнітні диски високою щільністю, тому стандартний CD має ємність порядку 650-700 Мбайт. Компакт-диски виготовляють із прозорого пластику діаметром 120 мм і товщиною 1,2 мм. На пластикову поверхню напилюється шар алюмінію або золота. В умовах масового виробництва запис інформації на диск відбувається шляхом витиснення на поверхні доріжки, у вигляді ряду заглиблень. Накопичувач CD-ROM містить:

• електродвигун, що обертає диск;

• оптичну систему, яка складається з лазерного випромінювача, оптичних лінз та датчиків і призначена для зчитування інформації з поверхні диска;

• мікропроцесор, що керує механікою привода, оптичною системою і декодує прочитану інформацію у двійковий код.

Компакт-диск розкручується електродвигуном. На поверхні диска за допомогою приводу оптичної системи фокусується промінь із лазерного випромінювача. Промінь відбивається від поверхні диска і скрізь призму подається на датчик. Світловий потік перетворюється в електричний сигнал, який поступає у мікропроцесор, де він аналізується й перетворюється у двійковий код.

Основними характеристиками CD-ROM є:

• швидкість передачі даних

• час доступу

д). Принтери

Принтери призначені для виведення інформації на тверді носії, здебільшого на папір. Існує велика кількість різноманітних моделей принтерів, що різняться принципом дії, інтерфейсом, продуктивністю та функціональними можливостями.

Характеристики принтерів:

• Швидкість друку

• Об'єм пам'яті.

• Роздільна здатність.

• Колірність друку.

• Шрифти.

е) Сканери

Сканер - це пристрій, який дає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитувати графічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадкові, коли виникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічне зображення для його подальшого оброблення (редагування і т.д.). Введення такої інформації за допомогою стандартних пристроїв введення потребує багато часу і праці. Сканована інформація потім обробляється за допомогою спеціального програмного забезпечення (наприклад, програмою FineReader) і зберігається у вигляді текстового або графічного файлу.

Основні технічні характеристики сканерів:

• Роздільна здатність. Сканер розглядає любий об'єкт як набір окремих точок (пікселів). Щільність пікселів (кількість на одиницю площі) називається роздільною здатністю сканера і вимірюється у dpi (dots per inch - точок на дюйм). Пікселі розташовуються рядами, утворюючи зображення. Процес сканування відбувається по рядках, весь рядок сканується одночасно. Звичайна роздільна здатність сканера становить 200-720 dpi.

• Глибина представлення кольорів.

• Динамічний діапазон.

• Метод сканування.

• Область сканування.

• Швидкість сканування.

є) Маніпулятори

Миша

При роботі з сучасним програмним забезпеченням комп'ютер обов'язково має бути оснащений ще одним пристроєм уведення - мишею. Після появи та широкого поширення програм з графічним інтерфейсом миша стала незмінним та серйозним пристроєм-покажчиком. Навіть при написанні слова "миша" було відкинуто лапки, і від гризуна-миші лишилося тільки нагадування форми.

Обтічний корпус миші, що повторює анатомію людської долоні, оснащений принаймні двома кнопками: лівою та правою. Існують конструкції з трьома та чотирма кнопками, а також з коліщатком прокручування. З нижнього боку корпусу миші розміщена кулька, покрита гумою. При переміщенні миші по поверхні стола (чи килимка) кулька перекочується у своєму гнізді.

Разом з переміщенням миші по екрану монітора рухається покажчик миші. Якщо покажчик навести на об'єкт (елементи малюнка, символ, елемент інтерфейсу тощо), то можна виконати низку дій з об'єктом. Клацання лівою кнопкою миші звичайно призводить до виділення об'єкта, клацання правою — до виклику контекстного меню об'єкта. Якщо під час роботи у Windows ви захопите об'єкт кнопкою миші, то його можна буде перемістити чи скопіювати.

Підключається миша через послідовний порт. Тепер уже є моделі безпровідникової миші, у яких застосовують передачу даних у радіо- чи інфрачервоному діапазоні. Така миша може розташовуватися у будь-якому місці в радіусі 1.5-2 м від комп'ютера. До комплекту поставки миші входять, як правило, програми встановлення та тестування, а також драйвер.