Поселенські та регіональні аспекти соціального розвитку села

Зменшення чисельності сільського населення, занепад вироб­ни­чої і соціальної сфер села супроводжується деградацією і обез­люд­ненням (відмиранням) сільських населених пунктів. В Україні нара­хо­вується більше 7 тис. деградуючих сіл (25% від загальної кількості), в яких складна демографічна ситуація в поєднанні з неза­довільними умовами проживання призвели до втрати спроможності само­відтво­рення населення. Найбільше деградуючих сіл – у північно-східній частині України (Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська області). Виділяються також 135 адміністративних районів (райони посе­ленської і демографічної кризи), у яких спостерігається найбільша концентрація деградуючих сіл і найвищий рівень депопуляції сільського населення. Однією з причин занепаду і відмирання сіл є нездатність сільських громад і органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України через недостатність матеріальних, фінансових та інших ресурсів.

З метою подолання відсталості окремих сіл і адміністративних районів вирішуватимуться наступні завдання:

• стимулюватиметься розвиток депресивних сільських те­ри­торій і населених пунктів, що передбачає:

  • створення нормативно-правової та методичної бази щодо визначення сіл та адміністративних районів, які потребують державного протекціонізму;

  • розроблення та впровадження механізмів стимулювання розвитку сільських територій та поселень.

• створюватимуться умови для реалізації сільськими територіальними громадами повноважень з розв’язання проблем соціально-економічного розвитку населених пунктів, що передбачає:

  • зміцнення правових засад функціонування сільських громад з метою недопущення обмеження можливостей органів місцевого самоврядування при укрупненні територіальних громад у процесі реформування адміністративно-територіальної системи;

  • впровадження механізмів активізації роботи сільських громад, спрямованої на розв’язання проблем соціально-економічного розвитку їх населених пунктів.

Ресурсне забезпечення соціального розвитку села

На виконання Програми залучатимуться ресурси в різних фор­мах і з різних джерел. Для розвитку інфраструктури використо­вува­тимуться наявні в селах приміщення, майно, об’єкти незавершеного будівництва. Частина заходів щодо вирішення проблем соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів здійснюватиметь­ся з добровільною трудовою участю членів сільських громад на безоплатній основі.

Джерелами фінансування заходів є кошти державного та місце­вих бюджетів; кошти підприємств і організацій сфери обслу­говування, які розвивають власну матеріальну базу; кошти підприємств і організацій виробничої сфери, що спрямовуються на поліпшення умов життя працівників та членів їх сімей, кошти громадян-споживачів відповідних послуг, благодійні внески, інші джерела, не заборонені законодавством.

Орієнтовний обсяг фінансування заходів складає 50,4 млрд грн., зокрема: за рахунок державного бюджету – 19,6 млрд грн, місцевих бюджетів – 9,8 млрд грн, коштів підприємств і організацій – 3,7 млрд грн, коштів населення – 17,3 млрд грн. Капітальні вкладення становитимуть 39,8 млрд грн (зокрема за рахунок коштів державного бюджету – 13,5, коштів населення – 16,7 млрд грн), по­точні витрати – 10,6 млрд грн. Використання бюджетних коштів здійс­ню­ватиметься в межах державної бюджетної політики з визначенням механізмів фінансування, передбачених Програмою заходів.

Оскільки Загальнодержавна програма соціального розвитку села на період до 2011 рр. охоплює ряд державних та галузевих (відомчих) програм, у цій частині її заходи фінансуватимуться у порядку, визна­ченому для кожної з програм. На будівництво об’єктів невиробничого призначення використовуватимуться державні капітальні вкладення в межах, передбачених ст. 5 Закону України “Про пріоритетність со­ціаль­ного розвитку села та агропромислового комплексу в народ­ному господарстві”. Ці капітальні вкладення спрямовуватимуться для ство­рення найнеобхідніших умов соціально-культурного обслугову­вання жителів сіл, у яких відсутні відповідні об’єкти, та для заохочення місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, недержавних інвесторів до розвитку соціальної інфраструктури села через пайову участь держави у будівництві та реконструкцію відповідних об’єктів.

Кошти, що повинні виділятись на реалізацію заходів Програми із державного бюджету, передбачатимуться під час розроблення проектів законів України про державний бюджет України на 2006 рік та наступні роки. Середньорічне фінансування заходів Програми з державного бюджету становитиме 3,3–3,4 млрд грн, зокрема на капітальні вкладення – 2,1–2,5 млрд грн.

Важливе місце в ресурсному забезпеченні соціального розвитку села належить місцевим бюджетам, з яких щорічно на реалізацію Програми має виділятися 1,5–1,7 млрд грн. Для забезпечення фінан­сування заходів Програми з місцевих бюджетів вдосконалюватимуться міжбюджетні відносини між державним бюджетом та місцевими бюджетами для створення реальних можливостей нагромадження у місцевих бюджетах відповідних ресурсів.