
- •Рекомендовано Міністерством аграрної політики України
- •Кульчицький с.А., викладач Таращанського агротехнічного коледжу
- •Isbn 978-966-7906-56-6 © Капінос т.П. Та ін., 2009вступ
- •1. Загальна частина
- •1.1. Предмет і система аграрного права Становлення аграрного права
- •Аграрні відносини як предмет аграрного права
- •Система аграрного права
- •Методи правового регулювання в аграрному праві
- •Принципи аграрного права
- •Аграрне право як галузь юридичної науки
- •Аграрне право як навчальна дисципліна
- •1.2. Джерела аграрного права Поняття, структура та особливості аграрного законодавства
- •Поняття та класифікація джерел аграрного права
- •Конституція України – правова основа джерел аграрного права
- •Закони – основні джерела аграрного права
- •Підзаконні акти в системі джерел аграрного права
- •Локальні нормативні акти
- •1.3. Аграрні правовідносини Поняття та особливості аграрних правовідносин
- •Класифікація аграрних правовідносин
- •Види та структура внутрішніх аграрних правовідносин
- •Види та структура зовнішніх аграрних правовідносин
- •Підстава та склад аграрних правовідносин
- •1.4. Суб’єкти аграрних правовідносин
- •Класифікація суб’єктів аграрного права
- •Сільськогосподарські кооперативи
- •Сільськогосподарські підприємства корпоративного типу
- •Правосуб’єктність державних сільськогосподарських підприємств
- •1.5. Правовий статус селянина Селяни як суб’єкти аграрного права
- •Зміст, принципи та загальна характеристика правового статусу селянина
- •Право засновництва та право членства у фермерському господарстві
- •Правовий статус найманих працівників у сільському господарстві
- •Особливості правового статусу орендарів земель сільськогосподарського призначення, земельних і майнових паїв
- •1.6. Державне регулювання сільського господарства та апк за умов переходу до ринкової економіки
- •Принципи державного регулювання сільського господарства. Державне стимулювання розвитку сільського господарства
- •Форми та методи державного регулювання сільського господарства
- •Державний контроль за законністю в сфері апк
- •1.7. Правове регулювання переходу до ринкових відносин у сільському господарстві
- •Реструктуризація ксп: порядок, форми, умови правонаступництва
- •Правове регулювання ринку сільськогосподарської продукції
- •Розширення сфери зайнятості, підвищення добробуту населення
- •Заохочення молоді до роботи і проживання в сільських населених пунктах
- •Поліпшення інфраструктури сільських населених пунктів, форм обслуговування сільських жителів
- •Облаштування населених пунктів інженерно-технічними комунікаціями, охорона довкілля
- •Житлово-комунальне господарство
- •Платні послуги
- •Поселенські та регіональні аспекти соціального розвитку села
- •Ресурсне забезпечення соціального розвитку села
- •Управління виконанням Програми соціального розвитку села
- •Культурно-побутове та спортивно-оздоровче обслуговування жителів села
- •2.2. Правове регулювання сільськогосподарського землевикористання Право власності на землю
- •Права і обов’язки власників земельних ділянок
- •Право земельного сервітуту
- •Правове регулювання оренди земель
- •2.3 Правовий режим майна сільськогосподарських товаровиробників Поняття майна та правового режиму майна с.-г. Підприємств
- •Склад майна с.-г. Підприємств
- •Право господарського відання
- •Право оперативного управління
- •Правовi заходи охорони земель у процесі землевикористання
- •Поняття господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •Правове регулювання використання пестицидів та агрохімікатів
- •2.5. Правове регулювання фінансової діяльності суб’єктів аграрного підприємництва
- •2.6. Правове регулювання трудових відносин у сільському господарстві
- •Трудові відносини найманих працівників у сільському господарстві
- •2.7. Трудові спори працівників сільськогосподарських підприємств Поняття та види трудових спорів між працівниками і сільськогосподарськими підприємствами
- •Організаційно-правові засади створення, діяльності та ліквідації комісії з трудових спорів. Порядок і строки розгляду трудових спорів
- •Вирішення трудових спорів про оплату праці
- •Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), що виникають в сільському господарстві
- •2.8. Дисциплінарна та матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств
- •Підстави настання відповідальності за аграрним правом. Умови настання відповідальності. Поняття правопорушення
- •Дисциплінарна відповідальність працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. Види дисциплінарних стягнень
- •Порядок притягнення до матеріальної відповідальності працівника за заподіяння шкоди підприємству, на якому він працює
- •2.9. Правове становище фермерських господарств в Україні
- •Земельні правовідносини у фермерському господарстві
- •Права та обов’язки громадян з ведення фермерського господарства
- •Правовий режим майна фермерського господарства
- •Правові основи господарської діяльності фермерського господарства
- •Правові підстави припинення діяльності фермерського господарства
- •2.10. Правове становище сільськогосподарських кооперативів в Україні Історія розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні
- •Поняття сгк, його основні ознаки
- •Види сгк
- •Правові умови членства у сгк
- •Система органів управління та контролю сгк, їх повноваження
- •2.11. Правове регулювання особистого селянського господарства громадян
- •Правовий режим майна особистого селянського господарства
- •Правовий режим земель особистого селянського господарства
- •Державна підтримка особистих селянських господарств
- •Система договірних зв’язків в апк. Законодавство, яке регулює договірні відносини сільськогосподарських товаровиробників
- •Договори в сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
- •Договори в сфері виробничого, науково-технічного та інформаційного обслуговування сільськогосподарських підприємств
- •Виникнення прав на сорт рослини
- •Договори на передачу (відчуження) прав на сорт
- •Договори на передачу (відчуження) майнового права на сорт і передачу права на використання сорту
- •Права на селекційні досягнення у тваринництві як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції
- •Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства
- •Договори в сфері меліоративного обслуговування. Інші господарські договори сільськогосподарських підприємств
- •2.13. Організаційно-правові форми юридичного обслуговування суб’єктів аграрного підприємництва
- •Основні напрями правової роботи в сучасних умовах. Роль юридичної служби в зміцненні законності й правопорядку
- •3. Спеціальна частина
- •3.1. Аграрне право зарубіжних країн Поняття і джерела аграрного права зарубіжних країн
- •Організаційно-правові форми сільськогосподарського виробництва у зарубіжних країнах. Фермерство за кордоном. Сільськогосподарська кооперація за кордоном
- •Правове регулювання сільськогосподарської оренди за кордоном
- •Договірні відносини аграрних товаровиробників у зарубіжних країнах
- •Особливості агропромислової інтеграції за кордоном
- •Висновки
- •Література
- •1. Конституція України від 28.06.96.
- •6. Кодекс законів про працю від 10.12.71.
- •Т.П. Капінос, л.С.Катушинська, с.А.Кульчицький, о.М.Романяк аграрне право
Зміст, принципи та загальна характеристика правового статусу селянина
До суб’єктів права юридична наука відносить учасників суспільних відносин (громадян та юридичних осіб), які на підставі чинного законодавства є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Суб’єктами аграрного права виступають громадяни, сільськогосподарські підприємства всіх форм власності та форм господарювання.
Правовий статус працівника-селянина – це закріплена в нормах чинного законодавства системно впорядкована сукупність реальних прав, юридичних обов’язків та інтересів працівника, що їх охороняє закон, у сфері аграрної діяльності, яка гарантується державою і особистою відповідальністю селянина перед законом, суспільством і трудовим колективом.
Розрізняють загальний, спеціальний та індивідуальний правові статуси особи. Загальний і спеціальний статуси існують поза стадією реалізації, в статиці. Коли працівник сільського господарства як конкретний індивід реалізує належні йому статутні права і обов’язки, він набуває індивідуального правового статусу. Останній є змінним, динамічним у часі та показує, які права і обов’язки їх носій фактично реалізує в даний момент.
Правовий статус селянина складається з трьох основних частин:
1) конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України; 2) прав і обов’язків, закріплених галузевим законодавством для всіх найманих працівників; 3) прав і обов’язків, що відображають специфіку правового становища працівників саме сільськогосподарських підприємств, а з переходом до багатоукладної економіки – сільськогосподарських підприємств всіх форм власності, форм господарювання, а також найманих працівників фермерських господарств.
Основні права, свободи і обов’язки громадян нашої держави закріплено в Конституції. Вони складають основу правового становища громадянина України і є єдині для всіх працівників, зокрема і для сільськогосподарських.
Право засновництва та право членства у фермерському господарстві
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про фермерське господарство” членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства репрезентує його у відносинах з органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об’єднаннями, а також укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії. Він може письмово доручати виконання своїх обов’язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив відповідне бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і витримав професійний відбір. Першочергове право на створення такого господарства надається громадянам, які проживають в сільській місцевості, мають відповідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.
Фермерське господарство створюється виключно на добровільних засадах. Конкурсний відбір осіб, які виявили бажання створити таке господарство, здійснює районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств, склад якої формує і затверджує районна (міська). До складу професійної комісії входять представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування території, на якій передбачається відведення земельної ділянки для створення фермерських господарств, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій.
Висновок професійної комісії з питань створення фермерських господарств про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або потрібної сільськогосподарської кваліфікації є умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності відповідно до чинного ЗК.
Правове становище членів сільськогосподарських кооперативів, учасників господарських товариств
Правові засади членства сільськогосподарських кооперативах встановлені Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”.
Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка:
зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу;
визнає принципи й цілі кооперативу;
визнає статут кооперативу і дотримується його вимог;
має право ухвального голосу;
користується послугами кооперативу.
Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу – як фізичні, так і юридичні особи.
Новим у кооперативному законодавстві є запровадження інституту асоційованого членства в сільськогосподарському кооперативі, в який може вступати фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу.
Членство в сільськогосподарському кооперативі, особливо у виробничому, є тією відмітною ознакою, яка відрізняє його від інших форм господарювання в сільському господарстві. Воно організаційно пов’язує громадян, які добровільно об’єдналися в кооператив для виконання певних спільних завдань.
Вступ у члени кооперативу ґрунтується на принципі добровільності, юридично закріпленому в п.1 ст. 9 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію“: він означає відсутність будь-якого примусу під час вступу в члени кооперативу. Членом кооперативу може стати тільки той, хто має таке бажання і висловить його.
Законом встановлено вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають організувати або стати членами вже діючого кооперативу, їх можна поділити на об’єктивні (досягнення встановленого законом віку (для фізичних осіб), необхідного для вступу у члени кооперативу; здатність брати участь у здійсненні цілей і завдань кооперативу) і суб’єктивні (бажання брати особисту участь у діяльності кооперативу, користування його послугами, формування його фондів).
Волевиявлення громадянином бажання стати членом кооперативу оформляється письмово (подачею заяви). Має місце й волевияв-лення кооперативу – на його загальних зборах ухвалюють письмове рішення про прийняття громадянина в члени кооперативу.
Закон “Про сільськогосподарську кооперацію“, визначаючи основні вимоги до фізичних осіб – членів сільськогосподарського кооперативу (досягнення 16-річного віку, бажання брати участь у діяльності кооперативу), разом з тим не встановлює жодних обмежень на вступ до сільськогосподарського кооперативу.
До статутів окремих сільськогосподарських кооперативів можуть бути внесені обмеження на вступ до кооперативу осіб лише певної професії.
Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох обслуговуючих кооперативів, різних за напрямами діяльності.
Щоб вступити до кооперативу, фізична чи юридична особа повинна подати заяву чи клопотання в його правління, рішення якого підлягає затвердженню загальними зборами. І лише з моменту позитивного вирішення цього питання загальними зборами кандидат у члени кооперативу вважається прийнятим. Порядок прийняття рішень загальними зборами в такому разі має бути закріплений у статуті кооперативу. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.
Обов’язковою умовою членства у виробничому сільськогосподарському кооперативі є участь у його діяльності особистою працею, оскільки кооператив є насамперед об’єднанням осіб, а не капіталів. Членство в кооперативі не переходить до спадкоємців. Щоб стати членами кооперативу, особи повинні в установленому порядку бути прийнятими до його членів.
Членство в сільськогосподарському кооперативі є підставою для набуття статутних прав та обов’язків.
Члени сільськогосподарських виробничих кооперативів мають додатково окремі права та обов’язки, пов’язані зі специфікою сільськогосподарського виробництва (право на земельну частку в разі виходу із сільськогосподарського кооперативу для створення фермерського господарства, обов’язок ефективно використовувати та охороняти землі тощо).
Права та обов’язки членів сільськогосподарських кооперативів поділяються на:
конституційні й інші загальні права та обов’язки, які поширюються на всіх громадян України;
ті, що зумовлені специфікою кооперативної організації праці;
ті, що зумовлені специфікою сільськогосподарського виробництва (в основному – використанням земель сільськогосподарського призначення).
Статутні права та обов’язки членів кооперативу також класифікують за об’єктом: земельні, трудові, майнові, управлінські. Їх також поділяють на особисті та майнові права та обов’язки. Особистими є ті, які невіддільні від особи конкретного члена кооперативу, їх реалізація не може бути передана іншій особі. До них слід віднести право брати участь у діяльності кооперативу та управлінні його справами, обирати й бути обраним до органів управління кооперативу, ревізійної комісії, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів і службових осіб.
До майнових прав належить право одержувати частку доходу на пай (додатковий пай); одержувати кооперативні виплати; користуватися майном кооперативу, пільгами й перевагами, передбаченими для його членів; право на одержання пайового внеску у випадках і порядку, передбачених законодавством і статутом кооперативу тощо. Усі ці права випливають із кооперативної природи суспільних відносин.
У Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію“ права та обов’язки членів кооперативу поділяються на основні та додаткові. Основними є ті з них, які встановлені Законом. До них належать: право на участь в управлінні справами кооперативу; право голосу на загальних зборах кооперативу; право обирати та бути обраним до органів управління кооперативом; право користування послугами кооперативу; право на одержання кооперативних виплат; на одержання частки доходу на пай (додатковий пай); на одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені його статутом. Основними обов’язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління об’єднання.
Додаткові права та обов’язки можуть бути передбачені статутом кооперативу. До них належать передусім ті, що пов’язані з трудовою діяльністю в цій організації.
Крім уже згаданих прав, якими користуються члени всіх видів кооперативів, окремими специфічними правами наділені члени виробничих кооперативів. Вони пов’язані із трудовою діяльністю у виробничих кооперативах, і їх надання має на меті забезпечити членам кооперативів певний рівень соціального захисту.
Рівність прав тягне за собою і рівність обов’язків членів кооперативу. Як і права, обов’язки є особисті й майнові. До особистих належать обов’язок брати участь в управлінні справами кооперативу, додержуватись статуту кооперативу й виконувати рішення загальних зборів і виборних органів управління й контролю кооперативу. Особисті обов’язки, як і особисті права, випливають із принципу самоуправління кооперативом і однакові для членів усіх видів сільськогосподарських кооперативів.
Однаковими є й майнові обов’язки членів кооперативу. Насамперед, член кооперативу зобов’язаний особистою працею брати участь у діяльності виробничого кооперативу, а члени обслуговуючих кооперативів – виконувати зобов’язання, пов’язані з участю в операціях кооперативу. Саме цим кооператив відрізняється від господарських товариств. Член кооперативу не має права передоручати будь-кому особисту участь у діяльності кооперативу. Членство не переходить у спадщину.
Члени кооперативу зобов’язані брати участь у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу в обсязі, що становить більшу частину від річного обороту його діяльності.
До майнових належить також обов’язок виконувати свої зобов’язання перед кооперативом, пов’язані з трудовою і майновою участю в його діяльності, берегти і зміцнювати кооперативну власність.
Важливим нововведенням Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію“ є допущення у кооперативах усіх видів асоційованого членства. Відповідно до п. 1 ст. 12 цього Закону, асоційованими членами можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнають статут кооперативу та зробили пайовий внесок у його створення та розвиток. Вони мають право дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай.
Асоційоване членство дає змогу кооперативу збільшувати свої фонди, без зростання його кількісного складу. Особливо важливим є положення п. 5 ст. 12 Закону, згідно з яким у разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення своїх земельних ділянок у натурі (на місцевості).
Асоційоване членство в кооперативі є взаємовигідним: кооператив, не збільшуючись кількісно, має змогу залучати додаткові кошти; асоційовані члени можуть користуватися послугами кооперативу за невисокими цінами.
Членство в сільськогосподарському кооперативі може бути припинено внаслідок добровільного виходу з кооперативу або виключення з його членів. І в першому, і в другому випадках припиняються членські відносини особи з кооперативом. Крім того, такі відносини в кооперативах припиняються в разі припинення існування суб’єкта членських відносин. Це може бути смерть громадянина або ліквідація юридичної особи, яка була членом кооперативу, чи самого кооперативу.
Членські відносини можуть бути припинені з ініціативи кожного окремого члена кооперативу. Поряд із правом добровільного вступу до кооперативу закон гарантує і право добровільного виходу з кооперативу. Член кооперативу, який вирішив вийти з нього, не зобов’язаний мотивувати свого вчинку. Закон не регламентує процедури добровільного виходу з кооперативу. Водночас вона має бути докладно викладена в статуті кожного кооперативу: строк попередження про вихід, порядок розрахунків тощо. Особливо слід врегулювати порядок розрахунків, вирішення інших питань майнового характеру. Звичайно, проводити розрахунки треба відразу ж після припинення членських відносин. Проте в сільськогосподарських кооперативах, особливо у виробничих, не завжди є така можливість. Це пов’язано в основному із сезонним характером сільськогосподарського виробництва. Інколи вимога тієї чи іншої особи про негайний розрахунок може негативно позначитися на майновому стані кооперативу (наприклад, напередодні посівної кампанії). Тому визначення у статутах кооперативів строків розрахунків, зокрема повернення пайових внесків особам, які виходять з кооперативу, є обов’язковим.
Своє волевиявлення про вихід з кооперативу член кооперативу повинен засвідчити поданням заяви до правління кооперативу (або його голові). Якщо заяви немає, а має місце фактичне припинення членських відносин, наприклад, переїзд в іншу місцевість без подачі заяви про вихід із членів кооперативу, то в статуті також потрібно зазначити строк, коли саме членські відносини з таким членом кооперативу, що фактично вибув, припиняються.
Членські відносини можуть бути припинені також виключенням із кооперативу. Таке виключення може бути лише крайнім заходом відповідно до умов та порядку, визначених статутом кооперативу. Прийняття такого рішення є виключно компетенцією загальних зборів (хоча очевидно, що готує його правління, а загальні збори, по суті, лише затверджують його чи ні). Закон “Про сільськогосподарську кооперацію“, сучасне законодавство України не містить переліку підстав, за якими члена кооперативу може бути виключено з нього. Такі підстави мають бути передбачені в статуті кожного конкретного кооперативу.
Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.
Членство в сільськогосподарському кооперативі припиняється також у разі припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу, реорганізації та ліквідації кооперативу, втрати членом кооперативу – юридичною особою – свого статусу.