Тема 2. Предмет доказування та його межі План заняття

1. Поняття, види і значення предмету доказування в кримінальному провадженні.

2. Структура предмету доказування в кримінальному провадженні.

3. Характеристика окремих елементів предмету доказування:

• подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

• винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

• вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

• обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

• обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

• обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення

• обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру

4. Особливості предмету доказування у провадженнях щодо неповнолітніх та провадженнях про застосування примусових заходів медичного характеру.

5. Межі доказування у кримінальному провадженні.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р. Ст.ст. 91, 485, 487, 505, 513.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. Із змінами і доповненнями. (ст.ст. 11, ч.2 ст.14, ст.17, 18-25, 31 36-43, 44-49, 66, 67, 96-3 – 96-11, 97, 106, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч.2 ст.201, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1; ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 4 ст. 258-5, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 5 ст. 321, ч. 4 ст. 321-1, ч. 5 ст. 368-3, ч. 5 ст. 368-4, ч. 6 ст. 369, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396, ч. 4 ст. 401).

3. Цивільний кодекс України. Із змінами і доповненнями. Ст.22-23

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990р. №5 „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”. Із змінами і доповненнями. (п. 8, 14).

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985р. №11. «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» - Із змінами і доповненнями. (п. 10).

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» . Із змінами і доповненнями. (п.3-6).

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Із змінами і доповненнями. (п.3).

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995р. №11 „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат”. Із змінами і доповненнями.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”