4. Суб’єкти, об’єкти, метод і методика внутрішнього фінансового контролю

Визначне місце серед елементів системи внутрішнього контролю належить суб’єктам. Контролюючі суб’єкти належать до найбільш активних елементів системи контролю і відіграють найсуттєвішу роль в її функціонуванні й розвитку, бо саме суб’єкти контролю та його техніка визначають механізм внутрішнього контролю.

Система суб’єктів внутрішнього контролю економічної діяльності підприємства відображає його організаційну структуру, втому рахунку і структуру управління.

Суб’єкт внутрішнього контролю підприємства – це посадова особа або власник підприємства, який володіє відповідними можливостями та здійснює (спрямовує) контрольні дії власної діяльності або діяльності іншої посадової особи, що перебувають в оточуючому господарстві середовищі. Ці дії виконуються в межах обов’язків, які на нього покладено, або тільки на підставі відповідних прав.

Загальну сукупність суб’єктів внутрішнього контролю доцільно розподілити за окремими рівнями з точки зору значущості у загальному процесі контролю, а саме:

- суб’єкти внутрішнього контролю першого рівня – це власники підприємства, які здійснюють контроль безпосередньо, або опосередкованого (Спостережна Рада, Рада директорів, засновники підприємства);

- суб’єкти внутрішнього контролю другого рівня – виконують контрольні дії в межах виконання своїх службових обов’язків (структурні підрозділи управлінського персоналу на чолі з генеральним директором (президентом компанії). До складу управлінського персоналу відноситься бухгалтерія (фінансово-облікова служба), персонал якої реалізує достатньо великий обсяг контрольних дій стосовно економічної діяльності підприємства з тої причини, що більша частина обліково-економічної інформації формується в системі бухгалтерського обліку;

- суб’єкти внутрішнього контролю третього рівня – представлені окремими службами, або секторами, які спеціалізуються на здійсненні внутрішнього контролю (персонал служби внутрішнього аудиту і члени ревізійної комісії, комісії з розслідування надзвичайних подій).

Об’єкт контролю – власне той елемент, за для якого створюється система контролю.

Об’єкти внутрішнього економічного, в тому рахунку і фінансового контролю постають як окремі частини економічної діяльності підприємства та управління ним (ресурси, процеси, результати процесів). Але кожний об’єкт змінюється в результаті фактів господарського життя, які послідовно за допомогою певних дій окремих посадових осіб (формування документу, як інформаційного сигналу, реконструкція факту господарського життя – бухгалтерський аналіз економічної, правової сутності факту). Таким чином, об’єктами внутрішнього контролю правомірно рахувати ще й сукупність дій посадових осіб, які приймають рішення стосовно фактів господарського життя під впливом яких змінюються ресурси, процеси, результати цих процесів.

Метод економічного контролю – це сукупність специфічних прийомів, які використовуються при додержанні відповідних принципів для досягнення законності, доцільності, достовірності фінансово-господарських операцій на основі облікової, звітної, нормативної та іншої інформації у сполученні з дослідженням фактичного стану підконтрольних об’єктів.

Прийом контролю – сукупність елементарних контрольних дій в межах певної змістовної сутності для вивчення об’єкта.

Контрольна процедура є похідною від прийому і визначає яким шляхом буде проходити робота стосовно підконтрольного об’єкту.

Спосіб контролю – порядок, згідно з яким просувається дослідник на шляху пізнання. Спосіб вказує на обсяг охоплення об’єкта контрольними діями – суцільний спосіб гарантує стовідсоткову перевірку господарських операцій, вибірковий – менш, ніж сто відсотків.

Прийоми методу внутрішнього економічного контролю доцільно класифікувати за зв’язком зі специфікою підконтрольного об’єкта: прийоми контролю документів, прийоми контролю фактичного стану об’єктів; за зв’язком з джерелами необхідної для контролю (вхідної) інформації: прийоми контролю об’єктів за документальними інформаційними джерелами, прийоми контролю за інформаційними джерелами щодо фактичного стану об’єктів.

Методика внутрішнього економічного контролю – це порядок і послідовність застосування методів та прийомів контролю з метою підтвердження ступеня раціональності використання ресурсів підприємства, оптимізації господарських процесів в підприємницькій діяльності, яка повинна приносити максимальний прибуток в межах законодавства і прийнятої обліково-економічної політики.