Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Posibnyk_jakis_analiz.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.64 Mб
Скачать

6.8.2. Попередні дослідження

Оцінювання рН досліджуваного розчину.

За допомогою універсального індикаторного паперу оцінюють рН розчину. Якщо досліджуваний розчин достатньо кислий (рН2), то в ньому не можуть бути присутніми аніони летких і нестійких кислот – CO32-, SO32-, S2O32-, NO2-.

Крім того, в кислому середовищі не може бути одночасно пара аніонів NO2- і I-.

Якщо середовище лужне, то в розчині можуть бути окремо чи сумісно аніони CO32-, PO43-, а також всі інші аніони.

Проба на аніони летких кислот.

В пробірку вносять 3-5 кр. досліджуваного розчину, додають 8-10 кр. 1 М H2SO4 і перемішують. Якщо видимих змін немає, то її нагрівають і спостерігають за можливими змінами:

Виділення газів свідчить про наявність в розчині одного чи декількох аніонів: CO32-, SO32-, S2O32-, NO2-, S2-. За запахом і забарвленням газу констатують присутність таких аніонів: NO2- (NО2 – коричневий газ), SO32-, S2O32- (SО2 – газ з запахом сірки, що горить), S2-2S – газ з запахом зіпсутих яєць). Якщо газ не виділяється, то вищенаведені аніони відсутні.

Проба на присутність аніонів-відновників.

До 3 кр. досліджуваного розчину додають 1 кр. 2 М NaOH і 1-2 кр. розведеного розчину KMnO4. За відсутності осаду розчин нагрівають на водяній “бані” впродовж 1 хв. Якщо випадає коричневий осад MnO(OH)2, то присутні аніони-відновники (SO32-, S2O32-, I-, SCN- і ін.)

Якщо виявлено аніони-відновники, то до другої порції розчину додають 1 М H2SO4 до кислої реакції і краплями розчин I2. Знебарвлення розчину свідчить про наявність аніонів S2O32-, SO32-.

Проба на присутність аніонів-окисників.

До 2-3 кр. досліджуваного розчину, підкисленого 1 М H2SO4, додають 3-5 кр. бензолу чи хлороформу і 1-2 кр. розчину KI. Розчин струшують. Поява фіолетового забарвлення органічного шару свідчить про присутність NO2-.

Проба на аніони І групи.

До 2 кр. нейтрального чи слабколужного (рН~7-9) досліджуваного розчину додають 2-3 кр. розчину BaCl2. Якщо утворюється осад, то присутні аніони І групи. В осаді можуть бути BaSO4, BaSO3, BaS2O3, Ba3(PO4)2, BaCO3, BaF2, Ba[B(OН)4]2, BaSiO3.

Проба на аніони ІІ групи.

До 2-3 кр. досліджуваного розчину додають 2-3 кр. розчину AgNO3. Якщо утворюється осад, то додають 2-3 кр. розчину HNO3. Якщо осад не розчиняється, то можлива присутність солей AgCl, AgBr, AgI, AgSCN, Ag2S (останній утворюється при розкладі в кислому середовищі Ag(S2O3)23- – продукту взаємодії Ag+ з S2O32-).

6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом

Виявлення SO32-, S2O32-, SO42-.

Додають розчин I2 до досліджуваного розчину. Якщо одержують позитивний результат, то в окремих порціях розчину виявляють аніони SO32-, S2O32- і SO42-, як описано в 6.2.3–6.2.5. Якщо проба з I2 дає негативний результат, то в окремій порції розчину виявляють SO42- дією BaCl2, додаючи 1 М HCl.

Виявлення CO32-.

За відсутності іонів SO32-, S2O32- 5-8 кр. досліджуваного розчину поміщають в склянку (пробірку) приладу для виявлення СО2, додають надлишок 1 М розчину HCl, швидко закривають посудину корком з піпеткою, заповненою прозорою баритовою водою (насичений розчин Ba(OH)2). Помутніння останньої свідчить про наявність іону CO32-.

Якщо в розчині виявлено іони SO32-, S2O32- чи один з них, то їх окиснюють 5-6 кр. 3%-вого розчину Н2О2 і тоді виявляють CO32-.

Виявлення PO43-.

Фосфат-іон виявляють за допомогою молібденової рідини. Для цього 2 кр. досліджуваного розчину нагрівають з 4 кр. 6М HNO3 впродовж декількох хвилин. Далі до одержаного розчину додають надлишок молібденової рідини, нагріваючи до 40-50 С. Якщо осад не випадає, то додають декілька кристаликів NH4NO3 і залишають на 3-5 хв. Утворення жовтого осаду (NH4)3[P(Mo3O10)4] свідчить про наявність PO43--іона.

Виявлення B(OН)4-.

У фарфоровому тиглику випаровують до сухого стану 5-8 кр. досліджуваного розчину, охолоджують тигель і обережно додають декілька крапель концентрованої H2SO4. Після цього додають ще декілька крапель етилового (чи метилового) спирту і запалюють. Зелений колір країв полум’я свідчить про наявність в досліджуваному розчині В(ІІІ).

Виявлення NO2-.

Іон NO2- виявляють за допомогою реагенту Гріса, для чого до краплі нейтрального чи оцтовокислого досліджуваного розчину (рН 4-7) на предметному скельці додають крупинку реагенту Гріса (за відсутності сухого препарату додають по 1 кр. розчину сульфанілової кислоти та 1-нафтиламіну). Якщо присутній NO2--іон, то відразу ж чи через деякий час з’являється червоне забарвлення.

Іон NO2- можна виявити і за допомогою KI в середовищі 2 М СН3СООН (див. попередні проби).

Виявлення NO3-.

За відсутності NO2- та інших окисників іон NO3- виявляють дією дифеніламіну, для чого на чисте і сухе предметне скельце наносять 2-3 кр. розчину дифеніламіну в концентрованій H2SO4 і обережно на кінчику скляної палички трошки досліджуваного розчину, перемішуючи суміш. За наявності іона NO3- розчин синіє. Великі кількості I- заважають виявленню.

Крім того, іон NO3- можна виявити після відновлення його до NO2- металічним цинком в середовищі 2 М розчину СН3СООН. Іон NO2- після цього виявляють реагентом Гріса.

Якщо відсутній іон SCN-, то NO3- можна виявити після відновлення його до аміаку. Попередньо видаляють іон NH4+ нагріванням розчину з надлишком NaOH і випаровуванням майже до сухого стану. Далі відновлюють NO3- до NH3 металічним алюмінієм чи магнієм (6.7.1).

Для виявлення NO3- за наявності в розчині іону NO2- видаляють NO2- одним із способів, що наведені в 6.7.2. Після цього виявляють NO3--іон.

Виявлення СН3СОО-.

Приблизно 1 мл досліджуваного розчину випаровують у фарфоровому тиглі до сухого стану, охолоджують, додають декілька кристаликів NaHSO4 чи КHSO4 і суміш розтирають товстою скляною паличкою. Поява запаху оцту свідчить про присутність іону СН3СОО-.

До сухого залишку у тиглі додають 3-5 кр. етилового спирту і 3-5 кр. концентрованої H2SO4, перемішують. Приємний запах етилацетату підтверджує наявність в розчині іона СН3СОО-.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]