- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
Виявлення за допомогою дифеніламіному.
Дифеніламін окиснюється нітратною кислотою до іміну – дифенілбензидину фіолетового (ІІ), і з’являється інтенсивно синє забарвлення. Проміжним продуктом реакції є безбарвний N,N'-дифенілбензидин (І):
Межа виявлення NO3- – 0,07 мкг. Виявленню заважають окисники: NO2-, MnO4-, Cr2O72-, Fe3+, ClO3- і інші, які діють аналогічно. Якщо присутній І-, то Н2SО4 окиснює його до І2 і при великих кількостях йодиду забарвлення продукту окиснення дифеніламіну маскується.
Методика. На сухе і чисте предметне скельце наносять 2-3 кр. дифеніламіну в концентрованій H2SO4 і 1-2 кр. розчину, що містить NO3--іон. З’являється синє забарвлення.
Дія сульфату феруму(ІІ).
Cульфат заліза(ІІ) в присутності концентрованої H2SO4 відновлює NO3- до NO2--іона, який з надлишком Fe(ІІ) утворює комплексний іон [Fe(H2O)5NO]2+ коричневого кольору:
6Fe2+ +2NO3- + 8H+ = 6Fe3+ + 2NO + 4H2O,
Fe(H2O)62+ + NO = Fe(H2O)5NO2+ + H2O.
В цьому комплексі ферум має ступінь окиснення +1, а лігандом є іон нітрозонію NO+. Забарвлення зумовлене смугою перенесення заряду в системі FeNO. Межа виявлення NO3- – 2,5 мкг.
Виявленню NO3- заважають іони NO2-, I-, Br-, SCN-, аніони-окисники – IO3-, ClO3- та аніони-відновники – SO32-, S2O32-, S2-.
Методика. На предметне скельце наносять краплю досліджуваного розчину, кристалик FeSO47H2O і обережно краплю концентрованої H2SO4. Якщо розчин не перемішувати, то навколо кристалика утворюється коричневе кільце.
Відновлення NO3--іона.
а) Відновлення до NO2--іона. Цинк в нейтральному чи оцтовокислому розчині відновлює NO3- до NO2-:
NO3- + Zn + 2CH3COOH = NO2- + Zn2+ + 2CH3COO- + H2O .
Іон NO2- можна виявити методами, що описані в 6.7.2.
б) Відновлення NO3--іона до NH3. В лужному розчині такі метали, як цинк, алюміній і магній відновлюють NO3- до аміаку:
3NO3- + 8Al + 5OH- + 18H2O = 3NH3↑ + 8Al(OH)4- .
Аміак виявляють за допомогою паперу, змоченого фенолфталеїном чи червоного лакмусового паперу в "газовій камері". Межа виявлення NO3- – 2 мкг.
Заважають NH4+, NО2-, SСN-. Можна видалити NH4+ кип’я-тінням з розчином лугу.
Методика. До 3-4 кр. розчину, що містить нітрат-іон, додають 2-3 кр. 2М NaOH і 1-2 кусочки металічного алюмінію чи магнію. Пробірку нещільно закривають ватою, на яку зверху кладуть смужку фільтрувального паперу, змоченого фенолфталеїном, і нагрівають на водяній “бані”. Папір стає червоним.
6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
Дія кислот.
Кислоти розкладають нітрити з утворенням коричневого NO2:
2NO2- + 2H+ = HNO2 ;
2HNO2 = NO2↑ + NO↑ + H2O .
Взаємодія з йодидом калію.
Йодид калію в слабкокислих розчинах окиснюється нітритом до вільного йоду:
2NO2- + 2I- + 4H+ = 2NO↑ + I2 + 2H2O .
Виявленню заважають інші окисники з достатньо високим стандартним редокс-потенціалом, наприклад, MnO4-, CrO42-, AsO43-, Fe(CN)63- і ін, а також сильні відновники – SO32-, S2O32-, S2-.
Методики.
1. До 2-3 кр. розчину, що містить іон NO2-, додають 1-2 кр. розчину 2 М СН3СООН чи HCl і 2-3 кр. розчину KI. Розчин стає коричневим внаслідок утворення вільного I2. Якщо додати 1-2 кр. розчину крохмалю, то розчин синіє.
2. На фільтрувальний папір наносять послідовно 1 кр. розчину крохмалю, 1 кр. 2 М розчину СН3СООН і 1 кр. розчину KI. В результаті нанесення цих реагентів папір не повинен забарвлюватися. Якщо нанести краплю досліджуваного розчину, що містить іон NO2-, то з’являється синє забарвлення.
Дія KMnO4.
Перманганат калію в середовищі H2SO4 окиснює NO2- до NO3-:
5NO2- + 2MnO4-+ 6Н+ = 5NO3- + 2Mn2+ + 3H2O.
За надлишку NO2- розчин MnO4- знебарвлюється. Заважають відновники (I-, Br-, SCN-, SO32-, S2O32-) і великі кількості Cl-, тому при аналізі суміші аніонів всіх трьох груп NO2- виявляють після відокремлення аніонів І і ІІ груп.
Методика. До 2-3 кр розчину KMnO4 додають 1-2 кр. 1 М розчину H2SO4 і декілька крапель розчину, що містить NO2--іони. Розчин трохи нагрівають і спостерігають за його знебарвленням.
Дія реагенту Гріса.
Реактив Грісса (розчин, що містить сульфанілову кислоту та 1-нафтиламін, або суміш твердих компонентів) з іоном NO2- утворює продукт червоного кольору.
В присутності NO2--іона сульфанілова кислота (4-аміно-бензолсульфокислота) діазотується і утворюється безбарвна сіль діазонію:
Внаслідок азосполучення солі діазонію з 1-нафтиламіном утворюється червоний азобарвник:
Сильні окисники руйнують реактив і заважають виявленню. Вплив Fe3+ усувають маскуванням його за допомогою NaF чи винної кислоти.
Якщо відсутній NO2--іон, то реакцію можна використати для виявлення NO3--іона після попереднього його відновлення до NO2- цинковим порошком в середовищі 2 М СН3СООН.
Способи видалення іонів NO2-.
В практиці аналізу часто виникає потреба видалити іон NO2-. Для цього є декілька способів:
1) обережним нагріванням розчину, що містить NO2-, з твердою сіллю амонію:
NO2- + NH4+ = N2 + 2H2O ;
2) дія сечовини в кислому середовищі:
2NO2- + CO(NH2)2 + 2H+ = 2N2 + CO2 + 3H2O ;
3) за допомогою амідосульфонової кислоти:
HNO2 + H2NSO3H = N2 + H2SO4 + H2O ;
4) за допомогою азиду натрію:
HNO2 + NaN3 = N2 + NaOH + N2O↑ .
