- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
Дія кислот.
Розведені кислоти – H2SO4 чи HCl – розкладають розчинні та деякі малорозчинні у воді сульфіди, внаслідок чого виділяється сірководень H2S, який можна виявити за характерним запахом зіпсованих яєць чи за почорнінням фільтрувального паперу, змоченого розчином (CH3COO)2Pb або Na2[Pb(OH)4]. Межа виявлення S2- – 1,8 мкг.
Методика. В тигель "газової камери" поміщають декілька крапель розчину чи кристаликів сульфіду, додають 2-3 кр. 1М H2SO4 чи 2М HCl. Тигель камери накривають склом, до якого знизу прикріплений фільтрувальний папірець, змочений розчином Pb(CH3COO)2 чи Na2[Pb(OH)4]. Папірець чорніє.
Дія нітрату аргентуму.
Нітрат аргентуму утворює з S2--іоном чорний осад Ag2S, який не розчиняється в NH3, KCN чи Na2S2O3, але розчиняється при нагріванні в 2М HNO3:
S2- + 2Ag+ = Ag2S↓;
3Ag2S + 8HNO3 = 6AgNO3 + S + 2NO↑ + 4H2O.
Виявити S2--іон цією реакцією можна в присутності всіх аніонів.
Методика. До 1-2 кр. розчину, що містить S2--іон, додають 1-2 кр. розчину AgNO3. Утворюється чорний осад.
Дія солей Сd(II).
Солі Сd(II) утворюють з S2--іоном жовтий осад CdS, розчинний в концентрованій HCl чи розведеній HNO3:
S2- + Cd2+ = CdS↓;
CdS + 4HCl = H2[CdCl4] + H2S↑;
3CdS + 8HNO3 = 3Cd(NO3)2 + 3S + 2NO↑ + 4H2O.
Реакція дає змогу виявляти S2--іони в присутності всіх аніонів, а осадження S2- у вигляді CdS використовують для відокремлення його від інших сірковмісних аніонів. Для цього замість розчину кадмію краще скористатися малорозчинним CdCO3, бо тоді SO32- залишиться в розчині.
Методика. До 1-2 кр. розчину, що містить S2--іон додають 1-2 кр. розчину CdSO4, CdCl2 чи невелику кількість твердого CdCO3. Утворюється яскравожовтий осад. Якщо беруть сухий CdCO3 для осадження, то білий осад CdCO3 поступово жовтіє.
Дія нітропрусиду натрію Na2[Fe(CN)5NO].
Нітропрусид натрію Na2[Fe(CN)5NO] в лужному середовищі утворює з іоном S2- комплексну сполуку червоно-фіолетового кольору складу Na4[Fe(CN)5NОS].
Методика. До 2-3 кр. розчину сульфіду додають 1 кр. 1М NaOH і 1-2 кр. розчину нітропрусиду натрію. За наявності іона S2- розчин забарвлюється в червоно-фіолетовий колір.
Відновлення за участю іонів S2-.
Стандартний потенціал пари S/S2- дорівнює -0,48 В, що свідчить про сильні відновні властивості іона S2-. Подібно до іонів SO32- та S2O32- вони знебарвлюють розчин йоду:
I2 + S2- = 2I- + S↓ .
Методика. До 1-2 кр. розчину йоду додають 2-3 кр. розчину, що містить S2-. Розчин йоду знебарвлюється.
6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
Дія нітрату аргентуму.
Нітрат аргентуму осаджує іон SCN- у вигляді білого осаду тіоціанату аргентуму AgSCN (KST = 1,1∙10-12):
SCN- + Ag+ = AgSCN↓ .
Як і AgBr осад не розчиняється у розведеній HNO3, розчині (NH4)2CO3 і водному розчині NH3.
Методика. До 2-3 кр. розчину, що містить тіоціанат-іони, додають 2-3 кр. розчину AgNO3. Випадає білий осад.
Взаємодія з солями феруму(ІІІ).
Солі заліза (ІІІ) утворюють з іонами SCN- розчинні у воді комплекси темночервоного кольору загального складу Fe(SCN)n3-n, де n = 1, 2, … 6. Метод дуже чутливий. Межа виявлення SCN- – 6 мкг. Комплекси екстрагуються аміловим спиртом, діетиловим ефіром. Виявленню заважають аніони щавлевої, винної, лимонної кислот, PO43- і F-, бо зв’язують Fe3+ у стійкі комплекси. Заважають також іони CH3COO-, які утворюють з Fe3+ комплекс червоного кольору. Заважає також I-, який окиснюється іоном Fe3+ до I2 і розчин буріє, внаслідок чого маскується червоне забарвлення тіоціанатних комплексів Fe(III). В суміші аніонів 2-ої групи SCN--іон виявляють в осаді при дії на досліджуваний розчин AgNO3.
Методика. До 1-2 кр. розчину, що містить SCN--іони, додають 1-2 кр. 1М розчину H2SO4 і 1-2 кр. розчину FeCl3. Розчин забарвлюється в темночервоний колір. Якщо розчин забарвлений слабко або є рожевим (мала концентрація SCN-), то додають 8-10 кр. амілового спирту чи діетилового ефіру і струшують. Шар органічного розчинника стає червоним.
