- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
Дія нітрату аргентуму.
Нітрат аргентуму утворює з I--іоном жовтий осад AgI, нерозчинний в HNO3, (NH4)2CO3, але добре розчинний в KCN та Na2S2O3. Межа виявлення І- – 1 мкг. Осад AgI трохи розчиняється в надлишку КI, утворюючи комплексні йодиди AgI2-, AgI32-, AgI43-. Подібно до AgBr йодид аргентуму відновлюється цинком в 1М Н2SO4:
2AgI + Zn = 2Ag↓ + Zn2+ + 2I- .
Методика. До 2-3 кр. розчину йодиду додають 2-3 кр. розчину AgNO3. Випадає жовтий осад.
Дія концентрованої H2SO4.
Концентрована H2SO4 окиснює йодид до вільного йоду:
2I- + H2SO4 + 2Н+ = I2 + SO2↑ + 2H2O .
Вільний йод виділяється у вигляді сірого осаду або забарвлює розчин в коричневий колір.
Методика. До 1-2 кр. йодиду додають 1-2 кр. концентрованої H2SO4. Утворюється осад вільного йоду.
Дія окисників.
Окисники KMnO4, K2Cr2O7, H2O2 в кислому середовищі, Cl2, Br2, NaClO, NaBrO, солі феруму(ІІІ) та ін. окиснюють I--іон до вільного йоду.
На відміну від Cl- i Br-, іон I- окиснюється KMnO4 не тільки в кислому, але й у лужному середовищі з утворенням MnO(OH)2.
Для виявлення I--іона найчастіше застосовують хлорну воду чи розчин NaClO, бо таким чином можна виявити в одному розчині I- та Br-.
Методика. Змішують в пробірці по 1 кр. 2М розчинів KI i KBr, попередньо розведених водою в 2-3 рази, додають 2 кр. 1М розчину H2SO4 і декілька крапель бензолу С6Н6 чи хлороформу СНСl3. Далі додають 1 кр. хлорної води чи розчину NaClO, добре перемішуючи розчин. Спочатку окиснюються I--іон, бо він є сильнішим відновником, ніж Br-, і з’являється фіолетове забарвлення шару органічного розчинника. Межа виявлення І- – 40 мкг. При надлишку хлорної води фіолетове забарвлення зникає, бо I2 окиснюється до IO3-:
2I- +Cl2 I2 + 2Cl- ,
I2 + 5Cl2 + 6H2O 2IO3- + 10Cl- + 12H+.
Якщо в розчині був іон Br-, то після зникнення фіолетового забарвлення шару органічного розчинника з’являється оранжеве забарвлення від Br2, яке переходить в жовте забарвлення BrCl.
Виявленню I--іона заважають сильні відновники SO32-, S2O32- та S2-. Їх попередньо окиснюють за допомогою KMnO4 в кислому середовищі.
Для виявлення I- і Br- можна використати і осади AgI та AgBr після обробки 1М H2SO4 та цинковим порошком (див. вище).
Дія солей купруму (ІІ).
Солі Cu(II) окиснюють I- до вільного йоду. Внаслідок відновлення Cu(II) утворюється осад йодиду Cu(I) кольору слонової кістки, забарвлений йодом:
2Cu2+ + 4I- = 2CuI↓ + I2 .
Хоча значення стандартних потенціалів пар I2/2I- (E0=0,54 B) та Cu2+/Cu+ (Е0=0,15 В) на перший погляд не відповідає перебігу реакції, проте, внаслідок утворення важкорозчинного CuI (KST ~ 10-12) та різкого зменшення концентрації Cu(I) в розчині потенціал пари Cu2+/Cu+ зростає до значення ~0,86 В, що і зумовлює перебіг реакції зліва направо.
Методика. До 2-3 кр. розчину йодиду додають 2-3 краплі розчину Cu(II). Утворюється коричневий осад.
Реакція з нітрит-іоном NO2-.
Нітрит калію чи натрію в сульфатно-, хлоридно- чи ацетатнокислому середовищі окиснює I--іон до вільного йоду:
2I- + 2NO2- + 4Н+ = I2↓ + 2NO↑ +2H2O.
Окиснення I- в середовищі ацетатної кислоти є характерним для NO2- і використовується для його виявлення. Залежно від концентрації I- в розчині продукт реакції – вільний йод, утворюється у вигляді темносірого осаду чи забарвлює розчин у коричневий колір. Бромід не окиснюється нітритом. Виявленню I- заважають сильні відновники – SO32-, S2O32- і S2-.
Виявлення можна здійснити в пробірці, крапельним способом чи на предметному склі. Межа виявлення І- – 0,3 мкг.
Методики.
1. До 2-3 кр. розчину КІ у пробірці додають 1-2 кр. розчину H2SO4, HCl чи СН3СООН, 2-3 кр. розчину KNO2 чи NaNO2, декілька крапель бензолу і струшують. Шар бензолу забарвлюється в фіолетовий колір. Замість бензолу можна додати 1-2 кр. крохмалю, від чого розчин забарвлюється в синій колір.
2. На фільтрувальний папір послідовно наносять по 1 краплі розчинів крохмалю, 2М СН3СООН, йодиду та KNO2. З’являється синя пляма чи кільце.
Можливе ще і таке виявлення І- крапельним способом. На фільтрувальний папір наносять краплю розчину йодиду і тримають 1 хв. над концентрованою HNO3. Потім наносять краплю розчину крохмалю. Пляма синіє.
3. На предметному склі 1-2 кр. підкисленого розчину йодиду змішують з краплею розчину крохмалю і краплею розчину нітриту. З’являється синє забарвлення.
