- •1. Вступ
- •1.1. Правила роботи в лабораторії аналітичної хімії
- •1.2. Зміст практикуму та звітність про виконання робіт
- •2. Засоби для якісного напівмікроаналізу
- •2.1. Індивідуальне робоче місце та засоби загального користування
- •2.2. Посуд та інші вироби зі скла та фарфору
- •3. Операції напівмікроаналізу
- •3.1. Оцінювання і регулювання рН середовища
- •3.2. Нагрівання розчинів
- •3.3. Ідентифікація та виявлення іонів "мокрим" способом
- •3.4. Осадження та подальше розділення фаз
- •4. Окремі методи аналізу
- •4.1. Мікрокристалоскопічний аналіз
- •4.2. Крапельний аналіз
- •4.3. Виявлення за забарвленням полум’я
- •5. Аналіз катіонів
- •5.1. Аналітична класифікація катіонів
- •5.2.1. Характеристика групи
- •5.2.5. Аналіз суміші катіонів першої групи
- •5.3.1. Характеристика групи
- •5.3.2. Реакції з гідрофосфатом амонію (nh4)2нрo4 – основним груповим реагентом
- •5.3.3. Загальні реакції
- •5.3.14. Аналіз суміші катіонів другої аналітичної групи
- •5.3.15. Аналіз суміші катіонів першої та другої аналітичних груп
- •5.4.1. Характеристика групи
- •5.4.2. Реакції з груповим реагентом – гідрофосфатом амонію (nh4)2hpo4
- •5.4.3. Загальні реакції
- •5.4.10. Аналіз суміші катіонів третьої аналітичної групи
- •5.4.11. Аналіз суміші катіонів першої – третьої аналітичних груп
- •5.5. Методи ідентифікації та виявлення іонів четвертої аналітичної групи (Sn(II), Sn(IV), As(III), As(V), Sb(III), Sb(V))
- •5.5.1. Характеристика групи
- •5.5.2. Реакції з нітратною кислотою (груповим реагентом)
- •5.5.3. Загальні реакції
- •5.5.4. Методи ідентифікації арсеніт-іона AsO33-
- •5.5.5. Методи ідентифікації арсенат-іона AsO43-
- •5.5.6. Спільні методи ідентифікації арсеніт- і арсенат-іонів
- •5.5.7. Методи ідентифікації іонів Sb(III) I Sb(V)
- •5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
- •5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
- •5.6.1. Характеристика групи
- •5.6.2. Реакції з хлоридною кислотою
- •5.6.3. Загальні реакції
- •5.6.7. Аналіз суміші катіонів п’ятої аналітичної групи
- •6. Аналіз аніонів
- •6.1. Аналітична класифікація аніонів
- •6.2. Методи ідентифікації та виявлення аніонів першої аналітичної групи (co32-, so42-, so32-, s2o32-, po43-, b(oн)4-, SiO32-, f- і ін.)
- •6.2.1. Загальні реакції аніонів першої групи
- •6.2.2. Методи ідентифікації іона co32-
- •6.2.3. Методи ідентифікації іона so42-
- •6.2.4. Методи ідентифікації іона so32-
- •6.2.5. Методи ідентифікації іона s2o32-
- •6.2.6. Методи ідентифікації іона po43-
- •6.2.7. Методи ідентифікації іона b(oн)4-
- •6.2.8. Методи ідентифікації іона SiO32-
- •6.2.9. Методи ідентифікації іона f-
- •6.3. Аналіз суміші po43-, AsO33-, AsO43--іонів
- •6.3.1. Відокремлення po43-, AsO43- від AsO33--іона
- •6.4.1. Методи ідентифікації іонів Cl-
- •6.4.2. Методи ідентифікації іона Br-
- •6.4.3. Методи ідентифікації іона I-
- •6.4.4. Методи ідентифікації іона s2-
- •6.4.5. Методи ідентифікації іона scn-
- •6.5. Аналіз суміші аніонів so42-, so32-, s2o32- I s2-
- •6.5.1. Виявлення і відокремлення s2-
- •6.5.2. Виявлення s2o32-
- •6.5.3. Відокремлення і виявлення so42- та so32-
- •6.6. Аналіз суміші аніонів Cl-, Br-, I-, scn- і s2-
- •6.6.1. Попередні дослідження
- •6.6.2. Відокремлення іонів s2-
- •6.6.3. Осадження аніонів Cl-, Br-, I-, scn-
- •6.6.4. Відокремлення іонів Cl- від Br-, I-, scn-
- •6.6.5. Відокремлення іона Br- від I-, scn-
- •6.6.6. Розчинення осадів AgI та AgScn і виявлення іонів I- і scn-
- •6.7. Третя аналітична група аніонів (no3-, no2-, сн3соо- та ін.)
- •6.7.1. Методи ідентифікації іонів no3-
- •6.7.2. Методи ідентифікації іонів no2-
- •6.7.3. Методи ідентифікації іона сн3соо-
- •6.8. Аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.8.1. Систематичний хід аналізу суміші аніонів і–ііі груп
- •6.8.2. Попередні дослідження
- •6.8.3. Виявлення деяких аніонів порційним способом
- •6.9. Систематичний аналіз суміші аніонів і-ііі груп
- •6.9.1. Виявлення катіонів важких металів
- •6.9.2. Відокремлення катіонів важких металів осадженням карбонатом натрію
- •7 Аналіз об’єктів
- •7.1. Аналіз штучної суміші твердих речовин (солей чи оксидів)
- •7.1.1. Попередні дослідження
- •7.1.2. Розчинення зразка
- •7.1.3. Виявлення катіонів
- •7.1.4. Систематичний аналіз
- •7.2. Аналіз сплавів
- •Література
5.5.8. Методи ідентифікації іонів Sn(II) I Sn(IV)
Відновлення Sn(IV) до Sn(II)
Найвідоміші ефективні методи ідентифікації та виявлення іонів Стануму грунтуються на відновних властивостях стануму(ІІ) й охоплюють попереднє відновлення Sn(IV) до Sn(II). Для цього часто використовують металічний ферум:
SnCl62- + Fe = SnCl42- + Fe2+ +2Сl- .
Енергійніші відновники, зокрема металічні Zn i Mg, відновлюють Sn(IV) і Sn(II) до металу.
Методика. У пробірку вносять 7-8 кр. досліджуваного розчину і додають краплю концентрованої HCl. Потім занурюють у розчин 2-3 кусочки очищеної наждачним папером залізної дротини чи порошкове залізо. Іони SnCl42-, які утворилися при відновленні SnCl62- на поверхні Fe, переходять у розчин.
Дія сулеми (HgCl2)
У кислому розчині іони Sn(II) відновлюють HgCl2 з утворенням білого осаду каломелі Hg2Cl2, який поступово чорніє у разі надлишку відновника, бо виділяється чорний осад високодисперсного металічного меркурію:
SnCl42- + 2HgCl2 = SnCl62- + Hg2Cl2↓ ,
SnCl42- + Hg2Cl2 = SnCl62- + 2Hg↓ .
Заважають виявленню іони, які утворюють важкорозчинні хлориди. Межа виявлення стануму – 12,5 мкг.
Методика. До 2-3 кр. досліджуваного розчину додають 2-3 кр. концентрованої HCl і стільки ж розчину HgCl2. За наявності Sn(II) утворюється білий осад, який поступово чорніє.
Дія фосформолібдату амонію (NH4)3[PMo12O40]
Іони Sn(II) відновлюють молібден(VI), який входить до складу фосформолібдату амонію, і утворюються сполуки синього кольору (молібденова синь), у яких ступені окиснення молібдену є нижчими. Реакції заважають інші відновники.
Методика. У пробірці до 2-3 кр. розчину Na2HPO4 додають 2-3 кр. молібденової рідини (суміш (NH4)2MoO4 + NH4NO3) і трохи нагрівають. Випадає жовтий осад фосформолібдату амонію складу (NH4)3[PMo12O40]. В іншу пробірку додають 2-3 кр. досліджуваного розчину, 3-4 кр. концентрованої HCl, кусочок залізної дротини чи декілька міліграмів порошку заліза. Суміш нагрівають 2-3 хв. Прозору рідину піпеткою переносять у першу пробірку з жовтим осадом. За наявності Sn(II) осад синіє.
5.5.9. Аналіз суміші іонів четвертої аналітичної групи
Попередні випробування
Виявлення As(III) i As(V). У мікротигель поміщають 2-3 кр. досліджуваного розчину і виявляють арсен за утворенням AsH3.
Виявлення Sn(II) i Sn(IV). У пробірку поміщають 6 кр. досліджуваного розчину і виявляють Sn(II) дією HgCl2. Тільки тоді, коли не виявлено Sn(II), виявляють у розчині Sn(IV) з попереднім відновленням його до Sn(II) металічним ферумом (5.5.8). У присутності Sn(II) в розчині обов’язково буде і Sn(IV) як продукт окиснення Sn(II) киснем повітря.
Систематичний аналіз.
Хід аналізу залежить від наявності чи відсутності арсену.
Хід аналізу за відсутністю As(III), As(V)
Виділення сполук стануму і стибію у вигляді малорозчинних осадів відповідних кислот. 8-10 кр. досліджуваного розчину поміщають у фарфорову чашку чи тигель і випаровують майже до сухого стану, додають 6-7 кр. 6 М HNO3 і випаровують на водяній “бані” до сухого стану. Залишок змочують 5-6 кр. 2 М HNO3 і такою ж кількістю води. Суміш старанно перемішують скляною паличкою і переносять у центрифужну пробірку. Осад центрифугують і промивають водою, що містить декілька крапель 2 М HNO3.
Осад 1 Розчин 1
H2SnO3, HSbO3 Не досліджують
Розчинення осаду 1. Осад 1 розчиняють у 5-6 кр. концентро-ваної HCl при нагріванні.
Розчин 2
SnCl62-, SbCl6-
Відокремлення стибію від станума. З розчину 2 випаровуванням на водяній “бані” видаляють надлишок кислоти, вносять шматочок залізної дротини чи декілька міліграмів залізного порошку і залишають на 5-6 хв. У присутності Sb(III) i Sb(V) утворюється чорний осад металічного стибію, а Sn(IV) відновлюється до Sn(II). Елементний стибій відокремлюють центрифугуванням і промивають водою.
Осад 2 Розчин 3
Sb SnCl42-
Виявлення стибію. Осад 2 розчиняють у "царській горілці" або суміші концентрованої HCl + H2O2. Оксиди азоту або надлишок Н2О2 руйнують кип’ятінням.
Розчин 4
SbCl6-
У розчині 4 стибій виявляють описаними вище методами.
Виявлення станума. Станум виявляють у розчині 3 відновленням хлориду меркурію(ІІ).
Хід аналізу в присутності As(III), As(V)
Виявлення стануму. Оскільки в процесі аналізу в розчин вводять станум(IV), то спочатку його виявляють як описано у 5.5.8.
Виділення в осад сполук стануму, стибію і арсену. У фарфорову чашку вносять 8-10 кр. досліджуваного розчину, випаровують майже до сухого стану, додають 7-8 кр. концентрованої HNO3 і знову випаровують. Обробку кислотою і випаровування повторюють ще раз. Залишок обробляють 5 кр. HNO3, до якої додають 6-7 кр. 1 М хлориду стануму(IV), 2-3 кр. 1 М Na2HPO4. Суміш нагрівають до кипіння, випаровують майже до сухого стану, додають 10 кр. гарячої води, старанно перемішують, переносять у центрифужну пробірку і відокремлюють осад центрифугуванням.
Осад 1 Розчин 1
(H2SnO3)n∙(H3AsO4)m∙(H3PO4)x, HSbO3 Не досліджують
Розчинення осаду 1. Осад 1 розчиняють у 5-8 кр. концентро-ваної HCl при нагріванні і видаляють випаровуванням надлишок кислоти.
Розчин 2
SnCl62-, SbCl6-, H2AsO4-, H2PO4-
Відокремлення стануму і стибію від арсену. Розчин 2 оброб-ляють при нагріванні 1 М Na2CO3.
Осад 2 Розчин 3
H2SnO3, H3SbO4 AsO43-, PO43-
Відокремлення стибію від стануму. Осад 2 розчиняють при нагріванні в 2М HCl і вносять шматочок залізної дротини чи декілька міліграмів залізного порошку. У разі наявності стибію утворюється чорний осад металічного стибію.
Осад 3 Розчин 4
Sb Sn2+ (не досліджують)
Виявлення стибію. В осаді 3 виявляють стибій, як описано вище.
5.6. Методи ідентифікації та виявлення катіонів п’ятої аналітичної групи (Ag+, Pb2+, Hg22+)
