Література

1. Тимошук О.В. „Думати – то ще не найгірше зло”. До вивчення п’єси Самюеля Беккета „Чекаючи на Годо” // Всесвітня література та культура. – 2004. – № 5. – С.23-25 (5б208).

2. Рогозинський В. Блукаючи в темряві ночі, або Пекло очима Семюеля Беккета // Всесвітня література та культура. – 2004. – № 5. – С.25-30 (5б208).

3. Рогозинський В. Дикий тупіт копит. До вивчення п’єси Ежена Йонеско „Носороги” // Всесвітня література та культура. – 2004. – № 5. – С.30-33 (5б208).

4. Горідько Ю.А. Стильовий аналіз як шлях вивчення модерністських товрів. На прикладі п’єси Ежена Йонеско „Носороги” // Всесвітня література та культура. – 2004. – № 5. – С. 33-37 (5б208).

5. Вовк Ярослав. Що чекає людство? Семюел Беккет і його драма „Чекаючи на Годо” // Всесвітня література та культура. – 2002. – № 4. – С. 50-51 (5б208).

6. Макара Олена. Щоб не стати носорогом. Урок вивчення п’єси Йонеско „Носороги” // Всесвітня література та культура. – 2002. – № 3. – С. 24-25 (5б208).

7. Рогозинський В. У лабіринті безглуздя. П’єса Самюеля Беккета „Чекаючи на Годо” // Всесвітня література та культура. – 2006. – № 3. – С. 17-18 (5б208).

8. Чечетіна Л. „Кожне життя єдине, кожне – світ”. Інтегрований урок: п’єса Ежена Йонеско „Носороги” // Всесвітня література та культура. – 2006. – № 3. – С. 18-21 (5б208).

Методичні рекомендації

Поняття "абсурд", перекладається як "недоречний, безглуздий" і входить до понятійного арсеналу філософів-екзистенціалістів.

Для екзистенціалістів це поняття якнайкраще характеризує світ, в якому існує людина, людина думаюча. Особливе місце ця фундаментальна проблема абсурдності людського буття займає в творчому доробку А.Камю. Вона є предметом роздумів не лише в його філософських ("Міф про Сізіфа"), але й в художніх творах ("Калігула", "Сторонній","Чума" тощо). Як зазначає Д.С.Наливайко, для А.Камю абсурдність є "породженням самоусвідомлення людини в світі..." Абсурдна свідомість" породжує те, що називають "абсурдністю світу" – світу, в якому "вмер Бог", в якому людина втратила віру в своє безсмертя і у вищий сенс буття і свого призначення. Світ як такий не є ні абсурдним, ні розумним, він є позалюдською реальністю, байдужою до "вимог розуму" й бажань людини".

П'єса "Чекаючи на Годо" вважається однією з найкращих у творчому доробку Беккета. Наскільки цю п'єсу, в якій нічого не відбувається /або, точніше, нічого не відбувається двічі/ можна взагалі поціновувати? Історія театру засвідчила, що творчість Беккета /зокрема цей його твір/ не була чимось незначущим, непоміченим. Починаючи з 1953 р., коли відбулася прем'єра "Чекаючи на Годо" в паризькому театрі "Вавілон", ця п'єса обійшла сцени всього світу. 1995 р. у Києві пройшов фестиваль однієї п'єси.

П'єса відтворює чекання якихось Владіміра та Естрагона на пана Годо, який так і не з'являється.

Драматичний твір розпадається на дві дії, тут п'ятеро дійових осіб: Естрагон, Владімір, Лакі, Поццо, хлопчик. Більше того, здається, що п'єса відповідає нормам класицистичної драми. Тут зберігається єдність часу, місця, дії.

Все, що відбувається, діється на сільській дорозі, біля дерева, протягом двох вечорів. Всі події п'єси скеровані в одному напрямку - чекання на Годо. Проте ця антидрама руйнує унормоване класицистичне дійство.

"Носорог" - історія про місто, в якому по вулицях починають ходити носороги і поступово всі його мешканці перетворюються на цих потвор. Більше того, єдина людина, що не змінила зовнішності - Беранже - наприкінці п'єси вважає їх гармонійними створіннями, а себе потворою. Історія міста, в якому всі поступово втрачають людську подобу, піддаються загальній метаморфозі, має цілком вірогідне соціальне потрактування.

П'єси Йонеско не є однозначно ані трагедіями, ані комедіями. Він часто використовує комічні ситуації, гру слів, гротескні образи. Проте кумедність його творів пов'язана з "відчуттям, що абсолютно все безглузде і ірраціональне, що ми з самого народження перебуваємо в непоясненій і непояснюваній ситуації". Відтак гумор драм Йонеско є наслідком усвідомлення абсурдності людського буття і визнання того, що це буття є єдино можливим. Драматург сміється з власного нещастя.