4. Підзаконні та внутрішньо кооперативні нормативні документи.

Підзакоипими нормативними актами називають правові акти, які прийняіі на підставі та у відповідності з законами. Підзаконні акти про кооперацію поділяються на дві основні групи:

1 (акти органів держави з врегулювання діяльності кооперацій 2)акти органів управління кооперативами з внутрішньо кооперативних відносин.

Особливе місце серед підзаконних актів щодо врегулювання кооперативних відносин займають спеціальні правові акти компетентних державних органів, які присвячені врегулюванню відносин у кооперативній системі.

Основним підзаконним правовим документом, що регулює внутрішньо кооперативні відносини с статут кооперативу. Право на прийняття статутів кооперативними об'єднаннями та організаціями надано державою. Тому статутне регулювання кооперативних відносин є делегованою правотворчістю.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про кооперацію" всі кооперативні статути повинні місі йти наступні відомості:

• найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

• мста створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності:

• склад його засновників;

• умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

  • права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу:

  • порядок внесення змін до статуту кооператив;

  • порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членам кооператив та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати:

  • форми участі членів кооперативу в його діяльності:

  • порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах:

• порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

• порядок розподілу його доходу та покриття збитків: порядок обліку і звітності у кооперативі;

• порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з ним майнових питань;

• порядок скликання загальних зборів;

• умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооператив) положення, що не суперечать законодавству.

Статутне врегулювання відносин в кооперації випливає із природи стосунків в кооперативній сфері. Кооперативні формування — це самоврядівні господарсько-громадські організації, а не державні підприємства або установи. Тому кооперації притаманна статутна форма правового регулювання існуючих відносин.

Відносини між державними органами і кооперативними організаціями можуть регулюватись на договірних засадах у межах, встановлених нормативно-правовими актами. Договірна форма регулювання відносин між державними органами і кооперативними організаціями як суб'єктами різних форм власності та організаційних засад є виправданою й ефективною.

До інших підзаконних актів у сфері кооперації належать акти, що приймаються їх органами управління для врегулювання внутрікооператизних відносин. До них можна віднести положення, інструкції, правила, накази та інші акти нормативного характеру.

Слід зазначити, що компетенція державних органів щодо врегулювання відносин в системі кооперації і кооперативних організаціях обмежується cувopo визначеним колом питань. Цс коло окреслено нормативно-правовими актами держави як законодавчого, іак і підзакониого характеру. Проте, якщо законодавчі акти держави, яких значно менше, здійснюють пряме регулювання найбільш важливих кооперативних відносин, то підзаконні акти державних органів містять, як правило, рекомендаційні норми для кооперативної системи.

Внутрішньокооператнвні акти в системі кооперації — це акти, що приймаюі вся її органами правління для врегулювання господарської, соціальної та іншої діяльності і організації самоуправління. Залежно від відносин, що вимагають врегулювання, вони поділяються на:

а) нормативні акти щодо врегулювання економічної і соціальної діяльносіі кооперативних товариств та їх спілок;

б) нормативні акти щодо врегулювання внутрікооператпвного будівництва.

Право приймати нормативні акти визначається компетенцією кооперативного органу, закріпленою в статуті. Скажімо, споживча кооперація має власну систему кооперативних організацій та органи управління (з'їзд споживчої кооперації. Рада Укоопспілки, правління), яким споживчі товариства в установленому порядку делегували право прийняття ряду нормативних актів, обов'язкових для всіх кооперативних органів і організацій та підпорядкованих їм підприємств і інших організації!.

До внутрішньокооперативпнх нормативних правових актів у системі споживчої кооперації належать статути, положення, постанови, розпорядження та іп. Ці акти створюють організаційні засади функціонування споживчої кооперації як системи кооперативних організацій.

Як зазначалося вище, органи споживчої кооперації приймають переважно примірці нормативні акти, до яких належать примірні статчти різних рівнів кооперативних формувань, примірні положення, примірні договори тощо. Тому вони належать до рекомендаційних норм, володіють юридичною силою взірця нормативного акту для низових кооперативних об'єднань, організацій і спілок. На їх основі регіональні формування споживчої кооперації приймають свої статути і положення, укладають договори, видають нормативні інструктивні лисги і а ін.. які в галузевій літературі прийнято називати локальними нормативними актами для регулювання внутріїпньокооперативних відносин.

ІІримірні нормативні акти мають значення для уніфікації врегулювання однотипних внутрішньокоопєрат ивних відносин в системі споживчої кооперації. Вони дають можливість державним органам перевіряти, наскільки локальний нормативний акт регіональної структури споживчої кооперації враховує рекомендації примірного нормативного акту, прийнятого вищими органами споживчої кооперації: наскільки він відповідає актам законодавства.

Локальні акти щодо врегулювання економічних і соціальних відносин поширюються на торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність споживчих товариств та їх спілок. Вони надають їм можливість виробити певні правила для поліпшення власної діяльності, а також сприяти соціальному : культурному розвитку села.

Оскільки споживчі товариства та їх спілки мають певну господарську і управлінську самостійність, то прийняття локальних актів може мати місце тоді, коли потрібно виробити єдині правила для усієї кооперативної організації. Це означає, що їх зміст повинен мати нормативні вимоги, які поширюються на все кооперативне об'єднання, організацію чи спілку.

Локальні нормативні акти щодо регулювання кооперативного будівництва охоплюють:

а) умови та підстави створення споживчих товариств та їх спілок і підпорядкування їм підприємств і організацій;

б) колективне і індивідуальне членство в кооперації та права і обов'язки членів кооперативу;

в) умови та порядок формування органів управління споживчою кооперацією та їх компетенцію;

г) засади договірних відносин між споживчими товариствами та їх спілками і умови делегування товариствами своїх повноважень спілкам:

д) реорганізацію та ліквідацію споживчого товариства або спілки. Локальним нормативним актам належить велика роль у забезпеченні законності та правопорядку в системі споживчої кооперації. Так при розгляді конкретних справ і вирішенні певних питань правоохоронними та судовими органами вони повинні керуватися внутрішньокооперативними нормативними актами і закладати їх в основу своїх рішень. Проте, самі судові рішення не г витоками кооперативного права. Вони с лише актами застосування існуючих норм кооперативного права.

Кооперативні закони, національні і регіональні, покликані формувати такс правове поле, в якому організаційна структура кооперативу працювала б ефективно. Для цього повинні існувати певні юридичні норми, які не знайшли або недостатньо знайшли висвітлення у кооперативних принципах, і які по сут: є продовженням або розвитком них принципів. Ці юридичні норми, наприклад, забезпечують демократичний стиль управління на всіх його рівнях, постійну увагу обраних лідерів і найманого управлінського персоналу до рядових членів кооперативу, визначають порядок інвестування і повернення паїв тощо. Таким чином, завдяки певним юридичним тюрмам організаційна структура кооперативу підтримує баланс між демократичним управлінням і ефективною роботою кооперативу (що часто буває альтернативою). Це с основою конкурентоспроможності кооперативної форми бізнесу. В деяких країнах, де не існує спеціального кооперативного законодавства, визначення і юоидлчні норми щодо організаційної структури кооперативів передбачені їх статутами.

Кооперативні закони регулюють не лише діяльність первинних кооперативних товариств, але їх об'єднань, спільних і дочірніх підприємств. Центральні постачальницькі, маркетингові, банківські інституції, створені кооперативами на кооперативних засадах, в більшості випадків є винятком для антимонопольпого законодавства. У розвинутих країнах держава і уряд прагнуть не втручатися у справи кооперативів, обмежуючи свою роль реєстрацією кооперативу, регулюванням щодо здійснення аудиту, контролем за виконанням кооперативного законодавства та фіксацією факту ліквідації кооперативу.

Верховна Рада України ухвалила базовий кооперативний Закон України "Про кооперацію", в якому уніфіковані найважливіші нормативно-правові акти, що стосуються всіх видів кооперації

Під уніфікацією кооперативних законів слід розуміти приведення цих законі в до єдиної георетико-методологічної основи, структурної побудови та загальної ідеології, що визначається природою кооперативних організацій. Таким чином, Закон узагальнює деякі спільні принципи побудови кооперативних організацій, узгоджує їх з міжнародними принципами кооперації, що сприяє солідарності і стратегічній взаємодії усіх гілок кооперації в Україні.

кооперативному праві своїх специфічних джерел правового регулювання. Ними закріплюються характерні для кооперативного права принципи добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості та ін.

Визначальним для спеціальних законів с те, що в разі колізії між спеціальними і загальними законами застосовуються норми спеціального закону.

Підзаконними нормативними актами називають правові акти, які прийняті на підставі та у відповідності з законами. Підзаконні акти про кооперацію поділяються на дві основні групи:

1 ) акт и органів держави з врегулювання діяльності кооперацій 2)акти органів управління кооперативами з внутрішньо кооперативних відносин.

Особливе місце серед нідзаконних актів щодо врегулювання кооперативних відносин займають спеціальні правові акти компетентних державних органів, які присвячені врегулюванню відносин у кооперативній системі.

Основним підзаконннм правовим документом, що регулює внутрішньо кооперативні відносини с статут кооперативу. Право на прийняття статутів кооперативними об'єднаннями та організаціями надано державою. Тому статутне регулювання кооперативних відносин с делегованою правотворчістю.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про кооперацію" всі кооперативні статути повинні містити наступні відомості:

найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;

склад його засновників;

у мови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з

нього;

права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу: