Лекція №2

Тема 1.2. Правові основи діяльності споживчої кооперації україни план

1. Законодавство про кооперацію.

2. Кодекс законів «Про працю України» - основний державний акт, за яким особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань визначаються законодавством та їх статутами.

3. Закони України: «Про споживчу кооперацію» (1992 р.), «Про сільськогосподарську кооперацію» (1997 р.), «Про кредитні спілки» (2001 р.), Про кооперацію ( 2003 р.) – основа кооперативного законодавства.

4. Підзаконні та внутрішньо кооперативні нормативні документи.

Література

1. Аліман М.В., Бабенко С.Г., Гелей С.Д. та ін. Історія споживчої кооперації України / Укоопспілка, Львівська комерційна академія .- Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1996, с.19 - 31.

1. Бабенко С.Г., Гелей С.Д., Гончарук Я.А. та ін. Історія кооперативного руху: Підручник для кооперативних вузів / Укоопспілка, Львівська комерційна академія. – Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1995,с.7 - 26.

2. Бабенко С.Г. та ін. Основи кооперації. -К.: 2004, с.167-179.

3. Закон України “Про споживчу кооперацію”

4. Матеріали ХІХ з’їзду споживчої кооперації України. – Вісті № 13, 25 березня 2004 р., Вісті / Діловий випуск № 14, 2 квітня 2004 р.

5. Стратегія розвитку споживчої кооперації України (2004 - 2015 рр.). -К: 2004, ст. 392-394

1. Законодавство про кооперацію.

Організаційно-правові засади діяльності кооперативних товариств та їх спілок визначаються метою, принципами і завданнями їх діяльності. Вони відображаються в Конституції України, в Законах України "Про споживчу кооперацію" (1992 р.), "Про сільськогосподарську кооперацію" (1997 р.), "Про кредитні спілки" (2001 р.), "Про кооперацію" (2003 р.), в інших законодавчих актах. Найвищу юридичну силу в системі законодавства про регулювання кооперативних, як і всіх інших суспільних відносин має Конституція України. Вона на перше місце ставить питання захисту прав людини, визначає права та обов'язки громадян і юридичних осіб, органів державної влади та управління, місцевого самоврядування, визначає механізм захисту прав та інтересів людини. Право громадян України на об'єднання в громадські організації для здійснення та задоволення економічних, соціальних інтересів передбачено ст. 36 Конституції України. Ст. 42 гарантує громадянам право на підприємницьку діяльність. Загальні та спеціальні закони повинні відповідати конституційним принципам.

У Конституції України немає прямого посилання на державну політику щодо різних видів кооперації, проте в ст. 13 записано, що "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом". Найголовніше, що дає Конституція України для розвитку кооперації, — це забезпечення гарантій держави щодо незалежності та самостійності цієї соціально-економічної організації, запобігання будь-якому втручанню в її діяльність.

Конституційне визнання можливості створення і функціонування кооперативних організацій є фундаментом іншого витоку кооперативного права — кооперативного законодавства у вигляді спеціальних законів (Закони і підзаконні акти в системі законодавства поділяються на галузеві, міжгалузеві і спеціальні) та окремих положень цивільного, трудового, адміністративного, аграрного, земельного та іншого законодавства. Крім цього до витоків коопе­ративного права належать акти санкціонованої, делегованої та дозвільної законотворчості.

Санкціонована правотворчість — це різноманітна діяльність держави щодо розгляду, затвердження, схвалення нормативно-правових актів кооперативів (товариств) та їх об'єднань (спілок).

Під делегованою правотворчістю розуміється доручення (делегування) держави кооперативам та їх об'єднанням приймати (видавати) нормативні акти для регулювання кооперативних відносин.

Дозвільна правотворчість застосовується органами управління кооперативів та їх об'єднань з питань внутрішньо кооперативної діяльності, які дозволяються державою. Внутрішньо-кооперативні акти, що прийняті органами кооперативів та їх об'єднань в межах, дозволених законодавством, визначаються державними органами і судами як нормативні акти.

Прикладом санкціонованої правотворчості є ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію", ст. 5 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію", ст. 7 Закону "Про кредитні спілки" та ст. 8 Закону "Про кооперацію", які визначають, що основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу (товариства), є статут кооперативу (товариства), що набуває чинності лише після державної реєстрації кооперативу. Статут є одним з основних установчих документів, що подаються на реєстрацію, а отже — по­требує схвалення державними органами.