4.5 Працюємо з текстовими полями. Оператори. Оператор присвоювання

Для того щоб користувач міг уводити в програму власні дані з клавіатури, використовують елемент керування Текстове поле (TextBox). Якщо в режимі виконання програми натисну­ти такий об’єкт, попередньо розміщений розробником на фор­мі, то всередині нього з’явиться курсор, показуючи позицію введення символів. Текст у цей елемент можна вводити та редагувати, а щоб закінчити введення, натискають клавішу Enter.

Щоб додати на форму текстове поле, на Панели элементов двічі натисніть лівою клавішею миші компонент TextBox (Тексто­ве поле), а після цього змініть такі його властивості:

1. Назву створеного текстового пол.

2. Розмір і розміщення текстового поля на формі аналогічно до того, як ви виконували ці дії з іншими об’єктами.

3. Властивість, у якій текстове поле зберігає введений корис­тувачем текст, називають Text (Текст). У початковий мо­мент її значенням має бути порожній рядок, оскільки користу­вач до початку роботи застосунку не вводив жодної інформації.

Якщо ви бажаєте, щоб при запуску застосунку це тексто­ве поле містило певний текст (наприклад, «Уведіть власний текст рядка заголовка застосунку»), уведіть цей текст як зна­чення властивості Text об’єкта.

4. Розміщення тексту в текстовому полі. За бажанням його можна змінити, обравши зі спадного списку певне значення властивості TextAlign (Розміщення тексту).

4.6 Функція Val

Функцією називають частину коду (програми), яка може бути за­стосована у виразі, викликається в певний момент роботи програ­ми та повертає отриманий нею результат у те місце програмного коду, з якого її викликали.

Функція Val повертає числове значення, отримане з рядка циф­рових символів, уведених з клавіатури. Вона читає ці символи по одному, поки не зустріне нецифровий символ. Коли черговий про­читаний символ не є цифрою, функція повертає число, прочитане нею до цього моменту. Символи пропуску при цьому ігноруються (наприклад, якщо рядок "34 5", він буде перетворений на число 345), проте функція Val не розпізнає кому та символ долару.

Щоб викликати цю функцію, треба записати її назву — Val, а далі в круглих дужках має бути записаний її аргумент — рядок, який функція перетворить на число.

4.7 Змінні і сталі величини. Типи величин

Дані, з якими працює будь-яка програма, називають величи­нами. Кожна величина є об’єктом, який має власне ім’я (його ще називають ідентифікатором) та значення певного заздале­гідь визначеного типу. Якщо це значення залишається постій­ним під час виконання програми, то таку величину називають сталою. Якщо ж значення величини змінюється при виконанні програми, величину називають змінною.

У всіх мовах програмування будь-яка змінна — це величи­на, що змінює своє значення в процесі виконання програми та використовується для збереження інформації, яка надалі може знадобитися програмі.

Ім’я відіграє роль адреси комірки пам’яті, призначеної для збереження значення змінної — вмісту комірки. Якщо потрібно, щоб програма щось запам’ятала, треба створити змінну та присво­їти їй певне значення. Отже, змінна зберігає дані для застосунку аналогічно тому, як властивість Text (Текст) напису зберігає текст, що виводиться на екран. Проте на відміну від властивості Text (Текст) значення змінних за замовчуванням не показуються користувачу. Використовуючи змінні, ви зберігатимете в проекті дані, не створюючи для цього елементи керування.

Кожна мова програмування визначає правила, за якими роз­робники програм можуть надавати імена змінним. У мові про­грамування Visual Basic діють такі правила створювання імен величин:

• Ім’я сталої або змінної починається тільки з літери і може містити лише латинські літери, цифри та знак підкреслення. Між двома ідентифікаторами (іменами) обов’язково має бути хоча б один розділовий знак.

• Великі і малі літери компілятор середовища візуального програмування Visual Basic не розрізняє.

• Імена змінних мають бути недовгими, проте інформативними, тобто розробнику проекту має бути зрозуміло, для збереження яких саме даних він використовує ту чи іншу змінну.

Змінні можуть зберігати різні дані — текст, числа, дату, час тощо. Тому залежно від того, які дані призначені зберігати змін­ні, вони мають різні типи. У мові програмування Visual Basic кожна змінна має лише один тип. Тому змінну, призначену збері­гати дані числового типу, неможливо використати для збережен­ня тексту.

У мові програмування Visual Basic існує декілька основних типів змінних, які досить часто називають базовими. Змінюючи значення властивості Text (Текст), ви вже працювали з рядковим типом даних, який позначають службовим словом String. При­значаючи нові значення висоти і ширини форми, ви оперували зі значеннями числового типу. Коли ви призначали можливість са­мостійно змінювати розмір напису, ви змінювали значення влас­тивості AutoSize (Автоматичне змінювання розміру), обираючи одне з двох логічних значень — True або False.

Основні типи величин, що використовуються в мові програму­вання Visual Basic, з їх описом і прикладами можливих значень вивчіть самостійно.

Оскільки змінні різних типів потребують для зберігання своїх значень різного обсягу пам’яті, у мові програмування Visual Basic усі змінні мають бути оголошені, тобто за до­помогою спеціального коду має бути записано ім’я кожної змінної із зазначенням її типу. Цим ви повідомляєте компі­лятор про те, який обсяг пам’яті треба зарезервувати на етапі компіляції програм для зберігання значень цих змінних.

Усі оголошення змінних у програмному коді починають служ­бовим словом Dim, після якого треба зазначити ім’я змінної, а далі після службового слова As треба зазначити тип оголоше­ної змінної:

Dim <ім’я змінної> As <тип змінної>.

Змінні і сталі всіх типів використовують у ви­разах, які задають порядок виконання дій і складаються з операндів (ними є сталі і змінні, виклики функцій), круглих дужок (які використовують, щоб змінити порядок виконання операцій) і знаків операцій.

У мові програмування Visual Basic, як у більшості інших мов, визначено:

• Арифметичні операції (+, -, *, /), які застосовують для числових змінних.

• Операції відношення (порівняння) (=, <, >, <=, >=, < >), які порівнюють значення двох величин (операндів) і визначають значення всього виразу — істина (true) або хибність (false).

• Логічні операції (логічні та (and), або (or), ні (not)), резуль­татом яких є одне із двох логічних значень — істина (true) або хибність (false).

Область дії змінної, тобто область, в якій її можна використо­вувати, може бути локальною або глобальною. Якщо ви описа­ли змінну в певній процедурі або програмному модулі, то вона має локальну область дії. Така змінна досяжна лише в тій процедурі або тому програмному модулі, у якому була описана та до неї неможливо звернутися з іншої процедури або програм­ного модуля. До глобальних змінних можна звернутися із всіх програмних модулів проекту.