8.6. Види критики підлеглих

Критика підлеглих має такі різновиди: критика підбадьорювання ("Нічого. Іншим разом зробите краще. А зараз не вийшло"); • критика-докір ("Ну що ж ви? Я на вас так розраховував"); • критика-надія ("Сподіваюся, наступного разу ви виконаєте це завдання краще"); • критика-аналогія ("Раніше я допустився такої самої помилки. І дісталося ж мені від начальника*."); • критика-похвала ("Робота зроблена добре. Але не для цього випадку"); • безособова критика ("У нас є працівники, які не справляються... Не будемо називати їх прізвищ"); • критика-співпереживання ("Я добре вас розумію, тому зрозумійте і ви, що так робити..."); • критика-здивування ("Як? Невже ви не справилися з роботою?"); • критика-іронія ("Робили, робили і... зробили. Тільки як тепер в очі будете дивитися?"); • критика-зауваження ("Не так зробили. Іншого разу порадьтеся"); • критика-попередження ("Якщо ви ще раз зробите не так, звинувачуйте себе"); • критика-вимога ("Роботу вам доведеться переробити") тощо.

9. Виробничий конфлікт

9.1. Дещо про природу конфліктів

Конфлікти породжуються самим фактом наявності відмінностей.

Початок конфлікту пов'язаний з тим, що працівник робить спробу довести опонентові свою точку зору.

Керівникові часто доводиться вирішувати конфлікти саме такого типу, коли підлеглі висувають претензії щодо поганих умов праці, неможливості отримати відпустку в зручний час, відсутність перспектив тощо.

Основною причиною виникнення конфліктів є ігнорування, що призводить до незадоволеності та напруженості в стосунках із працівниками.

Психологічна підготовка до управління конфліктними явищами в колективі - це, насамперед, готовність до конструктивного вирішення конфліктів. Це вміння аналізувати ситуацію, прогнозування наслідків, прийняття оптимального рішення, усунення негативних її наслідків, бачення позитивних сторін.

9.2. Моделі конфліктів

Ділова суперечка. У даній ситуації - це протистояння точок зору з приводу того, яке технічне чи організаційне рішення є кращим, як реалізувати прийняте рішення, тощо.

Формалізація відносин. Виявивши розбіжності між собою щодо конкретного питання учасники ситуації можуть замість обмеження зони своєї суперечки, навпаки, перейти до її розширення. Вони почнуть виставляти один до одного претензії і з інших аспектів взаємодії.

Психологічний антагонізм. При такому розвитку конфліктної ситуації реальна зона розбіжностей є невизначеною, із тенденцією до ЇЇ збільшення. Це означає, що учасники ситуації не можуть чітко визначити, в чому полягають їхні розбіжності, але явно схильні це перебільшувати

9.3. Спілкування як суперечка

У процесі переговорів уточнюється предмет конфлікту, з'ясовуються позиції учасників, закладаються основи вирішення конфліктної ситуації.

Багато конфліктів і непорозумінь виникає між партнерами через незрозумілі запитання. Щоб запитувати інших, необхідна сміливість, оскільки запитання іншому передбачає саморозкриття.

Готуючись провести бесіду зі своїм опонентом, необхідно заздалегідь проаналізувати ситуацію, спробувати створити своєрідний портрет учасників конфлікту, чітко уяснити мсту бесіди і її основної схеми. Проводячи бесіду, керівник повинен зберігати контроль над ситуацією, керувати процесом бесіди.

Якщо ж у результаті суперечки партнери не дізналися для себе нічого нового, напруження між ними збереглося, або навіть підсилилося, вони відчувають неможливість чи небажання змінити ситуацію, то переговори, бесіду слід вважати негативною.