Забезпечення правила звідності верстки при зверстці ілюстрацій

Для забезпечення звідності верстки ілюстрація разом з підписом під нею (текстівкою), відбиттям підпису від малюнка, а також відбиттями зображення від тексту повинна мати висоту, кратну кеглю рядків основного тексту. Це стосується як до зображень, які зверстані врозріз, так і до зображень, які укладаються в оборку. При зверстці зображень у нижній чи верхній край полоси (відкрита верстка) зовнішнє відбиття повинно бути таким, щоб відповідний край полоси був рівним, тобто контури малюнка повинні збігатися з контурами текстових рядків. Для напівтонових зображень з фацетами, відповідний фацет має бути випущений у верхнє чи нижнє поле, для штрихових зображень у рамці верхня чи нижня лінійка рамки повинна розташовуватися по верхній лінії шрифту першого рядка чи лінії шрифту нижнього рядка відповідно. У цих випадках при установці підпису і відбиттях підпису повинна бути кратність висоти малюнка основному кеглю, не враховуючи випущених у поле частин кліше. Для ілюстрацій, що займають усю полосу, загальну висоту полоси роблять точно такою ж, як для всіх текстових полос; якщо полосне зображення укладається в рамку, то формат рамки строго відповідає формату текстової полоси (крім випадку зверстки всіх зображень з виходом на поле).

Правила зверстки рисунків стосовно тексту

У виданнях, де зображення безпосередньо пов'язані з текстом (а таких переважна більшість), як правило, ілюстрації мають розташовуватись за посиланням на них в тексті, причому на тому ж розвороті, де знаходяться посилання. Це правило не завжди легко виконати, особливо у випадках, коли у виданні багато малюнків.

Проте, завжди варто намагатися розташовувати ілюстрації стосовно посилань у такий спосіб:

• якщо посилання виявилося на парній полосі зверху, то рисунок треба розташувати на цій же полосі;

• якщо посилання на парній полосі внизу, то рисунок розташовують на непарній полосі (той же розворот).

Коли посилання на непарній полосі розташовані внизу, допускається розташування малюнка на тій же полосі над посиланням. Але краще (якщо це можливо), повернувши трохи назад, або вигнати рядок з посиланням на наступну парну полосу, або увігнати кілька рядків для того, щоб посилання розташувалося над малюнком. Не можна зверстувати зображення наприкінці розділу чи глави перед заголовком наступного розділу (глави), також не слід ставити ілюстрації на кінцевих полосах (як виняток припустимо залишити рисунок на кінцевій полосі технічної книги, якщо посилання на нього розмістилося на тій же полосі).

У безвихідних випадках, коли неможливо шляхом увігнання чи вигнання рядків правильно розташувати зображення стосовно посилання на нього (наприклад, посилання внизу непарної полоси і при вигонці попадає на кінцеву полосу), припустимо (хоча і вкрай небажано) трохи відірвати рисунок від посилання (наприклад, перемістити на наступний розворот), додавши до посилання слова «див. стор. ###». Таке ж може статися, якщо підряд йдуть кілька дрібних ілюстрацій, а тексту для їх оборки недостатньо. У цих випадках збирають такі рисунки на полосу (часто в рамці) і для окремих рисунків, відірваних від посилання, також додають до посилання вказівку на сторінку, де розташовані ілюстрації.

Як уже відзначалося раніше, крайні лінії зображення і тексту повинні збігатися. Це стосується, зокрема, і напівтонових зображень, які зверстуються в оборку. Фацети, які з’явилися скраю полоси, повинні бути розташовані на полі.

Оборка — частина полоси набору, що має звужений формат, для зверстки збоку ілюстрації чи таблиці.

Не рекомендується робити оборки менше ніж 1,5 кв. чи 27 мм, тому що формування рядків дуже затрудняється, якщо місткість рядка менше 25-30 знаків, що у свою чергу призведе до рідких рядків, довгих пробілів і слів, набраних ніби врозрядку. У результаті чого оборки виходять рваними і неохайними.

Для колонок рекомендується встановлювати ширину в межах 3,5-7 кв., чи 63-126 мм при кеглях 10 і 12 п.