Запитання для самоконтролю

1. Які особливості набору тексту?

2. Які основні правила набору титулів?

3. Які особливості набору на іноземних мовах?

4. Які особливості набору формул?

5. Які особливості набору віршів?

1Верстка

1.2Щ о називають версткою

Версткою називають виробничий процес складання (монтажу) книжкових, журнальних і газетних полос заданого формату з підготовленого набору усіх видів і ілюстрацій.

Верстка — один з основних процесів поліграфічного виробництва, у ході якого друкований матеріал набуває остаточного вигляду. Від якості її виконання прямо залежить якість готової книги, журналу або газети. Це також один з найбільш складних процесів, що забезпечує при дотриманні обов'язкових технічних правил стильової та технічної єдності оформлення і художню цілісність видання, відповідність кожної полоси, кожного розвороту як їхньому змісту, так і загальному принципу та нормам оформлення видання.

Комп'ютеризація видавничої діяльності, що збіглася за часом із соціальними змінами в країні, відкрила доступ до підготовки поліграфічної продукції широким масам користувачів. Робота, якый раніш навчали роками в спеціальних навчальних закладах, стала виконуватися дилетантами, що найчастіше не можуть (а часом і не бажають) одержати хоча б якісь професійні знання та вміння. Зазвичай , це не завжди в точності та ж сама робота, що і раніше. У минуле іде одна професія за іншою — складач, верстальник, технічний редактор. Сьогодні вже мало хто пам'ятає, що робив у друкарні метранпаж....

Але змінилися не стільки зміст і мета, скільки умови і технології. Сьогоднішній редакційно-видавничий працівник за комп'ютером — сам собі верстальник, техред і метранпаж, тільки він при цьому рідко задумується над відповідальністю за підвласний йому технологічний процес. Правила виготовлення поліграфічної продукції вироблялися століттями і не можуть зникнути відразу — хоча б тому, що сама продукція не терпить істотних змін от уже кілька десятиліть. У верстці — це недопущення «висячих рядків» (orphans), порядок включення ілюстрацій, ліміт на перенесення і т.п. Сьогодні не всі оператори верстки чітко знають, що добре і що погано. Бажано включити в ці правила і вимогу уникати «коридорів» — симетрично розташованих порожнеч у послідовності рядків, що надають дуже неестетичного зовнішнього вигляду тексту. Раніш з «коридорами» боролися після одержання гранок, паралельно з коректурою, а робити дві справи одночасно — не варто. Зараз «коридори» прекрасно видно в ході верстки на екрані і можуть бути знищені в будь-який момент.

З огляду на вище зазначене, верстальник має собі затямити, що споживач не має знати, якими технічними засобами користувалися в процесі виготовлення, для нього важливий кінцевий результат — правильно зроблена книга, журнал, газета.

Але домінанта технічного прогресу у видавничо-поліграфічній діяльності виражається в тому, що усе більше і більше функцій зміщується ближче до початкових стадій виготовлення продукту. А це значить, що тим же шляхом повинні «рухатися» необхідні правила, норми, знання.

Десять основних правил верстки

1. Виконання загальних вимог до верстки (ГСТУ 29.2-97, 29.127-96, 29.116-98, 29.4-2001,29.5-2001,29.6-2002): співпідпорядкованість компонентів, сталість форматів сторінок і полос набору, звідність усіх полос видання; забезпечення зручності читання тексту (шрифтове оформлення, інтерліньяж, розміри полів та ін. — відповідно до санітарних норм і правил); однаковість структурних елементів, основного і додаткового текстів, ілюстрацій і підписів до них.

2. У початкових полосах величина спуска окремих частин тексту повинна дорівнювати одній четвертій висоти полоси. У кінцевій полосі текст повинен займати не менш однієї чверті висоти полоси.

3. Колонтитули розташовують на усіх внутрішніх полосах у межах заданої висоти полоси. Колонцифри (без колонтитула) у задану висоту полоси не входять, їх відбивають від тексту на висоту рядка.

4. Норму і сигнатуру ставлять на всіх перших полосах, крім титульних. Сигнатуру з зірочкою ставлять на третій полосі кожного аркуша. Норми і сигнатури не входять у рахунок полоси.

5. Відбиття від тексту простого заголовка зверху має бути в півтора рази, а складного заголовка — у два рази більше, ніж знизу. Відбиття заголовків і підзаголовків усередині складних рубрик послідовно зменшується зверху вниз. Над заголовком, що знаходиться усередині тексту у верхній частині полоси, повинно бути розміщено не менш чотирьох рядків тексту. Врізні підзаголовки повинні бути закриті зверху і знизу не менш ніж двома рядками тексту.

6. Не дозволяється залишати неповний кінцевий рядок абзацу на початку полоси або колонки. Не слід наприкінці полоси або колонки залишати рядок з абзацним відступом. Небажано останній рядок на парній полосі закінчувати знаком перенесення.

7. Операції виключки рядка виконують у певні й послідовності: автоматичний або ручний кернінг, трекінг, зміна ширини символів, виконання перенесень (ручний, ручний плюс словник, ручний плюс алгоритм), регулювання міжслівних пробілів (малими кроками).

8. Граничне зменшення нормального міжсимвольного пробілу (сума напівапрошів з'єднаних літер ) складає — 5%, граничне збільшення — до +25%. Граничне зменшення нормального міжслівного пробілу (напівкругла шпація) складає — 25%, граничне збільшення — до +50%. При довжині рядка понад 90 мм допускається не більше ніж чотири перенесення підряд, при меншому форматі — не більше п'яти перенесень .

9. При розміщенні повноформатної ілюстрації в розріз тексту вона встановлюється за правилом оптичної середини. Ілюстрацію відбивають від тексту зверху на півтори висоти рядка, знизу — на три рядки. При розміщенні на полосі двох ілюстрацій між ними повинно бути не менше ніж три рядки тексту.

10. Мінімальний формат оборки неповноформатних ілюстрацій: при наборі тексту шрифтом кегля 8 пт — 36 мм, кегля 10 пт — 45 мм, кегля 12 пт — 54 мм. Не слід починати оборку кінцевим рядком і закінчувати рядком з абзацним відступом. В оборці не можна поміщати заголовки. Ілюстрації, що розташовуються в оборку, вирівнюють по межі зовнішнього поля (на парних полосах уліво, на непарних — вправо).