Довжина рядка

Для сторінок, заповнених текстом з невеликим числом розривів (або без них) і набраних нормальним шрифтом, рекомендується обмежувати довжину рядка 60 символами. Причому зниження цієї величини до 50 тільки поліпшує загальне враження від сторінки. Після вибору розміру рядка потрібно проекспериментувати з міжрядковим інтервалом, щоб підстроїти його під щільність, яка використовується в наборі гарнітури. При виборі оптимальної довжини рядка, або в термінології складачів — ширини набору, потрібно приймати до уваги ряд важливих чинників.

Якщо ж виділене під рядок місце таке велике, що дозволяє розмістити більш ніж 50-60 символів, то можна використовувати один з наступних прийомів.

По-перше, можна вибрати більший кегль і завдяки цьому залишитися в рамках оптимальної величини, 50-60 символів на рядок.

По-друге, можна вибрати шрифт з більш широкими літерами, прагнучи, як і раніше, не вийти за рекомендовану межу. А останньою альтернативою є перехід до набору в декілька колонок.

Ширина колонки

При виконанні верстки тексту в декілька колонок необхідно дотримуватись наступного універсального правила, задаючи верхню межу ширини колонки. Потрібно виписати в рядок всі рядкові літери того шрифту, яким передбачається набирати колонку. Якщо довжину отриманого рядка помножити на півтора, то вийде максимально допустима ширина колонки.

Відповідно до цього правила можна визначити граничне число колонок на аркуші залежно від ширини літер вживаного шрифту, тобто залежно від кегля і виду шрифту.

Вирівнювання (виключка)

Будь-який абзац при верстці можна оформити одним з наступних способів: вирівнюванням по лівому краю, вирівнюванням по правому краю, центруванням, блоковим вирівнюванням (спільно правим і лівим). Кожний з цих способів передбачає верстку в рядок стількох слів, скільки може в ній поміститися. Відмінність між ними зводиться до методу доповнення верстаного рядка пропусками до встановленої максимальної довжини.

Ліве вирівнювання. Все вільне місце в рядку, окрім необхідних пропусків між словами, зміщується до правого краю. Кожний рядок починається із слова (а не з пропуску). Тому лівий край такого абзацу виглядає рівним і щільним. В той же час правий край виглядає нерівним (рваним).

Праве вирівнювання. Цей метод виносить все вільне місце на лівий край, роблячи його рваним а правий —рівним. Метод дає результат, дзеркальний стосовно до лівого вирівнювання.

Центрування. Вільне місце в рядку ділиться порівну між правим і лівим краєм, а в центрі «щільно» розміщується рядок з необхідною кількістю пропусків. В результаті такого розташування обидва краї абзацу виглядають нерівними, але абзац виглядає симетричним стосовно середньої вертикальної лінії.

Повне виключення. Вільне місце між словами розподіляється порівну так, щоб і правий і лівий край абзацу були рівними. Абзац при цьому виглядає дещо більш розрідженим ніж при інших способах оформлення.

Формування перенесень

В сучасних системах настільної верстки (DTP) реалізовані різноманітні алгоритми автоматичної верстки рядків. Наявність таких алгоритмів дозволяє відмовитися від ручного розбиття слів на склади на межах рядків (ручного перенесення) зі вставкою дефіса. Така ручна верстка сильно ускладнює процедуру внесення подальших змін, тобто добавки і видалення слів, оскільки при цьому доводиться переверстувати значну частину рядків вручну, видаляючи «старі» знаки перенесення і вставляючи нові.

Повністю відмовитися від розбиття і перенесення слів неможливо, оскільки при малій ширині колонки це призведе до дуже великих проміжків між словами.

Великі проміжки між словами в тексті з'являються зазвичай тоді, коли застосовується блокове вирівнювання і ширина колонки, в якій верстається текст, невелика. Ефект погіршується при збільшенні кегля або зменшенні ширини колонки. Для того, щоб хоч якось боротися з цим, деякі DTP-системи виконують розрядку літер (трекінг) в довгих словах у тих рядках, в яких проміжки особливо великі. Результати такої верстки з розрядкою можна часто спостерігати в газетних статтях.